Поки ЗСУ вирішують питання на військовому фронті, ми вже маємо замислюватись, як найкраще відбудовувати Україну після перемоги. Та й не лише замислюватись, а й починати вже закладати міцну основу, аби, щойно така змога з'явиться, ми одразу й стартували, бо роботи багато. Щоби запустити процеси переосмислення того з чим, можливо, нам доведеться зіткнутись і як із подібних ситуацій вибирались інші країни, ми розпочинаємо серію публікацій про практики відновлення країн після руйнації. Матеріали люб'язно підготував Аналітичний центр "Інститут аналітики та адвокації" (ІАА). Сьогодні перший із серії – "Південна Корея".

Петро Шуклінов: Все більше ознак того, що війна Росії проти України – це лише перший акт нападу на колективний, демократичний Захід з боку країн, які, як ми бачимо, починають виходити з тіні.

Сергій Бережний: Вас дивує, чому Кремль накачує фронт тими, кому практично гарантована загибель у першому ж бою – ненавченими рекрутами, резервістами, які давно втратили колишні навички, чому він заганяє до армії навіть у покарання за протест проти війни? Мене не дивує. Сподіваюся, що вас теж після прочитання цього тексту не дивуватиме.

Самопроголошені республіки "ДНР" та "ЛНР", окупаційна адміністрація Херсонщини та окупаційна адміністрація захопленої росіянами частини Запорізької області призначили "референдуми" про входження у склад Росії та назвали дати їх проведення - 23-27 вересня. Що це значить і чим загрожує? Огляд думок.

Віктор Кевлюк: Пенсіонінформбюро читало ранкові газети і ознайомилося з мобілізаційним трешем на московщині. Чим, власно, і ділиться з охочими. Посиденьки у хатинці на Охотному ряду, в котрій туляться імітатори парламентаризму расєї, пройшли дуже цікаво. Головна думка – ситуація на Харківщині після нашого удару оцінена, як «жахлива ситуація на передовій в Україні».

Одна з важливих особливостей цієї війни, яка багато в чому визначає її хід і результат, вислизає від багатьох: у ній, за великим рахунком, лише один учасник. Україна воює, а Росія – ні.

Ростислав Семків: Звіт Тома Купера, як завжди, тверезий: ЗСУ тримає оборону; росіяни нескінченно й, загалом, неефективно обстрілюють наші позиції; в Криму активно діють українські ССО. Дочитайте до ударів по Антонівському мосту – піднімає настрій.

До піврічного рубежа великої війни Росія підходить без скільки-небудь значних перемог. Останнє скільки-небудь гучне територіальне надбання – Лисичанськ, який українські війська залишили 3 липня. Щоправда, за кілька днів до цього, 30 червня, жестом «доброї волі» окупанти пішли з острова Зміїний, тож півтора місяця тому росіянам теж не було чого особливо святкувати.

Ростислав Семків: У другій частині свого ретроспективного звіту про тенденції війни в Україні Том Купер зосередився на «живій силі» армії рф (вочевидь, ще буде третя частина про ЗСУ). Певну меланхолію навіває його перелік, скільки ще «м’яса» росія може нагнати на фронт, проте й темпи нищення ворога, які він наводить, доволі вражають.

Влада Республіки Косово вирішила відкласти на місяць введення нових правил в'їзду для громадян Сербії, які анонсували 29 липня. Це рішення раніше викликало протести у етнічних сербів. У неділю жителі Косівської-Митровиці почали встановлювати барикади, а також включати сирени повітряної тривоги. За даними ЗМІ, поліція повідомила про стрілянину в кількох містах на півночі республіки, постраждалих немає. Поліція Косова закрила два неземних переходи з Сербією. Декілька думок.