Чому мовчить Пекін: як українська операція на Курщині може вплинути на підтримку Росії з боку Китаю

Днями Пекін нарешті перервав мовчання й висловився щодо української операції на російській Курщині. МЗС Китаю закликав "всі сторони дотримуватися трьох принципів деескалації: не розширювати зону бойових дій, не допускати ескалації збройного конфлікту та уникати провокацій, які призводять до активізації бойових дій з будь-якої сторони". Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.

Ще від лютого 2023 року, коли Китай вперше заговорив про свій "мирний" план, війну Росії проти України він називає "внутрішньою українською кризою", яку треба вирішити за допомогою безумовного припинення вогню та де-факто згоди на російську окупацію українських територій. Проте, ще до початку української операції на Курщині, "безмежне двостороннє партнерство" Росії і Китаю дало тріщину. Це не означає, що Пекін став на бік Києва й вимагатиме від Москви закінчити війну. Проте на деякі події все ж варто звернути увагу.

По-перше, якщо раніше про це писала лише західна преса, тепер і російські ЗМІ не приховують, що близько 98% китайських банків, йдеться навіть про невеликі регіональні, відмовляються обробляти російські перекази.

По-друге, в китайських ЗМІ помітно побільшало новин, де наводяться офіційні коментарі українських посадовців. Особливо після початку української операції на Курщині.

По-третє, Пекіну, вочевидь, не дуже подобається публічна відмова Путіна від переговорів з Україною, на чому так наполягав Китай, після заходу ЗСУ на Курщину. Адже у китайських ЗМІ останнім часом побільшало публікацій про "мирний" план КНР та "унікальну посередницьку роль", яку вона може зіграти.

Про що свідчать ці сигнали? Чи дійсно між Росією та Китаєм пробігла чорна кішка й Пекін готовий забути про свій "мирний" план врегулювання "внутрішньої української кризи", який є по суті капітуляцією України? Читайте в матеріалі ТСН.ua.

Китай стурбований: роль "посередника" зірвано

У середу, 14 серпня, Пекін провів переговори з Ватиканом щодо "важливості шести спільних домовленостей між Китаєм і Бразилією". Про що йдеться? Ще в травні цього року КНР і Бразилія оприлюднили спільну заяву щодо війни Росії проти України з шести пунктів, серед яких: дотримання трьох принципів деескалації; неприйнятність використання зброї масового знищення; необхідність діалогу та переговорів; проведення мирної конференції, яку визнають як Росія, так і Україна. На початку серпня в МЗС Китаю заявили, що цей "консенсус із шести пунктів" отримав "позитивні" відгуки в понад 110 країн світу.

Остання заява пролунала через майже два місяці після першого Саміту миру у Швейцарії. Зрозуміло, навіщо це було зроблено, – щоб перебити зусилля України з об’єднання якомога більшої кількості країн навколо саме Формули миру президента Зеленського, що передбачає справедливе закінчення війни, а не безумовне припинення вогню, переговори й згоду на російську окупацію українських територій, як це пропонує Китай. Зрозуміло, що Пекіну не вигідний програш Москви в цій війні, бо від цього також виграють Захід і США – головні суперники Китаю. Проте, схоже, що українська операція на Курщині трохи сплутала КНР карти.

"Тепер зрозуміло, чому київський режим відмовлявся від наших пропозицій повернутися до мирного плану врегулювання. Противник прагне поліпшення своїх переговорних позицій у майбутньому. Але про які переговори взагалі може йтися з людьми, які без розбору завдають ударів по мирних людях, цивільній інфраструктурі або намагаються створити загрозу об'єктам ядерної енергетики?", – заявив Путін у понеділок, 12 серпня, вдруге публічно коментуючи операцію ЗСУ на Курщині.

