Внутрішнє шахрайство у фінкомпаніях: як банки й МФО перевіряють персонал у 2026 році

Фінансова установа може витратити мільйони на антифрод-системи, захист від кібератак і верифікацію клієнтів, а збиток прийде зсередини: від касира, кредитного експерта чи менеджера, який має легальний доступ до грошей і даних. Для фінансового сектору це не теорія. У свіжому дослідженні Асоціації сертифікованих фахівців з розслідування шахрайства (ACFE) «Occupational Fraud 2026: A Report to the Nations» саме банки та фінансові послуги дали найбільше випадків — 439 із 2 402 розслідуваних справ у 143 країнах.

Розберемо, де саме у банках, МФО, кредитних і брокерських компаніях виникає внутрішнє шахрайство, як його помічають і як вибудовують перевірку персоналу так, щоб вона була і дієвою, і законною.

Що таке внутрішнє шахрайство і скільки воно коштує

Внутрішнє шахрайство — це умисні дії працівника, який використовує своє службове становище, щоб привласнити кошти чи майно компанії або її клієнтів, отримати неправомірну вигоду чи приховати порушення. У Базельській класифікації операційних ризиків, на яку орієнтуються банківські регулятори, зокрема й Національний банк України, воно виділене в окремий тип подій — поряд із зовнішнім шахрайством, збоями систем і помилками процесів.

Цифри ACFE за 2026 рік варто знати кожному, хто відповідає за безпеку чи персонал фінустанови:

Головне, що показують ці дані: збиток росте разом із часом. Схеми, які виявили протягом перших шести місяців, мали медіанний збиток близько $40 000. Ті, що тривали понад п'ять років, — понад $1,1 млн. Тобто швидкість виявлення важить більше, ніж будь-яке «покарання постфактум».

Як виглядає внутрішнє шахрайство у банку, МФО і брокерській компанії

Схеми відрізняються залежно від бізнес-моделі, але логіка однакова: людина має доступ, бачить слабке місце в контролі й має мотив.

Банки

У банківському секторі найчастіше стикаються з такими ризиками:

- Операції з коштами клієнтів — несанкціоновані перекази, зняття з «сплячих» рахунків, маніпуляції з депозитами літніх клієнтів.

- Кредитні схеми — видача позик на підставних осіб, завищення застави, «допомога» позичальнику з документами за відкат.

- Продаж даних — вивантаження персональних і фінансових даних клієнтів для шахрайських колл-центрів. Це порушення банківської таємниці, за яке передбачена кримінальна відповідальність (статті 231 і 232 Кримінального кодексу України).

- Касові операції — недостачі, підміна купюр, фіктивні операції обміну.

МФО та кредитні компанії

Мікрофінансовий сегмент швидкий і масовий: тисячі заявок на день, онлайн-скоринг, високий потік персоналу в колл-центрах і відділах стягнення. Звідси типові ризики:

- кредитні менеджери, які «проводять» заявки шахраїв або підробляють дані позичальника заради бонусу за обсяг;

- співробітники стягнення, які домовляються з боржниками «напряму» поза касою компанії;

- злив бази позичальників конкурентам або колекторам;

- зловживання доступом до скорингових правил — працівник знає, які параметри пропускають заявку, і продає це знання.

Детальніше про те, як кредитні компанії вибудовують відбір персоналу під ці ризики, ми розбирали у матеріалі про перевірку співробітників у мікрокредитних компаніях.

Брокерські компанії

Тут на першому місці — інформація: інсайдерські дані про угоди клієнтів, «фронтранінг» (власні угоди перед великим клієнтським ордером), переведення клієнтів на афілійовану структуру після звільнення.

Хто стає внутрішнім шахраєм і які ознаки помітні заздалегідь

Стереотип «краде лише рядовий касир» не підтверджується даними. За ACFE-2026, рядові працівники і менеджери вчиняють шахрайство приблизно порівну — по 41% справ, ще 16% припадає на власників і топменеджмент. Збиток зростає з рівнем посади, бо зростає доступ.

Водночас 84% шахраїв демонстрували поведінкові «червоні прапорці» ще до викриття. Найчастіші з них:

- життя не за статками — 38%;

- фінансові труднощі (борги, кредити, азартні ігри) — 27%;

- незвично тісні стосунки з окремим клієнтом чи постачальником — 21%;

- небажання ділитися обов'язками, відмова від відпустки, контроль над «своєю» ділянкою.

