Після 24 лютого ізраїльська художниця українського походження Зоя Черкаська-Ннаді переробила свої старі роботи. Тепер колишні школярки на них плетуть маскувальні сітки, а сина-бунтаря батьки проводжають на фронт. Художниця розповіла про цю нову серію. Зоя Черкаська-Ннаді стала відома завдяки двом серіям. Одну з них присвячено репатріації в Ізраїль у 1990-х, друга — про дитинство в Українській РСР. На картинах Зої — діти, які чекають на батьків з роботи, пенсіонерки, що пліткують, черги по хліб. Її стиль іноді називають соцреалізмом, але Зоя вважає за краще не давати своїй манері ніяких назв. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона розпочала нову серію. На ній герої попередніх мирних картин гинуть під обстрілами чи ховаються в метро під час повітряної тривоги. Зоя розповіла Bird in Flight про нові роботи та про те, який сюжет зачіпає її найбільше: — Вранці 24 лютого я о***а. До цього я була впевнена, що всі заяви Путіна — це брязкання зброєю, і коли побачила повідомлення про бомбардування Києва, то не повірила своїм очам. Я жила на Оболоні, добре пам’ятаю ці краєвиди й досі не можу повірити, що там були танки. Спочатку я все ж таки недооцінила масштаби небезпеки. Я радила своїм близьким з України спуститися на два поверхи нижче, не переживати. В Ізраїлі обстріли здійснюються снарядами менш руйнівної сили, мені навіть не надто страшно в такі моменти. Але коли я побачила на фотографіях зруйнований вщент будинок, то зрозуміла, що мій досвід тут узагалі не годиться. Тепер сім’я моєї сестри тут, в Ізраїлі, і багато часу я присвячую турботі про них. У Києві залишилися деякі родичі та знайомі. Я громадянка України, але багато років не живу там, тож довго утримувалася від коментарів. Проте вторгнення чітко розділило всіх на поганих і хороших. В Ізраїлі всі підтримують Україну, окрім купки диваків. Усі, кого я знаю, займаються волонтерством. А з тими, з ким я могла б розійтися в поглядах щодо цього, ми й так посварилися багато років тому. Тож вулиця однозначно підтримує Україну, але уряд у своїх діях обережний. Було важко зайнятися чимось у таких умовах, але я опанувала себе. Так виникла перша картина, присвячена війні. Її я виклала у фейсбук та оголосила, що віддам за пожертвування будь-якій благодійній організації, яка допомагає Україні. Покупець перевів ЗСУ 1200 $. З того часу в Ізраїлі проходило багато благодійних розпродажів, і я брала участь усюди, куди мене кликали. Я не ностальгую за Радянським Союзом, але там пройшло моє дитинство, тож для мене це неоднозначне явище, як і для більшості моїх підписників. Маніпуляції Росії навколо радянської тематики особливо підлі: вони просто крадуть символи, не в змозі вигадати власні. На одній з моїх картин намальовано людей, які ховаються від обстрілів на станції метро «Шулявська» в Києві. Річ у тому, що цю станцію спроєктував мій дід, архітектор Анатолій Черкасський. Тому цей образ, який я побачила в новинах, особливо мене вразив. Зачепили фотографії бабусь та переповнених вагонах поїздів — їх я теж намалювала. Я думаю, у цій серії може з’явитися ще кілька малюнків, але навряд чи вона буде великою. Не хочу, щоб це було «вранці у газеті, ввечері в куплеті». Поки важко загадувати, якими будуть мої роботи далі. Мистецтво — це емоційна реакція, її важко передбачити.

Жителі України стикаються з щоденною жахливою реальністю російського вторгнення в Україну

Бійці полку "Азов" показали, в яких умовах перебувають поранені захисники Маріуполя. Фото опубліковані на Телеграм-каналі підрозділу. "Увесь цивілізований світ має бачити умови, в яких перебувають поранені, скалічені захисники Маріуполя, і діяти! В повній антисанітарії, з відкритими ранами, перев'язаними не стерильними залишками бинтів, без необхідних медикаментів і навіть харчування", - йдеться у дописі. Зазначається, що військовослужбовці на фото і ще сотні, які залишилися на заводі "Азовсталь", мають тяжкі поранення. "Ми вимагаємо негайної евакуації поранених військовослужбовців до контрольованих Україною територій, де їм нададуть допомогу та забезпечать належний догляд", - написали захисники Маріуполя. Вони також закликали ООН та Червоний Хрест підтвердити основні засади, на яких їх створено, врятувавши поранених людей, що вже не є комбатантами.

