Статус України в Митному Союзі: оцінка ситуації

Україна, за згодою країн-членів Митного Союзу, може мати статус спостерігача. Як бачимо – вона вже його одержала. Для цього вироблені відповідні механізми. Такий статус вона має і в рамках ЄврАзЕС. Це, за висловлюваннями урядовців, дає змогу краще розібратися в стані справ, що відбуваються в даних утвореннях. Сьогодні мова про членство України в Митному Союзі не йде. Однак, можливий вступ у Митний Союз тільки посилить диспропорції, що склалися в економіці України, втягне її в ще більшу залежність від енергоресурсів Росії.

Сам по собі статус України як спостерігача і Митному Союзі нічого не значить. Будемо спостерігати, головне, щоб не стали учасником процесу.

Потрібно тільки чітко усвідомити дві важливі речі. Перша - асоціація з Європейським Союзом - це стратегічний шлях держави. Є економічні інтереси держави, які треба навчитися відстоювати і захищати всіма можливими способами. Всі євроінтеграційні наміри керівництва держави в даний час потрібно тільки вітати і всім політичним силам активно працювати разом з владою в справі якнайшвидшого укладання Угод про Асоціацію та ЗВТ з Європейським Союзом.

Друга - Україна стратегічно зацікавлена в поглибленні економічної інтеграції з Російською Федерацією (РФ) та країнами СНД як суверенними державами. Розвиток торговельно-економічних відносин України з країнами СНД є одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики, ринок яких є основним ринком збуту української продукції. Частка країн СНД у зовнішньоторговельному обороті України стабільно висока і становить майже 40 %. Головними торговими партнерами серед країн СНД як в експорті, так і в імпорті товарів є країни Митного союзу (Російська Федерація, Білорусь і Казахстан).

Взаємозв’язок статусу України в МС з газовим питанням

Членство в будь-яких союзах і зонах потребує економічної сили і свободи дій. По-перше, абсолютно хибною є теза, що ми набуваємо статус спостерігача чи стаємо членом якоїсь структури тільки щоб зменшити ціну на газ. Потрібно зрозуміти наступне: газ і газозалежність від Росії - це консервація наявної структури економіки, зволікання з реформами і т.д. Крім того, економіка Росії і країн Митного Союзу увійшла у фазу стагнації. І це тільки початок.

В першу чергу, ми мали б подивитися та оцінити внутрішній стан держави, всі економічні ризики, особливо з огляду на те, що світ накриває нова хвиля економічної кризи. В даний час ми маємо враховувати як політичну так і економічну ситуацію, що склалася в Україні, структурні диспропорції в економіці. Потребує суттєвої активізації політика як економічної, так і технологічної модернізації країни.

Однак – подальший можливий вступ до Митного Союзу – це консервація на багато років вперед наявної економічної моделі та структури господарства країни. Найголовніше завдання - ліквідувати такі структурні диспропорції і почати здійснювати реальну структурну перебудову економіки. Необхідно щоб у структурі виробництва переважали не сировинні галузі та ті, що виробляють продукцію з низьким рівнем технологічної обробки, а навпаки з високим ступенем переробки, доданою вартістю, високим рівнем технологічності, продуктивності.

Формування зони вільної торгівлі на принципах СОТ має розглядатися як найвища планка інтеграційних процесів на пострадянському просторі. Переступивши цю межу Україна може опинитися в ситуації, яка докорінно змінить геополітичну парадигму нашої держави, її стратегічний курс на глибоку європейську інтеграцію. Зона вільної торгівлі є найвищим рівнем відносин в рамках СНД при якій Україна може в перспективі претендувати на членство в Європейському Союзі.

Хочу привернути увагу до ще однієї деталі. Вільна торгівля – це довіра і цивілізовані способи ведення справ. На превеликий жаль, в учасників ЗВД СНД довіра один до одного дуже мала, більше прагнення бачити васала, конкурента, але не партнера. Ми ще не навчилися вести чесний рівноправний діалог.

