Наслідки заколоту Пригожина: хаос серед силовиків РФ, помста Путіна й тотальна зачистка "вагнерівців"

Москва пішла за таким принципом: якщо не можеш чомусь запобігти, це треба очолити. Так і зробила вся кремлівська політична й пропагандистська машина із заколотом Пригожина. Путін особисто розповідає про "громадянську війну", не називаючи водночас прізвище Пригожина, а російський зомбоящик - про "єднання навколо Путіна", мовляв, жодна армійська рота не підтримала заколот, хоча було зовсім навпаки, а силові структури спрацювали чітко й скоординовано. Дійсно, російські силові структури чітко й скоординовано не чинили жодного опору "вагнерівцям". Ну, а Путін чомусь не на похорон загиблих пілотів поїхав, а до Дагестану, де на камери цілував дітей, а до цього зробив селфі з Кадировим. Пише ТСН. 

Ще минулого тижня депутати Держдуми розповідали про начебто дві лінії оборони навколо Москви, які звели 24 червня, щоб захищатися від Пригожина. Проте за тиждень російська пропаганда вигадала вже три лінії оборони, одна з яких проходила по річці Ока. Ну, а Пригожин, коли зрозумів, що не має жодних шансів на успіх, запросив розмову з Путіним, проте той зі зрадником говорити відмовився. Хоча, знову ж таки, ще тиждень тому Лукашенко розповідав, як йому жалівся Путін, що це Пригожин не відповідає на дзвінки.

Тобто, політично й медійно Кремль робить все, щоб переконати росіян у наступному: у всьому винні жадібність Пригожина й Захід, президент і спецслужби все знали, проте навмисно нічого не робили, давши "вагнерівцям" зупинитися лише за 200 км від Москви, щоб запобігти великому кровопролиттю. Пропаганда навіть малює Путіну фейкове зростання підтримки росіян аж до 90% після заколоту Пригожина. Проте масштабні чистки й пошук пособників Пригожина на всіх рівнях триває. Це не приховують навіть пропагандисти.

Що зараз відбувається в Росії? Чи дійсно заколот Пригожина похитнув владу Путіна? Як це може використати Україна? Тадо чого тут тут Китай? ТСН.ua дізнавався.

Путін буде мститися: як по Росії зачищають структури Пригожина

Російська пропаганда розповідає, що Путін помилував, а не вбив Пригожина, щоб запобігти великому кровопролиттю. Ну, а причиною заколоту кремлівський зомбоящик, поруч із відмовою "вагнерівців" підписати контракти з Міноборони, тобто самоліквідуватися, називає ще й відмову Міноборони продовжити багатомільйонний контракт із пригожинським "Конкордом" на харчове забезпечення російської армії. Адже, не дарма Пригожина називали "кухарем Путіна".

Звинувачення в корупції, які Пригожин використовував на адресу Міноборони РФ, зокрема міністра Сергія Шойгу та очільника Генштабу Валерія Герасимова, обернули проти нього. За три дні після спроби заколоту, у вівторок, 27 червня, Путін особисто заявив, що ПВК "Вагнер" фінансується державою (чим публічно розписався у фінансуванні тероризму), додавши, що пригожинська компанія "Конкорд" через "Воєнторг" постачала продукти харчування для армії, заробивши на цьому майже $940 млн. Хоча вже в неділю, 2 липня, у підсумковому випуску новин пропагандист Кісєльов озвучив цифру в $9,4 млрд.

"Конкорд", як і медіахолдинг Пригожина "Патріот", вже закрилися. Хоча в ЗМІ з’являлася інформація, що компанії можуть змінити своїх власників. Називалося навіть прізвище близького друга Путіна Юрія Ковальчука, до кого, крім ГРУ, був також близький і сам Пригожин. Як бачимо, діяльність пригожинських структур у Росії швидко зачищають. Ще в п’ятницю, 30 червня, ПВК "Вагнер" продовжував вербувати найманців по всій Росії. Напевно Міноборони РФ сподівалося, що всі вони підписуватимуть контракти саме з відомством. Проте вже в неділю, 2 липня, ЗМІ написали, що "Вагнер" на місяць зупинила вербування найманців.

Путін мститиметься. Сумнівів у цьому немає. Кремль вже почав розслідування - чистку лав і пошук зрадників. І стосується це не лише генералів і керівного складу силових структур, а й наприклад рядових прикордонників, які відмовилися виконати наказ чинити опір найманцям "Вагнера".  За даними The Washington Post, вже допитали й Сергія Суровікіна, який досить багато працював із "вагнерівцями" й навіть свого часу особисто втрутився, щоб врегулювати вимоги Пригожина щодо начебто "боєприпасного голоду" його найманців, якого, як виявилося потім, насправді не було, а Пригожин збирав боєприпаси й техніку для свого заколоту.

