Бажання полічити зірки: як українці перемогли на «чемпіонаті світу» серед книжок

Андрій Лесів і Романа Романишин, які створили творчу майстерню «Аграфка», попри молодість вже мають чималий перелік досягнень і винагород: вони ілюстрували, розробляли дизайн для декількох українських видавництв і кожного разу їх робота була помітною. Від першої книжки «Аграфки» - поезій нобелістки Шимборської, яка посьогодні серед бестселерів у Польщі, до наступних: «Рукавички», яка була відзначена на конкурсі у Братиславі, «Зів'яле листя» Франка і «П'ятикнижжя» Чубая визнавалися кращими на Форумі видавців у Львові. Ілюстрації, книжковий дизайн, великий стилістичний діапазон, відсутність шаблону і самоповторень. Цього разу створили повністю власну книжку: й історію, і текст, і ілюстрації: «Зірки і макові зернята».

Наскільки мені відомо, історія цієї книжки почалася ще з минулорічного Болонського книжкового ярмарку?

Андрій: Перші ілюстрації ми показали ще на минулій Болоньї. Французький видавець, який побачив два ескізи, відразу сказав, що може вийти хороша книжка, яка має всі шанси щось взяти на Болоньї. Ми давно хотіли зробити абсолютно авторську книжку. І коли "Видавництво Старого Лева" погодилося ризикнути - скористалися цією можливістю. Ми уважно спостерігали за тенденціями, що зараз відбуваються в європейському контексті в жанрі «picture book», де текст - коротенька історія, замальовка, яка просто задає певну тональність, а все інше промовляє зображення, і ми хотіли зробити це в Україні.

Звідки виникла сама тема: дитина, яка опановує світ за допомогою лічби, формул? Прототип – ви самі? Хто з вас?

Андрій: Мене в дитинстві захоплювали зірки, і мені завжди хотілося їх полічити, а особливо вражало те, що поєднуючи крапочки зірок, отримуєш малюнки...

Романа: Так, героїня - збірний образ з мене і Андрія, від Андрія - оце намагання все полічити, систематизувати, а від мене - характер: дитина з міста, що уявляє собі якісь свої світи, ставить собі завдання, які треба розв'язати, і планку весь час підіймає і підіймає... Ми хотіли написати про дитину, яка є іншою від своїх ровесників. І це замальовка одного дня дитини - зранку до вечора. Як вона іде на прогулянку, як вона сприймає місто - ніби Львів, але такий ідеальний Львів, з морем, ставками...

Ідея подати книжку на конкурс в Болоньї була ідеєю видавництва чи вашою?

Романа: Ми дуже хотіли подати книжку на конкурс. «Видавництво Старого Лева» брало участь в Болоньї минулого року і цьогоріч також планувало. Отож це все співпало. Часом ти не розумієш, як воно все збігається, а тут навіть по термінах співпало. Я дуже втішена, бо це був певний ризик і експеримент видати таку книжку на Україні.

Скільки книжок загалом було подано на конкурс?

Андрій: Цього року на конкурс було подано 1087 книжок, загальна кількість переможців в усіх номінаціях - 16. Завжди на Болонський конкурс в журі відбирають найбільших авторитетів з книжкової ілюстрації, з видавництва дитячих книжок тощо...

Романа: Там обов'язково є один ілюстратор, обов'язково теоретик дитячої літератури, хтось від видавців або розповсюджувачів, книгарень - три представники. Кожного року інший склад журі.

Є художники, які жодного разу за життя не брали участі в якихось творчих змаганнях, а вам притаманний такий спортивний дух, ви не боїтесь порівнянь? Я пам'ятаю ваші перемоги в Братиславі, Львові…

Андрій: Нам здається, що на сьогодні участь в конкурсі це, по-перше, можливість побачити себе в сучасному контексті, бо саме в такий спосіб формується цілісна картина того, що в даний момент відбувається в світі, в галузі, на ринку, які тренди, які тенденції. Можна побачити себе поряд і зробити висновки, зрозуміти, куди далі розвиватися - це так само, як для художника брати участь у виставках.

