Трудова міграція в цифрах: скільки українців поїхало до ЄС і що це означає для ринку праці

Повномасштабна війна кардинально змінила демографічну і трудову карту України. Мільйони людей виїхали за кордон - одні рятуючи дітей від бомбардувань, інші у пошуках стабільного доходу, треті поєднуючи і те, і інше. Три роки потому стає зрозуміло: це не тимчасова хвиля, а структурне зрушення, яке визначатиме стан українського ринку праці на роки вперед. Наводимо актуальну статистику і розбираємо наслідки.

Масштаб: 4,2 мільйона українців з тимчасовим захистом у ЄС

За даними Євростату, станом на кінець 2024 року статус тимчасового захисту в країнах ЄС мали 4,2 мільйона громадян України. Це найбільша за всю історію ЄС хвиля переміщення населення, спричинена одним конкретним конфліктом.

Три країни прийняли більше половини всього потоку:

- Німеччина - 1,2 млн осіб з тимчасовим захистом

- Польща - близько 988 тис. осіб

- Чехія - 385 тис. осіб

Решта розподілена між Францією, Іспанією, Нідерландами, Словаччиною, Великою Британією та іншими країнами. Але статус тимчасового захисту - це ще не синонім зайнятості. Реальна картина на ринку праці виглядає інакше.

Хто реально працює: від захисту до зайнятості

Між кількістю українців, що мають тимчасовий захист, і тими, хто офіційно працевлаштований, існує суттєвий розрив. Частина людей - це діти, пенсіонери, особи з інвалідністю або ті, хто ще перебуває у пошуку роботи.

Польща: 856 тисяч у ZUS

Польща залишається головним трудовим ринком для українців. Станом на вересень 2024 року 779 300 громадян України офіційно зареєстровані у Zakład Ubezpieczeń Społecznych (ZUS) - польській системі соціального страхування. За більш актуальними даними на початок 2026 року, ця цифра зросла приблизно до 856 тисяч осіб.

Географічно найбільше українців зосереджено у Мазовецькому воєводстві (Варшава і передмістя) - 188 тис. осіб, Нижньосілезькому (Вроцлав) - 92,7 тис. і Великопольському (Познань) - 89,5 тис. Гендерний розподіл майже рівний: 406,5 тис. чоловіків і 372,7 тис. жінок.

Чехія: 143 тисячі офіційно зайнятих

У Чехії станом на вересень 2024 року понад 143 тисячі українців, що мають статус тимчасового захисту, мали офіційне місце роботи. Переважну частину складають жінки - понад 88 750 осіб. Найбільш активна вікова група - 30-49 років (71,5 тис. осіб).

Німеччина: динамічне зростання від нуля

Якщо Польща і Чехія традиційно приваблювали трудових мігрантів ще до 2022 року, Німеччина стала новим вектором. За один рік кількість офіційно працевлаштованих українців у ФРН зросла з 71 000 до 272 400 осіб. Серед тих, хто приїхав у перші місяці після 24 лютого 2022 року, до 2025 року були офіційно зайняті понад 50%.

Що відбувається з ринком праці всередині України

Якщо ЄС отримав мільйони нових робочих рук, Україна, відповідно, їх позбулася. Але масштаб втрат на внутрішньому ринку праці перевершує навіть найпесимістичні довоєнні прогнози.

Кількість зайнятих: мінус 1,7 мільйона за чотири роки

За даними аналітиків ринку праці, середня кількість штатних працівників в Україні скоротилася з 7 мільйонів у 2021 році до 5,3 мільйона у вересні 2025 року. Це падіння на 24% - і воно стало результатом одночасно трьох процесів: міграції жінок і дітей за кордон, мобілізації чоловіків до армії та загибелей на фронті.

Парадокс: безробіття і дефіцит кадрів одночасно

Українська економіка демонструє унікальний парадокс воєнного часу: офіційне безробіття існує, але бізнес одночасно страждає від критичної нестачі персоналу. Пояснення - структурний мismatch: ті, хто формально безробітний, часто не відповідають потребам роботодавця за кваліфікацією, географією або галуззю.

