Осенний фестиваль ретротехники Old Car Land прошел с 17 по 19 сентября на территории киевского Музея авиации. Фестиваль призван популяризировать автомобильную историю и пытается вывести движение любителей ретротехники Украины на новый уровень.

У центрі Києва відбувся «Марш рівності». Серед вимог учасників – ухвалити законопроєкт про боротьбу з дискримінацією. Гасло маршу в цьому році – «Країна для всіх. Закони для життя. Держава для безпеки»

Гренландія — автономна країна в складі Королівства Данія і найбільший острів планети, що розташований між Північно-Льодовитим та Атлантичним океаном. Близько 80 % площі Гренландії вкрито другим на планеті за розміром і єдиним поза межами Антарктиди постійним льодовиковим щитом. Географічно є частиною Північної Америки, проте понад тисячоліття Гренландія підтримує тісні політичні, культурні та економічні зв'язки з Європою. Гренландія — найменш густонаселена країна світу з приблизно 56 тисячами мешканців. Під час референдуму 2008 року на підтримку розширення автономії висловилися 75 % мешканців, що взяли участь у голосуванні. Згідно з результатами референдуму, Гренландія набула більшої незалежності у внутрішній політиці, залишивши Данії сферу зовнішньої політики та оборони. Заселення Гренландії розпочалось чотири з половиною тисячі років тому арктичними народами, що мігрували сюди з території сучасної Канади. З 10 століття нормани почали заселяти безлюдну південну частину острова, а інуїти прийшли сюди в 13 столітті. Норманські колонії зникли наприкінці 15 століття. На початку 18 століття контакти між скандинавами та Гренландією відновилися, і Данія встановила свій суверенітет над островом. Назву Гренландія дали цій країні ранні скандинавські поселенці. В ісландських сагах говориться, що ісландець норвезького походження Ерік Рудий був вигнаний з Ісландії за вбивство. Разом зі своєю великою сім'єю та треллами (рабами) він відправився на човнах дослідити крижану землю, яка, як відомо, лежала на північному заході. Після того, як Ерік знайшов землю, придатну для життя на півночі, він назвав її Grœnland (від grœn («зелений») + land («земля»), в надії, що така приємна назва привабить поселенців. Проте географи стверджують, що нову землю назвали Гренландією через те, що відкритий південний низинний берег острова був вкритий пишною зеленою травою та мохом. Більша частина території острова складається з льодовикового покриву, на якому неможливо жити. Майже всі гренландці (понад 90%) проживають уздовж фйордів на південно-західному узбережжі головного острова, адже саме ця територія характеризується відносно м'яким кліматом. Там і розташовані найбільші населені пункти, зокрема міста Нуук, Какорток, Сісіміут, Манітсок. Економічне життя також зосереджене на вузькій, вільній від материкового льоду прибережній смузі, що займає близько 15 % загальної площі Гренландії, головним чином на південному заході острова. Основними статтями експорту є морепродукти — 85 %, перш за все перероблені креветки, за виробництвом яких Гренландія займає провідне місце у світі. Експорт цинкової та свинцевої руд становив до 12 % від загального обсягу, однак на початку XXI століття видобуток рудних і нерудних корисних копалин практично зупинили. Дорожня мережа в Гренландії практично відсутня, через що рух на автомобілі можливий тільки в межах одного населеного пункту і його околиць. Відсутність мережі автодоріг пов'язана з особливостями рельєфу та клімату, а також віддаленістю населених пунктів один від одного. Між сусідніми населеними пунктами можливе пересування на собачих упряжках і снігоходах. Залізниць на острові немає.Розвинені повітряні перевезення, завдяки яким забезпечується сполучення між основними поселеннями та зв'язок острова зі столицею Данії — Копенгагеном. Існує регулярне авіасполучення з Ісландією , також є плани з організації перельотів між Гренландією та Канадою. В країні розвинене морське судноплавство. 88 % гренландців є інуїтами (самоназва — калаалліт), зокрема й змішаного інуїтсько-данського походження. Решта 12 % належать до європейського походження, здебільшого до гренландських данців. У Гренландії з 2009 року єдиною офіційною мовою є гренландська (одна з ескімоських мов). Раніше другою офіційною мовою була данська. Багато мешканців Гренландії володіють англійською мовою як третьою. На практиці данська мова, як і раніше, широко використовується в адміністрації та вищій освіті, а також залишається першою чи єдиною мовою для деяких данських іммігрантів у Нууці та інших великих містах. Дискусія про роль гренландської та данської мов в майбутньому країни триває. Країна має 100 % рівень грамотності. Основна релігія — християнство (лютеранство).

