Приложение FaceApp обновило функцию, которая «состаривает» фотографию. Благодаря улучшенным алгоритмам можно предположить, как человек будет выглядеть в старости — не нужно даже дожидаться пенсии! Было очевидно, что, наигравшись со своими, люди возьмутся за известные лица.

В воскресенье, 14 июля, в Париже на Елисейских полях состоялся зрелищный военный парад по случаю Дня взятия Бастилии. В нем приняли участие более 4000 военнослужащих, 196 автомобилей, 237 лошадей, 69 самолетов и 39 вертолетов. К президенту Франции Эммануэлю Макрону, который наблюдал за парадом, присоединились лидеры ряда стран Евросоюза, в том числе канцлер Германии Ангела Меркель и премьер Нидерландов Марк Рютте. Во время парада по центру Парижа промаршировали военнослужащие из Европейской инициативы военного вмешательства (была создана при участии 10 стран Европы). В ходе мероприятия французская пилотажная группа «Патруль де Франс» выпустила над Елисейскими полями полоски дыма, окрашенные в цвета флага Франции, а французский изобретатель Фрэнки Запата пролетел над Парижем на собственной разработке — ховерборде Flyboard Air. После парада Макрон организовал для европейских лидеров прием в Елисейском дворце.

3 26 по 30 червня у Львові проходив вже дев'ятий фестиваль джазової музики Leopolis Jazz Fest. Хоч він тепер остаточно «влаштувався» в останніх датах місяця, інші фестивалі літа розпочинаються ще пізніше, тож багато артистів розпочинають свої мандрівки саме з нього. А в знаменитого піаніста та композитора із США Чіка Коріа (Chick Corea) тут взагалі відбулася прем’єра проекту «The Spanish Heart Band». Особисто маестро любить саме перші виконання програми, не тоді, коли вона вже «відкатана», тож нам вельми поталанило. Нечастий гість в Україні, містер Чік виступав на «Леополісі» лише два роки тому і з геть іншою програмою, але навіть якби вона була тією самою, безсумнівно, його виступ зустрічали б так же гаряче. А от його не менш видатний товариш — теж піаніст, композитор і американець — Кенні Барон (Kenny Barron), відвідав нашу країну вперше. І саме він отримав цього року премію імені Едді Рознера. Справжня ікона не лише джазового співу, а співу взагалі — американець Боббі Макферрін (Bobby McFerrin) — влаштував сеанс колективної вокальної медитації. Допомагали йому керувати процесом четверо колег, а більшу частину хору складали українські співаки. Останні представляли різні вікові категорії та найрізноманітніші музичні жанри. І варто зважити, що значну частину концерту підспівував майже весь зал. Це був третій виступ в України видатного мультивокаліста, і всі вони були абсолютно різні. Інші хедлайнери, візит яких до України очікувався з великим нетерпінням, були трохи молодшими і виступали в нас вони вперше. Насамперед це піаністка, вокалістка, автор пісень та найвідоміша джазова артистка Канади Даяна Крол (Diana Krall). Та і її бенд був зірковий, необхідно згадати саксофоніста Джо Ловано (Joe Lovano) та гітариста Марка Рібо (Marc Ribot). А молодь (хоча, чому лише молодь?) палко вітали імовірно найбільш прогресивний сьогодні оркестр (на сцену вийшло дев’ять артистів) музику якого можна віднести до стилю фанк. Цікаві були всі артисти великої сцени, але особливо треба згадати зірку естради 90-их, яскраву співачку Лайзу Стенсфілд (Lisa Stansfield). Організатори вирішили саме її виступом закривати фестиваль, тож наприкінці отримали найбільшу за всі дні дискотеку. Причому глядачі танцювали як під сценою, так і в обох фан-зонах. Музиканти, що грали на сцені площі Ринок, не поступалися в майстерності своїм колегам зі сцени імені Едді Рознера, просто хтось мав бути і тут.  Це стосується тріо французького контрабасиста Рено Гарсія-Фонса (Renaud Garcia-Fons), і литовського «Be 4 Quartet», і багато інших колективів, часто — сміливо експериментальних. Виступали тут і українські артисти. За ідеєю, яка сформувалася на сьогодні, на день Конституції має виступати поп-проект на межі стилів. Цього разу таким був знаний хіп-хоп-рок гурт «Танок на майдані Конго» за участі музикантів легендарного колективу «Схід Side» та одного кращих українських біг-бендів — оркестру під керівництвом Деніса Аду. Звучання було абсолютно джазовим. Більшість українських колективів традиційно грала на сцені біля палацу Потоцьких. І суто джазових з них була хіба половина. Та навіть просто перелічити всі колективи, що виступали на фестивалі, буде досить складно, бо музикантів було близько трьох сотень з півтора десятка країн. Географія охоплювала переважно Західну Європу, від Північної — вона була представлена бендом Клаудії Кампаньол (Claudia Campagnol) з Данії, через Цетральну — звідти було багато гуртів, Східну — як бенд «Djabe» з Угорщини, до Близького Сходу. Від останнього знову були музиканти Туреччини та Ізраїлю, відповідно — «Ayşe Tütüncü Quartet» та «Amit Friedman Quartet». А глядачів, як повідомляють організатори, за п’ять днів через фестиваль пройшло більше 120 тис., і точну кількість країн вже не називають — їх дуже багато. Найбільшою площадкою був стадіон у парку імені Богдана Хмельницького, де встановлено великий екран та навіть сцену. В середньому щодня на ньому влаштовувалося близько 10 тис. глядачів. Були ще джеми, концерти фестивалю-конкурсу вуличної музики Street music by Leopolis Jazz, майстер класи і просто зустрічі біля сцен і на вулицях. Фестиваль лише закінчився, а меломани вже чекають ювілейний, X Leopolis Jazz Fest. А організатори вже готуються до нього. Текст — Лілія Білецька, Олександр ЗубкоФото — Дмитро Туйон, Федір Лазаренко, Альона Чорна, Олександр Зубко

