Курс на виснаження. Скільки у Росії зброї та ресурсів і чи вистачить їх для затяжної війни

Від початку широкомасштабної війни наш Генштаб системно звітує про знищення ворожої техніки. Коли влітку минулого року у росіян на фронті почали помічати озброєння 50-60-х років, це наближало віру в те, що ось-ось і їм не буде чим воювати. Так це чи не так – в матеріалі РБК-Україна.

Паралельно в українському інформпросторі почала ширитись інша "правда". Мовляв, десь за Уралом зберігаються бездонні запаси з десятків тисяч танків та артилерії. Цю версію підживлювали й самі росіяни зі своїм "мы еще ничего всерьез не начинали" і розповідями про нарощення потужностей ВПК.

Реальний збройний потенціал агресора оповитий туманом війни. Однак за допомогою цифр та фактів у цьому тумані можна розгледіти як обнадійливі, так і не дуже приємні для нас картини.

Бронетехніка

За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, який складає щорічний бюлетень The Military Balance, росіяни вступали у широкомасштабну війну, маючи в строю близько 3,3 тисячі танків. Проект Oryx зафіксував, що відтоді окупанти втратили вже 2 тисячі танків – це ті, де є фото або відеопідтвердження. Генштаб дає цифру в 4,5 тисяч.

В обох цих випадках йдеться не лише про Т-90М, Т-72Б3 та Т-80БВМ, а й про більш старіші моделі танків, які росіяни ще минулого року розконсервовували, відновлювали та відправляли на фронт. Грубо кажучи, росіяни в місяць втрачають від 110 до 250 танків.

Найбільший міф полягає у тому, скільки ще танків у ворога є на складах зберігання. Той же Міжнародний інститут стратегічних досліджень вказував, що на початок лютого 2022 року Москва мала на зберіганні 10 тисяч танків, це без старих Т-55 і Т-62. Цього року МІСД пише, що в росіян в строю залишається орієнтовно 2 тисячі танків. А на зберіганні може бути максимум 5 тисяч танків усіх типів, включаючи Т-55 і Т-62. Ще більше питання в тому – яка реальна кількість з них може їхати і стріляти, а яка – вже металобрухт. Щоправда, в Інституті вважають, що росіяни можуть берегти в резервах декілька сотень своїх найбільш сучасних Т-90М на випадок протистояння з НАТО.

"Чому дані про танки, що зберігаються на складах, можуть бути не зовсім показові? Тому що у росіян далеко не всі танки стояли в герметичному приміщенні, в ангарах, з належним обслуговуванням. За російськими нормативами, щоб зібрати один повністю робочий танк, треба скрутити запчастини з трьох. Тобто ця цифра, яка обліковувалась на початок цього року – 5 тисяч танків на складах – може означати, що росіяни можуть зібрати 1,5-2 тисячі робочих танків на додачу до того, що в них є зараз", – пояснює експерт інформаційно-консалтингової агенції Defense Express Іван Киричевський.

За його словами, окремі факти свідчать про те, що агресор вже починає відчувати нестачу справної танкової техніки саме для активних наступальних дій. Зокрема на Куп'янському напрямку, де активізувався ворог, він не наважився пустити в наступ танкові підрозділи, хоча такі там є. Натомість у бій йде здебільшого піхота, яка, вочевидь, за логікою кремлівського керівництва, менш цінний ресурс. Танки використовуються лише для підтримки бойових дій, а також як броньована артилерія.

Зрештою, у росіян є певний потенціал з виробництва нових машин і відновлення старих. Видання The Economist раніше писало, що у 2022 році Москва відновлювала близько 45 танків "розконсервованих" на місяць, а цього року планувала вийти на цифру в 110 одиниць. Проте, схоже, цього показника противник так і не зміг досягти.

Киричевський каже, що росіяни в сумі можуть отримувати щомісяця до 70 танків усіх сортів. У це число входить, по-перше, 10-15 одиниць – це нові Т-90М "Прорив", що виробляються на головному танковому заводі РФ "Уралвагонзавод", на якому аж 12 тисяч працівників, в тому числі законтрактовані "зеки". По-друге, ремонт та модернізація старих Т-72Б і Т-80БВ зі складів у кількості до 50 одиниць на місяць. По-третє, відновлення Т-55 і Т-62 на 103-й бронетанковому ремонтному заводі на Забайкаллі – це до 10 машин на місяць.