Космічний туризм вийшов на новий виток: в капсулі Dragon компанії SpaceX Ілона Маска на орбіту відправили четверо "астронавтів-аматорів". Їх місія стане новим кроком з відкриття космічного простору для тих, хто може собі дозволити таке задоволення. Dragon на орбіту вивела ракета-носій Falcon-9, дітище компанії SpaceX Ілона Маска. Запуск відбувся в четвер, о 2:03 за Києвом з Космічного центру імені Кеннеді у Флориді і транслювався на сайті SpaceX. Приблизно через три хвилини після запуску перший ступінь ракети-носія відокремився і приземлився на плавучій платформі в Атлантичному океані. Ще через кілька хвилин Dragon відокремився від другого ступеня і вийшов на орбіту висотою 575 км. Після цього астронавти змогли побачити Землю через прозорий купол. Туристи проведуть на орбіті три дні. Після закінчення місії капсула має сісти в Атлантичному океані. Американське космічне агентство НАСА, яке раніше завжди виступало замовником польотів американських астронавтів на кораблях SpaceX, цього разу не має відношення до місії. Політ оплатив американський мільярдер Джаред Айзекман, який і очолив екіпаж. Про те, скільки саме він заплатив, не повідомляється. Але польоти в космос - задоволення дуже і дуже дороге. Разом з Айзекманом у триденну орбітальну подорож вирушили працівниця системи охорони здоров'я Хейлі Арсено, популяризатор науки Сіан Проктор і інформаційний аналітик, ветеран ВПС Кріс Семброскі. Вони сподіваються надихнути на космічні польоти інших - і водночас зібрати кошти на дослідження ракових захворювань у дітей. Місія отримала назву Inspiration4 ("Натхнення"). За 60 років, що минули з часу першого польоту радянського космонавта Юрія Гагаріна, в космосі побували близько 600 людей. Здебільшого це були військові, які виконували завдання своїх урядів. Але місія Inspiration4 - це зовсім інша справа. Це повністю комерційний орбітальний політ, який виконують приватні цивільні особи. Всього пів року тому Айзекман, Арсено, Проктор і Семброскі жили своїм звичайним життям. Але потім все змінилося. Вони пройшли прискорений курс підготовки астронавтів, займались на тренажері SpaceX, який в деталях повторює орбітальну капсулу. У разі успіху місії (а каліфорнійська компанія в цьому не сумнівається), SpaceX планує і далі здійснювати комерційні орбітальні польоти.

Гра першого туру групового раунду Ліги чемпіонів на стадіоні НСК «Олімпійський» між «Динамо» і «Бенфікою» закінчилася нічиєю — 0:0. Стартові склади: «Динамо»: Бойко — Кендзьора, Забарний, Сирота, Миколенко — Сидорчук, Шапаренко — Циганков, Буяльський, Де Пена — Шкурін. «Бенфіка»: Влаходімос — Отаменді, Вертонген, Морато — Жилберто, Вайгль, Жоау Маріу, Грімальдо — Евертон, Яремчук, Рафа. Цей матч став дебютним для киян у новому розіграші Ліги чемпіонів. У якості чемпіона України біло-сині розпочинали виступи саме із групової стадії, тоді як «Бенфіка» пройшла два раунди кваліфікації. На старті зустрічі суперники провели кілька небезпечних атак на ворота один одного. З ударом Рафи впоралися захисники киян, після чого постріл Миколи Шапаренка відбив голкіпер лісабонців Влаходімос. Наприкінці матчу Микола Шапаренко знову не використав можливість поцілити у ворота суперника. Мʼяч після удару півзахисника влучив у перекладину, але з добиванням Буяльського впорався голкіпер. «Динамо» усе ж зрушило рахунок, але з порушенням — після подачі Дениса Гармаша забив Микола Шапаренко. Але мʼяч українського півзахисника не зарахували через офсайд у Гармаша. У підсумку 0:0 — «Динамо» зіграло внічию та набрало перші очки у Лізі чемпіонів.

10 вересня о 01:34 до оперативно-координаційного центру Головного управління ДСНС України у м. Києві надійшла інформація про пожежу на вул. Щусєва, 8-А, що у Шевченківському районі столиці.На місце події негайно було направлено рятувальників з найближчих пожежно-рятувальних підрозділів. По прибуттю на місце події, вогнеборці встановили, що пожежа виникла на 8-поверсі 9-поверхового житлового будинку з розповсюдженням на 4 балкони 3-х квартир на 9-поверсі. Не гаючи часу, рятувальники приступили до евакуації мешканців будинку та гасіння пожежі.О 03:25 пожежу вогнеборцям вдалося локалізувати на орієнтовній площі 90 кв.м, а о 04:13 - ліквідувати. В ході ліквідації пожежі на безпечну відстань було виведено 50 осіб, евакуйовано 6 осіб. Під час розгрібання залишків меблів у квартирі на 8-поверсі, виявлено тіло загиблої жінки 1958 року народження.Внаслідок пожежі квартира на 8-поверсі вигоріла повністю, а також пошкоджено 4 балкони на 9-му поверсі.На місці події працювало 13 одиниць основної та спеціальної пожежно-рятувальної техніки та 50 чоловік особового складу Головного управління.Причина виникнення пожежі наразі встановлюється.

