Історична реліквія чи підробка: нове дослідження Туринської плащаниці розкрило таємницю артефакту

Шматок лляного полотна, в який, як вважається, було загорнуто тіло Ісуса Христа перед похованням, розбурхує людські уми протягом майже тисячі років. Вперше її показали вірянам у 1350-х роках, і з того часу у світі не вщухають суперечки про те, чи справді це історична та релігійна реліквія, чи майстерне підроблення середньовічних фальсифікаторів. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.

Про це пише Daily Mail.

На шматку тканини, відомої як Туринська плащаниця, видно слабкий відбиток тіла виснаженого та пораненого бородатого чоловіка. На думку вірян, цей відбиток дивом залишило тіло Ісуса. Однак радіовуглецеве дослідження, проведене в 80-х роках XX століття, датувало тканину Середніми віками й розвінчало твердження про справжність реліквії.

Тепер італійські дослідники використали нову технологію із застосуванням рентгенівських променів для датування матеріалу. Результати аналізу підтвердили, що плащаниця була виготовлена ​​на Близькому Сході приблизно 2000 років тому, тобто приблизно в той час, коли, ймовірно, жив Ісус Христос.

На думку вчених, той факт, що часові лінії збігаються, підтверджує гіпотезу, що слабкий, закривавлений малюнок людини зі схрещеними на грудях руками залишило мертве тіло Ісуса. У Біблії йдеться про те, що Йосип Аримафейський обернув тіло Ісуса лляною плащаницею і поклав його в гробницю.

Відколи реліквію вперше представили публіці в 1354 році, про її справжність невпинно сперечаються історики, церковні лідери та скептики. Відомо, що тканину в XIV столітті передав у дар церкви у французькому місті Лірі лицар Жоффруа де Шарні, заявивши, що це справжня Свята плащаниця, до якої було загорнуто тіло Спасителя перед похованням. З 1578 Плащаниця зберігається в королівській каплиці собору Святого Іоанна Хрестителя в Турині, Італія, але публічно демонструється тільки в особливих випадках. Вона вважається одним з найбільш інтенсивно досліджуваних людських артефактів в історії.

Дослідники Туринської плащаниці кажуть, що на тканині відбито тіло людини з ранами, які мали бути на тілі Ісуса: сліди від тернового вінка на голові, рвані рани на спині від побоїв і хреста та мітки на руках та ногах від цвяхів.

Історики припускають, що хрест, який Ісус тягнув на своїх плечах на Голгофу до місця розп'яття, мав важити понад 100 кілограмів. Крім того, римляни одягли на голову Ісуса терновий вінок і били його. Це все мало залишити на його тілі кровоточиві рани ще до розп'яття.

Технологія нового дослідження Туринської плащаниці

Для нового дослідження вчені з італійського Інституту кристалографії Національної дослідницької ради використали ширококутне рентгенівське розсіювання (WAXS). Ця методика вимірює природне старіння лляної целюлози та перетворює його в часовий період з моменту виготовлення.

Команда досліджувала вісім невеликих зразків тканини з Туринської плащаниці, поміщаючи їх під рентгенівське проміння, щоб виявити найдрібніші деталі структури льону та візерунків целюлози.

Целюлоза складається з довгих ланцюжків молекул цукру, пов'язаних разом, які згодом руйнуються. Ступінь руйнування дозволяє визначити, як давно була зроблена тканина.

Під час датування зразків команда враховувала й інші параметри старіння, такі як температура і вологість, які сприяють руйнуванню целюлози. На підставі отриманих даних, вчені визначили, що Туринська плащаниця, ймовірно, зберігалася при температурі близько 22,5 градусів за Цельсієм і відносній вологості близько 55% протягом приблизно 13 століть, перш ніж потрапила до Європи.

Потім дослідники порівняли розпад целюлози в плащаниці з іншими зразками тканин, знайдених в Ізраїлі та датованих першим століттям нашої ери.

"Профілі даних повністю відповідали аналогічним вимірам, отриманим на зразку полотна, датованому, згідно з історичними записами, 55-74 рр. н.е., знайденому в Масаді, Ізраїль [знаменита фортеця Ірода, побудована на вапняковій скелі з видом на Мертве море – ред.]", - йдеться у дослідженні.

Вчені також порівняли плащаницю зі зразками полотен, виготовлених між 1260 та 1390 pp. н. е.., і не виявили збігів.

"Щоб зробити справжній результат порівнянним з результатом радіовуглецевого тесту 1988 року, Туринська плащаниця мала б зберігатися протягом її гіпотетичних семи століть життя за температури, дуже близької до максимальних значень, зареєстрованих на Землі", — йдеться у дослідженні.

Провідний автор дослідження доктор Ліберато Де Каро вважає, що радіовуглецевий тест 1988 року слід вважати помилковим. На його думку, результати аналізу 1988 року спотворили багатовікові забруднення, які неможливо повністю видалити зі зразка плащаниці.

"Якщо процедура очищення зразка не була ретельно виконана, датування за вуглецем-14 ненадійне", — наголосив він.

Інші дослідження Туринської плащаниці

Вчені давно вивчають Туринську плащаницю, сподіваючись розгадати її багатовікову таємницю. З 1980-х років було опубліковано понад 170 наукових статей, що рецензуються, про загадкове полотно, і багато хто прийшов до висновку, що воно справжнє.

Тестування у 1970-х роках перевіряло, чи були зображення людини на полотні зроблені за допомогою живопису, випалу чи інших засобів, але жодне з них не було підтверджено.

Інша група експертів з Інституту кристалографії оголосила у 2017 році, що вони знайшли докази того, що на плащаниці була кров жертви тортур.

Вони стверджували, що ідентифікували такі речовини, як креатинін та феритин, які зазвичай виявляються у пацієнтів, які отримали тяжкі травми та зазнавали сильного болю.

Нагадаємо, в "інопланетних муміях" з Перу, сканування відбитків пальців яких не виявило жодних людських зразків, усередині тіл були засоби для зв'язку, схожі на мобільні телефони.