Керченський міст впав, як і зернова угода: чим закінчиться похід кремлівського "фюрера" проти Ердогана

Курортний сезон у Криму для окупантів закінчився не почавшись. Після вибуху на незаконно збудованому мосту під назвою Керченський у понеділок, 17 липня, затори на вʼїзд та виїзд з окупованого Криму були чималенькі - до 25 км. Вже у вівторок, 18 липня, по обидва боки скупчилося 1,5 тис. автівок. Окупанти навіть розробили карту обʼїзду. Проте ця дорога проходить впритул до лінії фронту. Тому ТСН.ua радить окупантам обовʼязково помилуватися тривожною атмосферою Мелітополя, класичними зразками архітектури "руського міра" в Маріуполі й заночувати в Бердянську.

У понеділок, 17 липня, минуло 20 годин перш ніж Путін прокоментував вдале архітектурне рішення щодо Кримського мосту, який закрили для автівок мінімум до осені. Звичайно ж кремлівський "фюрер" пообіцяв відповідь із боку РФ. І вже у вівторок, 18 липня, його прессекретар Дмитро Пєсков спочатку сказав, що в Москві ще не вирішили, як помститися Києву, а вже за дві години назвав "актом відплати" нічні удари дронами й "Калібрами" по портовій інфраструктурі Одеси, які тривають вже другу добу поспіль.

Схожий хаос у російському інформаційному просторі відбувається й довкола зернової угоди. З одного боку, Москва висуває вимоги для свого повернення до Чорноморської зернової ініціативи. З іншого, російські пабліки рясніють повідомленнями про зраду Туреччини, яка тепер начебто більше дивиться в бік Заходу, й вибух на Керченському мосту, що унеможливлює існування зернової угоди за участі Росії в принципі.

До чого вдасться Путін у відповідь на вибухи на Керченському мосту? Чи остаточно похована зернова угода? Та чи дійсно Ердоган зрадив Путіна? ТСН.ua розбирався.

Другий удар по Керченському мосту: наслідки для фронту та Путіна

Відповідаючи на запитання про вибухи на Керченському мосту, держсекретар США Ентоні Блінкен вкотре підкреслив, що це Україні вирішувати, як вести війну. Водночас у Пентагоні нагадали Росії, що Крим - це Україна, тому право говорити про свої операції треба залишити за нею. У ГУР Міноборони України не підтверджують і не спростовують нашої причетності до вибухів, наголошуючи, що Керченський міст - абсолютно незаконна споруда як з точки зору українського, так і міжнародного права.

В окупованому Криму зосереджені російські резерви, база й склади, які живлять угруповання ворога на півдні. Тому вибух на Керченському мосту, який зробив його непридатним для проїзду автомобільного транспорту, бо один із прольотів взагалі не підлягає відновленню, з військової точки зору суттєво ускладнить забезпечення російських військ на фронті. На початку жовтня, коли на Керченському мосту вибухнула вантажівка, це створило величезні логістичні проблеми для ворога, й за півтора місяця після цього Сили оборони України звільнили правобережжя Херсонщини.

Що може зробити Росія у відповідь на підрив Керченського мосту? Після перших вибухів у жовтні минулого року Кремль почав знищувати українську критичну інфраструктуру. За словами експертів, Путін продовжить лякати ударами по центрах ухвалення рішень у Києві, шантажем підриву на ЗАЕС, зерновою угодою та прямими ядерними погрозами. Також, за словами радника очільника ОПУ Михайла Подоляка, ворог намагатиметься наступати на деяких напрямках фронту й збільшити кількість ударів по прикордонних територіях. Проте, на його думку, головна мета - перерізати залізницю, щоб Росія не змогла забезпечувати своє угруповання на півдні, - не досягнута.

За даними американського Інституту вивчення війни, російські туристи-окупанти, які тікають із Криму після вибухів на мосту, утворивши величезні затори на автошляхах, завадили російській логістиці з півострова до тилових районів на херсонському та запорізькому напрямках. Російська ж пропаганда розділилася на два табори: одні вимагають бити ледь не по Тауерському мосту в Лондоні (бо за їхньою версією підірвати Керченський міст Україні допомогла британська МІ6) та ядеркою по Україні; інші створили картинку гуманітарної кризи, бо, бачте, "бідні" росіяни не погріли свої мʼякі місця на курортах українського Криму, й тепер вимушені стояти в кілометрових заторах.

На другий день після вибуху на Керченському мосту Путін особисто це жодним чином не коментував. Натомість російська армія вирішила зосередитися на куп‘янському напрямку. Проте, за словами заступниці міністра оборони України Ганни Маляр, наступ ворога там безуспішний. На півдні Сили оборони України впевнено просуваються вперед. І, можливо, вибухи на Керченському мосту нам в цьому суттєво допоможуть, що ворогу доведеться піти з Запорізької та Херсонської областей.

Зернова криза: як на це вплинув підрив Керченського мосту

Кремль рапортує, що Росія вже завдала "ударів відплати" по портам Одеси та Миколаєва. Ба більше, російські пропагандисти закликають взагалі відрізати Україну від моря, щоб ніколи більше не залежати від жодних міжнародних угод на кшталт Чорноморської зернової ініціативи. Але, "удари відплати", як це любить називати ворог, не оминули й Крим. Рано вранці, 19 липня, в районі Старого Криму дуже гарно здетонував склад БК.

