Підморгування Путіну і торгівля українськими територіями: чого очікувати від Трампа, якщо він стане президентом

Чим ближче до виборів у США, й чим більше стає відомо про команду Дональда Трампа - кандидата в президенти від Республіканської партії - тим більше виникає побоювань. Головне - чи не залишать США Україну та Європу сам на сам із Росією. Ці страхи посилилися після замаху на Трампа, який зцементував його підтримку в партії. Адже, як відомо, далеко не всі республіканці підтримували ізоляціонізм, меншу сфокусованість на НАТО й підтримку України. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.

Трамп вже назвав свого кандидата у віцепрезиденти - це сенатор від Огайо Джей Ді Венс. ТСН.ua писав, що він затятий ізоляціоніст, який не вірить у перемогу України,  переконуючи, що США мають сфокусуватися на Китаї. Держдеп за Трампа, як пише Bloomberg, може очолити колишній посол США в Німеччині Річард Гренелл, який пропонує Україні зберегти за собою формальний суверенітет після припинення бойових дій із "територіальними автономіями".

Все це звичайно можна списати на передвиборчу риторику. Проте сам Трамп також говорив про згоду на російську окупацію українських територій в обмін на закінчення бойових дій (не війни, бо за такого сценарію вона неодмінно поновиться) без жодних запобіжників і гарантій безпеки для України. Наразі, за словами багатьох західних експертів, в оточенні Трампа триває розробка різних планів можливого закінчення війни. Проте, судячи з інформації, яка виходить зі штабу республіканців, нічого хорошого для України там поки що немає.

Тож, як Київ готується до можливого другого "пришестя" Дональда Трампа до Білого дому? Які пастки чекають на Україну? Та чи можемо ми переконати Трампа та його оточення не торгувати українськими територіями в обмін на тимчасове припинення вогню? Читайте в матеріалі ТСН.ua.

Цементування влади: партія імені Трампа

"За шість місяців український народ може втратити військову допомогу США - знову", - пише професор стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрюс у Шотландії Філліпс О’Браєн у статті для The Atlantic. Причина - можлива перемога Трампа на виборах у США 5 листопада. Й хоч багато хто переконує, що Трамп-кандидат і Трамп-президент - це дві різні речі - в Європі бʼють на сполох, особливо після замаху на Трампа та оголошення прізвища його віцепрезидента.

Дехто застерігає від передчасних висновків, мовляв, номінація Джея Ді Венса - це "шлюб за розрахунком" - спроба Трампа схилити більш консервативних республіканців на свій бік. І таке в американській історії призначень віцепрезидентів було дуже часто. Як і те, що згодом друга за рангом людина в США ставала "весільним генералом". Проте наразі в американській пресі та коментарях експертів можна навіть зустріти думку, що Джей Ді Венс - "молодий Трамп" - і це призначення може бути ставкою на його майбутнє президентство.

"Венс не лише підкріпить ключові ідеї Трампа. Йому довірятимуть як віцепрезиденту, що надзвичайно важливо, коли президент у роках — Трампу 78 років. Перспектива молодого й, можливо, не такого проблемного Трампа — це те, що хвилювало республіканців", - пише у статті для Brookings Institution директорка Центру ефективного держуправління Елейн Камарк.

Для демократів призначення Ді Венса, які закликають Джо Байдена знятися з виборів саме через вік, фізичний стан і постійні обмовки під час публічних виступів (у четвер, 18 липня, Байден забув прізвище міністра оборони Остіна, назвавши його "the black man"), це неабияка проблема, особливо на тлі замаху на Трампа, якого вже й особливо жорстко не покритикуєш. За інформацією Politico, яке посилається на результати закритого опитування серед демократичних виборців у семи ключових штатах, які й визначають результати виборів, альтернативні кандидати випереджають Джо Байдена в середньому на три пункти.

До зʼїзду (конвенції) демократів, де партія має офіційно висунути свого кандидата в президенти, ще місяць. За інформацією The Washington Post, лідер демократичної меншості в Палаті представників Хакім Джеффріс і більшості в Сенаті Чарльз Шумер на закритій зустрічі з Джо Байденом закликали його знятися з виборів і не ставити під загрозу ще й здатність Демократичної партії виграти вибори до Конгресу, адже в листопаді американці обиратимуть також третину Сенату й всю Палату представників. І, за інформацією Axios, Байден може знятися з виборів вже цими вихідними - 20-21 липня.

