Донор для віце-прем'єра: навіщо Україні ще один держбанк

Як відомо, нормальні герої завжди йдуть в обхід. Якщо банкіри не бажають кредитувати економіку, то замість того, щоб створити стимули для їхньої кредитної активності, можна знайти їм заміну. Причому таку, яка не канючитиме про поганий інвестклімат, низьку платоспроможність позичальників та сумнівність участі в різного роду державних проектах.

У Кабміні вирішили створити Державний банк розвитку. За словами першого віце-прем'єра Сергія Арбузова, який очевидно виступає головним ідеологом нової структури, це буде банк другого рівня, який надаватиме ресурси комерційним банкам, щоб ті видавали довгострокові кредити на модернізацію.

Нині підприємства майже позбавлені можливості залучати ресурси на тривалі терміни. Понад те, вартість кредитів настільки висока, що позичати можна під проекти з високою швидкістю оборотності капіталу, наприклад торгові операції. Тоді як по довге й недороге фінансування компанії змушені звертатися до закордонних кредиторів. Але таку розкіш можуть дозволити собі хіба що великі експортери.

Активізувати кредитування за рахунок внутрішніх джерел без допомоги держави неможливо. Питання лише в тому, як цього досягти. Найпростіший спосіб — надати рефінансування банкам за рахунок ресурсів регулятора. Сергій Арбузов, у бутність головою НБУ, пропонував банкірам скористатися такою можливістю. Але охочих чомусь не знайшлося.

За даними НБУ, середньозважена ставка за операціями рефінансування у грудні становила 7,77%. Якщо до цього додати маржу банку, яка зазвичай становить 5%, вартість кінцевого кредиту становила б 12,77% річних. Але навіть такі ставки надто високі, якщо йдеться про модернізацію виробництва. Простіше позичити на зовнішніх ринках. Для порівняння, нещодавно Укрексімбанк розмістив п'ятирічні євробонди на $500 млн із дохідністю 8,75% річних. Інший приклад — дохідність єврооблігацій Метінвесту з погашенням у 2018 році перебуває на рівні 8,59%.

У зв'язку з цим абсолютно незрозуміло, яким чином новий держбанк зможе досягти істотного зниження вартості кредитних ресурсів. Адже джерелом його фінансування стануть бюджетні гроші або ресурси НБУ. Понад те, дуже ймовірно, що кінцева вартість кредитних ресурсів у новостворюваної структури виявиться значно вищою, ніж у разі отримання рефінансування в Нацбанку.

Чим погані держбанки? Чом би не налагодити підтримку економіки через них?

Уряд лише декларує необхідність зниження вартості кредитування економіки. Але в реальності чинить зовсім інакше. Ще недавно Державна іпотечна установа, теж свого роду банк другого рівня, видавала банківським установам кредити для рефінансування іпотеки під 11% річних. Банкіри, додаючи свою маржу, надавали кредити для позичальників під 15% річних. Не можна сказати, що такий відсоток аж надто приваблював охочих поліпшити свої житлові умови. Проте ресурси ДІУ були єдиним шансом взяти іпотеку. У банках кредитують купівлю житла під божевільні 25–30% річних.

Тепер же немає й такої можливості. Наприкінці минулого року уряд зобов'язав ДІУ підвищити ставку рефінансування до 18%. Цілком очевидно, що тепер позичати під 21% ніхто не стане.

Підвищення ставки ДІУ пояснювалося тим, що установа не зможе розмістити свої облігації на внутрішньому ринку, щоб потім можна було знову надавати рефінансування банкам. Іншими словами, дешевих ресурсів у країні немає. То чому вони з'являться для нового держбанку?

Чим погані існуючі держбанки? Чому не налагодити підтримку економіки через них? І, врешті-решт, існує ж Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, яка чомусь ніяк себе не проявила останніми роками.

Відповідь, очевидно, в тому, що або держбанк стане не більш ніж ще однією структурою в ієрархії влади без будь-якої економічної мети, крім працевлаштування чиновників, або структура створюється під проекти, які від початку не мають економічного сенсу. Тобто держбанк може викуповувати кредити, погашати які ніхто не збирається. Або, скажімо так, з високою часткою ризику неповернення.

Таке вже траплялося. Наприклад, торік прокуратура спробувала відсудити в однієї страхової компанії відшкодування на більш ніж 30 млн грн. Ці гроші мала отримати Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, у якої зазначену суму позичила компанія «Вертикаль» для виробництва сучасних вертольотів. Але потім позичальник, за дивним збігом обставин, збанкрутував.

А рівень реалізації великих інноваційних проектів чиновниками взагалі викликає захват. То поїзди не їздять, то лижні інструктори мають намір торгувати газом.

Парадоксально, але у країні, де зарубіжні банківські установи згортають свою діяльність, влада захоплена створенням нових фінансових державних структур. І це при тому, що бюджет зверстано з дефіцитом, а сама держава перебуває на межі колапсу управління держборгом і сама потребує колосальних запозичень. Навіть складно уявити наслідки в разі небажання МВФ підтримати Україну. Не кажучи вже про те, що навряд чи фонду сподобається ідея проспонсорувати новий держбанк.