Суд ховає справу Задираки. На Житомирщині розгляд доказів про шахрайство на 660 млн грн. перевели у закритий режим

Ключовий фігурант справи – колишній топ-чиновник Державної продовольчої зернової корпорації Андрій Задирака – зараз перебуває в Греції, звідки включався в судове засідання онлайн. Попри відкритість засідань для громадськості і відсутність державних таємниць, під час засідання 10 березня суддя заборонила відеофіксацію журналістам, які прибули для зйомок матеріалу про розгляд справи. Тим самим широку громадськість, і передусім, громаду Малина було позбавлено права оперативно і “з перших рук” довідатися про захист їхніх інтересів та аргументи сторін у справі, де фігуранту загрожує до 12 років увʼязнення. Про це повідомляє kp.ua. 

Земельна схема

Кримінальне провадження №62023000000000193 щодо шахрайства із землями Малинської територіальної громади відкрили ще в березні 2023 року. Слідчі Державного бюро розслідувань зʼясували, що в 2019 році Андрій Задирака та його спільники вирішили заволодіти 47 земельними ділянками загальною площею близько 625 га, що раніше належали розформованому ще в середині 2000-х сільгоспкооперативу “Морозівський” в Малинському районі Житомирської області.

Схема полягала в тому, щоб скасувати попереднє рішення про розформування цього колективного підприємства через фіктивні обставини. Підставній особі заплатили $500, щоб вона підписала документи про нібито “відновлення” діяльності кооперативу. Відповідно частину земельних ділянок, які раніше належали кооперативу, а після його розформування стали землями запасу громади – мали б відійти “відновленому” “колгоспу”. У схемі задіяли реєстраторів Держземкадастру і приватних землевпорядників, які безпідставно виготовили відповідну проектну документацію та внесли зміни до реєстраційних документів. Згодом землі було передано до новоствореного ТОВ “Морозівський - земля”, яке підконтрольне безпосередньо Задираці та його компаньону Олександру Шептію.

10.03.2023 Задираці письмово повідомили про підозру у шахрайстві в особливо великих розмірах, а також низці інших злочинів, за які йому “світить” 12 років вʼязниці. Проте на допит він так і не зʼявився, бо з липня 2022 перебував в Греції. Слідчі виявили, що Задирака користувався нотаріальними послугами в українському консульстві в Салоніках, а державний кордон за незрозумілих підстав перетнув на молдовській ділянці. Уже за тиждень після оголошення підозри екс-чиновника ДПЗКУ оголосили в міжнародний розшук. Згодом суд ухвалив рішення про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Паралельно з кримінальним процесом прокуратура ініціювала повернення самих ділянок під юрисдикцію громади через господарський процес. Завдяки остаточному рішенню Верховного суду, сукупно було повернуто 50 ділянок на 1350 га сукупною вартістю понад 660 млн грн.

29.03.2024 року досудове розслідування було завершено і обвинувальний акт направили до Овруцького районного суду Житомирської області. Утім, цей суд так і не зміг розпочати розгляд справи, оскільки троє суддів заявили самовідводи через те, що вони знайомі з одним із учасників справи (ймовірно прокурором чи адвокатом), який є чоловіком іншої судді цього суду. І з через вакантні посади в суді, колегію для розгляду справи зібрати неможливо. Тоді справу передали до Народицького районного суду. Там з трьох доступних суддів відводи взяли двоє, через що справу також не взяли до розгляду. Зрештою, Житомирський апеляційний суд ухвалив рішення перенести слухання до Коростенського міськрайонного суду.

Цей суд намагався розпочати слухання ще з кінця 2024 року. Проте перші ухвали вдалось почати виносити приблизно через півроку – в травні 2025. Передусім адвокати Задираки спробували протиснути через суд на Житомирщині скасування арешту на його майно – декілька квартир, автомобілів, земельних ділянок. Арешт наклав ще Печерський районний суд. Утім, це очевидно далеко не все майно, яке мало б бути арештоване. Приміром, корпоративні права того ж СВК “Морозівський”, ТОВ “Морозівський-земля”, ТОВ “Агропаладіум-Плюс”, ТОВ “Хочинське”, ТОВ “Хмільник-Агро”, СТОВ “Полісся”, ТОВ “Острозька зернова компанія”, до яких має відношення Задирака, досі значаться за ним в реєстрах. А це компанії із сотнями земельних ділянок на тисячі гектарів, автопарками, виробничим майном тощо. Проте суд в Коростені рішення попередників про “щадний” режим арешту залишив в силі. Також захисники не змогли протиснути і клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через виявлені “недоліки”, але і тут суд відмовив.