Фактично росіяни поповнюють свою танкову техніку в кілька разів повільніше, ніж її знищує ЗСУ, зазначив Киричевський. І це означає, що такий ресурс у ворога вичерпний. З бронемашинами, які противник безпосередньо використовує під час бойових дій і штурмів, теж ситуація виглядає двояко. Окупанти можуть мати на озброєнні близько 3 тисяч таких машин. Якщо брати БМП-1, БМП-2 і МТ-ЛБ, то "на папері" їх може числитись ще понад 10 тисяч одиниць на зберіганні, каже експерт Defense Express. Але, знову ж таки, головне питання в їхній ремонтопридатності. З огляду на те, що росіяни воліють розконсервовувати і кидати на поле бою здебільшого старіші МТ-ЛБ, а не БМП-1 та БМП-2, то, схоже, з відновленням цих машин є проблеми.

"Тобто сказати, що в них безмежні можливості в плані бронемашин, теж не можна. Власне, тому й росіяни під час спроб будь-яких наступальних операцій зараз чи під час контратак на півдні або біля Бахмута все-таки покладаються на ту піхоту, яку прийнято називати "гарматним м'ясом". Умовно кажучи, ще на пару років війни з такими втратами і у такому економному темпі бронетехніки їм вистачить, але далі вони ризикують зовсім вийти в нуль", – зазначив Киричевський.

Артилерія, дрони та авіація

Росіяни як під час наступу, так і під час оборони покладаються на масований вогонь артилерії – інакше вони воювати просто не вміють. На початок вторгнення, за підрахунками МІСД, агресор мав на озброєнні приблизно 4,9 тисяч одиниць ствольної та реактивної артилерії – РСЗВ, гаубиць та важких мінометів. Якщо спиратися на дані Генштабу, то відтоді ворог уже втратив 5,8 тисяч артсистем і майже 800 реактивних систем залпового вогню. Особливо інтенсивно – по 400-500 одиниць – наші воїни "мінусували" протягом останніх трьох місяців в рамках наступальної операції на півдні.

Щоб компенсувати втрати, окупанти були змушені ще з першої половини минулого року діставати артилерію з консервації. МІСД зазначає, що на початок цього року Москва мала мати на складах аж 17 тисяч артсистем різних типів, не відомо в якому стані. Зрозуміло, що якась частка з них неробоча, зношена і потребує заміни стволів. Серед них є навіть зброя 1937-1938 років – тобто геть музейні екземпляри.

"Питання в тому – скільки з них боєздатних і можуть стріляти. Доволі показово, що вже під кінець минулого року ворог був змушений розконсервовувати не новіші артсистеми типу гаубиць Д-30 чи Мста-Б 80-х років, а гаубиці Д-1 часів Другої світової війни. Цікаво, що ці гармати опинилися майже в усіх родах російських військ – і в цих 1-му і 2-му армійських корпусах, і в кадрових військових РФ, і у "вагнерівців", – звернув увагу Киричевський.

За його словами, найбільша загроза для наших військ – це радянські самохідні гармати 2С7 "Піон" (або 2С7М "Малка" з калібром 203 мм), а також 2С4 "Тюльпан". І якраз на них ворог зараз робить ставку. На перші – через їхню дальність, на другу – через їхню руйнівну силу. Ворог може мати на складах по пару сотень цих артсистем.

Фактично з артилерією у ворога ситуація насправді виглядає неоднозначно. З одного боку, українські війська під час контрбатарейної боротьби успішно викосили значну частину ствольної артилерії противника. Проте їм вдається замінювати її на РСЗВ. Тобто у них є як вразливі місця, так і проблемні для нас.

Більш слабка ланка – це боєприпаси. Згідно з цифрами від російських аналітиків, каже Киричевський, у 2022 році росіяни змогли виробили 12 мільйонів боєприпасів усіх типів – не лише класичні снаряди до артилерії, а й снаряди до гармат на БМП тощо. Цього року вони можуть вийти на показник у 7 мільйонів або й більше, додав експерт.

У період пікових боїв влітку минулого року, коли окупанти наступали і вели шквальний вогонь на Сході, вони вистрілювали по 40-80 тисяч снарядів на добу. Зараз ця цифра суттєво скоротилась у середньому до 15 тисяч, що може вказувати на певний дефіцит боєприпасів. Врешті-решт, якби Москва була здатна самостійно покривати потреби в боєприпасах, то не зверталась за ними до Ірану та Північної Кореї.

За нинішніх темпів власного виробництва, противник справді не може собі дозволити вистрілювати понад 15 тисяч боєприпасів на добу. Але водночас, як зазначає Киричевський, менші обсяги виробництва агресор намагається компенсувати покращенням точності стрільби і нарощенням виробництва ZALA Lancet.

