Анатолій Гриценко: у сусідніх з Луценко камерах мають сидіти Бойко і Єжель

Європарламент прийняв резолюцію стосовно України у доволі жорсткій тональності: зокрема, нашу владу звинувачують у вибірковому судочинстві, у переслідуванні опозиції. Як ми маємо на це реагувати?

Анатолій Гриценко: Я вважаю цю резолюцію абсолютно адекватною у сьогоднішній ситуації. Європейців не обманути: скільки б не було заклинань з боку нинішньої української влади про те, що у нас розгорнута широка боротьба з корупцією, не можливо переконати в тому, чого немає насправді. Дійсно, у нас здійснюється вибіркове застосування закону, зокрема, щодо високих посадових осіб із попередньої владної команди. При тому, що членів нинішньої команди не несуть відповідальності за зловживання у набагато більших обсягах. Понад півроку тримають за гратами Луценка, 9 місяців Іващенка і багатьох інших. Але ж є багато підстав для того, щоб у сусідніх камерах, причому разів у 5-10 довше, сиділи члени нинішнього уряду Януковича. Той же Бойко (міністр енергетики і вугільної промисловості – ред.), Єжель (міністр оборони – ред.), я вже не кажу про Черновецького, Стельмаха, яких не притягують до відповідальності. Європа це бачить. На такі речі президент зобов’язаний реагувати, як би це йому не було неприємно. 

Як ви вважаєте, чому Юрію Луценку не змінять запобіжний захід з утримання під вартою на підписку про невиїзд. Ну, полякали, та може вже досить?

Анатолій Гриценко: Законних пояснень цьому немає. Луценко не є суспільно небезпечною людиною. Розслідування завершено, він ознайомився зі справою, жодним чином не може впливати на хід слідства, про що говорили раніше. Я вбачаю в цьому лише речі, пов’язані з помстою, намагання на прикладі Луценка залякати, закрити рота іншим.

Арсеній Яценюк заявляв про те, що депутати самотужки зібрали майже мільйон гривень, щоб Юрія Луценко випустили під заставу з-під варти. Ви брали участь у цьому «общаку»?

Анатолій Гриценко: Арсеній Петрович не звертався до мене з такою пропозицією, і я не бачив, щоб у нашій фракції хтось збирав ці гроші. Коли збиралися підписи на підтримку Луценка, то я свій підпис ставив, тому що знаю, хто такий Луценко. Якби на його допомогу збирали гроші – те, що у мене було, я віддав би без вагань. Але у мене немає жодного сумніву, що Янукович на це не зреагував би позитивно. Навіть якби зібрали сто мільйонів, навряд чи Луценка випустять. Мені відомо, що вже і спікер Литвин ставив це питання особисто перед Януковичем – ну не можна ж так знущатися над Луценком! Той, як бачите, не послухав.

Нещодавно ви говорили про те, що газові переговори України і Росії можна вважати проваленими, а Кремль продовжує тиснути Митним союзом. Наскільки ситуація стає загрозливою для України?

Анатолій Гриценко: Якщо коротко – ситуація вкрай загрозлива. Я прогнозую, що протягом наступного року-півтора з боку РФ на Україну здійснюватиметься страшенний тиск. Не тільки у сфері енергетики – на всіх напрямах. Причини зрозумілі: Росія відчула небезпеку в тому, що Україна може успішно завершити переговори з Євросоюзом, приєднатися до зони вільної торгівлі, а це ставить хрест на Митному союзі, на Єдиному економічному просторі і на Євразійському економічному співтоваристві, як інструментах відновлення Росії у статусі супердержави. Це стратегічна ціль Росії. Тактична причина – виборчі кампанії у Росії в 2011-2012 роках. Абсолютно зрозуміло, що не вирішивши багато соціальних проблем для російського виборця, дуже спокусливо переключити увагу росіян на зовнішній фактор і показати свої м’язи, силу своєї влади саме через призму україно-російських відносин. Для тих хто ще мав якісь ілюзії чи ностальгію за Радянським Союзом, тепер стає очевидним, що братських відносин з Росією у нас немає. До України в Кремлі поставилися як до васала. Це ж не Азарова чи Януковича принизили – принизили всю Україну! 

Як українській владі вести себе у цій ситуації?

Анатолій Гриценко: Цей іспит Україна має скласти успішно. Це та ситуація, де з різних причин співпадають стратегічні інтереси всього українського суспільства, влади і опозиції. Хіба що за виключенням комуністів. Тиску з боку Росії Україна має протиставити консолідовану позицію. Янукович не хоче у Митний союз, олігархи, які оточують його, також не хочуть. Уряд у своїй більшості, за виключенням окремих проросійських міністрів, теж не хоче. Ну, подивіться, наші мільярдери, такі як Клюєв, Тігіпко, Колєсніков, ким вони будуть у рамках Митного союзу? Та там людей з такими статками десятки в кожній області! Вони там ні на що не впливатимуть! Україна як держава в рамках Митного союзу також не впливатиме ні на що – Росія матиме домінуючий голос.

Європейський союз – це інша процедура прийняття рішень. Там намагаються досягти консенсусу, повної згоди сторін. Зрозуміло, що і в ЄС є більш впливові і менш впливові держави. Але якщо з якогось питання жорстку позицію займе одна або дві країни, рішення не буде.
Чим завершаться переговори з Росією?