Протиріччя і ризики для України

Потрібно враховувати, що відповідно до статті XXIV «Територіальне застосування - Прикордонна торгівля - Митні союзи та Зони вільної торгівлі» ГАТТ 1994, будь-яка країна-член СОТ може також входити до Митного Союзу або Зони вільної торгівлі, гарантуючи при цьому більш сприятливі умови доступу на ринок для членів регіонального блоку. З метою ефективної реалізації зовнішньоекономічної політики будь-який Митний Союз передбачає утворення «єдиної митної території» та створення міждержавного органу проведення узгоджених заходів такої політики. У цьому плані Митний Союз є набагато жорсткішою формою інтеграції, аніж, наприклад, Зона вільної торгівлі. У випадку Митного союзу РФ, Казахстану та Білорусі (МС) такі органи вже створено (Міждержавна Рада, Комісія Митного союзу тощо), що на даному етапі суперечить Конституції та законодавству України. Це стосується як власне визнання повноважень такого наднаціонального органу в цілому, так і, наприклад, координації застосування захисних, антидемпінгових та антисубсидиційних заходів проти товарів походженням з третіх країн.

Потрібно також мати на увазі, що Згідно з Заявою Верховної Ради України з приводу укладення Україною Угоди про співдружність незалежних держав від 20 грудня 1991 року № 2003-XII, Україна заперечує перетворення співдружності незалежних держав на державне утворення із своїми органами влади та управління і вважає, що координаційні інститути в рамках співдружності не можуть мати владний характер, їх рішення є рекомендаційними.

Крім того, у МС Росія має 57% голосів при вирішенні питань Союзу, Білорусь і Казахстан - по 21,5%. У разі вступу України, навіть за умови перерозподілу, РФ матиме переважну більшість голосів, що для України також не може бути прийнятним.

В чому може бути зацікавленість України як спостерігача в Митному Союзі?

Україна може бути зацікавлена тільки у повномасштабній імплементації до системи відносин Митного союзу договірно-правової бази СОТ, що в даний час є неможливим з огляду на стан переговорного процесу щодо вступу членів союзу до Організації. Отже, гіпотетичне приєднання України до союзу є можливим лише на умовах СОТ, що означає прийняття країнами-членами МС умов України.

Водночас членство у Світовій організації торгівлі не є абсолютною перепоною для створення митних союзів. Прикладами Митних Союзів, визнаних СОТ, є Карибський спільний ринок (КАРІКОМ), Економічна та валютна співдружність Центральної Африки, Економічна спільнота західноафриканських держав (ЕКОВАС).

З іншого боку, участь країн, що не є членами СОТ, у наведених вище південноамериканських та африканських Митних Союзах є або не вирішальною при формуванні засад угруповання, як у Ліберії, або досить формальною, як у випадку з Багамськими островами. Єдиним угрупованням, що класифікується СОТ як Митний Союз, де більшість складають країни – не члени СОТ, є Євразійське економічне співтовариство. Міжнародний досвід, у тому числі досвід СОТ, свідчить також і про те, що членство країни у митному союзі не обов‘язково скасовує право цієї країни самостійно укладати Угоди про вільну торгівлю з третіми країнами.

Можливе приєднання до МС передбачає, в тому числі, встановлення спільного митного тарифу шляхом уніфікації тарифів між країнами – учасницями. У цьому випадку Україна має гармонізувати Митний тариф з тарифом МС.

У даний час гармонізація митних тарифів України та Митного Союзу – неможлива з огляду на розклад тарифних зобов’язань України, який є невід’ємною частиною Закону України “Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі”, прийнятого Верховною Радою України 10.04.2008 за № 250-VI. Перегляд тарифних зобов’язань України у рамках СОТ може викликати негативну реакцію держав-членів та призведе до можливих наслідків відносно застосування санкцій обмежувального характеру (не лише тарифних) по відношенню до України; висунення вимог до України щодо застосування компенсаційних механізмів; ініціювання країнами-членами СОТ обговорення виконання Україною зобов’язань в рамках СОТ.

Аналіз можливих торговельно-економічних наслідків інтеграції з МС показує, що для України переваги в експорті складатимуться лише з переліку скасованих вилучень з режимів вільної торгівлі. Водночас спрощення митного режиму наприклад в рамках ЗВТ з ЄС дозволить Україні не тільки розширити ринки збуту власного експорту, але й наростити імпорт інвестиційних товарів, використання яких у виробництві є передумовою стабільного довгострокового зростання економіки.

Таким чином, перегляд ввізних мит з метою їх гармонізації з митним тарифом МС для України, як члена СОТ, є неможливим.

