Кулеметник самотужки тримав оборону, врятував десятки побратимів і зірвав наступ росіян, але героєм себе не вважає

Важкопоранений, з розтрощеною правицею, кілька годин він прикривав своїх побратимів. Зберіг не лише життя двох десятків військових, але й втримав півтора кілометра української землі. Кулеметник 72-гої окремої механізованої бригади Іван Гребенюк каже, ніякого героїзму, на фронті це звичайна робота. Зараз він оговтується після поранення вдома, йдеться в ТСН.

Взяти вогонь на себе і таким чином відволікти ворожу техніку, що гатила по засідці нашої піхоти - такий наказ командира того дня отримав кулеметник 72-гої окремої механізованої бригади Іван Гребенюк та кілька його побратимів. Цей бій з повітря зафільмував наш розвідувальний безпілотник. На відео видно, як з десяток росіян біжать до позиції, де закріпилися наші.  “Це була перестрілка у межах 5-7 м. Він настільки тактично це робив, настільки близько підпустили ворога… Вони не тільки взяли вогонь на себе, знищили понад пів групи”, - розповідає командир Назарій Кішак.

Це було під Вугледаром, бої за кожен метр української землі. Окупанти, каже Іван, спершу намагаються задавити наших захисників кількістю ненавчених призовників. “Вони наступають, просто по трупах, по своїх трупах, переступають своїх людей, своїх трупів і просто лізуть. Чи вони під впливом наркотичних дій, чи алкоголізмом. Якщо вони не можуть захопити якийсь будинок, просунутися на метр-2-3, вони гасять з великої артилерії. Тобто намагаються будинок знищити вщент”, - розповідає Іван.

Безпілотник зафіксував лише загальну картину того бою. Кулеметник Іван Гребенюк поза кадром, у цей момент сам важко поранений, з розтрощеною рукою, відстрілюється, аби побратими встигли змінити дислокацію.

46-річному Івану на фронті дали позивний "Поляк" - пів життя в нього минуло на заробітках за кордоном. Повномасштабна війна застала удома. Без найменших вагань він записався до тероборони, але на фронт потрапив аж цього січня, отримавши повістку. Військову науку, каже його командир, хапав на льоту.

Вже у госпіталі Іван дізнався, у тому бою врятував життя 20-тьом своїм побратимам. Ба більше - завадив окупантам отримати стратегічну перевагу. “Тоді у них би була висота, а висота дає переваги - не тільки піхоті, але й артилерії. Ми би реально втратили 1,5 км території і наші хлопці могли б попасти у дуже велику біду”, - додає командир.

Зараз Іван вдома, оговтується після поранення. Вже переніс кілька операцій і мають бути ще. Чоловік сподівається, рука повністю відновиться і він повернеться у стрій. “Якщо ти будеш тут сидіти, то нічого не змінить. Якщо ми не утримаємо там фронт, то вони сюда прийдуть і будуть робити, що хотіти”, - переконаний чоловік.