Анатолій Гриценко: Давайте казати прямо – дешевого газу не буде. Навіть якщо його ціну формально зменшать, як це було після підписання «харківських угод», то Росія добере в 3-5 разів більше на інших напрямах. Скажу більше – нам треба змінити підходи до формування засад енергетичної політики, щоб мати змогу проводити самостійну внутрішню і зовнішню політику. Я готовий довести: три, максимум – п’ять років ефективної і цілеспрямованої роботи, і російський газ Україні не потрібен буде взагалі! Але проблема в тому, що в Україні за довгі роки сформувалося надпотужне газове лобі, яке тисне на уряд і президента. Тому реформою номер один для президента з першого дня мало би бути енергозбереження – кардинальне зменшення енергоспоживання, а також рішуче зменшення частки газу у структурі енергетичного балансу країни на користь інших джерел – гідро-, атомна енергетика, газ власного виробництва, вугілля, сланцевий газ, перехід на відновлювальні джерела енергії. Якби президент почав цю реформу і завершив, це була б його історична місія. Але він не почав…

Щоб робити реформи, потрібно, аби була сильна і відповідно налаштована команда. У Януковича є люди, з якими можна робити реформи?

Анатолій Гриценко: Я переконався, що ця команда вже не здатна на реформи. І причин тому декілька. По-перше, не може бути в країні двох команд, коли хтось один розробляє плани реформ, другий про них не знає і замість того, щоб їх впроваджувати – саботує. По-друге, ця команда не продемонструвала своїх менеджерських, адміністративних здібностей навіть в елементарних речах. Про що йдеться? Янукович видає укази, в яких ставляться завдання, вказуються відповідальні особи і терміни виконання. За нормальною логікою, має діяти механізм контролю. Якщо не справилися – міняти цих людей на інших. Я вам багато прикладів можу навести, коли укази Януковича ніхто не збирається виконувати і за те ніхто не відповідає!

Може, це питання авторитету президента?

Анатолій Гриценко: Думаю, це пов’язано зі стилем роботи самого Януковича. Якщо він обрав собі стиль бути в теплій ванні, делегувати свої повноваження комусь на Банковій, тоді в країні президента нема. Якщо й далі він відпочиватиме у теплій ванні, то пройде траєкторію падіння рейтингів Кучми і Ющенка в кілька разів швидше. Наприкінці каденції у першого був рейтинг близько 6%, у другого – 5%. Янукович на виборах отримав 48%. Він взяв собі стільки повноважень, скільки ні у кого до нього не було. Президент сьогодні призначає і звільняє практично всіх, але при цьому рішення, які він приймає, не виконуються?! Це свідчить про хаос, слабкість державної машини, а не про її силу. Чи може Янукович це змінити? Теоретично так, а практично – не впевнений. Неспроможність відсотків сімдесяти нинішніх урядовців генерувати або реалізовувати кимось придумані реформи була зрозуміла ще з моменту їх призначення. Однак минуло більше року, а Янукович так і не захотів, чи побоявся міняти свою команду. 

Але ж зараз процес пішов – кілька урядовців позбавилися своїх крісел…

Анатолій Гриценко: А де він пішов? Зняли тільки Тихонова і Хівріча, а на їхні місця нікого не призначили. І наскільки я розумію, з цим є великі проблеми. Тому що коли такі масштаби розкрадання, про які говорить навіть сам Янукович – на рівні 20% бюджету, то вже зрозуміло, що грошей на реформу не буде. І відповідальна людина не піде на посаду керівника міністерства ЖКГ. Тому що це торкається 46 мільйонів людей, це величезна відповідальність! Тут має бути серйозна підтримка, карт-бланш для прийняття рішень, та й президентська увага потрібна. Цього не було і немає, тому кадрові зміни нічого не дадуть. За теперішніми кадровими рішеннями, які приймаються і будуть прийматися, я бачу не змістовне навантаження, а політтехнологічне. Щоб час від часу випускати пару, показувати, що в країні є цар, який звільняє того, хто не впорався на певному напрямі, але від того краще не стає. Тому що найбільш сприятливий час для реформ Янукович уже втратив – це той час, коли одні його поважали, а інші боялися. Коли рейтинг падає удвічі, Янукович уже сам себе боїться. Йому страшно розпочинати серйозні зрушення.

Старший син президента, Олександр Янукович, потрапив до рейтингу найбагатших людей України. Як вважаєте, чи має Віктор Янукович відповідати за зароблені сином мільйонні статки? Чи можливо у Олександра насправді успішний бізнес, а те, що батько президент – на це ніяк не вплинуло?

Анатолій Гриценко: Якщо розмірковувати теоретично, то можна припустити, що син Януковича, син Азарова можуть бути яскравими особистостями, претендувати на нобелівські премії, ставати мільярдерами… Але ми бачимо, що відбувається у нашій країні, хто і як спрямовує фінансові потоки. Для мене абсолютно очевидно: чи це син Азарова, чи син Януковича, вони б не досягли тих статків і тих успіхів у своїй підприємницькій діяльності, якби їхні батьки не працювали на високих посадах. Цю ситуацію потрібно виправляти шляхом відокремлення бізнесу від влади. А ще – забезпеченням прозорості статків державного чиновника. На превеликий жаль, із закону про боротьбу з корупцією було вилучено норму про обов’язкове декларування видатків членами сімей чиновників. Залишили лише вимогу декларувати витрати малих дітей, які проживають разом з чиновниками. І тепер виходить, що у президента така декларація, що аж плакати хочеться, а син у рейтинги найбагатших людей потрапляє! Ну ніхто ж не повірить, що у Януковича немає жодного автомобіля – уявляєте, у мене є, а в нього немає?!