В 2011 году, всего за три дня до того, как по Японии прокатилось разрушительное землетрясение, французский фотограф Людовик Исмаэль отправился в центр культуры сумо в квартале Регоку, Токио, чтобы запечатлеть повседневную жизнь современных сумоистов в своем проекте Morning Sumos. Согласно легенде, Япония появилась в результате поединка сумо. Когда бог грома и меча Такэмикадзути встретил своего противника, бога воды и ветра Такэминаката, он вступил с ним в смертельную схватку и победил, после чего подарил своим последователям остров в океане, чтобы они жили там и славили его победу. Сумо ведет свою историю уже две тысячи лет и до сих пор остается одним из главных символов Страны восходящего солнца. Но древним традициям просвещенных мастеров и самураев становится все сложнее сохранять свою аутентичность в бурлящих мегаполисах. Истоки сумо можно найти в древних ритуальных танцах, которые сильнейшие мужчины японских поселений исполняли перед духами и богами, чтобы те даровали людям хороший урожай риса. Свой современный вид поединки сумо приобрели в период Эдо, начавшийся в 1602 году, когда самураи, нуждаясь в дополнительном источнике дохода, стали продавать билеты на свои выступления и превратили сумо в профессиональный вид спорта. Правила поединков сумо представляют собой смесь давних ритуалов и более прогрессивного, спортивного регламента. Как и сотни лет назад, накануне соревнований в центр дохе — круглого ринга диаметром 4,55 метра — помещается подношение богам: соль, рис, сушеные орехи, водоросли и мускат. В день поединка сумоисты ступают на дохе с двух сторон — с востока и запада, причем борец с восточной стороны всегда заходит первым. Отдавая дань религиозному происхождению сумо, борцы совершают ряд ритуальных движений: хлопают в ладоши, чтобы привлечь внимание богов, поднимают руки, чтобы продемонстрировать отсутствие оружия, и с силой топают ногами, чтобы раздавить закравшихся злых духов. После этого сумоисты покидают дохе, выпивают «воду силы» (chikara-mizu), выбрасывают на ринг пригоршню соли и приступают к схватке. В самом поединке, который обычно длится не больше минуты, уже четко прослеживаются современные спортивные правила. Чтобы победить, сумоист должен либо вытолкнуть противника за пределы дохе, либо заставить коснуться пола, но борцам запрещено тянуть друг друга за волосы, бить кулаками, душить, тыкать в глаза и бить в пах. В начале XX века под влиянием европейской культуры было установлено еще одно правило: потеря набедренной повязки (mawashi) приравнивается к проигрышу. Раньше японских зрителей не смущала случайная нагота сумоистов, но в наше время борцы придерживаются более цивилизованного подхода. Именно такой подход стоил победы сумоисту Асанокири, потерявшему набедренную повязку в 2000 году. С другой стороны, в некоторых вопросах японское сумо остается непреклонно консервативным, и это в первую очередь касается женщин. Женские поединки проходят по всему миру, но не в Японии, где сумо остается исключительно мужской привилегией. Женщины не только не могут принимать участие в соревнованиях, но и в принципе ступать на дохе. Это правило соблюдают настолько строго, что женщине-мэру Томоко Накагаве не разрешили подняться на ринг, чтобы произнести традиционную речь в честь открытия соревнований. В другой раз, когда несколько женщин выбежали на ринг, чтобы помочь потерявшему сознание мэру Резо Татами, соревнования приостановили и долго «очищали» дохе священной солью, что вызвало шквал обвинений в отсталости и сексизме.