Нагадаємо, що за день до першого Саміту миру у Швейцарії Путін фактично поставив Україні та Заходу ультиматум: Москва сідає за стіл переговорів, якщо Київ віддасть чотири записаних до російської конституції українських області, причому в їхніх адмінкордонах, які ворожа армія не контролює. Крім цього, в переліку авжеж була відмова України від вступу до НАТО, роззброєння тощо. Проте найголовніше для Кремля наразі – застовбити за собою, як каже Путін, "територіальні реалії" там, де навіть не стоїть російська армія.

До початку української операції на Курщині 6 серпня офіційний Пекін із цим мовчазно погоджувався, поки китайські експерти в численних інтерв’ю західним ЗМІ публічно ставили під сумнів суверенітет України, порівнюючи наш Крим із Тайванем. Проте вже 15 серпня у китайському англомовному виданні South China Morning Post передрукували фрагмент зі статті Financial Times, винісши в заголовок: "Український військовий каже, що неозброєні російські війська "п'ють каву" (тобто, були не готові – ред.) під час вторгнення на Курщину".

Проте в іншій статті від 13 серпня, теж у розпал операції ЗСУ на Курщині, у South China Morning Post вийшла ще одна стаття "Чому човникова дипломатія Китаю щодо України набирає обертів". У матеріалі згадується про перший за останні 12 років двосторонній візит українського міністра закордонних справ Дмитра Кулеби до Китаю, який "демонструє розуміння Україною, що Китай відіграватиме певну роль у рішенні питання війни".

"Разом із тим Київ не впевнений, що Китай хоче чи здатний досягти надійного мирного врегулювання. Із залученням країн за межами Європи до човникової дипломатії Пекін, схоже, сигналізує світові, що Захід все більше ізольований у своєму підході до війни й що Росія має бути за столом. Тим не менш, політики в Пекіні також дедалі більше стурбовані потенційними наслідками війни, її можливою ескалацією для Китаю та регіону. Замість того, щоб чекати, поки новий президент США візьме на себе ініціативу в січні (2025 року – ред.), Китай вирішив діяти самостійно", – йдеться в статті китайського видання.

З аналізу статей і новин на урядовій новинній агенції Xinhua та телеканалі CGTN теж можна зробити висновок, що Пекін дуже хвилює можлива втрата ним ролі посередника між Україною та Росією (якої, насправді, ніколи й не існувало – ред.), та спроб просунути свій "мирний" план врегулювання, поки світ завмер в очікуванні результатів президентських виборів у США. Але всі ці новини та статті в кінцевому підсумку більше захищають Росію, ніж відстоюють законне право України на відновлення територіальної цілісності й суверенітету.

Санкції працюють: РФ і КНР переходять на бартер

Після візиту Дмитра Кулеби до Китаю наприкінці липня деякі експерти обережно припустили, що це може бути підготовкою до особистої зустрічі Володимира Зеленського та Сі Цзіньпіна. Багато хто на Заході каже, що китайський лідер – чи не єдиний, хто має реальні важелі впливу на Путіна.

"Якщо Китай захоче, він зможе примусити Росію зупинити цю війну. Я б хотів би, щоб вони не займали посередницьку місію. Я хотів би, щоб вони тиснули на Росію щодо закінчення війни. Так само, як тиснуть США, як тисне ЄС", — заявляв Володимир Зеленський на початку серпня.

З огляду на неодноразові заяви американських посадовців, що саме Китай тримає російський ВПК на плаву, це справді так. Адже, якщо Пекін припинить постачати Москві 90% мікроелектроніки, необхідної для виробництва танків, ракет, снарядів та інших видів озброєнь, військові можливості Росії потроху згасатимуть.

Крім цього, Китай, як вже неодноразово писав ТСН.ua, надає російським ЗС супутникові дані для ведення війни проти України, є найбільшим покупцем російської сирої нафти (на другому місці Індія, а потім Туреччина), і допомагає Москві обходити західні санкції. Проте, віднедавна китайські банки, навіть дрібні регіональні, відмовляються приймати й проводити платежі з Росії. Як повідомили російські пропагандистські ЗМІ, доля таких китайських банків збільшилася аж до 98% через страх потрапити під вторинні американські санкції. Наприклад, російська дочка Bank of China ще в червні призупинила всі операції з російськими банками через санкції США, частково поновивши їх у липні. Але Росія все ж вирішила перевести деякі операції у регіональні та прикордонні китайські банки. Проте й вони зараз відмовляються обробляти російські платежі.