Цікаво, що вибухи на Керченському мосту сталися в день закінчення чергового строку дії зернової угоди. Напередодні президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив, що Путін згоден на її продовження: "Ми готуємося прийняти Путіна в Туреччині в серпні. Ми дотримуємося тієї ж думки щодо розширення Чорноморського зернового коридору". Проте ця заява Ердогана прозвучала як знущання над кремлівським "фюрером" після візиту президента Зеленського до Туреччини, яка підтримала вступ України до НАТО напередодні Вільнюського саміту, й повернення пʼятьох командирів полку "Азов" додому.

Особисто Путін це жодним чином не коментував. Проте виття на болотах було таким гучним, що Пєскову, міністру закордонних справ Лаврову й навіть очільнику Служби зовнішньої розвідки Наришкіну довелося особисто віддуватися за свого бункерного очільника, звинувачуючи Анкару. Проте російський медійний простір і Telegram-канали це не заспокоїло. Звучали навіть погрози "взяти" Стамбул. Але це  має досить смішний вигляд, бо Туреччина має другу армію в НАТО після США.

Від осені минулого року вся кремлівська машина працювала над комунікацією про те, якою ж невигідною для Росії є зернова угода, паралельно штучно затягуючи інспекцію суден і таким чином блокуючи їхнє проходження зерновим коридором Чорного моря через Босфор. ТСН.ua вже писав, що у березні, коли збігав черговий термін її дії, Москва, вже не приховуючи, оголосила перелік своїх умов для продовження зернової угоди. Найважливішим для Кремля було підключення "Россельхозбанка" до SWIFT. Москву дуже дратує, що, на відміну від України (на другому після Китаю місці за обʼємами експорту українського зерна є Іспанія - ред.), Росія не може експортувати своє зерно до європейських країн через неможливість банківських розрахунків. А це більша ціна й більші прибутки, за які можна фінансувати війну проти України.

Щоправда, так видається, що Москва взагалі не була зацікавлена в продовженні дії зернової угоди, попри заяви про те, що зараз Росія готова навіть безкоштовно поставляти своє зерно й агропродукцію країнам Глобального Півдня. Ще б пак, адже 27-28 липня у Санкт-Петербурзі має відбутися другий саміт Росія-Африка. А от що насправді в інтересах Путіна, так це створення штучного голоду в країнах Африки та міграційної кризи, що своєю чергою призведе до зростання рейтингу тих політичних сил в Європі, які орієнтовані на Москву й є антимігрантськими.

Попри незначні коливання ціни на зерно на світових ринках, зараз ситуація стабілізувалася, а президент Зеленський направив офіційні листи Ердогану й генсеку ООН Гутеррешу з пропозицією подовжити зернову угоду без Росії, гарантуючи безпеку проходження суден власними силами.

"Всі мають право на стабільність. Африка має право на стабільність. Азія має право на стабільність. Європа має повне право на стабільність. Україна, ООН і Туреччина спільно можуть забезпечити роботу продовольчого коридору та інспектування суден. І кожен, хто це підтримає, стане рятівником життя на величезному просторі від Марокко до Китаю, від Індонезії до Лівану", – зазначив Зеленський.

Коли в жовтні минулого року Росія також вийшла із зернової угоди, ООН, Туреччина та Україна продовжили інспекцію суден самотужки, і це жодним чином не вплинуло на роботу Чорноморської зернової ініціативи, бо Росія та Україна підписували відповідні угоди кожен окремо з Туреччиною та ООН. Тобто прямої двосторонньої угоди між Україною та Росією не було й немає. Тому в Україні впевнені, що нічого не заважає продовжити дію зернової угоди без участі Росії.

Якщо ж Росія створюватиме військову загрозу коридору проходження суден (хоча після повернення Україною контролю над островом Зміїний у Росії мало можливостей завдати потужного військового удару в цій зоні), вони можуть рухатися територіальними водами в межах 12-мильної зони Румунії, Болгарії та Туреччини. Але для цього треба політична воля цих Чорноморських країн-членів НАТО, які б навіть могли надати свої конвої для супроводження кораблів, що йдуть з українських портів.

До того ж, експерти не виключають, що після телефонної розмови Ердогана з Путіним, яка планується найближчим часом, надто після їхньої особистої зустрічі, Росія може повернутися до зернової угоди. У Туреччини на Росію є вагомий важіль тиску - схеми подвійного експорту, які допомагають Москві обходити західні санкції.  Також, за даними WSJ, санкціоновані США російські вантажні судна для перевезення військових вантажів понад 100 разів зупинялися в турецьких портах від початку повномасштабного вторгнення. А G7 окремо тиснула на Анкару, щоб та припинила продавати й транзитувати до Росії інтегральні схеми та напівпровідники, які Москва використовує для виробництва тих же ракет.

Водночас, за численними публікаціями в західній пресі, в обмін на вступ Швеції до НАТО, Туреччина може отримати фінансову допомогу від МВФ та ЄС. Президентські та парламентські вибори в Туреччині вже позаду, а Ердогану треба якось покращувати скрутну економічну ситуацію в своїй країні. Тому такий самий важіль тиску Анкара може застосувати й до Москви. Проте й у Путіна є чим шантажувати Ердогана - це збудована "Росатомом" АЕС "Аккую" в Туреччині та ціна на газ.