Прокляття роду Грімальді

Згідно зі старовинною легендою, він відправив на багаття відьму, з якою його колись пов'язували близькі стосунки – вона була його коханою. Жінка прокляла Франсуа, сказавши, що його нащадки набудуть слави й багатства, але щастя в особистому житті їм не бачити – ніхто з них не зможе зустріти свою другу половинку, а якщо таке і станеться, то вони обов'язково її втратять. Можна скільки завгодно сміятися з наївної віри людей у міфи та легенди, але прокляття роду Ґрімальді здійснилося на всі сто відсотків – усі його представники нещасні в коханні. Історія кохання наслідного принца Монако Реньє III та американської кінозірки Ґрейс Келлі – особлива сторінка літопису проклятого роду. Пише ТСН. 

У золотій клітці

Вони познайомилися 1955 року під час Каннського кінофестивалю, на якому Келлі представляла голлівудську делегацію, і одразу сподобалися одне одному. Вже незабаром кінозірка стала принцесою Монако – 18 квітня пройшла закрита цивільна церемонія одруження, а 19 квітня – відкрите для публіки вінчання. Біля собору святого Миколая, в якому проходила церемонія, зібралося понад двадцять тисяч людей – це були як жителі князівства, так і шанувальники Келлі, котрі з'їхалися туди з усього світу. По телебаченню за вінчанням князя Монако і голлівудської зірки спостерігали тридцять мільйонів глядачів.

Келлі не одразу зрозуміла, що потрапила до золотої клітки. 1957 року у Реньє та Ґрейс народилася донька Кароліна Маргарита Луїза, ще за рік – син Альбер, нині – правлячий князь Монако. Піддані князівства обожнювали свою принцесу, та коли після народження третьої дитини – доньки Стефанії Марії Єлизавети – Альфред Гічкок, у якого Келлі вже знімалася у фільмі "В разі вбивства набирайте "М", запропонував їй роботу у своїй новій картині, вони зустріли це багнетами – їхня улюблена Ґрейс не повинна поводитися так легковажно, зразкова дружина й мати не може – і не повинна! – бути акторкою. "Якби я жила в Америці, то, мабуть, могла б поєднувати обов'язки хранительки сімейного вогнища й акторки, – сумно сказала Ґрейс журналістам. – У Монако я можу грати лише одну роль – дружини принца Реньє”.

Боротьба із самотністю та неприкаяністю

На жаль, стосунки з чоловіком, на жертву яким Келлі принесла свою кар'єру в кіно, не виправдали її очікувань – Реньє III відрізнявся запальністю, під впливом якої він міг накричати на дружину – найчастіше прилюдно – і навіть запустити в неї тим, що втрапило йому під руку, і нелюдимістю – перед спілкуванням із людьми він надавав перевагу спілкуванню з тваринами, для чого тримав свій зоопарк.

Ґрейс любила дітей, але вони росли і все далі й далі віддалялися від неї: старша донька Кароліна цілковито й повністю поринула у своє особисте життя, син Альбер вважався ловеласом і крутив романи одразу з кількома дівчатами, Стефанія, що увійшла в підлітковий вік, росла шибайголовою, з якою ніхто не міг упоратися. Келлі бачила, що вона не потрібна ні чоловікові, ні дітям, і це розбивало її серце. До того ж, у цей час вона почала набирати вагу, що не могло не засмучувати Ґрейс, яка завжди була втіленою витонченістю.

З самотністю та неприкаяністю вона боролася, як могла – захопилася створенням картин із засушених квітів і навіть організувала виставку своїх робіт, читала вірші на європейських поетичних фестивалях, мріяла організувати в Монако драматичний театр, у якому б грали найзнаменитіші актори з усього світу, і навіть завела, одного за іншим, кілька молодих коханців – 30-річного режисера-документаліста Роберта Дорнгельма та 29-річного американського бізнесмена Джеффрі Фітцджеральда. Стосунки з такими молодиками були доволі ризикованими, якщо взяти до уваги, що Келлі на той час було вже під п'ятдесят.

Політ у прірву

Важко сказати, як далеко зайшла б Ґрейс у своєму прагненні втекти від самотності та віку, якби не трагічна подія 13 вересня 1982 року –  того дня стояла чудова погода, і Келлі вирішила покататися на машині зі своєю молодшою донькою Стефанією. За кермо вона сіла сама. Від'їхавши від палацу всього кілька кілометрів, королівський "Ровер" впав у прірву на гірській дорозі. Як з'ясувалося згодом, у Келлі стався інсульт, внаслідок чого вона знепритомніла і автомобіль виявився некерованим. Існує й інша версія, згідно з якою в машині були зіпсовані гальма – їх начебто перерізали мафіозі, що націлилися на гральний бізнес Монте-Карло. Говорили також про те, що за кермом того фатального дня перебувала сімнадцятирічна Стефанія, але княжий двір завзято відкидав такі звинувачення.

Стефанія відбулася легким переляком і кількома забоями та подряпинами, а її матір доправили до клініки з тяжкою черепно-мозковою травмою. Лікарі, обстеживши Ґрейс, винесли вердикт: жодних шансів на лікування у неї немає. Наступного дня, 14 вересня 1982 року, з дозволу сім'ї її відключили від апарату штучного дихання.

Реньє III пережив свою дружину на двадцять із лишком років. Менш ніж за рік до смерті дружини, на святкуванні 25-річчя від дня їхнього весілля, він сказав: "Тепер я люблю свою дружину ще більше, ніж у день нашого вінчання. Вона – моя принцеса, кохана і єдина".