Вимоги СОТ до створення Митного союзу

При укладенні угод про вільну торгівлю чи Митний Союз правила СОТ вимагають від країн-членів дотримуватися норм щодо охоплення преференційним режимом переважної частки торгівлі товарами, а також – щодо не погіршення доступу для третіх країн. Тобто мита та інші засоби регулювання торгівлі не мають встановлюватися більш обмежуючими, ніж це передбачено документами СОТ. Повідомлення стосовно укладення угод про вільну торгівлю чи Митних Союзів мають надаватися країнами-членами до Комітету з регіональних торговельних угод СОТ. Це стосується і України. Стаття ХХІV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та Домовленість про тлумачення Статті ХХІV регламентує питання створення державами-членами СОТ Митних Союзів та Зон вільної торгівлі. ГАТТ 1947 дозволяє державам-членам СОТ створення Митних Союзів і Зон вільної торгівлі за умови, що це не призведе до створення додаткових обмежень у торгівлі. Відповідно до статті ХХІV держави-члени СОТ при створенні або приєднанні до Митного Союзу зобов’язані дотримуватися умов, які наразі не можуть бути узгоджені між Україною, як членом СОТ та державами – членами МС, які не є членами Організації.

Участь України у МС може потребувати перегляду чинних двосторонніх угод про вільну торгівлю, стороною яких є Україна, з огляду на те, що Митний Союз є єдиною митною територією, яка складається з митних територій учасників такого союзу.

Наслідки для переговорного процесу з ЄС

Статус спостерігача України в Митному Союзі нічого не змінює. Однак, на сьогодні фактично парафовано Угоду щодо створення Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. В цілому переговорний процес характеризується як такий, що завершений.

Майбутня зона вільної торгівлі між Україною та ЄС не вимагає перегляду вже існуючих Договорів про вільну торгівлю України з іншими країнами. Україна може мати одночасно Зону вільної торгівлі з Російською Федерацією та Європейським Союзом, а також утворювати у майбутньому нові Зони вільної торгівлі. Наприклад, ЄС має угоди про вільну торгівлю з 24 країнами, а з трьома країнами (Андорра, Туреччина, Сан-Марино) – Митні Союзи. У межах Європейського Союзу існує вже спільний ринок та спільна митна політика, яка також передбачає спільний митний тариф по відношенню до третіх країн.

Теоретично, у разі входження України до Митного Союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном Європейський Союз повинен буде утворювати зону вільної торгівлі тільки з Митним Союзом, а не з окремою країною (Україною), яка входить до цього союзу. Водночас, ЄС не практикує утворення Зон вільної торгівлі з тими регіональними угрупуваннями країн, до яких входять не члени СОТ (як у випадку Митного союзу – Казахстан, Білорусь). У той же час утворення Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС не буде перешкодою торговельним відносинам України з країнами Митного Союзу у складі Росії, Білорусі та Казахстану. Політика ЄС передбачає утворення Зон вільної торгівлі з багатьма країнами світу, тому можна передбачити, що вступ країн (Білорусі та Казахстану) до СОТ відкриє дорогу до переговорів щодо утворення Зон вільної торгівлі між ними та Європейським Союзом.

Таким чином, у разі можливого приєднання України до Митного Союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном не як спостерігача, а вже як учасника це може спричинити фактичне припинення переговорного процесу з ЄС до моменту вступу всіх зазначених країн до СОТ.

Постулати на яких має ґрунтуватись нова зовнішньоекономічна політика держави

Державі необхідно відійти від стратегії лавірування між сильними геополітичними гравцями та невизначеної багатовекторності, від практики шантажу сильних держав шляхом висування мотивів щодо остаточного приєднання до геополітичного суперника з метою отримання зовнішньополітичних дивідендів. Важливо припинити формування зовнішньополітичних орієнтацій на основі інтеграціоністської міфології, тобто уявлень про те, що входження до будь-яких наднаціональних об’єднань (ЄС, ЄЕП або НАТО) здатне вирішити усі проблеми України.

Відмова від утриманства, інтеграціоністських міфів, від входження до нових імперій – має стати основою розбудови прагматичної зовнішньополітичної стратегії України. Проте, дані відмови не означають політики ізоляціонізму. Україна входила і має входити до різних економічних блоків і міждержавних об’єднань різного формату. Однак це має робитися не під зовнішнім тиском і не на догоду кон’юнктурі, а з урахуванням національних інтересів, зміцнення національної безпеки, ціннісних орієнтацій населення.

Україна має позбутися своєї одвічної практики меншовартості, кудись постійно проситися і на щось надіятися. Тільки наступальна політика – гарант сили і стабільності. Європейська політика України має виходити з того, що ідея Великої Європи є неможливою без України. Тільки в цьому контексті модернізована економіка України може розглядатися як вагомий економічний потенціал, поетапна інтеграція якого в економічну систему ЄС здатна забезпечити важливі зміни у геополітичному становищі Європи.