По-перше, якби Джо Байден знявся з виборів вже зараз, демократи б не лише висунули більш сильного кандидата, а й могли б змінити свою кампанію, на яку вплинув замах на Трампа - демократи зняли з трансляції свої передвиборчі ролики, де Трампа називали кримінальним злочинцем.

По-друге, Адміністрація Байдена вже зараз могла б створити низку запобіжників для Києва, якщо Трамп переможе й знову заблокує допомогу Україні. Наприклад, надати Україні більше зброї і зняти заборони на удари вглиб російської території. Проте президент Байден, принаймні поки що, не планує цього робити.

Друге "пришестя": що чекає на Україну

The Guardian пише про страхи Європи щодо майбутньої політики Ді Венса на посаді віцепрезидента, яка може завершитися тим, що США підштовхнуть Україну до миру з Росією на умовах Путіна. "Це погано для нас, але це жахлива новина для України. Венс не є нашим союзником", - цитує The Guardian високопоставленого європейського дипломата у Вашингтоні. За даними видання Axios, Ілон Маск, колишній ведучий Fox News Такер Карлсон та інвестор Девід Сакс до останнього переконували Трампа обрати саме Ді Венса віцепрезидентом.

Як відомо, ні Маск, ні Карлсон не є палкими захисниками України. А Девід Сакс на зʼїзді Республіканської партії у Мілвокі цими днями заявив, що "Байден і розширення НАТО спровокували росіян до повномасштабного вторгнення в Україну". Звісно, що не всі донори республіканців, та й вони самі, поділяють такі погляди. Багато республіканців у Конгресі підтримують Україну, критикуючи Адміністрацію Байдена за недостатню рішучість. Проте, є як мінімум два фактори, які грають не на нашу користь.

Перший - це особисте ставлення Трампа до України через історію з імпічментом 2019 року після телефонної розмови з Зеленським.

Другий - навряд чи Трамп хоче увійти в історію як американський президент, за якого Україна програє війну Росії, адже це буде і програш США.

Перший фактор, про який нагадують переважно західні експерти, не сильно вже й впливає на ставлення Трампа до України, хоча його теж треба враховувати. А от щодо другого, вже досить довгий час українські дипломати переконують, що, в разі перемоги, Трамп неодмінно спробує домовитися з Путіним. Він вже заявив, що врегулює війну ще до своєї інавгурації в січні 2025 року. Звичайно, це неможливо, бо він ще не матиме повноважень. Та й в принципі цього неможливо досягти без дієвих запобіжників (миротворчої місії, гарантій безпеки для України тощо), на що не погодиться Путін.

Команда Трампа розуміє, що закінчення війни Росії проти України за його президентської каденції додасть величезних балів як йому, так і республіканцям. Саме тому від квітня цього року в пресі періодично зʼявляються "секретні" плани його радників щодо врегулювання війни, які так чи інакше зводяться до територіальних поступок з українського боку. Це дійсно найлегший і найшвидший шлях, але до тимчасового режиму припинення вогню, а не війни, яка неодмінно поновиться. Проте радники Трампа, багато з яких наполягають на необхідності сфокусуватися на протистоянні з Китаєм, просувають саме такі моделі "врегулювання" війни.

Й багато хто на цьому грає в своїх інтересах. Взяти хоча б Віктора Орбана, який використовує головування Угорщини в ЄС для просування завдання Путіна заморозити війну на російських умовах. Приїхавши з візитом до Києва 2 липня, вперше від початку повномасштабного російського вторгнення, Орбан поїхав до Москви та Пекіна, виклавши свої "мирні" пропозиції у листі до очільника Європейської ради Шарля Мішеля, серед яких авжеж здача українських територій і, наприклад, відновлення дипломатичних відносин із Росією.

Орбан також зустрівся з Трампом. І, як він написав у листі до Мішеля, "незабаром після своєї перемоги на виборах він (Трамп - ред.) не чекатиме своєї інавгурації, а буде готовий негайно виступити в якості мирного посередника, для цього у нього є детальні й обґрунтовані плани". Вище ТСН.ua вже зазначив, що це неможливо. Проте наразі всі ці "мирні" ініціативи від таких, як Орбан, покликані переконати Захід, що Україні ніколи не виграти цю війну, тому треба припинити давати зброю, й краще вже зараз сідати й домовлятися, віддавши Росії окуповані території.

