П’ятий строк Путіна: на жаль, не в Гаазі, а в Кремлі – що для України та світу означають президентські "вибори" в Росії

І воєнний злочинець Путін - теж, скільки б разів українці його не ховали. Пише ТСН. 

По-перше, ці "вибори" припадають принаймні на дві символічні дати: 10-ту річницю окупації українського Криму та 25-ту річницю перебування Путіна у російського керма.

По-друге, поки всі в Україні сподіваються, що рано чи пізно Путін помре, передасть владу наступнику чи просто кудись зникне, він збирається правити Росією наступні ще шість років, роблячи ставку на продовження війни. Щоправда, чорних лебедів ніхто не відміняв.

У серпні в інтерв’ю The New York Times прессекретар російського президента Дмитро Пєсков запевнив, що на "виборах" у березні 2024 року Путін переможе з результатом у понад 90%, додавши, що російські вибори - це не зовсім демократія, а радше дороговартісна бюрократія. І він був досить щирий у цьому, бо Кремль намалює будь-який результат, хоч понад 100%. В тому числі й завдяки електронному голосуванню. А от про дороговартісну бюрократію збрехав - це вже радше терористична диктатура.

Тож, як у Росії розгортається передвиборча кампанія? На що Кремль робитиме ставку? Та, що найголовніше, чи піде Путін після своїх "виборів" на подальше закручування гайок, публічне оголошення другої великої хвилі мобілізації та розширення війни, можливо, не лише проти України? Читайте в матеріалі ТСН.ua.

Знищити нелояльних: як Кремль намагається згуртувати росіян

Наразі дуже смішно читати, що писали російські медіа понад десять років тому, коли Путін втретє "переміг" на виборах у Росії. Багато хто прогнозував, що після третього президентського терміну його знову замінить божевільний Дмитро Медведєв, який тоді ще вважався "прогресивним хлопцем із айфоном", або вже колишній керівник "Роскосмосу" Дмитро Рогозін. Писали навіть, що Путін може піти добровільно, коли ціна на нафту суттєво просяде. Десять років тому російські "ліберали" також багато говорили про демократизацію Росії, яка зараз є терористичною державою, що прямує до моделі Північної Кореї.

За словами українського політолога Вадима Денисенка, насправді для Путіна завжди був дуже важливим його реальний результат на виборах у понад 60%. У коментарі ТСН.ua експерт зазначає, що для Путіна була супер важливою народна легітимність для контролю над елітами, бо він пам’ятав протистояння Єльцина та Горбачова, коли останній програвав, бо не мав цієї народної легітимності.

"Проте після "маршу" Пригожина (23-24 червня цього року, коли "вагнерівці" ледь до Москви не дійшли – ред.), змінилася одна дуже суттєва річ: Путін для себе вирішив, що ця народна легітимність, яка трималася на народній любові, більше не потрібна. Натомість йому потрібна народна покора, яка триматиметься на народному страху. Тобто, коли протягом цілого дня під час "маршу" Пригожина взагалі ніхто не вступився за нього; народ не вийшов будувати барикади, як це було при Єльцині у 1991 році; не відбулися заяви еліт - це для Путіна стало тригером, щоб сказати: "Не хочу я більше гратися в ці ігри", - сказав ТСН.ua Вадим Денисенко.

Тепер влада в Росії триматиметься на страху, який, на думку Путіна, забезпечуватиме народну любов. Проте не можна сказати, що й раніше кремлівський режим не тримався на страху. Причому цей страх був направлений як всередину Росії, так і на зовні. Наприклад до окупації українського Криму у 2014 році, опитування "Левада-центру" та ВЦИОМу хоч і вказували, що більшість росіян схвалюють політику Путіна, втім разом із цим люди відповідали, що на наступних виборах потрібна нова людина. Проте вже за рік після окупації Криму й початку війни на Донбасі переважна більшість росіян відповідала, що хотіла б бачити Путіна в президентському кріслі й надалі.

Тобто, як бачимо, Кремль пішов шляхом війни й захоплення чужих земель, щоб тримати цю народну любов на більш менш прийнятному рівні. На цьому тлі навіть підвищення пенсійного віку в Росії восени 2018 року не сильно вплинуло на рейтинг Путіна. Ведення загарбницьких війн проти інших суверенних країн та окупація чужих земель для росіян важать набагато більше, ніж власний добробут. Проте українці про це й так знають: краще для росіян жити в лайні, проте з ядерною зброєю й мріями про велич.

Після переобрання у 2018 році на третій термін, Путін одразу ж запропонував змінити російську конституцію, щоб обнулити свої президентські строки й отримати змогу правити до 2036 року. Хоча до цього він неодноразово говорив, що не збирається "змінювати конституцію за жодних обставин". Проте, як і з атомним підводним ракетним крейсером "Курськ", російська конституція теж вочевидь "утонула". Й навіть після цього влітку 2019 року опитування показали, що 54% росіян висловилися за продовження правління Путіна й після 2024 року.

Але є ще дещо – те, що суттєво порушило суспільний договір, який полягав у наступному: "Ви там у Москві робіть, що хочете, тільки нас не чіпайте". Мова про оголошення Путіним у вересні 2022 року першої часткової хвилі мобілізації, після чого, за оцінками різних ЗМІ, з Росії виїхало до 1 млн людей. Хоча насправді ця цифра може бути набагато більшою, бо лише в Грузії та Туреччині може бути по півмільйона росіян. Через це раз по раз у Росії спалахують скандали щодо того, що робити з цими, як вони їх називають, втікачами: позбавити громадянства; заборонити повернення до Росії; чи обрізати можливість отримання прибутку з Росії.