"Але російські компанії, які ведуть бізнес з Китаєм, останніми днями зіткнулися з іншими більшими труднощами, бо китайські банки підвищили обмінний курс юаня до рубля, щоб отримати вигоду від ослабленої валюти свого сусіда. Вищі обмінні курси спостерігаються як у великих, так і в малих фінансових установах Китаю. Валютні проблеми Росії почалися після того, як США в червні санкціонували Московську біржу", – пише видання Newsweek.

Видання Business Insider зазначає, що Росія поспішає створити альтернативні платіжні системи, зокрема з криптовалютами, щоб полегшити собі торгівлю з країнами, які допомагають Кремлю обходити санкції. Проте, зробити це дедалі важче. Наприклад днями до Москви прибула делегація індійського центробанку, щоб знайти способи обміну рублів на рупії за встановленим між Росією та Індією обмінним курсом замість визначення вартості валют по відношенню до долара. Проте, й це навряд чи сильно допоможе Москві.

Саме тому, за інформацією Reuters, вже восени Росія та Китай можуть перейти на бартерну торгівлю, щоб обмежити використання банківських систем, що контролюються США. Видання зазначає, що бартерні угоди між Москвою та Пекіном були звичайною справою до розпаду СРСР і тривали в 1990-х роках. "Бартерна торгівля дозволить обом державам обійти проблеми з оплатою, зменшить видимість західних регуляторів у їхніх двосторонніх транзакціях та обмежить валютний ризик", — додає видання.

Проте зараз – не часи Радянського Союзу й не 1990-ті роки. Росія, вочевидь, хоче розраховуватися за мікроелектроніку з Китаю та інші підсанкційні товари своєю нафтою, яку Пекін і так купує з дисконтом, й може "попросити" про ще більшу знижку. До того ж в західній пресі помітно побільшало експертних статей, які так чи інакше захищають Китай та апелюють до США: мовляв, якщо Вашингтон зменшить свій санкційний тиск, можливо й Пекін перегляне свою політику допомоги Росії у війні проти України.

Але поведінка авторитарних і диктаторських режимів протягом останніх десяти чи навіть більше років доводила, що політика "пряників" щодо них не працює. Вони сприймають це як слабкість та індульгенцію на подальші агресивні дії. Днями в The New York Times вийшла стаття про спільні військові навчання Росії та Китаю поблизу Аляски, Японії і Тайваню.

"Минулого місяця китайські та російські бомбардувальники вперше спільно патрулювали поблизу Аляски. За кілька днів до цього країни вперше за вісім років провели бойові військово-морські навчання в Південно-Китайському морі. Вони частіше здійснювали маневри в небі та у водах поблизу Тайваню, Японії і Південної Кореї, де Америка має стратегічні інтереси. Військові навчання є найяскравішим вираженням співробітництва між Сі та Путіним, коли вони намагаються кинути виклик США", – йдеться в статті.

У своїх оцінках щодо подальшого розвитку війни Росії проти України багато китайських експертів наголошували на втомі Заходу, який дедалі більше, на їхню думку, підштовхуватиме Київ до невигідних переговорів із Путіним, замість того, щоб дати ЗСУ достатньо потужної зброї. Проте операція України на Курщині здивувала не лише наших західних партнерів, але й Пекін. І зараз для КНР насправді є два виходи, як зазначають помірковані західні експерти: посилювати допомогу Росії, загострюючи риторику проти Тайваню, й наразитися таким чином на ще більші санкції Заходу, або дистанціюватися від Путіна, отримавши шанс на мінімальне економічне порозуміння з ЄС і США.