Потрібно дорослішати. Український дипломат про вбивство російського

Про російських дипломатів

Я їх поважаю, як сильного, прекрасно підготовленого, краще забезпеченого, оснащеного і організованого супротивника.

Я їх не боюсь, і не визнаю їх вищості. Я їх перемагав чи перегравав у кожному окремому випадку, коли ситуація зводила у протистоянні на дипломатичний ниві. І я впевнений, що в разі, якщо доведеться, я і далі перемагатиму їх. Російська дипломатія така ж придатна до поразки, як і їх солдати смертні.

Я бачив їх соплі, емоції і переживання, коли вони жалілися мені на свою ситуацію, вважаючи, що моє становище (становище України) краще. І я знав, коли вони брешуть, а коли говорять правду.

Мені не приносить ніякого задоволення підступне вбивство мого опонента. Тим більше, що озброєному вбивці нічого не варто вбити беззбройну людину, включно зі мною. Справжні емоції - це перемога у відкритому чесному бою, а тим більше - над рівним чи сильнішим супротивником.

Спроби пояснити вбивство без суду і слідства озброєним охоронцем беззбройної людини, або спроби виправдати тероризм (включно з терактами проти Росії і росіян) применшують нашу гідність і нашу майбутню перемогу.

Фраза українського міністра закордонних справ про те, що Росія фактично заслужила вбивство свого посла перед фразою про засудження тероризму звучить для будь-якої цивілізованої людини так само непереконливо та екзотично, як турецькі запевнення, що вони не вибачались, а перепрошували росіян за збитий літак.

Потрібно дорослішати і чимшвидше сприйняти ті правила, за якими грають інші дорослі.

Про терориста-вбивцю

Це просто образливо - ліпити ікону з поліцейського-вбивці Мевлюта Мерт Алтинташа.

Озброєний, тренований захищати порядок, закон і співгромадян співробітник поліції, який вбиває беззахисну неозброєну людину, яку мав би охороняти, і якій не залишив жодного шансу на порятунок.

При цьому викрикуючи гасла терористичної організації, що афілійована з Аль Каїдою.

Цей молодий чоловік є холоднокровним вбивцею і зрадником.

Пройшовши спецвишкіл він не поїхав в Сирію воювати з російським чи сирійським спецназом і військом.

Він обрав жертву, яка не могла чинити опір, і чия смерть ніяк не могла позначитися на долі таких дорогих йому сирійців.

Він зрадив присягу. Він наніс шкоду інтересам своєї держави.

Якби я був турком, я би назвав його шакалом.

Шкода, що для деяких моїх співвітчизників шакали є героями.

Богдан Яременко, дипломат, колишній генконсул у Стамбулі, голова ГО «Майдан закордонних справ»