В місті Умані, що на Черкащині, тисячі паломників з усього світу зустріли юдейський Новий рік – Рош га-Шана. Саме тут розташована могила Раббі Нахмана – головного пророка і засновника брацлавського хасидизму. Цього року, за даними поліції, в Умань приїхало понад 30 тисяч паломників з різних країн, але, здебільшого, з Ізраїлю. Цьогоріч паломники мали змогу безперешкодно потрапити до меморіального комплексу в Умані, попри пандемію COVID-19. Минулого року більшу частину хасидів не впустили в Україну через карантинні обмеження. Святкування тривало з 6 до 8 вересня.

У Харкові зазвучала "Червона скрипка" легендарного майстра Антоніо Страдіварі, якій торік виповнилось 300 років. Музичний інструмент до міста привезла його власниця, американська артистка Елізабет Піткерн. До неї скрипка потрапила у 16 років, це був подарунок дідуся. Нині один із найвідоміших витворів італійського майстра оцінюють у 15 мільйонів доларів. Тож скрипку весь виступ пильнували спецпризначенці. Елізабет Піткерн грала у супроводі харківського симфонічного оркестру. А от побачити та почути легендарний інструмент могли всі охочі. Після кількахвилинного виступу десятки людей дякували музикантам бурхливими оплесками. Це була невеличка репетиція перед головним концертом. До цього легендарна скрипка звучала у Харкові двічі. "Дуже цікаво перебувати поруч з цим інструментом. Від нього, дійсно, йде справжнє тепло. І при чому, у нього є таке цікаве якість — чим далі ти від нього відходиш, тим краще стає звук. Це ось у скрипок Страдіварі є таке незрозуміле якість", — говорить диригент молодіжного симфонічного оркестру "Слобожанський" Даніїл Австріх. "Грати на скрипці у звичайному концертному залі більш правильно. Але грати під відкритим небом мені аж ніяк не складно. Утім сам інструмент не можна довго тримати на сонці. Адже йому 300 років", — додала власниця червоної скрипки Елізабет Піткерн.

6 сентября ушел из жизни легендарный французский актер Жан-Поль Бельмондо. Ему было 88 лет. О причине смерти его друзья говорят: «Он просто очень устал».

