Заходу слід серйозно подумати: що робити, якщо на місці РФ постане 5-20 незалежних держав, чи якщо буде громадянська війна.

Вадим Денисенко: Сьогоднішній день мав би бути днем тріумфу Путіна. 24 лютого він був впевненим, що саме сьогодні, в Колонному залі Кремля буде підписано оновлений союзний договір (30.12.1922 був підписаний перший і останній союзний договір). Кілька місяців тому Кремль, де-факто, заборонив згадувати про 100-річчя СРСР. Якщо коротко підсумувати 2022 і перспективи 2023 для РФ, то ми можемо виділити наступні, проблемні моменти:

У новому звіті Тому Купер відповідає на кілька поширених запитань і висловлює сумніви щодо 1) знищення українських HIMARS, 2) інформації про масштаби втрат на аеродромі «енгельс» і навіть щодо 3) знищення української групи спецпризначення в брянській області. Далі йде детальний огляд ситуації на Донбасі, з якого видно, що жодних успіхів у росіян там немає.

Іван Хмилецький: Спробую «на пальцях». В силу професії на днях довелось дати міні-лекцію про то, як працюють електричні мережі. Нижче даю довгий текст про то як воно все, чому груп відключення десь три, а десь п’ять (а десь на то взагалі вже не зважають і відключають все і вся), як надовго те все з відключенням, та чому б’ють туди, куди б’ють, та й тому подібне. Одразу зауважу, тут все максимально спрощено, для умовного «професійного пастуха пінгвінів», який погано вчився в школі. Більшості з колег по професії то не буде цікаво, але той хто не в темі може зняти ряд питань (в разі чого можна задавати додаткові, спробую пояснити в межах своїх знань).

Аналізуючи стан справ на Донбасі, Том Купер приходить до висновку, що «таким робом росіяни і за 100 років не вийдуть на «кордони днр». Всі їхні атаки закінчуються нічим. А ще у звіті соковитий опис боєприпасів JDAM, які Штати планують передати Україні. В Купера лише одне питання – чому не раніше?

Євген Дикий: Мабуть, це поки що найважчий мій текст за всю повномасштабну війну. Сказати, що я вкрай не хотів піднімати ряд питань раніше, ніж ми разом відсвяткуємо Перемогу – це ще висловитись м’яко. Я і сам весь час наступав собі самому на горло, і переконував так чинити інших – публічно та приватно, всюди де мене готові були почути. Не транслював сам, і намагався припинити «розгони» іншими безлічі історій суворої «окопної правди» про «косяки» нашого командування не тому, що то була неправда – навпаки, саме тому що ці історії були правдиві, і обговорення їх видавалось геть не на часі.

Том Купер вважає, що українці не збираються відступати з Бахмута й хоча зазнають втрат, але значно менших, ніж, наприклад, влітку. Пише, що все успішніше збивають дрони й що, схоже, до нас таки приїдуть системи «Patriot». Наприкінці довго лається на «аналітиків», які перекручують його слова.

Віктор Кевлюк: Бахмут – головна точка зосередження зусиль російського угруповання. Для вірного розуміння перебігу подій: всі атаки, котрих трапляється від 6 до 15 за добу, противник проводить силами взвод-рота, батальйон у повному складі застосовувався лише декілька разів. Підтримка атак бойовими машинами – досить рідко.

Іван Киричевський: Усі зусилля російських окупаційних військ так чи інакше спрямовані зараз на те, щоб захистити свої логістичні комунікації. І тут мова не тільки про умовну «лінію» Сватове-Кремінна, яка уже під загрозою «перерізання» від ЗСУ.  Але й також – підготовку рашистів до оборони Мелітополя, де у них «сходиться» важливий логістичний вузол між тимчасово окупованими Кримом та Донбасом.

Михайло Гончар: В цей день буде сказано багато пафосних слів. І це будуть правильні слова про єдність армії і народу, тилу і фронту, волонтерів і воїнів на передку. Звісно, воює Нація, армія – її озброєний авангард. Армія – в широкому значенні цього слова, те що називається офіційно Сили оборони України. Але сьогодні про Збройні Сили, як кістяк сил оборони країни, Щит і Меч Нації. Ті, хто були найбільш упосліджені, кого скорочували, різали, продавали за рубіж – авіація, ППО, ВМС – зараз в авангарді оборони країни, демонструючи дива в небі, на землі та в морі.