Упродовж двох днів міжнародна корабельно-катерна група в межах активної фази навчань виконала низку завдань у морі. Зокрема вісім бойових одиниць здійснили перехід у заданий район, де провели тренування за стандартами НАТО. Очолив групу ракетний катер «Прилуки» ВМС ЗС України. До складу групи увійшли три катери від Одеського загону морської охорони Державної прикордонної служби України, два малі броньовані артилерійські катери ВМС ЗС України «Аккерман» і «Вишгород», румунський ракетний корвет Lastunul і катер берегової охорони Грузії «Очамчелі». У морі кораблі відпрацювали елементи тактичного маневрування, провели навчання з плавання у різних строях та ордерах, а також навчання з ведення бою з швидкісними малорозмірними цілями. Керували групою з ракетного катера «Прилуки» з використанням виключно стандартизованих сигналів НАТО. Крім цього, виконали завдання щодо конвоювання групи кораблів на переході морем. У визначеній точці катери зустріли середній десантний корабель «Юрій Олефіренко» та морський суховантажний транспорт «Горлівка», так би мовити, взяли їх під охорону та провели до безпечного, за легендою навчань, місця. Окрім цього, кораблі та катери групи виконали вправи практичних артилерійських стрільб. — За ці дві доби можна відмітити високий рівень злагодженості, не виникло жодних проблем чи непорозумінь з нашими закордонними партнерами під час спільного виконання великої кількості завдань у морі, — прокоментував командир ракетного катера «Прилуки» капітан 3 рангу Володимир Углінський.

