Володимир Дубовий: шоколадних справ майстер

Скільки нині відкрито магазинів-кав’ярень?

Володимир Дубовий: Загалом зараз уже працює двадцять закладів. Чотири у Львові та Львівській області і шістнадцять — за франшизою за їх межами. Зокрема три кав’ярні в Києві, дві — в Одесі, у Житомирі, Івано-Франківську, Ужгороді, Маріуполі, Вінниці, Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі, Трускавці, Харкові, а також у польському Кракові. Крім того, до кінця цього року заплановане відкриття ще трьох магазинів-кав’ярень у Хмельницькому, Полтаві та Кіровограді.

Скільки шоколадної продукції продає «Львівська Майстерня Шоколаду»?

Володимир Дубовий: Ця інформація конфіденційна. Можу сказати, що наше виробництво сьогодні вимірюється тоннами. А все починалося з маленької двокімнатної квартирки в старому будинку, де ми з моєю дружиною Наталею Дубовою починали цей бізнес. Ми самі виготовляли партії шоколадних цукерок. Експериментували, вчилися. Свою маленьку дитину відвезли до батьків, бо вдома було все в шоколаді, навіть дверні ручки. Тоді ми мріяли, що настануть такі часи, коли ми будемо стояти на прохідній великого складу й дивитися, як нашу продукцію завантажують у великі фури. Наша мрія збулася. Ще торік.

Коли ж настав цей переломний момент — від квартирки до фур?

Володимир Дубовий: Перший переломний момент — коли ми зрозуміли, що точно займатимемося цим бізнесом. Ми тоді зробили першу партію цукерок у нас вдома, і на 8 Березня (це був 2009 рік) виставили їх на площі Ринок у Львові — і всі продали за один день. Отримали такий заряд позитиву від покупців і зрозуміли, що цей бізнес ми вже не кинемо, а зробимо все, щоб відкрити власний магазинчик.

Наступний етап — відкриття магазинчика площею 50 кв. м у Львові. Це був уже вересень 2009 року. Із цього, власне, почався наш справжній бізнес. Істотну допомогу в цьому нам надала компанія «Фест», у якої вже була власна мережа креативних ресторанів в історичному центрі Львова («Криївка», «Гасова лямпа», «Масони»). Вони взяли на себе всі турботи по відкриттю кав’ярні, звільнивши таким чином нам час для творчості — винаходу нових рецептів шоколадних цукерок і фігурок. У підсумку наш асортимент збільшився з 10–12 видів цукерок і 3 видів шоколаду до 50 найменувань цукерок і 200 різноманітних шоколадних виробів.

Далі — продаж франшизи, починаючи з 2010 року. Перша «майстерня» за франшизою була відкрита в Житомирі. Важливим моментом стало відкриття кав’ярні в Києві. Ми дуже переживали. Київ — велике місто, і там легко загубитися зі своїм брендом. Але коли ми відкрили першу кав’ярню на вул. Горького — ми побачили, що вона успішно працює. Далі події почали розвиватися з космічною швидкістю — ми ще прискорилися й стали розвиватися швидше.

Плани на майбутнє у вас сьогодні теж космічні?

Володимир Дубовий: Безумовно, в майбутньому «Львівська Майстерня Шоколаду» радуватиме своїх покупців новими видами продукції, над якими ми постійно працюємо. Моя дружина майже постійно перебуває у стані розробки нових продуктів, пошуку нових рішень. До нового року буде випущено серія нових продуктів. Це одне завдання, що ми собі ставимо. Друге — розвиток франчайзингової мережі. Вона розширюватиметься й надалі. Наступного року заплановане відкриття ще п’яти магазинів-кав’ярень за франшизою. Таким чином, ми хочемо, щоб в усіх містах-мільйонниках була присутня «Львівська Майстерня Шоколаду». Також у планах відкриття наших «майстерень» за кордоном: можливо, Нью-Йорк, можливо, Шанхай, можливо, Москва. Ми зараз шукаємо правильний шлях, як це зробити.

А як сьогодні виглядає ваше виробництво? Воно вже переїхало з квартири?

Володимир Дубовий: У нас майже немає машин на виробництві. Майже повністю handmade (ручна робота — ред.) — саме так, як у нас записано на логотипі. Кілька разів у нас була спокуса спростити виробничі процеси за рахунок якихось технічних рішень і додаткового обладнання. Та у підсумку ми вирішили зберегти принцип handmade, бо за це, власне, нас і цінують покупці. Адже зроблений вручну шоколад неможливо повторити. Коли людина робить будь-яку цукерку, вона вкладає в неї частину своєї душі та енергії, і це передається. Тож у нас комбінація кондитерського цеху з великим handmade-виробництвом. Ми намагаємося зберегти душевність малого бізнесу й забезпечити промислові масштаби, необхідні для кав’ярень по всій Україні.