Під час попередньої розвідки українські військові віднайшли військові цілі російської армії у Харківській області. Відтак військові ЗСУ із застосуванням міномету калібру 120 мм відкрили вогонь по цьому місцю. Фотокореспондент Радіо Свобода побачив роботу мінометного розрахунку ЗСУ.

Внаслідок ракетного обстрілу Одеси, в ході якого росіяни випустили по місту сім ракет, одна людина загинула, п'ятеро дістали поранення. Про це у Фейсбуку повідомляє Оперативне командування «Південь»: «Рашисти знов вдарили по Одесі із застосуванням авіації. Сім ракет було випущено по місту. Однак резерви ракет у ворога, вочевидь, на залишку, оскільки в хід явно пущені раритетні, радянського зразка, яких за віком вже наведення підводить. Вишукуючи стратегічні об'єкти, застарілими ракетами вдалось влучити у «надзвичайно небезпечний» торговий центр та склад готової продукції широкого споживання», - йдеться у повідомленні. ДСНС: «9 травня о 22:35 у с. Фонтанка Одеського району, внаслідок ракетного удару виникло руйнування з подальшим загоранням в торговельно-розважальному центрі. О 01:20 пожежу ліквідовано на площі 1 тис. кв  м. Травмовано 3 особи. До гасіння залучалися 35 осіб та 7 одиниць техніки ДСНС. Цього ж вечора через ракетний удар у Суворовському районі Одеси загорілись три складських приміщення готової продукції на загальній площі 1 тис. 200 м. О 01:30 пожежу ліквідовано. Внаслідок обстрілу 1 особа загинула та 2 травмовано. До гасіння залучались 30 рятувальників та 6 од. техніки».

Генеральний штаб Збройних сил України повідомив про проведення контрнаступальних дій на Слобожанському напрямку. У результаті цього були звільнені Олександрівка, Федорівка, Українка, Шестаково, Перемога та встановлено контроль над частиною села Черкаські Тишки. Проте частина території Харківщини наразі окупована російськими військами. Українська артилерія в напрямку Харкова отримала цілі, де розташована бойова техніка військ РФ і наносить удар. За даними Генштабу, на Слобожанському напрямку противник – війська РФ – зосередили основні зусилля на недопущенні подальшого просування українських військ у бік державного кордону України на північ і північний схід від Харкова. «На Ізюмському напрямку противник зосереджував основні зусилля на підготовці до продовження наступу на напрямках Ізюм – Барвінкове та Ізюм – Слов’янськ. З метою посилення угруповання, з території РФ ворог передислокував дві батальйонні тактичні групи зі складу 35-ї загальновійськової армії у визначені райони. Здійснював артилерійські обстріли позицій підрозділів Сил оборони», – йдеться у зведенні.

Житлові будинки були зруйновані, а майже 10 мільйонів людей були переміщені в Україні під час російського вторгнення.