Морські прикордонники в рамках активної фази навчань «Сі Бриз – 2019» відпрацювали в морі безпарашутне десантування, відбиття атак малих швидкісних катерів, маневрування та різні види стрільб. За цьогорічним планом навчань кораблі та катери Морської охорони входять до складу 3 тактичних груп. Дві з яких інтернаціональні – до їх складу крім корабельно-катерного складу Морської охорони Держприкордонслужби і ВМС ЗСУ, включені кораблі та катери країн-партнерів, у тому числі колеги-прикордонники з Грузії. А третя група сформована на річці Дунай і складається виключно з одиниць Морської охорони: два кораблі проекту «Шмель» та два швидкісних малих катери UMS-1000. Протягом кількох днів корабельно-катерний склад тактичних груп на відкритій воді відпрацьовував планові заходи і мужньо перемагав погодні примхи. Схоже погода включила свою «вільну гру» поза планом навчань і проводила додаткові тренування екіпажів, штурмових команд та водолазів. Тим не менш, програма навчань відпрацьовується в повному обсязі. Актуальним елементом для тренувань є відбиття атак малих швидкісних катерів, саме такими діями провокує агресор у морі. Швидкими та загрозливими маневрами створюючи навігаційну небезпеку, використовуючи перевагу у розмірі і швидкості «ворожі маломірки» намагаються пошкодити корабель, зупинити його або й зовсім позбавити ходу. «Відбиття атаки для корабля Морської охорони – це не тільки відкриття вогню і зупинення, або знищення противника, а ще й збереження своєї бойової одиниці, свого екіпажу, а в реаліях, то цілком можливо і забезпечення безпеки цивільних суден, що знаходяться в районі. Тому дії всього екіпажу мають бути чіткими, злагодженими, швидкими та рішучими», - каже командир корабля морської охорони «Павло Державін» Віталій Кубарич. Атаку відбито, елемент навчань зараховано, командиром тактичної групи оцінено «добре». Маневрування та плавання в строях вправа не така видовищна і динамічна, але дуже інтелектуальна та спрямована на відпрацювання комунікації. Саме в таких вправах максимально вдається відшліфувати англійську, активізувати штурманську підготовку та закріпити знання й навички застосування стандартів НАТО. Хоча це й не типове для правоохоронної структури, якою є прикордонна служба, але ж військовий компонент в нашій діяльності передбачає спільні дії з партнерами в морському театрі Чорного моря, тому ми маємо бути готові і навчені, впевнені в тому, що здатні діяти злагоджено», - зауважив представник Морської охорони в штабі навчань капітан 2 рангу Юрій Нечипорук. Саме тому було не менш важливо відпрацювати й спільні бойові стрільби у складі багатонаціональної та різноманітно озброєної тактичної групи. Програма стрільб передбачала декілька вправ – це попереджувальна стрільба для зупинки судна-порушника, стрільба по повітряним та надводній цілі. Зауважимо, що заздалегідь, формуючи план навчань, координаційна група офіцерів Регіонального управління морської охорони закладає саме ті вправи й завдання на опрацювання, що максимально відповідають виду реальної діяльності Морської охорони, повсякденної служби. До речі, протидиверсійні напрацювання бійців відділів спеціальних дій на воді котрий рік поспіль є дієвими, новаційними, ефективними та актуальними в умовах розвитку ситуації в тому самому кризовому регіоні, де триває гібридна війна. За аналізом та оцінкою ризиків, цілком імовірно перевезення заборонених і небезпечних речовин суднами закордонного прямування під виглядом цивільних вантажів, перевезення товарів з портів ТОТУ із переховуванням комерційних слідів через підставні документи тощо. Практика останніх років також свідчить про наявність відчайдухів-капітанів, які розуміючи глибину прихованого на судні правопорушення, намагаються втекти від корабля Морської охорони, безпідставно відмовити у висадці оглядової групи, навіть спрямувати судно на мілину чи пошкодити механізми. У таких умовах штурмова група спеціального підрозділу Морської охорони готується до висадки на судно порушник в будь-який можливий спосіб: з-під води, з бортового човна на ходу, навіть, з неба. І всі ці вміння бійці постійно відпрацьовують, вдосконалюють, розвивають.