"Але чутки зростали, а параноя поглибилася щодо того, чи мав Пригожин підтримку з боку російських військових чи служб безпеки, і що розслідування може виявити зраду всередині режиму Путіна", - пише WP.

Російські Telegram-канали розгорнули справжню істерію з пошуку Суровікіна, мовляв, його вже затримали й кинули до СІЗО. Це довелося спростовувати його донці. Проте факт у тому, що за більш ніж тиждень після заколоту, коли він записав своє відео до "вагнерівців" із закликом все припинити, на публіці Суровікін не з’являвся. За даними Bloomberg слідчі російської військової прокуратури кілька днів його допитували про зв'язки Пригожиним та його особисту роль у заколоті. Наразі пересування Суровікіна обмежене. Проте, чи дійсно він у в’язниці, не знає ніхто.

Спроба бунту: як Україні використати заколот Пригожина на свою користь

Треба чесно визнати: ми досі не знаємо, що це насправді було. Чи Пригожин дійсно хотів здійснити спробу держперевороту, чи просто захопити в заручники Шойгу та Герасимова, щоб збити з Путіна грошей та якісь гарантії безпеки. Адже особисто Пригожин не критикував Путіна, на відміну від воєнного злочинця Гіркіна.

Невідомо також, чи стане Кремль та Міноборони РФ зачищати й брати під контроль "вагнерівців" за кордоном, зокрема в Африці. За два дні після спроби пригожинського заколоту міністр закордонних справ Сергій Лавров обіцяв, що "діяльність" найманців "Вагнера" в Малі та ЦАР не зміниться. Проте пізніше в МЗС РФ заявили, що цим африканським країнам слід самим вирішувати, чи продовжувати співпрацю з "вагнерівцями" (наприклад Малі щороку платила найманцям по $10 млн).

The Wall Street Journal писала, що Кремль таки братиме під контроль діяльність "вагнерівців" в Африці. По-перше, це доступ до ресурсів, за допомогою яких можна фінансувати й війну проти України. По-друге, представники російського МЗС вже літали до деяких африканських країн та розмовляли з їхніми представниками телефоном, запевняючи, що заколот Пригожина не вплине на діяльність російських військових формувань в їхніх країнах.

Окреме питання, яке хвилює не лише Україну, а й наших найближчих сусідів – Польщу та країни Балтії – можливе розміщення "вагнерівців" у Білорусі. У справжній посередницькій ролі Лукашенка в досягненні понятійної угоди між Путіним та Пригожиним є багато сумнівів. Хоча російська пропаганда піднесла Лукашенка за це ледь не на п'єдестал.

За даними Держприкордонслужби України, в Білорусі можуть розміститися до 8 тис. "вагнерівців", і наші Сили оборони перебувають в постійній бойовій готовності. Також у ЗМІ вже з’явилися фото, зроблені місцевими, з польового табору в Білорусі під Осиповичами, який начебто будують для бойовиків "Вагнера". Речник ДПСУ Андрій Демченко також підтверджував, що в Білорусі ведеться робота з облаштування місць для подальшого розміщення російських найманців із ПВК. Проте точної інформації наразі немає.

Як бачимо, попри заколот, Путін не віддав наказ зняти частину військ з українського фронту й перекинути до Росії, щоб захистити хоча б прикордонні з Україною російські регіони. Натомість туди кинули строковиків. Тому безпосереднього негайного впливу на перебіг нашого контрнаступу чи швидкість поразки ворога на фронті це не матиме. Проте, як вже писав ТСН.ua, і що б там не казав керівник Росгвардії Віктор Золотов, що вони заздалегідь знали про заколот, навіть російські пропагандисти кажуть, що це не так, а в лавах російських силових структур панує цілковитий хаос.

Саме це Україна й може використати на свою користь, граючи на цьому хаосі, корупції та боротьбі за фінансові потоки в російських силових структурах. Проте, було б добре це робити, покладаючись ще й на наших західних союзників, які, натомість, злякалися непередбачуваних наслідків будь-якого заколоту в Росії  з огляду на те, в чиїх руках можуть опинитися 6 тис. ядерних боєголовок. Хоч президент США Джо Байден і заявляє, що Путін програє війну, слабшає й стає вигнанцем у світі, очільник європейської дипломатії Жозеп Боррель вважає, що ослаблений Путін представляє собою велику небезпеку.

Китай як третя сила: чому Путіну точно не Лукашенко допоміг

Західні оглядачі б’ються у здогадках щодо можливої ролі Китаю у врегулюванні пригожинського заколоту, бо у "блискучі" посередницькі здібності Лукашенка віритися насилу. Виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко вважає, що до понятійної домовленості між Путіним та Пригожиним доклав руку зовнішній фактор. І це точно не Лукашенко, який навряд чи має вплив на те, щоб бути гарантом будь-чого.

