У понеділок, 10 липня, у Миколаїв, разом із супроводжуючою делегацією, прибула 10-річна волонтерка з Японії Міраі Шіраіші в межах проєкту «Дитячий погляд на не дитячу війну». Метою проєкту є збір історій дітей, які в своєму віці пізнали всі жахи війни: вимушені були покинути свої домівки, стали сиротами, зазнали фізичних та психологічних травм.

Від 24 лютого 2022 року триває повномасштабна війна Росії проти України. Російська армія, не досягнувши на початку вторгнення заявлених Кремлем цілей, веде головні бойові дії на Донбасі, а також щоденно обстрілює цивільне населення. Президент України Володимир Зеленський записав відеозвернення до українців у 500-й день повномасштабної війни з Росією на острові Зміїному, звільненому від російських військ рік тому.

Ворог атакував Львів та область з Чорного моря — ракетами «Калібр». Повітряне командування «Захід» Повітряних Сил ЗС України знищило 7 ракет над Львівщиною. Голова Львівської обласної державної адміністрації Максим Козицький: «Наймолодшій дівчині, яку сьогодні вночі у Львові у квартирі вбила ракета, було лише 21. росія вбиває нашу молодь. Наше майбутнє. Найстаршій загиблій – 95. Жінка пережила ІІ світову, але, на жаль, не пережила рашизму. Станом на цю годину підтвердили загибель чотирьох осіб. Рятувальники продовжують розбирати завали. Під ними ще можуть бути люди. Роботи будуть тривати до останньої надії.Медичної допомоги потребували 34 людини. 13 з них госпіталізували. Руйнувань зазнали: понад 30 будинків; більше ніж 250 квартир; 10 гуртожитків; будинок дитини; два виші; санаторна школа.Пошкоджена одна підстанція у Львові (150 абонентів залишаються без електропостачання).Це найбільш руйнівна атака по мирному населенню на Львівщині від початку повномасштабної війни. Поруч з будинком, у який влучила ракета, є укриття. Воно у належному стані і на момент тривоги було відчинене. Але зі всього будинку в укритті перебували лише п’ятеро людей. Дуже прикро». Також уламок ракети впав в одному зі сіл Львівського району поблизу будівлі Народного дому. Утворилася вирва. Попередньо – без постраждалих. Як зазначив мер міста Андрій Садовий, це найбільша атака на цивільну інфраструктуру Львова від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У Львові оголосили дводенну жалобу за загиблими внаслідок ракетного удару.

У Запорізькій, Дніпропетровській, Миколаївській та Херсонській областях розпочались масштабні навчання з подолання наслідків можливого теракту на Запорізькій АЕС. «Головне завдання навчань – відпрацювати протоколи спільних дій усіх відповідних служб для оперативного реагування та мінімізації наслідків у разі можливого теракту на ЗАЕС», - зазначив міністр енергетики Герман Галущенко. У проведенні навчань беруть участь міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко, голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій Сергій Крук, президент НАЕК «Енергоатом» Петро Котін, голова Держінспекції ядерного регулювання України Олег Коріков, голова ВЦА Дніпропетровської області Сергій Лисак, голова Запорізької ОДА Юрій Малашко, заступник міністра охорони здоров’я, головний державний санітарний лікар України Ігор Кузін, а також представники Миколаївської та Херсонської обласних військових адміністрацій. Міністр уточнив, що експерти НАЕК «Енергоатом» розробили кілька сценаріїв можливого розвитку подій на ЗАЕС, які будуть відпрацьовані під час навчань. Як повідомив у Телеграмі голова Запорізької ОВА Юрій Малашко, тренування зараз проходять на території м. Запоріжжя та Запорізького району. "Розпочинаються командно-штабні навчання з органами управління та силами цивільного захисту Запорізької області. Тренування відбуватиметься на території м. Запоріжжя та Запорізького району. Можливі тимчасові обмеження руху на окремих ділянках. Просимо громадян зберігати спокій та з розумінням поставитись до деяких незручностей!", - йдеться у дописі. Метою заходу є злагодження дій всіх служб у разі реальної загрози виникнення надзвичайної ситуації на ЗАЕС. В ОВА наголосили, що ситуація контрольована, тому просять громадян утриматися від надмірної інформаційної уваги до проведення тренувань. Крім того, навчання проходитимуть у Нікопольському та Криворізькому районах. Буде відпрацьовано алгоритм дій на випадок теракту на Запорізькій АЕС. Як повідомлялося, 4 березня 2022 року росіяни окупували ЗАЕС. 22 червня 2023 року Президент України Володимир Зеленський заявив про плани Росії влаштувати теракт на Запорізькій АЕС. Фото: Олексій Ковальов, Дмитро Смольєнко/Укрінформ

Російські війська ввечері 27 червня завдали двох ракетних ударів по Краматорську. Одна ракета влучила у піцерію в центрі міста. Друга ракета вдарила по селищу Біленьке. Станом на 17:00 28 червня з-під завалів деблоковано тіла 11 осіб (у тому числі 3 дитини), постраждало 56 осіб (у тому числі 1 дитина) та 7 осіб врятовано. Серед загиблих – 17-річна дівчина та 14-річні сестри. Поранено восьмимісячного малюка, загрози його життю немає. Під час обстрілу центру Краматорська поранення отримали троє громадян Колумбії: колумбійський депутат Серхіо Харамільйо, письменник Ектор Абад і журналістка Каталіна Гомес. Вони отримали легкі поранення. Їх супроводжувала одна з українських письменниць, яка зараз перебуває у важкому стані після поранення. За уточненими даними, російскі війська вдарили по Краматорську ракетами "Іскандер". Обстріл стався близько 19:50. Одна ракета поцілила у кафе в центрі Краматорська, де було багато відвідувачів, серед яких і діти. Будівля відомої у місті піцерії обвалилась. У цьому місті завжди було людно, там часто перебували іноземні журналісти та делегації. Поблизу місця влучання пошкоджені численні будинки, будівлі крамниць, кав'ярень та інших закладів. На відео з місця подій видно вибиті шибки та руйнування у всіх навколишніх будівлях. За допомогою кранів рятувальники продовжують розбирати завали будівлі зруйнованого кафе, вони продовжують шукати постраждалих. Друга ракета влучила у приватний сектор селища Біленьке, там теж є руйнування приватних будинків.

