Велика війна, або що вибере Байден: як США можуть завдати удару у відповідь по Ірану

Вбивство трьох американських солдатів у неділю, 28 січня, в результаті удару безпілотника-смертника, здійсненого підтримуваними Іраном бойовиками, стало найсмертоноснішою повітряною атакою на наземні війська США з часів Корейської війни. Пише ТСН. 

Про це пише The Telegraph.

Дональд Трамп заявив, що світ стоїть на “порозі Третьої світової війни”. Ліндсі Грем, сенатор-республіканець, зажадав “чіткої, смертоносної і приголомшливої відповіді”. Веслі Кларк, американський генерал у відставці і колишній командувач НАТО, закликав: “Знищити їхні можливості і завдати сильного удару по джерелу: Ірану”.

Джо Байден пообіцяв завдати удару у відповідь: “Ми продовжимо їхню боротьбу з тероризмом, і не сумнівайтеся — ми притягнемо всіх винних до відповідальності в той час і в той спосіб, який ми оберемо”.

Тепер питання полягає в тому, якою саме буде ця відплата.

Нічого не робити

США можуть нічого не робити. Це варіант, якому віддають перевагу антиінтервенціоністські, ізоляціоністські сили, які залишаються потужними в Америці. Аргумент полягає в тому, що для США було б нерозумно ризикувати бути втягнутими в ще один затяжний конфлікт на Близькому Сході, і що це було б неминучим результатом будь-якої ескалації напруженості у відносинах з Тегераном.

Представник демократів Сет Моултон, який чотири рази служив в Іраку в якості морського піхотинця, сказав: “Стримування — це важко, війна — ще гірше... Для яструбів, які закликають до війни з Іраном, ви граєте на руку ворогу”.

Нічого не роблячи, американські солдати на Близькому Сході будуть змушені протистояти безперервним — і, ймовірно, посиленим — повітряним атакам, які переслідують їхні бази з моменту початку війни в Газі. З 7 жовтня відбулося майже 200 спроб нанесення ракетних і безпілотних ударів по американських аванпостах в регіоні. Більшість з них були невдалими або перехоплені. Враховуючи реакцію Байдена на атаку, такий варіант малоймовірний.

Ірак

Другою потенційною відповіддю є посилення повітряних ударів по підтримуваних Іраном збройних угрупованнях в Іраку. Недільний удар з безпілотника взяв на себе Ісламський опір в Іраку (ІРІ), група ополченців, яка відкололася від ширших Сил народної мобілізації. До складу ІРІ входить Харакат Хезболла ан-Нуджаба, одне з найпотужніших проіранських угруповань в Іраку, яке вважається відповідальним за багато нещодавніх нападів на американські війська.

З початку війни в Газі США завдали п'ять ударів у відповідь на попередні атаки ІРІ в Іраку, під час одного з яких 21 січня двоє американських солдатів, дислокованих на авіабазі Асад на заході Іраку, зазнали серйозних черепно-мозкових травм.

Але ці заходи не спрацювали, що дуже чітко продемонстрував недільний смертоносний напад. “Стримування так і не було здійснене, і ось ціна — троє загиблих солдатів і понад 34 поранених”, — сказав Чарльз Лістер, старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу.

Марк Дубовіц, виконавчий директор Фонду захисту демократій, додав: “Якщо ви хочете, щоб удар по режиму в Ірані був “не ескалаційним”, але водночас “ефективним і стримуючим”, Байдену необхідно знищити бази КВІР і вбити вищих командирів КВІР. Тільки тоді Хаменеї відступить”.

КВІР в Сирії

Тому більш інтенсивною відповіддю було б одночасне нанесення ударів як в Іраку, так і в Сирії, причому дії проти ІРІ в Іраку поєднувалися б з ударами по об'єктах в Сирії, що належать Корпусу вартових ісламської революції (КВІР).