До цього Москву майже напевно підштовхує Пекін, який знає: щойно Трамп прийде до влади, США посилять торговельну війну проти Китаю. Вже зʼявлялися повідомлення, що Трамп може запровадити 60% мита на весь китайський імпорт, що дуже боляче вдарить по економіці Китаю, яка й без того далеко не в найкращому стані. У Путіна теж є свої мотиви: він очевидно не хоче оголошувати ще одну велику хвилю мобілізації; до того ж, як повідомив The Economist, у Росії вже закінчуються запаси радянських озброєнь, особливо танків і артстволів.

Джонсон у Трампа: ЄС і НАТО

У пʼятницю, 19 липня, Зеленський і Трамп, за інформацією CNN, вперше від часу президентства Трампа мають поговорити телефоном. Це буде дуже гарна можливість донести до можливого переможця президентських виборів у США, чому "гарні відносини з Путіним" не допоможуть закінчити війну Росії проти України "за 24 години", як про це неодноразово говорив Трамп. Напевно, саме це йому також намагався донести колишній британський премʼєр Борис Джонсон, який зустрівся з Трампом одразу після Орбана.

За словами Володимира Зеленського, Україна готова працювати з будь-якою політсилою в США, зокрема й із республіканцями в разі їхнього приходу до влади. "Якщо пан Дональд Трамп стане президентом, ми будемо працювати. Я цього не боюся", - сказав український президент. Пізніше в інтервʼю ВВС він додав, що, можливо, Трамп справді не розуміє, що відбувається в Україні, тому треба працювати зі США. Проте Зеленський також додав, що "не всі території відвойовуються силою, й сила дипломатії може допомогти".

Дійсно, з Трампом, його радниками та кандидатами на ключові посади треба працювати, адже це за нас зробить Росія. Проте, також треба враховувати ще один не менш важливий аспект - особисте скептичне ставлення Трампа до НАТО. Справа в тому, що, майже напевно, в разі перемоги на виборах, Трамп відновить торговельну війну не лише проти Китаю, а й проти ЄС. За часів його президентства США запроваджували мита на європейську сталь та алюміній, які відмінив Байден.

Якщо це станеться, Європа заглибиться ще й в економічний і торговельний хаос, і не приділятиме так багато уваги Україні. А ключова ідея Трампа, яку він постійно озвучує, - що Європа має взяти на себе основний тягар військової і фінансової підтримки України. Хаос, який почнеться як у США, так і в ЄС, - це саме те, що треба Росії.

"Їм потрібна війна всередині Америки, щоб виграти війну в Україні", — цитує Foreign Policy колишнього посла США в Східній Європі про стратегію дезінформації Кремля. Проте інші європейські дипломати, які анонімно коментували для цієї статті, були менш оптимістичними щодо хаосу, в який можуть зануритися США, й який може поширитися на інші західні країни.

До того ж, готуватися до наступного саміту НАТО, який 2025 року відбудеться у Гаазі, Дональд Трамп почне одразу переступивши поріг Білого дому, заявляючи про необхідність збільшення європейськими союзниками своїх оборонних витрат. Хоча, у цьому є помітний прогрес. Якщо за президентства Трампа 2019 року лише 32% країн-членів НАТО витрачали мінімум 2% ВВП на оборону, то 2024-го цього показника досягли 74%. Проте для Трампа й цього буде недостатньо.

"НАТО виживе, але роль США за Трампа впаде швидше, ніж якщо Байден (або інший демократ) переможе в листопаді. Зараз європейські країни визнають, що увага США продовжуватиме зміщуватися на Азію, незалежно від того, хто буде президентом, і що Вашингтон не буде основним гарантом європейської безпеки назавжди", - коментує Професор із міжнародних відносин Гарвардського університету Стівен Волт в опитуванні для Foreign Affairs. На противагу, доцентка Джорджтаунського університету Сара Б'єрг Моллер, коментуючи для цього опитування, каже, що зобов’язання США щодо оборони Європи — основа трансатлантичних відносин після Другої світової — буде підірвана, можливо безповоротно. Якщо це станеться, загроза Росії, особливо для країн східного флангу НАТО, стрімко зросте.