Рецепт медівника: що відомо про страву та чия вона — українська чи російська

Це викликало вибух дописів у соцмережах. За українську національність медівника вступились історики, професійні кондитери, домогосподарки та просто любителі солодкого.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Неллі Ковальської.

Рецепт медівника

Кондитерка Ольга Лічко вміє робити модні чізкейки, багатоповерхові весільні та елегантні мусові торти. Медівник вона називає «базою».

«Так, тут зараз в кремі сметана, вершковий сир, цукрова пудра і трішки кондитерських жирних вершків, 33%», — каже вона.

Коржі вона зробила, готуючись до візиту ТСН — це довгий процес.

«Тут в основі вершкове масло, обов’язково таке з високою жирністю 82%, щоб був насичений смак. Звичайно, мед — це основний інгредієнт, він має бути теж натуральний, пахучий, смачний, щоб вийшов класний корж. Також яйця та цукор. Ми це все замішуємо і уварюємо в каструлі або в сотейнику», — каже кондитерка.

Потім в цю суміш додається сода. Все клекоче, немов еліксир під руками у казкової чарівниці. І виходить тісто, з якого і випікають тоненькі запашні коржі.

Оля не сумнівається — медівник з його насиченим ароматом та кислинкою від сметани, яку ні з чим не сплутаєш — це золотий фонд саме української кухні.

Історія медівника

Історик Всеволод Поліщук вивченню української кухні присвятив понад десятиліття. І тепер сміливо стверджує — до Росії медівник прийшов з України трошки більше, як пів століття тому, 1957 року.

«Українці його готували давно, а росіяни його почали готувати після того, як в Радянському союзі вийшла книга української кухні і росіяни дізналися про медовик. Якщо взяти класичні російські книжки до Першої світової чи Другої світової, жодного медовика чи медівника там не буде, там були тільки медові пряники», — каже Всеволод Поліщук, дослідник української гастрономічної спадщини.

Поліщук стверджує — медовий пляцок, пиріг або торт був надзвичайно популярним на сході Європи. Його готували не тільки в Україні, а й в Польщі, Словаччині та Чехії. Є припущення, що ця страва має єврейське або — вірменське коріння, але до Росії точно — не має аж ніякого стосунку.

За словами Поліщука, українські знавці кухні — історики та кухарі — об’єднаються, аби підготувати довідник для закордонних медіа, де докладно розпишуть, які страви — кому належать.

Олена Брайченко каже — кожен українець за кордоном має стати амбасадором всього українського. Тільки так можна виграти війну за кухню.

«Мені здається, коли говоримо про українську астрономічну спадщину, яку краде Росія, як імперія, ми починаємо не з того місця. Ми починаємо доводити, з’ясовувати, а коли в нас, а коли в них, а як воно… І поки ми це робимо, ми насправді інформаційно програємо, тому що ми починаємо, знаєте, намагатися грати в шахмати там, де з тобою грають в Чапаєва», — каже вона.