Наприклад депутат Держдуми Андрій Гурулєв, який на пару з божевільним Медведєвим ділить образ покійного Жиріновського, нещодавно запропонував "знищити" 20% росіян, які не довіряють Путіну й виїхали з Росії, назвавши їх "гнилизною". Й, що найсмішніше, комісія Держдуми з питань етики, головою якої є Валентина Терешкова, назвала висловлювання Гурульова "вираженням його особистої думки, що є невід'ємним правом депутата".

Вік і війна: Путін готуватиметься до реваншу, говорячи про переговори

На початку статті ТСН.ua вже зазначив, що ці "вибори" Путіна припадають на десяту річницю окупації Криму та 25-ту річницю його сходження до найвищої посади в Кремлі.

Саме тому, по-перше, Пєсков і каже, що Росія не збирається захоплювати нові українські регіони, а "хоче контролювати землі (чотири українські східні та південні області – ред.), які вписали в російську конституцію".

Це завуальоване запрошення до переговорів, щоб Україна й Захід визнали "територіальні реалії" на полі бою, про які постійно каже Путін, і тимчасового замороження війни, щоб ВС РФ змогли перегрупуватися й підготуватися до нового ще більш кривавого удару за кілька років. Проте, майже напевно після 17 березня 2024 року Кремль піде на оголошення другої великої хвилі мобілізації, щоб власне не просто утримати частково окуповані Луганську, Донецьку, Херсонську та Запорізьку області, а також Крим, а й спробувати їх захопити в межах їхніх адмінкордонів.

По-друге, російському народу продовжують демонструвати, що Путін "великий, як ніколи", плазуючи на ядерній тематиці. Взяти хоча б нещодавній візит кремлівського воєнного злочинця в Пекін на форум "Один пояс, один шлях", де його начебто випадково зняли на відео в оточенні офіцерів, які несли ядерну валізку. Чи коли днями Росія начебто провела тренування з відпрацювання масованого ядерного удару, що є цілковитим спектаклем, бо востаннє справжні ядерні випробування в Росії проводилися ще за часів СРСР.

Проте є ще кілька важливих факторів, які впливатимуть не так на "вибори" 17 березня 2024 року, як на сприйняття Путіна росіянами всередині країни.

Перший – це вік. Від самого початку президентства Джо Байдена російська пропаганда насміхається над його віком й інцидентами з падінням президента США на трапі літака тощо. Проте Путін лише на 9 років молодший за Байдена. Тому навряд чи на цих президентських "виборах" в Росії серед "опонентів" Путіна росіяни побачать когось молодшого за нього на кшталт Ксенії Собчак у 2018 році.

Перший заступник директора Центру "Нова Європа" Сергій Солодкий нагадує, наприкінці 1990-х років росіяни соромилися, що на президентській посаді сидить слабкий, підстаркуватий Єльцин, котрий часом не міг встояти перед чарчиною. Хоча Єльцину у 1999 році було 68 років. У цілому ж, за словами експерта, Путін і далі робитиме ставку на своє давно апробоване магістральне гасло: у всьому винні зовнішні вороги. Війна проти України й міжнародна ізоляція для нього свого роду алібі, яким він прикриватиме власні провали. Проте, звісно, такий стан речей не буде зберігатися вічно.

"Путін добре розуміє, що війна створює для нього чималі небезпеки. Інакше б критиків війни не садили за ґрати. Путін боїться гніву росіян не менше, ніж самі росіяни поки що бояться Путіна. Проблема в тому, що суспільний вибух стається тоді, коли його не очікуєш і не можеш спрогнозувати. Саме тому Путін змушений трохи загравати з частиною електорату, яка починає ставити правильні запитання. З цим пов’язані його постійні "запрошення" Заходу до переговорів, показуючи росіянам, що намагається припинити війну, а вороги просто не лишають йому вибору. Путін лякатиме росіян уявними загрозами, виступатиме з закликами до миру й обійматиметься з африканськими путчистами, показуючи свою легітимність на міжнародній арені", - прокоментував ТСН.ua Сергій Солодкий.

Другий – ціни на базові продукти харчування та комунальні послуги. Російська пропаганда це замовчує, проте, наприклад вартість м’яса птиці там ще від літа цього року б’є рекорди. А одразу після "виборів" Путіна Кремль підвищить тарифи на газ для населення на 20% до 2025 року (в цілому від 24 лютого 2022 року це підвищення складе 34% - ред.). Плюс фактично заморожуються зарплати бюджетникам.

Політолог Вадим Денисенко нагадує, що традиційно вибори в Росії завжди передбачали велику кількість соціальних обіцянок. Наразі бюджет не дозволяє це робити, бо треба ж ще виплачувати зарплати російським воєнним злочинцям, які воюють проти України, а також величезні похоронні гроші. А ціна на газ для підприємств і вартість залізничних перевезень підвищується вже з 1 грудня цього року на 10%.

"Тобто, станом на зараз якихось великих соціальних обіцянок бюджет просто не витягне. Але в той же час їхня ключова задача на цих виборах щодо соціалки – зробити так, щоб найбідніший прошарок населення, а це до 40%, не відчув погіршення життя. Тому для цих людей буде індексація пенсій, дещо збільшуватимуться виплати, будуть робитися певні подачки. Наприклад у Росії ухвалений закон, за яким продуктові товари, у яких підходить термін придатності, будуть роздаватися соціально незахищеним людям безкоштовно. Тобто, відбуватимуться такі квазісоціальні подачки", - прокоментував Вадим Денисенко.