Романа: Крім того, України майже ніде немає, і для нас дуже важливо, щоб потихеньку-потихеньку виводити нашу країну на міжнародний ринок і рівень. Всі дивуються: така величезна країна (їм здається, що книжковий бізнес має бути тут мегаприбутковим, вони міряють ринок за розміром населення у 46 мільйонів), а ніде не видно української ілюстрації, української книжки як явища.

Ваша перемога співпала з Майданом…

Романа: Ще до найдраматичніших подій стали відомі результати і якось це так співпало.

Тобто для іноземців ваша перемога на конкурсі стала символічною?

Романа: Так. Що одночасно розпочався новий період для України, що світ побачив, що таке Україна.

А як це сприйняли на Україні?

Багато ілюстраторів написали листи підтримки, всі вітають, ми вже дали декілька інтерв'ю.

Я можу помилятися, але мені здається, що українські видавництва не дуже практикують участь в конкурсах? Вас можна вважати піонерами в цій справі?

Андрій: Ми не дуже слідкували за іншими видавництвами з цієї точки зору. В будь-якому разі вони видавали гарні книжки, які були успішними на європейських ринках. Наприклад, «Снігова королева» видавництва «А-Ба-ба-Га-Ла-Ма-Га» була бестселером у Великій Британії.

Чим «Видавництво Старого Лева» відрізняється від інших?

Андрій: Відкритістю до нових ідей, нових жанрів. Немає такого, щоб вони були зорієнтовані на якусь певну стилістику. Вони намагаються видавати дуже різну дитячу і дорослу літературу, поезію.

Романа: Плюс дуже хороша команда, і вони дуже швидко реагують. Ти написав мейла і через три хвилини отримав відповідь, до того ж працюють дуже якісно. Додам, нас дуже тішить, що книжка, яка отримала відзнаку в Болоньї - це повністю львівський продукт: львів'яни зробили, львів'яни видали.

Ви будете продовжувати співпрацю з іншими видавництвами?

Андрій: Так, вже підготовлені до друку дві книжки: «Лічилка» і «Кольорові речі». Зараз нам цікаво працювати і з електронною книжкою.

Бо час паперової книжки вичерпаний?

Андрій: Паперова книжка залишиться назавжди.

Назавжди? Може - надовго?

Романа: Ну так - надовго.

Андрій: Просто книжка перестає бути носієм інформації, вона стає арт-об'єктом. Як носій інформації вона цілком може перейти в електронний формат, але залишиться як об'єкт мистецтва, фетиш, в який закохуються.

Здається, що діти сьогоднішніх дітей, які граються айпедами, навряд чи успадкують від батьків любов до паперової книжки...

Романа: Так, тому сьогодні важливо робити все в зв'язці: паперову книжку об'єднати з рухомими об'єктами на планшеті.

Андрій: Це просто технології, технічні засоби. Завтра це буде 3D, голографії, які мають слугувати загальному образу.

Після міжнародного визнання ви тепер «в авторитеті»? Вам легше наполягти на своїх ідеях?

Андрій: Так чи інакше, кожну ідею потрібно обговорювати, адже книжка - це не лише наш проект, в ньому задіяно багато людей. З будь-якого обговорення ми намагаємося взяти раціональне зерно.

Ви вже бачили, як вашу книжку читають, роздивляються діти?

Андрій: Нам розповідали батьки, що діти шести-семи років просять читати по декілька разів.

Романа: Я думала, що це буде цікаво дівчаткам, але хлопці також читають. Однак, це книжка і для дітей і для дорослих, тому що дорослі теж довго роздивляються малюнки – є навіть бажаючі повісити такий малюнок на стіну. Зараз думаємо, як перетворити знайомство дітей з книжкою на гру... Вже вийшла англомовна версія книжки, крім того, восени книга вийде накладом видавництва Rue du Monde у Франції. Радіємо з того, що є вже низка замовлень на продаж книжки у Франції та Італії від кращих книжкових бутіків, які спеціалізуються на авторській дитячій книжці.

Незабаром Контракти надрукують, які п'ять сучасних книжок для дітей «Аграфка» вважає найкращими в світі.