У Києві відкрили новозбудований пляж «Троєщина», що поруч із однойменним житловим масивом. У результаті ремонтних робіт акваторію пляжу збільшили до 1,7 га, завезли пісок, збудували вбиральні, дитячий і спортивний майданчики та інші елементи інфраструктури. Про це повідомив заступник голови КМДА Петро Пантелеєв, інспектуючи новий пляж. «Ми відкриваємо новий пляж для жителів Троєщини. Раніше це була зона відпочинку, що користувалась великою популярністю. Тому логічним було рішення перетворити цю зону відпочинку на справжній облаштований пляж. Тут розчищена акваторія площею 1,7 га, очищено дно, привезений пісок. Дуже важливо, що тут є доріжки для людей старшого віку та людей з інвалідністю. Тут встановлений спортивний та дитячий майданчики. Тут є спеціально відведене місце для пікніків. Без вихідних тут чергують рятувальники», – говорить Петро Пантелеєв. За словами заступника голови КМДА, щодня тут відпочивають 15 тисяч осіб і головне, щоб цей відпочинок був безпечним та зручним. Вартість виконаних цього року робіт – 13 млн грн. Вісім столичних пляжів цього року отримали екологічні сертифікати – міжнародну відзнаку «Блакитний прапор». Серед них – сім муніципальних пляжів: «Веселка», «Венеція», «Галерний» та «Молодіжний», «Дитячий», «Золотий» та «Пуща-Водиця». Для порівняння: у 2017 році лише 3 пляжі мали блакитний прапор. Загалом для киян та гостей столиці працює 14 муніципальних пляжів та 18 зон відпочинку.

Вторник, 9 июля, выдался совсем не летним, солнышко лишь изредка выглядывает из-за туч. В такой день не все хочется выходить из дома, но рабочий день никто не отменял. И хоть столбик термометра еле дотягивает до +23, народ не спешит надевать свитера и теплые куртки. И даже дождик им не помеха, его можно переждать в уютной кофейне с чашкой горячего чая. Фотограф издания "Информатор" вышел на фотоохоту, чтобы найти новых ярких людей и поделиться с ними хорошим настроением. Ищите себя на снимках — возможно именно вас сегодня запечатлел наш фотограф. Ощущение, что Киев пережил сегодня несколько сезонов: утром — солнечную прохладную весну, днем — дождливую осень с внезапным ливнем, а после 15:00 — в небе опять светит солнышко, буквально за десять минут осушив лужи. Интересно, что же будет к вечеру? Если верить синоптикам, то осадков до ночи не будет, поэтому можно смело оставить дома зонт.

Гришине (сьогодні Покровськ) на Донбасі. Виникнення пов'язано з будівництвом Катерининської залізниці, що почалося в 1880 році. Залізнична станція і робітниче селище були названі, як і найближче, розташоване за 9 верст від них село,— Гришине. Входило до складу Гришинської волості Бахмутського повіту Катеринославської губернії. Першими мешканцями пристанційного селища були селяни навколишніх сіл, а також переселенці з північних губерній України та центральної Росії. У 1881 році в Гришиному ввели в дію одне з основних депо залізниці, в 1883 році — двоповерховий вокзал. 18 травня 1884 року Катерининська залізниця почала діяти, і через Гришино пішли поїзди. На початку XX століття станція Гришине щороку відправляла до 1 млн. пудів хліба і 3 млн. пудів кам’яного вугілля. В селищі виникли дрібні підприємства, а навколо нього — численні вугільні копальні. В 1900 році тут діяли слюсарно-токарна майстерня, 3 парові млини, цегельний завод, миловарний завод, олійниця. На початку XX століття в селищі проживало близько 2600 осіб, переважно залізничники та їх сім’ї. У 1894—1896 роках на медичну дільницю, куди входили 4 волості Бахмутського повіту (в тому числі і Гришинська), була одна лікарня на 10 ліжок. Обслуговували дільницю лікар і 2 фельдшери. Залізнична адміністрація в 90-х роках XIX століття відкрила в селищі однокласне (згодом перетворене на двокласне) училище. В 1913 році в Гришиному налічувалося 413 дворів з населенням 4465 осіб.

В выходные 6-7 июля украинцы отмечали один из самых почитаемых праздников наших предков - День Ивана Купала. Купальские гуляния проходили на многих локациях как в Киеве, так и в других городах Украины. Многие из людей, празднующих Купала, были одеты в традиционную украинскую одежду. Не обошлось и без традиционных обрядов на Ивана Купала - плетение венков и их спуск на воду, прыжки через костер и многое другое.