3 вересня в Національному будинку органної та камерної музики, розташованому в Миколаївському костелі в Києві, сталася пожежа. Вогонь знищив орган 1980 року і пошкодив інтер’єр будівлі. Усього через пару днів українські бізнесмени заявили, що зібрали більше 25 мільйонів гривень на відновлення, і ця цифра продовжує зростати, але сам інструмент уже не підлягає ремонту. Краєзнавець Семен Широчин розповідає історію Миколаївського костелу та його перетворення на Будинок музики. Згідно з попередньою версією, пожежа сталася через загоряння електропроводки всередині органу. За словами міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, інструмент уже давно потребував ремонту, як і фасад будівлі, але процес увесь час відкладали через невизначеність щодо майбутнього органного залу. Представники католицької спільноти вважали, що орган повинен знаходитися не за вівтарем, проте перенести його до іншого місця в костелі було неможливо. У результаті вирішили, що колектив Будинку органної та камерної музики переїде до іншого приміщення, яке досі так і не побудували. Тепер згорілий інструмент не підлягає відновленню, можливо лише замовити новий орган. При цьому сама конструкція костелу, за попередніми висновками фахівців, не пошкоджена. Також міністр повідомив, що кошти на відновлення костелу мають змогу перерахувати всі охочі. Як створювали костел У Києві ще з 1842-го діяв католицький храм — Олександрівський костел на вулиці Костельній. Але до кінця XIX століття він уже не міг вмістити всіх охочих у дні великих християнських свят: католиків у місті, згідно з переписом 1897 року, було 35,5 тисячі. Тому у 1895-му католицька громада звернулася до влади з проханням про відкриття ще одного костелу, і вже за рік під будівництво виділили ділянку, а незабаром провели архітектурний конкурс. Існує думка, що в якості святого покровителя обрали Миколая, щоб здобути підтримку імператора Миколи II. Усі учасники архітектурного конкурсу пропонували будувати костел у псевдоготичному стилі — наприкінці XIX століття якраз була поширена мода на історизм і готику. У проєктах архітекторів Станіслава Шпаковського та Олександра Венсана костел був з однією вежею, а на кресленнях П. Гіппіуса і Станіслава Воловського — з двома. Незважаючи на те що першу премію отримав проєкт Гіппіуса, реалізувати вирішили ідеї Воловського. При цьому останній на момент участі в конкурсі був ще студентом і не мав практичного досвіду будівництва, через що роботу над кресленнями доручили відомому архітектору Владиславу Городецькому. Участь Городецького в цьому проєкті здається ще логічнішою, якщо згадати, що той був католиком і поляком, а костел будувала саме польська громада. Архітектурою київський костел був схожий на відомий віденський храм Votivkirche, споруджений у 1856—1879 роках за проєктом Генріха фон Ферштеля у стилі псевдоготики. Про цю подібність писали ще сучасники будівництва храму, але вона ще більше посилилася завдяки змінам, які Городецький вніс до проєкту Воловського. Так, він додав «розу» на головному фасаді й невелику вежу над середохрестям, а також збагатив декор. Але все ж Миколаївський костел має низку відмінностей від Votivkirche, зокрема він менший, нижчий і в нього немає годинника. Для порівняння: висота Votivkirche — 99 метрів, висота ж Миколаївського костелу, за різними джерелами, становить від 60 до 64 метрів. Будівництво відбувалося у 1899—1909 роках і обійшлося в 500 тисяч рублів, при цьому всі гроші — виключно пожертви. Процес зведення ускладнила близькість річки Либеді, тому для фундаменту використовували палі, винайдені київським інженером Страуссом. Були й інші інженерні нововведення. Наприклад, звід центрального нефа споруджений із залізобетону завтовшки всього 8 сантиметрів. Бетон застосовували і для створення штучного каменю в облицюванні будівлі. Статую архістратига Михаїла на фронтоні виготовив чеський скульптор Ладислав Бенеш, інші скульптури — майстерня італійця Еліа Сала. У 1933 році (за іншими даними, у 1938-му) костел закрили і якийсь час використовували для господарських потреб. Під час війни храм уцілів, але постраждав, втративши свої вітражі. У 1945-му в костелі відкрили Державний архів Київської області, а на вежах розмістили радіоантени — в такому вигляді будівля простояла більше 30 років. У 1950-х на території СРСР почали створювати будинки органної та камерної музики. Тут орган, який має в Європі в першу чергу духовне значення, став суто світським інструментом. Однак при цьому органні зали нерідко облаштовували в культових спорудах: так і храм отримував світську функцію, і орган розташовувався у приміщенні з відповідною акустикою. Подібні зали у Львові, Дніпрі, Рівному, Чернівцях, Харкові, Ужгороді та Білій Церкві також знаходяться в колишніх культових спорудах — костелах, церквах і синагогах. Облаштувати органний зал у київському костелі вирішили в 1970-х, для чого у 1979—1981 роках будівлю відреставрували: у вікнах відновили вітражі, повернули черепичний дах. Оскільки у СРСР не було налагодженого виробництва органів, інструмент для київського залу замовили в Чехословаччині на підприємстві Rieger — Kloss. Компанія, заснована ще у 1873-му братами Рігер, після Другої світової була націоналізована, а її власників і персонал, які виступили на боці Гітлера, вигнали з країни. На основі цього виробництва у Чехословаччині й виникло підприємство Rieger — Kloss, а брати Рігер оселилися в Австрії та заснували нову компанію Rieger Orgelbau. Але саме Rieger — Kloss стала основним постачальником органів до СРСР. Усього звідти привезли 46 інструментів, у тому числі й для залів в Ужгороді, Рівному, Білій Церкві, Чернівцях, Сумах, Хмельницькому та Харкові. Орган цієї ж фірми був ще в 1932 році встановлений у костелі Марії Магдалини у Львові, де зараз розташовується Львівський органний зал. До 2016-го він був найбільшим в Україні, доки в Харкові не з’явився новий німецький інструмент. Крім Чехословаччини органи замовляли у НДР та Угорщині. На території України також залишилися інструменти виробництва ФРН, Швейцарії, Естонії, Південно-Африканської Республіки і кілька українських. Орган на 3 945 труб і 55 регістрів у Національному будинку органної та камерної музики розміщувався на місці вівтаря. Він був виконаний з урахуванням габаритів приміщення і загальної стилістики костелу. Готичність простежувалася також у кріслах, спеціально виготовлених для органного залу. З 1990-х у Миколаївському костелі відновили богослужіння.