Коли та як святкуємо День святого Миколая

Хто такий святий Миколай і як виникло свято

Як свідчать історичні джерела, святий Миколай — реальна історична постать, він народився у ІІІ столітті в місті Патара (сьогодні — територія Туреччини), у заможній родині вірян. Він став єпископом у місті Мира, присвятив своє життя добрим справам, зокрема допомагав бідним, підтримував сиріт, мандрівників, рятував невинних.

За життя він творив багато добрих діянь, часто робив усе таємно — залишав подарунки нужденним. Після смерті його стали вшановувати як святого, а день його пам’яті — шанувати як свято.

Традиція святкувати День святого Миколая у християнському світі дуже давня — у більшості західноєвропейських країн це 6 грудня, у країнах, де досі використовують старий церковний (юліанський) календар — 19 грудня. В Україні через перехід церков на новоюліанський календар святкування офіційно відбувається 6 грудня.

Образ святого Миколая в українській культурі — це не просто «подарунковий» персонаж, а передусім символ турботи, милосердя, захисту дітей, сиріт, людей у біді.

Традиції та звичаї святкування в Україні

Упродовж століть у різних регіонах України склалися численні звичаї, пов’язані з Днем святого Миколая. Багато з них збереглися і до сьогодні, деякі — трансформувалися з урахуванням сучасності, але головна ідея — доброта, турбота, взаємодопомога — залишилася незмінною.

Однією з найулюбленіших традицій для дітей є залишати ввечері перед святом чисте взуття або приготовану шкарпетку, або навіть просто класти лист до святого Миколая, у якому описувати свої добрі справи й побажання. Вранці 6 грудня діти знаходять під подушкою, у взутті або шкарпетці подарунки — солодощі, іграшки, дрібні приємності. Якщо дитина поводиться погано — замість подарунка могла трапитися так звана «різка» (іноді — вуглинка) як символ нагадування про потребу виправитися.

У багатьох місцевостях існували регіональні обряди. Наприклад, на Поділлі першим до подвір’я мав зайти господар, пригостити худобу, побажати здоров’я, добробуту родині. На Київщині — після обов’язкового відвідування церкви — кропили свяченою водою дім, худобу, майно, благали про захист від біди. У деяких регіонах, як-от Харківщина, існувала традиція проводити триденні «Миколаївські святки» з приготуванням куті та узвару, символічних страв для поминання і добрих побажань.

На заході України, особливо на Галичині, свято часто супроводжувалося виставами — діти та дорослі одягали костюми святого Миколая, янголів, чортів, ходили від хати до хати, дарували подарунки, співали пісень, влаштовували вертепи.

Здавна також святкування мало морально-етичний характер: вважалося, що це — час проявити щедрість, допомогу нужденним, підтримати бідних, сиріт, мандрівників. Сьогодні традиція доброчинності на Миколая живе — багато благодійних акцій, волонтерських ініціатив, збір подарунків для дітей, які цього потребують.

Народні повір’я та прикмети, пов’язані зі святом

Окрім подарунків, в Україні існували й інші народні вірування, пов’язані з Днем святого Миколая. Зимовий Миколай часто символізував прихід справжньої зими — на певні погодні прикмети часто звертали увагу, щоб передбачити, якою буде зима і врожай.

У багатьох регіонах вважалося, що Миколай — захисник не лише дітей, а й домашньої худоби, тому в ніч на свято господарі дбали про своїх тварин, пригощали їх, кропили свяченою водою, просили про здоров’я і добробут. У селах до Миколая часто вже готувалися як до початку зимового циклу свят: прибирання, підготовка житла, приміщень для худоби — усе мало символічне значення.

Для молодих дівчат святковий обряд міг мати значення перед сватанням: вважалося, що до Миколая треба навести лад у скринях, підготувати одяг і прикраси, у яких зустрічатимуть сватів.

Також існувала традиція миритися з ворогами або людьми, з якими були складні стосунки: перед святом намагалися забути образи, примиритися — вважалося, що Миколай приносить мир і добро.

Сучасне святкування: від традицій до нових форм

У сучасній Україні святкування Дня святого Миколая поєднує релігійні, культурні, дитячі та благодійні елементи. Для багатьох родин це перше з великих зимових свят, яке відкриває цикл новорічно-різдвяних святкувань.

Дітям дарують подарунки, проводять свята в школах, дитсадках, культурних центрах. Напередодні пишуть листи до святого Миколая, готують «миколайчики» — спеціальні солодкі печива або невеликі символічні подарунки.

Також велике значення має доброчинність — волонтерські ініціативи, благодійні акції для дітей-сиріт, вимушених переселенців, людей, які постраждали від війни або потребують підтримки. У цей день люди об’єднуються, щоб зробити свято світлим не лише для своїх близьких, але й для тих, хто цього потребує.

Релігійна традиція також зберігається, у храмах — богослужіння, молитви за здоров’я, мир, захист, благословення на родини, подорожі, навчання.

Чому це свято важливе для України

День святого Миколая — це не просто «день подарунків», це глибоко символічне свято, яке поєднує історичну пам’ять, християнські цінності, народні традиції й теперішню потребу в милосерді та взаємопідтримці. Святий Миколай — це символ турботи про ближнього, про слабших, про дітей, про рідних, він нагадує про важливість добрих справ у будь-який час.

Свято сприяє збереженню національної ідентичності та культурної спадщини через традиції, звичаї, старовинні обряди, народні прикмети, сімейні історії. Воно має міжпоколінне значення — передає цінності від батьків до дітей, нагадує, що навіть у сучасному світі важливо залишатися людяним, щедрим, відкритим до добра.

У сучасній українській реальності, особливо з огляду на виклики, які стоять перед країною, День святого Миколая набуває ще більшого сенсу — як символ надії, єднання, турботи про осиротілих, поранених, переселенців, дітей, які втратили дім. Тому святкування цього дня — це не лише дитячі радощі, а й реальна можливість подарувати комусь тепло, допомогти, підтримати.