У Маріуполі росіяни в окремих районах на території «Азовсталі», за підтримки авіації, поновили штурмові дії з метою взяти під контроль завод, де перебувають сотні українських військових з полку «Азов» та морської піхоти, серед яких багато поранених, а також приблизно 200 цивільних. Тривають важкі бої. Сьогодні російські війська порушили режим припинення вогню на «Азовсталі» у Маріуполі: окупанти підбили авто, що рухалось до цивільних. Про це повідомляє полк «Азов», бійці якого продовжують захищати Маріуполь. Автівка рухалась до цивільних, щоб евакуювати їх із територію заводу. Проте окупанти підбили авто, застосувавши протитанковий ракетний комплекс. Внаслідок обстрілу загинув один боєць, ще шестеро — зазнали поранень. «Ворог продовжує порушувати всі домовленості та не дотримуватись гарантій безпеки під час евакуації цивільного населення», — повідомляють в «Азові». Командир полку «Азов» підполковник Денис Прокопенко ввечері 4 травня публічно повідомив про те, що росіяни прорвались на територію заводу «Азовсталь». Заступник командира полку «Азов» капітан Святослав Паламар «Калина» 5 травня заявляв, що на території заводу третій день тривають активні бої. Він наголошував, що окупанти не дотримувались режиму тиші, тож евакуація цивільних з «Азовсталі» не відбувалась. Голова патрульної поліції Маріуполя Михайло Вершинін розповів, що окупанти використовують артилерію, авіацію та іншу техніку. За його словами, поранених стає все більше, периметр скорочується.росія вже відвела більшість сухопутних військ від Маріуполя, але продовжує бити по місту — Пентагон. За підтримки ООН 1 травня з території «Азовсталі» почалась евакуація цивільних. Також 2 травня виїхали люди з інших районів Маріуполя. А 3 травня у Запоріжжя приїхала перша група цивільних українців, які виїхали 1 травня. 4 травня з Маріуполя та сіл поряд евакуювали 344 людини. Загалом за підтримки ООН з Маріуполя та заводу вивезли майже 500 людей. Сьогодні, 6 травня, триває наступний етап евакуації, повідомив голова Офісу президента Андрій Єрмак.

29 квітня під Києвом відбувся черговий захід проекту «Відлуння руйнації», що організовує творче об’єднання Slavuta. Ентузіасти розв’язують відразу кілька задач: доставляють гуманітарну допомогу у постраждалі від бойових дій райони, влаштовують там невеличкі концерти та розказують про все це у засобах масової інформації. Цього разу продуктові набори, плівку для тимчасового закриття вибитих вікон і насіння городини отримали мешканці села Забуччя. Музичну частину забезпечував Валерій Мирошніченко, зараз — солдат Збройних сил України, а у цивільному житті — валторніст Естрадно-симфонічного оркестру. Перший його виступ відбувся на зруйнованому мосту через річку Бучу. Далі він і група волонтерів попрямували до будинку в середині села, що вщент згорів. Журналісти мали бесіду з господарями, а Валерій виконав на ганку ще пару музичних фрагментів. Закінчилася мандрівка в районі, де розташований міст через річку Бучу, яка розділяє міста Ірпінь та Бучу. Тут знаходяться також вже відомий значно пошкоджений Центральний будинок культури і вщент розгромлений торговельний центр «Жираф». Саме тут з перших днів тримав оборону підрозділ, в якому служить Валерій Мирошніченко. Він показав підвал будинку, в якому мешкав, кухню, свою стрілецьку позицію. І зіграв трохи музики прямо у дворі, в якому провів багато днів. Текст та фото — Олександр Зубко

Демидів — єдиний населений пункт Вишгородського району, до якого ще не відновили прямого сполучення з Києвом. Адже міст через Ірпінь на вʼїзді в село наполовину розбитий і пропускає транспорт тільки в одну сторону — до столиці. Проте головну проблему для Демидова створює інша знищена споруда — дамба в Козаровичах, де річка Ірпінь впадає у Київське водосховище. 25 лютого українські військові підірвали цю дамбу разом із мостом, аби не допустити подальшого просування російських військ у бік Києва. Внаслідок цього частина Демидова, розташована в низовині, невдовзі опинилася під водою. Місцеві не памʼятають повені такого масштабу. Коли земля достатньо просохне і можна буде щось садити — невідомо, бо глибина новоутворених озер на городах подекуди сягає кількох метрів. Вибух на дамбі підтопив орієнтовно 70 будинків у Демидові. Але загалом війна, схоже, селян помилувала. Місцеві кажуть, що росіяни вбили тільки одного мешканця, ще дванадцятеро вважаються зниклими безвісти. А до підтоплених помешкань російські війська під час окупації практично не заходили. «Якось із городами перебудемо — головне щоб війна закінчилася», — каже 64-річний Віктор, місцевий. А те, що дамбу підірвали, не шкодує. — «Зате вони не попали в Київ!»