За різними опитуваннями бізнесу у 2025 році:

- 60% компаній назвали дефіцит персоналу проблемою №1

- 74% підприємств вважають кадровий дефіцит суттєвою проблемою для ведення бізнесу

- 75% роботодавців постійно стикаються з нестачею кваліфікованих кадрів

Зарплатна гонка як відповідь ринку

Ринок реагує на дефіцит єдиним можливим способом - зростанням ціни праці. У 2024 році середня зарплата в Україні зросла на 22,2% і досягла 17 486 грн на місяць. У 2025 році тенденція продовжилася: 96% роботодавців підвищили зарплати своїм співробітникам - переважно на 11-20% (64% компаній) або до 10% (28% компаній).

Особливо показова ситуація в агросекторі: зарплата тракториста у 2025 році досягла 31 600 грн на місяць після зростання на 12% - і це ще не гарантує закриття вакансій.

У будівництві, медицині та освіті ситуація критичніша: 40% українських вчителів планують залишити професію до 2030 року, а будівельна галузь вже кілька років поспіль називає нестачу робочих рук головним обмежувачем зростання.

Грошові перекази: 9,6 мільярда доларів на рік

Трудова міграція не лише забирає людський капітал - вона повертає його у грошовій формі. У 2024 році загальний обсяг приватних грошових переказів в Україну склав 9,6 млрд доларів. Це менше, ніж у 2023 році (понад 11 млрд), але все одно - вагома частина валютних надходжень у країну.

Однак у 2025 році тенденція до зниження продовжилася: за перші п'ять місяців обсяг переказів зменшився на 15,4% порівняно з аналогічним періодом попереднього року, зокрема зарплатні перекази впали на 18,7%. Частина пояснення - в тому, що мігранти все більше інтегруються в економіку приймаючих країн і формують там власні заощадження, а не переказують кошти додому.

Перспективи: що говорять прогнози

Більшість аналітиків не очікують масового повернення трудових мігрантів навіть після завершення активних бойових дій. Причини - економічні: різниця в рівні зарплат між Польщею і Україною залишається суттєвою навіть після зростання українських ставок. У Польщі мінімальна зарплата у 2025 році перевищила 4 300 злотих на місяць (близько 45 000 грн) - втричі більше за середню в Україні.

МВФ і ряд незалежних аналітиків прогнозують, що дефіцит праці стане структурним обмежувачем зростання економіки України щонайменше на десятиліття. Зростання ВВП у 2026 році обмежено прогнозами у 2% - і нестача робочих рук є одним із ключових факторів цього обмеження.

Що це означає для бізнесу: три практичні висновки

Перший. Конкуренція за кваліфікованих фахівців в Україні буде лише посилюватися. Компанії, які чекають нормалізації ринку, ризикують залишитися без потрібних людей взагалі. Інвестиції в утримання - зарплати, умови, гнучкий графік - це вже не конкурентна перевага, а умова виживання.

Другий. Дефіцит усередині України означає, що залучення людей, які тимчасово працюють за кордоном, стає реальним HR-інструментом для частини компаній - особливо в сегментах, де можлива дистанційна або проектна зайнятість.

Третій. Ті, хто шукає роботу в Польщі для українців, продовжать робити це незалежно від економічної кон'юнктури - поки різниця в доходах залишається такою, якою вона є зараз. Бізнесу в Україні варто приймати цей факт як вихідну умову, а не як тимчасову аномалію.

Підсумок

Трудова міграція українців до ЄС - це не хвиля, яка відкотиться після підписання мирного договору. Це структурне переформатування ринку праці, у якому Польща, Чехія і Німеччина стали постійними роботодавцями для понад мільйона українських громадян. Внутрішній ринок відповів зростанням зарплат, але структурна рівновага ще не досягнута і навряд чи буде досягнута у найближчі роки.

Для українського бізнесу це означає одне: кадрова стратегія стає не менш важливою, ніж фінансова або операційна. Хто це зрозуміє першим - матиме суттєву перевагу на ринку, що кардинально змінився.