Промисловість України: чи є надія на зростання

Потребує прийняття кардинальних заходів зі сторони Уряду ситуація в хімічній галузі: зниження обсягів виробництва склало 19,4%. Складається враження, що надмірна монополізація виробництва в галузі є, насправді, гальмом її подальшого розвитку. Можна говорили про відсутність попиту на зовнішніх ринках і сезонний вплив, але це не стосується суті питання. Мова має йти про нові ринки збуту продукції і створення умов для аграріїв для придбання необхідних хімічних засобів.

Мають бути визначені нові підходи щодо розробки національної політики розвитку машинобудування. Це пов’язано, як зі скороченням обсягів закупівель вітчизняної продукції на російському ринку, відсутністю ефективного просування вітчизняного експорту на міжнародні ринки і слабким попитом на неї всередині країни, що є наслідком недостатньо ефективної системи споживчого кредитування. В підсумку – скорочення обсягів автомобілебудування. Не допомогли й імпортні мита на авто. Якби не старались лобісти автомобільних компаній запроваджувати різні обмежувальні заходи без підвищення рівня конкурентоздатності своєї продукції, вони не мають перспектив.

Уряд також має прийняти низку рішучих заходів щодо недопущення погіршення ситуації в промисловості в осінньо-зимовий період. По-перше, потребує термінового вирішення питання митного оформлення вантажів на кордоні з РФ. По-друге, вирішення питань функціонування підприємств хімічної галузі. Для цього має бути проаналізований досвід 2008-2009 років щодо укладення меморандумів між виробниками, споживачами та Урядом. По-третє, погіршення світового попиту може мати серйозні наслідки і для вітчизняної металургійної індустрії.

Вітчизняна промисловість володіє вагомим інноваційним потенціалом, здатним забезпечити структурну трансформацію національної економіки і високий рівень науково-технологічного розвитку країни у цілому. Водночас, в Україні досі переважаючими джерелами зростання у промисловості слугували резерви виробничих потужностей, що не були задіяні протягом кризового періоду, і сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура. Наслідком того, що в Україні формувалася і закріплювалася модель економіки, побудована переважно на низько технологічних галузях і укладах, стало поглиблення у промисловому комплексі тенденції домінування виробництв з низькою наукоємністю. У 2012 р. частка інноваційної продукції в реалізованій промисловій продукції становила 3,3 %(у 2005 р. – 6,5 %), частка експорту інноваційної продукції в реалізованій інноваційній продукції – 36,9% (у 2005 р. – 50%). У загальному обсязі реалізованої інноваційної продукції нова для українського ринку продукція становила 40 %, тоді як решту 60 % становила продукція, яка була новою для окремих підприємств. На сьогодні в Україні частка продукції V технологічного укладу становить близько 4,2 % виробленої продукції, а продукція VI технологічного укладу не виробляється взагалі. Частка експорту високотехнологічної продукції у структурі товарного експорту України становить близько 2%. В Україні є всі передумови для розвитку інноваційних кластерів у високотехнологічних секторах на основі існуючих технопарків та індустріальних парків – біотехнологій, систем спеціального та подвійного призначення на базі наукового парку «Київська політехніка»; ядерних технологій на базі технополісу «П’ятихатки» у м. Харкові; електронної промисловості на базі індустріального парку у с. Розівка (Закарпаття), автомобілебудування на базі індустріального парку «Соломоново» (Закарпаття) тощо. Розвиток інноваційних кластерів на базі технополісів вимагає збільшення прямого державного фінансування технопарків, індустріальних парків та бізнес-інкубаторів за прикладом європейських країн. Зокрема, частка бюджетних асигнувань у фінансуванні технопарків у Великобританії складає 62 %, у Франції – 74%, у Німеччині – 78%, у Нідерландах – 70%, у Бельгії – майже 100%, тоді як в Україні вони перебувають на самофінансуванні.

