Надія Савченко: "Не сумуйте, полюбуйтеся весною за мене, а я посиджу у цій смердючій камері…»

Була сьогодні у суді, де судили нашу Надію. Докази захисників були непорушні, але не для російського суду. Так як Надія є делегатом ПАСЕ вона має міжнародний імунітет на весь парламентський рік, який не дозволяє утримувати її під стражею (тим паче, що суд не виніс вирок і діє призумція невиновності) і який Росія не має право скасовувати. Всі документи були наявні, але в результаті суддя сказав, що переклад не підходить, також відмовившись перекладати на місті. Засідання завершилось тим, що Наді стало погано і викликали швидку.
Поведінка міліціонерів була хамською. Зал був місць на 25 (не рахувала). Кажуть, що спеціально завжди обирають такий, щоб не пускати людей. Сестрі Наді не дозволили взяти в зал квіти, щоб просто потримати (кажуть, на іншому процесі чоловіка, який намагався кинути затриманому квітку у коридорі били ногами), а коли жіночка поруч почала голосно сперечатись їй сказали, що вона ругається матом і взагалі не пустили в зал.Надя трималась сильною, посміхалась сестрі. Вони щось показували одна одній, але міліція стояла колом навколо клітки, а потім в коридорі підійшла і винесла її сестрі попередження, заборонивши посміхатись та жестикулювати. Мені заборонили малювати і взагалі після першої ж перерви нікого не пустили більше на засідання, окрім родичей та журналістів через те, що ми кричали у коридорі "Слава Україні!" та "Волю Надії", коли її проводили. Через те, що всі голосно обурювались такому рішенню почали вимагати документи, одну з жінок витягали з коридора під руки і вона сіла на підлогу і сказала, що нікуди не піде, бо вона нічого не порушила (ці росіянки дуже кльові, в жовто-блакитному, вишиванках і завжди ходять підтримати нашу Надю, але й справді занадто шумні). Коли Надю виводили в перший раз, вона сказала до нас: "Не сумуйте, ідіть покуріть, полюбуйтеся весною за мене, а я посиджу в цій смердючій камері...".

Автор: Настя Рожкова