Свого часу ви прийняли незвичне рішення — відмовилися від ідеї проводити рекламні кампанії. Чому? Наскільки таке рішення виправдало себе?

Володимир Дубовий: Наші заклади принципово не замовляють рекламні кампанії. Продукт має продавати себе сам. Заклад слід зробити таким, щоб він був цікавий сам по собі. І тоді починає працювати народний поголос. Ми опитуємо покупців, як вони про нас дізналися, і часто чуємо у відповідь: подарували ваш шоколад, і стало цікаво, де його можна купити.

Хто вам допомагав або заважав у бізнесі?

Володимир Дубовий: Ми починали свій бізнес, як я вже казав, у партнерстві з компанією «Фест». На старті це був очевидний ефект синергії, бо об’єдналася група однодумців. Це відповідь на запитання, хто допомагав. Більше ніхто не допомагав. Ми все робили, як могли, як знали. Хто заважав? Завжди є хтось, кому щось не подобається. Але будь-які люди або ситуації, з якими ми стикалися, робили нас сильнішими. Як кажуть: «Те, що вас не вбиває, робить вас сильнішим». А загалом — вирішували звичайні бізнес-проблеми, з якими стикається будь-який підприємець, який займається справою.

Але чому саме вам у кризові часи вдалося створити успішний бізнес? Чи є якийсь секрет?

Володимир Дубовий: Я завжди ставив це запитання, коли тільки починав бізнес. Я шукав відповіді у книжках успішних бізнесменів, але знаходив тільки якісь пафосні слова. Зараз я розумію, що вони мали рацію. Головне — палке бажання зробити щось гарне і велике. Це твій підприємницький дух. Він давав сил працювати. Я пам’ятаю наш перший «робочий» Великдень. Ми з дружиною всю ніч у майстерні робили цукерки. І тільки годині о третій-четвертій ночі, коли побачили, що люди вже почали повертатися з церкви з освяченими великодніми пасками, ми зрозуміли, що треба вже йти додому. Але в нас було таке величезне бажання й енергія працювати, що ми готові були це робити цілодобово, аби лише досягнути своєї мети. Це бажання допомогло створити таку компанію, якою сьогодні є «Львівська Майстерня Шоколаду». Всі великі підприємці, які зараз стали бізнес-легендами, завжди були безрозсудними, сповненими енергії й бажання чогось досягти. Коли ми починали, ми нічого не знали про шоколад. У нас не виходили цукерки, і ми в Google шукали відповіді на запитання, чому шоколад «сивіє», чому цукерки погано відстають від форми тощо. Ми нічого не знали, але в нас було величезне бажання, і ми працювали до 3–4 години ночі, а іноді й до п’ятої ранку. І це підприємницьке бажання — підприємницький вогонь. І його ніхто не може загасити. Багато хто захоче загасити цей вогонь, але його слід захищати. А ще — ніколи не здаватися. Якби ми здавалися щоразу, коли в нас виникали труднощі, — ми б ніколи не досягли успіху. А багато хто зупиняє свої проекти. Це неправильна історія.

Кому, на вашу думку, протипоказано займатися бізнесом? Кому варто забути про цю ідею раз і назавжди?

Володимир Дубовий: Напевно, тим, кому хочеться спокою, стабільності й мінімуму відповідальності. Тому, хто хоче приходити додому о п’ятій вечора й ні про що не думати. Хоча він все одно думатиме, бо йому весь час бракуватиме грошей. Підприємець постійно думає, як зробити свій бізнес кращим, як досягти мети. Тим, кому від цього некомфортно, протипоказано займатися бізнесом. Бізнес вимагає постійного руху, постійних змін, і ти постійно думаєш, як поліпшити ситуацію. Навіть коли засинаєш, тобі можуть снитися наради. А якщо людині хочеться спокою — це не для неї.

Як ви ставитеся до твердження, що в Україні важко створювати бізнес?

Володимир Дубовий: Так, важко. Але так скрізь. Якщо взяти Європу, там набагато простіше з організаційної точки зору відкрити свою справу, але зробити бізнес ефективним — набагато складніше, бо це край, де всього багато. А Україна — країна можливостей, тому що це економіка, яка розвивається. Тож відповідь — так, в Україні складно почати бізнес. Натомість можна створити й вибудовувати його. У Європі це робити набагато складніше.

Чим особливо пишаєтеся сьогодні?

Володимир Дубовий: У 2009 році, коли ми створювали бізнес, ми ставили собі мету — якщо люди подумають про гарний шоколад, вони мають насамперед згадати про «Львівську Майстерню Шоколаду». Сьогодні цієї мети ми досягли або майже досягли. Ми бачимо, як люди реагують і ставляться до нашої торгової марки, до нашого продукту.

Фото Віталія Грабара