Світова фінансова криза розставила свої пріоритеті в системі розвитку національного господарства і, на жаль, сама здійснює структурну перебудову господарства на яку вже тривалий час не може зважитись українська влада. Фактичне виведення металургії з числа пріоритетних галузей економіки - а саме на це вказує невисока ступінь уваги до галузі в Державній програмі активізації розвитку економіки - навряд чи доцільне, особливо враховуючи потенціал і соціальне значення. Державі бажано подумати про надання (і це робиться в більшості розвинених країн) певних переваг і преференцій національним виробникам. Дії держави в цій сфері недостатньо ефективні. Підтвердженням є те, що при потужній металургійній промисловості Україна останнім часом імпортує понад 1 млн. т металу на рік. З одного боку, це свідчить про незахищеність українського ринку металопродукції. З іншого - причина полягає в тому, що країна скоротила виробництво на своїх металургійних підприємствах високотехнологічної металопродукції, наприклад, з легованих, нержавіючих і спеціальних сталей. ГМК України на внутрішній ринок відвантажує лише 20% металопродукції, а 80 % - експортує. Це ставить ГМК України в надмірну залежність від мінливої кон'юнктури міжнародних ринків. Основні споживачі металопродукції в Україні - базові галузі промисловості: машинобудування, суднобудування, автомобілебудування, будівництво та ін. На найближчу перспективу продукція чорної металургії немає конкурентів і немає реальних замінників. Разом з тим, вимоги до металопродукції (в частині механічних властивостей, корозійної стійкості, бездефектності та ін.) будуть підвищуватися і розширюватися. З урахуванням важливості ГМК для економіки України, уряд (в якості експерименту) міг би організувати державне замовлення на відповідний обсяг необхідного для забезпечення стійкості економіки країни металу з фіксованими цінами, і відповідно до цього замовлення між підприємствами розподілялися б планові квоти. При реалізації цього заходу було б доцільно створити спеціальний Фонд, який акумулює кошти основних споживачів металургійної продукції, на її придбання в рамках держзамовлення. Головна перспектива розвитку ГМК України - пожвавлення вітчизняного машинобудівного комплексу, включаючи підприємства металургійного машинобудування, збільшення капіталовкладень з метою технологічної модернізації чорної металургії, підвищення ефективності та конкурентоспроможності виробництва, підйом продуктивності праці, поліпшення якості продукції, що випускається, для того, щоб можна було експортувати більші обсяги виробів з високим ступенем доданої вартості. Дана стратегія відповідає інтересам вітчизняної економіки.

Доцільно значну увагу приділяти галузям економіки високого технологічного укладу, зокрема авіа- та суднобудуванню. Наявна в Україні науково-виробнича база авіабудування дає нашій країні унікальну стратегічну можливість диверсифікувати експорт за рахунок високотехнологічної продукції, зменшуючи ризики, пов'язані з формуванням сировинної економіки. Уряд має усвідомлювати, що майбутні покоління будуть оцінювати його роботу, багато в чому, в залежності від результативності дій з розвитку виробництва з високим рівнем переробки. Тому авіапром не повинен залишиться без держпідтримки. Йдеться, зокрема, про використання механізмів кредитування під держгарантії, здешевлення вартості позик, спрощення імпорту сировини і комплектуючих, також підтримки експорту.

Потенціал вітчизняного авіапрому дає належні підстави очікувати, що такі зусилля дозволять не тільки зберегти базу в непростий період, але й налагодити серійне виробництво і збут продукції на внутрішній і зовнішній ринок. Однак, бюджет не може розглядатися в якості єдиного генератора розвитку галузі. Створення вигідних економічних і правових умов для придбання вітчизняної техніки, розвиток і розширення міжнародного співробітництва в напрямку подальшої інтеграції України в глобальну систему економічних зв'язків у сфері цивільної авіації - ось ті напрямки, потенціал яких все ще задіяний не в повному обсязі.

Для забезпечення комплексного підходу до розвитку авіабудування необхідно якомога скоріше затвердити відповідну держпрограму, яка повинна бути ретельно опрацьована і містити чіткий перелік реалістичних заходів для досягнення поставленої мети.