Українські військові 47-ї окремої механізованої бригади «Магура» показали і розповіли трохи про M2 Bradley. Дивіться в ексклюзивному фоторепортажі кореспондента Радіо Свобода Сергія Нужненка.

22 червня розпочався ХI Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал». Крім книжкової ярмарки він включає близько 100 подій, що входять до кількох програм: літературної, професійної, музичної, програми для та про дітей та підлітків «Коли війна не лише у книжках», фокус-теми «Коли все має значення», спеціальної програми «(не)публічні бібліотеки», спеціальної програми Українського ПЕН «Пам’ять говорить», спеціальної програми від Довженко-Центру «Літературний кіноканон. Том перший». Фестиваль тривав до вечора неділі, 25 червня. Фото і текст Олександр Зубко

Голова ДСНС Сергій Крук: "Незламна столиця. Аварійно-рятувальні роботи завершені у 25-поверховому будинку, який постраждав від ворожої атаки. Рятувальникам вдалося евакуювати з будинку 24 людини. На жаль 5 осіб загинули. Щирі співчуття. Дякую особовому складу за професіоналізм та відвагу!"

"Зв’язок — це основа управління військами, бойовими засобами та зброєю. А зв’язківці — це ті самі люди, які забезпечують обмін інформації під час швидкого перебігу бойових дій та за будь-яких погодних умов", - прес-служба  45-ї окремої артилерійської бригади ЗСУ

Жителі приватного сектору нерідко зовсім незахищені під час обстрілів — вони не мають поруч укриттів чи станцій метро. Тому Кирило Барашков і вирішив побудувати сховище для своєї родини. Кирилу 43 роки, він адвокат, з початку повномасштабного вторгнення також волонтерить. Після масованої атаки 10 жовтня, коли російські ракети прилетіли на Володимирську, в парк Шевченка та під скляний міст у Києві, Кирило і взявся побудувати бункер біля свого дому. — Ми з родиною живемо у приватному секторі, тут немає жодних підземних укриттів, як у спальних районах чи в центрі міста. Тому я вирішив побудувати власний бункер для себе і наших сусідів прямо на вулиці. Його проєктував виконроб, мій старий знайомий. Він довго воював, допоки його не комісували через поранення. Бункер він споруджував зі знанням справи. Конструкція зовсім проста: це одне приміщення на дванадцять квадратних метрів і підсобка на три метри. Вони опущені на п’ять метрів під землею — викопували екскаватором. Згори — два метри армованого бетону. Стіни обшиті вагонкою і дерев’яними панелями.Усередині я облаштував приміщення так, щоб було максимально затишно, тепло, аби тут могли сидіти діти. Поставив м’який диван, кушетку, стільці. Коли родина у від’їзді, я спускаюся сюди ночувати, щоб уже не бігати під час тривог. Спиться як у барокамері: ні світла, ні звуків. І спокійно. Для тепла встановив камін. Він безпечний, це сучасний закритий камін зі скляними дверцятами. Вентиляція зроблена як належить, йде двома шляхами: чисте повітря надходить одним, а іншим — виводяться продукти згоряння. Є запас питної води і маленький біотуалет — людям має бути комфортно, коли вони знаходяться у бункері протягом тривалого часу. Будувати його я почав у жовтні, під час активних атак на Київщину, а завершив у грудні. Працювало четверо людей. Хотілося ще швидше, бо в мене вагітна дружина і двоє дітей — було страшно за їхнє життя. Затримки у будівництві ставалися тільки через погоду. Довелося це робити у холод — північні «друзі» не лишили нам іншого вибору. Бункер може вмістити до 15 людей. Я зробив кодовані двері й розіслав код усім сусідам — у нас є свій чат, — тож вони приходять сюди, коли хочуть. Звичайно, не всі спускаються в укриття, та людей просто гріє думка, що їм є куди йти. У нас свого роду закрите ком’юніті, тож місцеві відреагували на цей проєкт максимально позитивно. Я часто бував у Ізраїлі і знаю, що там укриття у житлі взагалі обов’язкові. У будь-якому випадку бункер був створений як об’єкт соціальної інфраструктури. Жодні документи я не оформлював; якби я це робив, то досі не зробив би його. Ділянка знаходиться у приватній власності, тож я маю право на таке будівництво — моя територія. А якщо в когось є претензії, нехай прийде і розкаже, що я під час війни не можу облаштувати бункер для людей. Загалом будівництво коштувало 20 тисяч доларів. На безпеці не можна економити, це зараз найважливіше. Вважаю, що таке укриття — об’єктивна необхідність. Я постійно дивуюся: в нас люди під час війни купують авто по 30-40 тисяч доларів, роблять ремонти. А отак скинутися вп’ятьох, наприклад, на один бункер — безпечне місце, куди можна спускати своїх дітей, — так ні. Про інші випадки, коли хтось так само збудував собі бункер, я не чув. Я не взяв ані копійки в інших мешканців вулиць, у мене є можливість — я зробив. А вже коли війна закінчиться, влаштую тут чоловічий клуб, будемо відпочивати з сусідами. Дружина не проти. Фото: Михайло Палінчак, спеціально для Bird in Flight