Ці ударні БПЛА поступово стають для окупантів альтернативою артилерії, сильно дошкуляючи українським військам. Заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ, бригадний генерал Олексій Громов говорив, що від початку широкомасштабного вторгнення до середини літа цього року ворог зміг виробити 900 "Ланцетів". І майже всі – 850 одиниць – вже були використані на полі бою. Тобто як таких запасів цих дронів у агресора немає, проте вони без особливих труднощів можуть збирати нові.

"Туди ставлять радянський кумулятивний заряд КЗ-6 – це достатньо потужна бойова частина. Плюс туди йде електромотор на кшталт тих, які ставлять у мініатюрні саморобні літаки на пультах. На ринку Чехії та Польщі вони коштують по 300 євро. Парадокс, що "Ланцет" має стартову масу 12 кг, а вони якось начепили на нього ці електромотори за 300 євро, які розраховані на літальні апарати в 5 кг", – пояснює експерт інформаційно-консалтингової агенції Defense Express.

Інший цікавий факт – у "Ланцетів" також немає власної камери для наведення. Для цього йому потрібен ще окремий безпілотник SuperCam. Завдяки такому спрощенню та примітивізації цих ударних БПЛА у росіян, на жаль, є потенціал для того, щоб масштабувати їхнє виробництво.

Раніше РБК-Україна вже розповідало, що Росія почала збирати ще один тип ударного дрона – іранські "шахеди". Його збірка, ймовірно, почалась з літа, до цього агресор застосовував партії, що були закуплені в Тегерана. Попередні дані ГУР свідчать про те, що Кремль запланував до кінця року виготовити 1300 одиниць цих БПЛА, що на російський лад отримали назву "Герань-2". Загалом Москва зараз працює над тим, щоб налагодити потужне виробництво безпілотних літальних апаратів, попри санкції.

Те ж саме стосується ракет та авіації. За інформацією з відкритих джерел, за 2022 рік, ВПС РФ отримали 20 бойових літаків. Цього року військам вже було поставлено щонайменше 10 нових літаків типу Су-35 і Су-34. У планах Москви – до кінця грудня виготовити і відновити сумарно 40 військових літаків усіх типів. Ця цифра видається малою на тлі даних Генштабу про те, яку кількість авіації ворог уже втратив від початку війни – майже 630 літаків (серед яких кілька одиниць стратавіації) та гелікоптерів. Однак ця цифра дуже показово описує те, наскільки "ефективно" працюють західні санкції.

"Мобіки"

Люди – це ключовий невичерпний ресурс Путіна у війні. Зараз, за оцінками ГУР, в Україні воює понад 420 тисяч особового складу ворога. За останніми оцінками Генштабу, на війні загинуло орієнтовно 268 тисяч окупантів. Ймовірно, ще більша кількість отримала поранення і була виведена з фронту.

Нещодавно The New York Times з посиланням на американських посадовців привів дещо менші цифри. За їхньою інформацією, російські втрати наближаються до 300 тисяч, це, зокрема, орієнтовно 120 тисяч загиблих і 170-180 тисяч поранених.

За даними Bloomberg, лише за минулий рік під час прихованих та неприхованих мобілізацій Кремлю вдалось призвати до військ щонайменше 400 тисяч осіб, з них 300 тисяч – після оголошеної минулої осені офіційної хвилі мобілізації. Зараз в інформпросторі обговорюють, чи наважиться Путін знову піти на такий непопулярний крок.

Представник ГУР Міноборони генерал-майор Вадим Скібіцький каже, що Кремль продовжує приховану мобілізацію. За оцінкою розвідки, в цьому році вже призвали від 90 до 100 тисяч росіян для поповнення втрат і створення нових з'єднань.

"Чи оголосять вони знову відкриту мобілізацію на кшталт тієї, яка була минулої осені? Мабуть, що ні. Зараз вони проведуть ці вибори, далі почнуть готуватися до виборів президента 17 березня 2024 року. Ніхто не захоче так ризикувати напередодні кампанії, оголосивши мобілізацію. Можливо, це станеться пізніше", – вважає Скібіцький.

Проте він додав, що усі необхідні організаційні заходи для цього Кремль уже провів. У Росії ухвалили необхідне їм законодавство, ввели електронний облік, змусили всіх ходити до військкоматів, коли їх викликають, а також посилили відповідальність за ухиляння від призову. Крім того, за словами Скібіцького, Москва вже навіть розрахувала, яку чисельність людей і з яких регіонів варто призивати. Зараз вони мобілізують людей з усіх регіонів, а особливо з депресивних – де люди йдуть воювати, щоб заробити, пояснюють у ГУР.