Починаючи з 7 жовтня, США тричі атакували позиції КВІР у Сирії, де вони діють як радники і інструктори військових Башара аль-Асада і підтримують низку антиамериканських ополченців. 8 листопада літаки ВПС США розбомбили склад зброї, а через чотири дні завдали удару по тренувальному центру і конспіративній квартирі. Обидва удари були нанесені у багатій на нафту східній провінції Дейр-ез-Зур.

“США надали Ірану занадто велику свободу дій для атак через своїх маріонеток, — сказав Аарон Девід Міллер, колишній учасник мирних переговорів на Близькому Сході і старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир. — Вашингтон повинен зменшити цю поблажку і надіслати Тегерану жорсткіший сигнал за вбивства американців — атаки проти іранських сил в Іраку та Сирії”.

У Сирії є низка інших відомих об'єктів КВІР, в тому числі: командно-контрольний центр під назвою “Оранжерея” в аеропорту Дамаска, авіабаза Імам Алі поблизу кордону з Іраком, велика база безпілотників на авіабазі Дімас поблизу кордону з Ліваном і тренувальний табір елітних сил спеціального призначення в Маядіні на сході Сирії.

“Майте на увазі, що за стандартною практикою Іран вже евакуював персонал з ключових об'єктів, а високопоставлені оперативники залягли на дно”, — сказав Лістер. Тим не менш, США все одно надішлють важливий сигнал стримування.

Іран

Найсерйозніший варіант відплати може бути спрямований проти самого Ірану. Тегеран спробував дистанціюватися від недільної атаки, а речник міністерства закордонних справ Нассер Канаані заявив у понеділок, 29 січня, що він не віддає накази “групам опору”. Але Байден у своїй відповіді в неділю ввечері чітко заявив, що відповідальність за напад несуть “радикальні бойові групи, підтримувані Іраном”, тим самим поклавши на Тегеран опосередковану відповідальність за напад.

Якщо причетність аятол буде сприйнята як достатнє виправдання для прямих військових дій, США можуть вдатися до переслідування іранських військово-морських сил і засобів. Тегеран заявляє, що розгорнув чотири військово-морські ескадри в “міжнародних водах” відтоді, як їхні союзники-хусити почали нападати на міжнародне судноплавство в Червоному морі. Військово-морські сили США також діють в регіоні.

Метью Креніг, віце-президент Атлантичної ради, заявив, що США також можуть завдати ударів по іранських військово-морських базах, ядерних і ракетних об'єктах, націлюючись на вищий командний склад, як це було зроблено в 2020 році, коли в Іраку було вбито Касема Сулеймані, керівника сил КВІР “Кудс”.

“Стримування працює, переконуючи супротивника в тому, що витрати на напад на Сполучені Штати, їхніх союзників і інтереси значно переважають будь-які вигоди”, — сказав він, додавши, що обмеження відплати своїми маріонетковими силами “буде сприйнято в Тегерані як ознака слабкості і просто розпалить безперервний цикл насильства”.

Така відплата, однак, неминуче викличе іранську відповідь. Ормузька протока є найважливішою нафтовою артерією світу: через неї щодня проходить понад 20 мільйонів барелів нафти і 80 мільйонів метричних тонн скрапленого природного газу щороку, що становить 20 відсотків світових поставок обох енергоносіїв.

Якщо Іран почне завдавати ударів по суднах у протоці або навіть спробує повністю її заблокувати, війна може набути регіонального характеру, залучивши Саудівську Аравію, Кувейт і ОАЕ, які експортують через протоку, і ціни на паливо різко зростуть у всьому світі.

Вплив, який це матиме на пересічного американця, був би значним і в найкращі часи, не кажучи вже про рік виборів. Оскільки Байден майже напевно переможе більш ізоляціоністського Дональда Трампа на президентських виборах у листопаді, цей ризик може переконати Білий дім у тому, що удари по самому Ірану — це надто далекосяжний крок.

Нагадаємо, під час нічної атаки безпілотників на американську базу в Йорданії поблизу кордону з Сирією загинуло троє військовослужбовців армії США, ще понад 20 зазнали поранень.

Американську базу в Йорданії, за словами президент США Джо Байдена, здійснили радикальні групи бойовиків, яких підтримує Іран.