Суд зрушив з місця

Засідання в Коростенському суді довго не відбувались то через неготовність адвокатів, то через відсутність можливості Задираці доєднатися через систему відеозвʼязку, то через неприбуття в судове засідання потерпілої сторони – представників Малинської територіальної громади, у яких власне і було викрадено понад 1 тис. гектарів землі вартістю понад 660 млн грн. ЗМІ навіть почали підозрювати, що в мерії Малина, де розкрадання наділів на користь шахраїв є звичним явищем, “підіграють” Задирації і його подільникам, щоб мати з могу в подальшому розподіляти ділянки за “сірими” схемами.

10 березня 2026 року відбулося, мабуть, перше повноцінне засідання в справі, коли сторони мали б почати висувати аргументи, зокрема, сторона обвинувачення мала озвучувати докази вини Задираки та його спільників. Натомість суддя ухвалила рішення, що відеофіксація та присутність журналістів в залі задля інформування громади про перебіг судового розгляду є небажаними.

На тлі численних розслідувань не лише про справу “Морозовського”, але й про пряму причетність бізнес-партнерів Задираки до бізнесу не просто з росіянами на окупованих територіях Луганської області, які сплатили 30 млн рублів податків в російський бюджет, а з наближеними до російської розвідки пропагандистами, до інших рейдерських захоплень земель на Житомирщині за аналогічними схемами, закриття судового розгляду для громадськості є щонайменше суперечливим рішенням. Воно грає на руку Задираці, оскільки дозволяє по суті затягувати слухання. До вироку суду неможливо буде потенційно запустити процес конфіскації майна. Розуміючи це, Задирака уже почав активний розпродаж активів та, ймовірно, виведення коштів на свої рахунки за кордоном.

Частиною активів втіклого екс-чиновника управляють його тесть Іван Логвиненко (бенефіціар ТОВ “Агро Інвест Лугини”, “Острозька зернова компанія”, “Лугинська зернова компанія”), а також родина юристів Дармограй: Тетяна Дармограй керує земельним банком, її чоловік, колишній суддя Ємільчинського райсуду Іван Дармограй забезпечує “правову підтримку”, у тому числі, в місцевих судових органах, а їхня дочка Дарина Матвієнко (Дармограй) представляє інтереси компаній в земельних спорах в судах. До їхнього кола входять також найкраща подруга Тетяни - державний реєстратор Ірина Демʼянчук та її дочка Ольга Омелянчук. Крім того, в таких активах як “Каширська зернова компанія”, “БСК Агро” та “Поліська аграрна група”, які фактично контролює Задирака, його інтереси фактично представляє Олександр Кураков, колишній менеджер власника іншого крупного агробізнесу - групи “Провагроінвест” Павла Бабіча. Останнього теж підозрюють у звʼязках зі злочинним російським бізнесом. Паралельно, використовуючи напрацьовані схеми, як пишуть ЗМІ, у дні, коли суд має слухати кримінальну справу щодо Задираки, його компанії уже вибудовують нові схеми із виведення з державної та комунальної власності іще приблизно 1,5-2 тис. га в Житомирській та Рівненській областях.

Оскільки справедливий вирок у кримінальній справі про шахрайство, зловживання впливом і розкрадання майна територіальної громади фактично може бути дороговказом для розслідування й інших схем та зловживань Задираки, вкрай важливо здійснювати розгляд такої справи відкрито. Це дасть можливість громадськості мати доступ і до фактів з матеріалів слідства, і до аргументів сторони захисту, навіть попри те, що сам обвинувачений за невстановлених обставин втік до Греції.