З нашої практики: у фінансових компаніях службу безпеки найчастіше насторожують саме зміна способу життя і раптова «незамінність» людини, яка роками не йде у відпустку і не допускає колег до своїх клієнтів. Це ще не доказ, але це привід для перевірки.

Як фінустанови перевіряють персонал: три етапи

Ефективна система — це не одна перевірка при наймі, а цикл, який супроводжує працівника весь час роботи.

Етап 1. Відбір кандидата

На вході перевіряють документи, кредитну історію (за згодою кандидата), відкриті реєстри, рекомендації з попередніх місць роботи. Для посад із доступом до коштів і даних — касирів, кредитних експертів, працівників бек-офісу, ІТ-адміністраторів — додають психофізіологічне дослідження на поліграфі. Його мета — не «зловити на брехні», а перевірити конкретні ризики: приховані борги, залежності, зв'язки з конкурентами, попередні звільнення через крадіжки, мотив працевлаштування. Як побудований такий відбір саме для банків і брокерів, ми докладно описали в матеріалі про перевірку працівників банків на поліграфі.

Етап 2. Періодичний контроль

Тут працюють класичні інструменти внутрішнього контролю. ACFE оцінює їхній ефект у зниженні медіанного збитку так:

Планові перевірки на поліграфі (раз на рік або при переведенні на чутливу посаду) доповнюють цей набір: людина знає, що її сумлінність періодично перевіряється, і це саме по собі стримує.

Етап 3. Службове розслідування

Коли збиток уже стався — недостача в касі, витік бази, підозріла кредитна угода, — коло підозрюваних зазвичай обмежене кількома людьми з доступом. Опитування на поліграфі за конкретним інцидентом допомагає швидко звузити коло і зосередити ресурси служби безпеки на головному напрямку, не звинувачуючи невинних.

Які правові межі має перевірка на поліграфі в Україні

Окремого закону про поліграф в Україні немає, тому перевірка працівників спирається на загальні норми трудового права та захисту персональних даних. Головні правила:

- Тільки добровільно і з письмовою згодою. Людина має право відмовитися на будь-якому етапі.

- Відмова не може бути підставою для звільнення. Перелік підстав звільнення визначений законом, і небажання проходити поліграф до нього не входить.

- Питання — лише в межах службових ризиків. Особисте життя, політичні й релігійні погляди, інтимна сфера — поза межами перевірки.

- Результат — не вирок. Висновок поліграфолога є інформацією для управлінського рішення, а не самостійним доказом вини.

- Конфіденційність. Результати отримує обмежене коло осіб замовника, вони обробляються як персональні дані.

Чим чіткіше ці правила прописані у внутрішньому положенні компанії, тим менше конфліктів і тим вища довіра персоналу до самої процедури.

Короткий чек-лист для керівника служби безпеки фінустанови

1. Визначте посади з найвищим ризиком (доступ до коштів, даних клієнтів, скорингових правил).

2. Для цих посад запровадьте розширену перевірку при наймі, включно з поліграфом за письмовою згодою.

3. Налаштуйте анонімний канал повідомлень — 43% схем виявляють саме так, і більшість сигналів надходить від колег.

4. Запровадьте обов'язкові відпустки та ротацію на чутливих ділянках.

5. Проводьте раптові аудити й аналіз аномалій в операціях.

6. Пропишіть порядок службового розслідування заздалегідь, а не в день інциденту.

FAQ

Чи може банк зобов'язати працівника пройти поліграф? Ні. Перевірка можлива лише за добровільною письмовою згодою. Компанія може передбачити її у внутрішніх положеннях для певних посад, але примусити не може.

Як часто варто перевіряти працівників із доступом до коштів? Практика більшості фінустанов — при наймі, раз на рік планово і позапланово у разі інциденту або переведення на посаду з ширшим доступом.

Чи замінює поліграф внутрішній аудит? Ні. Поліграф — один з інструментів кадрової безпеки. Найкращий результат дає поєднання: аудит і моніторинг операцій показують, що сталося, а психофізіологічне опитування допомагає з'ясувати, хто причетний і які ризики ще приховані.

Автор: Володимир Шкляренко, поліграфолог, Polygraph Expert