"Тобто, він не міг бути гарантом для Пригожина, що той залишиться живим, що у нього все буде нормально тощо. Хто міг бути таким гарантом? Думаю, що це ми не сьогодні й не завтра дізнаємося. Є різні версії. Я наразі дуже акуратно схиляюся до думки, що це міг бути Китай", - сказав в інтерв’ю ТСН.ua Вадим Денисенко.

Заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма" Сергій Герасимчук додає: Китай дуже добре поінформований про те, що відбувається в Росії та Білорусі.

"Якщо говорити про посередницьку роль Лукашенка, я не виключаю, що Китай був добре поінформований Мінськом про всі свої кроки. Лукашенко завжди ставив на Китай, як на третю силу. Росія на Китай, як на третю силу, не ставить, бо розуміє, що ця сила може й причавити за необхідності. Але те, що Китай мав доступ до інформації про те, що відбувається, для мене не є секретом", - каже ТСН.ua Сергій Герасимчук.

Висвітлюючи похід "вагнерівців" на Москву, спочатку державні китайські ЗМІ обережно казали, що це внутрішня справа Росії, як, до речі, й багато інших дружніх до Китаю країн, наприклад Казахстан. Щоправда, саме в день заколоту, в суботу, 24 червня, у китайському інформаційному просторі особливо не цензурувалася поява відеороликів Пригожина про корупцію в Міноборони РФ. А деякі китайські політичні оглядачі дописували в соцмережах, щоправда потім повидаляли свої пости, відверті натяки на адресу режиму Путіна, що відмотати назад після заколоту Пригожина вже не вдасться.

Офіційна позиція МЗС Китаю з’явилася лише за добу: "це внутрішня справа Росії" та "Китай на боці Росії у збереженні національної стабільності". Ну, а після цього, китайська Global Times звинуватила західні ЗМІ в підбурюванні повстання Пригожина, що ті мали на меті зіпсувати відносини Пекіна й Москви. Ну, а, наприклад, в експертній колонці в South China Morning Post йшлося про те, що в інтересах Пекіна мати Путіна при владі в Росії, зберігаючи стабільність російських кордонів, безпечні поставки палива до Китаю й продовжувати відволікати Захід, паралельно з "планом Б" на випадок нестабільності в Росії.

Як бачимо, з одного боку, Пекіну не вигідне повалення режиму Путіна в розпал глобального протистояння із Заходом. До того ж, під час триденного візиту до Москви в березні Сі Цзіньпін публічно на камери підтримав балотування Путіна на президентських виборах в Росії 17 березня 2024 року. З іншого, як пише The New York Times, відносини Китаю з Росією все більше нагадують його відносини з Північною Кореєю, яка використовує свою безрозсудну й непередбачувану поведінку для тиску на Китай задля отримання додаткової підтримки. Різні аналітики на сторінках Foreign Policy пишуть, що Сі Цзіньпін, який проводив чистки в китайській армії й навряд чи покладається на ПВК (хоча Китай має свої приватні "охоронні" компанії), не в захваті від криміналізованого режиму Путіна.

У Держдепі США офіційно підтверджували, що китайські супутникові компанії передавали знімки місцевості "вагнерівцям", які в той час штурмували Бахмут. Не зовсім зрозуміло, як Пригожин співпрацював із китайцями: напряму чи по лінії силових структур або розвідок двох країн, враховуючи численні витоки, що за "Вагнером" стоїть чи принаймні стояло російське ГРУ. Особливо враховуючи ще й той факт, що Пекін також має свої інтереси в Африці. Адже, одна справа, коли пітерський офіс ПВК "Вагнера" припиняє своє існування, а зовсім інша, що Пригожин зі своїми найманцями продовжить "працювати" в Африці.

У вівторок, 4 липня, Путін бере участь у саміті ШОС, щоправда віртуально. Проте, це буде його перша особиста зустріч із лідерами Китаю та Індії після заколоту Пригожина, який Путін назвав спробою влаштувати "громадянську війну". Нагадаємо, що під час останнього саміту ШОС у Самарканді, беззаперечним лідером якого, судячи з численних фото, відео та пресконференцій був саме Сі Цзіньпін, Путіна жорстко принизили, вказавши на його місце. Очевидно, що цей віртуальний саміт ШОС для кремлівського "фюрера" є спробою виправдатися й показати, що він все ще контролює ситуацію в Росії та не є в повній міжнародній ізоляції. Щоправда, як це сприймуть лідери Китаю та Індії, питання відкрите.