Бірюзове світіння Південного океану: вчені розкрили ще одну загадку Антарктики

9f99bfa95c17e9611642d8f4d1c2393d_09.08.25

Дивне бірюзове світіння океану біля Антарктиди космічні супутники фіксували роками, але тільки зараз вчені виявили маленьких «винуватців» цього таємничого явища. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.

Протягом багатьох років вчені були спантеличені загадковою ділянкою Південного океану, яка світилася бірюзовим кольором на супутникових знімках. Причиною цього дивного ефекту виявилися маленькі морські організми.

Про це повідомляє видання Earth.com.

Причина дивного світіння

Раніше вчені вважали, що світіння, яке фіксують супутники, є наслідком діяльності коколітофоридів. Це мікроскопічні водорості з блискучими оболонками з карбонату кальцію. Однак вони зазвичай розмножуються в тепліших водах, а ця зона була надто холодною. Це не дозволяло повною мірою пояснити феномен.

Нове дослідження, проведене вченими з Bigelow Laboratory for Ocean Sciences, виявило інше ймовірне джерело. Ним виявились багаті на кремній діатомові водорості, які створюють щільні, світловідбивні структури, відомі як фрустули.

Дослідження в холодних водах

Відкриття було зроблене під час експедиції науково-дослідного судна R/V Roger Revelle. Команда вчених здійснила подорож від Гаваїв до 60° південної широти, збираючи дані на різних глибинах.

«Супутники бачать лише верхні кілька метрів океану, але ми змогли дослідити кілька глибин», — розповів провідний автор дослідження Барні Балч.

Об’єднавши дані, команда змогла зіставити, як змінюється спільнота планктону в міру просування на південь. У теплих водах домінували динофлагеляти, у так званому «Великому поясі кальциту» — коколітофориди, а в холодних, багатих на кремній водах, основними гравцями стали діатомові водорості. Їхні фрустули, як і оболонки коколітофоридів, відбивають світло, що і пояснює загадкове світіння.

Несподіваним відкриттям стало те, що вчені виявили невеликі концентрації неорганічного вуглецю, ознаки кальцифікації та візуальні докази присутності коколітофоридів у цих холодних водах. Це дає змогу припустити, що вони можуть бути більш стійкими до низьких температур, ніж вважалося раніше.

Ці висновки мають важливе значення для створення кліматичних моделей, оскільки регіон є одним з найважливіших поглиначів вуглецю на планеті. Дослідження допомагає вченим краще зрозуміти, які організми живуть у цій частині океану, і дозволяє вдосконалити інструменти супутникового моніторингу, які раніше не розрізняли ці види планктону.

Понад 10 років тому в Гренландії відбулася безпрецедентна подія: 90 мільйонів кубометрів талої води з-під крижаного щита пробилися на поверхню, замість того, щоб стікати до океану. Нарешті вчені пояснили, чому так сталося.