Ринок вимагає від української техніки мінімальної ціни, високої надійності та ефективності, у тому числі, низького споживання палива. І багато видів українських літаків вже відповідають таким критеріям. Прикладом може служити АН-70, який в рази дешевше аналогічного європейського аналога і перевершує його по ряду технічних параметрів. Цей проект має все необхідне, щоб стати успішним: чотири держави готові включитися в його реалізацію. Цей проект не повинен постраждати через зволікання, нечесну конкуренцію або під впливом політичних факторів. Не можна недооцінювати значення внутрішнього ринку для розвитку галузі: наявні перешкоди на шляху досягнення синергії вітчизняного виробництва та розвитку ринку внутрішніх перевезень повинні планомірно усуватися. Належить реалізувати цілий комплекс заходів, щоб привернути операторів українського ринку до використання кращих зразків вітчизняного авіапрому. Поки що в Україні близько половини перевезень припадає на зовнішні маршрути, тоді як у розвинених країнах - до 20%. Поліпшення цього співвідношення повинно відбуватися з повноцінною участю техніки українського виробництва.

Крім того, захист інвесторів має стати одним з головних пріоритетів діяльності Уряду. Потрібно зазначити, що Український уряд серйозно працює в напрямі поліпшення інвестиційного клімату країни. В України є знакові інвестиційні проекти, про які варто говорити. Не випадково, що саме зараз ми побудували найбільшу у світі сонячну електростанцію, будуємо ракети для Сполучених Штатів, маємо справжній бум IT-технологій. Не випадково, що саме зараз в Україну зайшли такі гіганти, як «Ройял Датч Шелл», «Шеврон», Eni, EDF.

Проте є і проблеми. Більшість з них так чи інакше стосується проблеми корупції. Корупція – хвороба інтернаціональна. В Україні вона дається взнаки і на бізнес-кліматі, і на іміджі країни. Останнім часом були здійснені серйозні антикорупційні кроки. У 2011 році був прийнятий масштабний пакет антикорупційних законів. У процесі виконання «Списку Фюле» приймалися і приймаються нові антикорупційні законопроекти. 14 травня Верховна Рада прийняла закон, який усунув низку прогалин в законодавстві і підвищив ефективність протидії корупції. Ухвалена Стратегія розвитку системи управління державними фінансами. Серед іншого, вона передбачає гармонізацію з ЄС національного законодавства щодо державних закупівель.

Відновлення роботи Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств стало важливим кроком на цьому шляху. Влада має усвідомити, що боротьба з протиправним поглинанням та захопленням – це питання успіху національної економіки. І тому це пріоритетний державний інтерес.

Пріоритетний розвиток сільського господарства має надати нового імпульсу для розвитку харчової і переробної промисловості, яка безумовно дозріла і готова здійснити скачок до більш високих стандартів якості в галузі продуктів харчування. І тим самим отримати нових, платоспроможних споживачів як усередині країни, так і в країнах ЄС та світу. Курс держави на підписання асоціації з ЄС призведе до позитивних наслідків для людей дуже швидко - вже через кілька місяців після підписання те, що продається в магазинах, стане якісніше. І це відповідь тим, хто ще сумнівається у важливості такого кроку.

Має бути переглянута політика щодо розвитку промислових парків та територій пріоритетного розвитку. Перемога у міжнародній конкуренції не можлива без правильної просторової структури виробництва і суміжних підприємств. Як і де повинен розташовуватися завод, щоб бути лідером галузі, добре видно з безлічі зарубіжних прикладів. Якісні машини, які завойовують не тільки свої, але й інші країни, у світі вдається виробляти тільки в промислових парках, де концентрація постачальників, кваліфікованих співробітників і виробничих потужностей гранично висока. Тому майбутнє українського машинобудування лежить тільки в площині створення індустріальних парків. Сам факт прийняття в Україні дуже прогресивного закону про розвиток промислових парків - це великий і хороший сигнал для інвесторів, що незабаром і в нашій країні вони зможуть працювати за тими правилами, за якими звикли працювати в інших країнах світу. А це шлях для залучення дуже великих інвестицій в Україну.