"Зараз у Путіна немає необхідності проводити відкриту мобілізацію і оголошувати: "ми призиваємо ще 500 тисяч осіб". У Росії цього року заявляли, що планують набрати в армію ще 400 тисяч контрактників і призивають 240 тисяч строковиків. А далі тих, кого мобілізують, кого призивають на дійсну військову службу, агітують переходити на контракт у професійну армії (адже в них строковики теж не беруть участь у бойових діях)", – пояснив Скібіцький.

За його словами, укладати контракт переконують різними способами. Зокрема маніпулюючи, що контрактники отримують більшу зарплату, що їх направляють на менш гарячі ділянки, ніж мобілізованих. І так цей процес поступово рухається.

За оцінкою МІСД, мобілізаційний ресурс (оперативний резерв) Росії складає близько 1,5–2 мільйона людей. Зараз у Росії підвищили призовний вік, це збільшить кількість строковиків, які після служби будуть числитись на оперативному резерві. Тож людський ресурс у Путіна справді майже невичерпний. Єдиним стримуючим фактором може стати те, що російська держказна та мобілізаційна інфраструктура одномоментно не впорається з таким потоком військових, яких треба десь розмістити, нагодувати, оснастити і забезпечити хоча б мінімальну підготовку.

Дисбаланс сил

Росія справді зазнала суттєвих втрат у своїй найсучаснішій зброї. Їй не вистачає ресурсів для будівництва оборонних підприємств, закупівель обладнання та найму кваліфікованого персоналу. Проте Москва дійсно отримала у спадок від Союзу величезні запаси зброї. Саме ці гори старої техніки, а не інноваційні рішення чи відкриття нових заводів, дозволяють Кремлю продовжувати війну.

Нове-відремонтоване озброєння, часто зібране "кустарним" способом, не гарантує точність і якість, яку забезпечує західна зброя від українських партнерів. Знову ж таки, інформація про те, що лідер Північної Кореї Кім Чен Ин готовий укласти з Путіним угоду щодо постачання зброї, яку минулого тижня оприлюднило Financial Times – теж не від того, що у Росії все гаразд.

КНДР справді може значно посилити військові спроможності Росії. Співрозмовник РБК-Україна у спецслужбах стверджує, що наразі підтверджень цій інформації немає. Він уточнив, що навряд чи Пхеньян піде на таку угоду без схвалення Пекіна. Більше може прояснитись, якщо Кім Чен Ин поїде на зустріч з Путіним до Владивостока. Такий візит, за даними NYT, може відбутися у вересні.

"Чи мають росіяни певний потенціал для нарощення власного виробництва, тобто реплік радянської зброї, більш досконалої, більш точної? Мають, але вони не можуть виготовити зброю в такій кількості, яка необхідна для того, щоби вести масштабні наступальні дії. Для того, щоби вести бої такого характеру, які вони ведуть протягом останнього року, у них є зброя. І вони вже прийняли для себе концепцію війни на виснаження, щоби виграти час, за який щось може помінятися у світі", – вважає військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський.

Путін не приховує, що веде гру на виснаження. Проте в цю гру можна грати вдвох. Так, наявного озброєння Москві ще цілком вистачить на два роки з нинішньою динамікою бойових дій. Однак Україна може протиставити Росії у цій війні більш високоточну та ефективну зброю, за умови, якщо союзники продовжать допомогу. Економічний потенціал РФ незспівставний ні з ЄС, ні з США.

Інформація про те, що може виготовляти Україна, здебільшого прихована. Однак, судячи з відкритих джерел, усе, що можна відновити, усе, що працює за принципом "їздить і стріляє", наш ВПК теж, очевидно, поставляє, вважає Киричевський.

"Цікава деталь. Взимку цього року Україна та Чехія в рамках меморандуму домовилися, що саме в Чехії будуть відновлювати наші танки Т-64 з консервації. Нюанс у тому, що цей танк виготовлявся тільки в Україні. І коли російські воєнкори скаржаться, що в нас Т-64 не закінчаться ніколи – вони мають на це повні підстави", – уточнив експерт.

Ба більше, війна на виснаження може стати для Москви ще більшим випробуванням, якщо будуть посилені санкції, або принаймні встановлений належний контроль за вже існуючими обмеженнями. Бо поки вони лише збільшують для Росії витрати на закупівлю необхідних комплектуючих обхідними шляхами, але зовсім не виключають таку опцію. Тому ставка на затяжну війну, яку робить Кремль, зовсім не обов'язково спрацює – баланс сил в кінцевому рахунку може схилитися не на його користь.