Роздрібні торговці в декількох містах США позаколочували вітрини, щоб захистити свої крамниці від будь-яких можливих хвилювань під час виборів 3 листопада або після них. У центрі Вашингтона підприємства й урядові будівлі закрили вікна і двері фанерою. У Нью-Йорку багато крамниць, ресторанів і готелів забарикадували входи і вікна. Схожі сцени спостерігалися і в інших містах США – в Денвері, Міннеаполісі і Лос-Анджелесі

У Львові відзначили 102-у річницю проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) та вшанували пам’ять січових стрільців, вояків Української Галицької армії. «Сьогодні спільною молитвою та покладанням квітів представники влади, духовенства й громадськості вшанували пам’ять борців за незалежність України на Личаківському цвинтарі», - зазначається у повідомленні пресслужби Львівської міської ради. Зокрема, квіти поклали до Меморіалу воїнам Української галицької армії, до могил Дмитра Вітовського — держсекретаря військових справ ЗУНР, Олександра Тисовського — засновника «Пласту», Михайла Галущинського — команданта легіону Українських січових стрільців, Северина Левицького — видатного пластового діяча та воїна УГА, Євгена Петрушевича — президента національної ради ЗУНР, а також до могил новітніх Героїв на полі почесних поховань № 76. На могилах також запалили лампадки. Заходи відбулися під музичний супровід оркестру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, а також за участю почесної варти академії. З нагоди 102-річниці Листопадового чину і проголошення ЗУНР також відбулося театралізоване військово-історичне відтворення подій тих часів. Реконструкцію провели учасники ГО «Товариство пошуку жертв війни «Пам’ять» на площі Ринок. Спочатку один із учасників дійства урочисто зачитав Акт проголошення ЗУНР. Після цього почалося відтворення подій більш ніж сторічної давнини, коли в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року стрілецькі частини, на чолі з сотником Дмитром Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи у Львові. Реконструктори були одіти в автентичну форму Української Галицької Армії. Також в постановці використовували техніку та зброю тих часів.

Під Конституційним Судом проходить акція на знак протесту проти скасування антикорупційної реформи. Зібралися на цей захід кілька тисяч осіб. Організатори - Центр протидії корупції, Автомайдан, Фундація DEJURE, Рух опору капітуляції, Демсокира.Люди тримають у руках плакати із надписами "Корупційний Сходняк України", "КСУ: скасовує декларації; Майдан (крадеться)" та інші. "Всі зв'язки з РФ суддів КСУ і людей, які їх контролюють, мають бути зупинені кримінальними розслідуваннями і кримінальними покараннями. Тоді буде справді очищення суду. А після очищення КСУ парламент, де у Президента є більшість, під контролем всієї України має прийняти закон, за яким в КС можуть потрапляти лише справжні конституціоналісти, люди з кришталевою репутацією, люди з розумінням, що таке Конституція і що вони слугують лише українському суспільству", - зазначили організатори. Зі свого боку активіст Віталій Овчаренко зазначив, що КС треба очищувати, але робити це треба відповідно до закону, Конституції. На акції також присутні активісти Катерина Бутко, Сергій Стерненко, голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін та інші. Активісти також символічно принесли під КСУ для суддів, які голосували за таке рішення, валізи та спільний квиток до Ростова. Зокрема, плакат у вигляді символічного квитка наклеєний на металеву огорожу перед судом із зображенням експрезидента Віктора Януковича і даними як на посадочному документі на символічний потяг "Київ-Ростов". На цьому символічному квитку зазначається, що він - на вантажний вагон, пропонований сервіс - кайданки, а місця - за ґратами. Згодом Конституційний Суд закидали димовими шашками. Поруч із огорожею під КС стоїть кордон із правоохоронців. 27 жовтня Конституційний Суд визнав неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за недостовірне декларування. Зокрема, ця стаття ККУ передбачає відповідальність у вигляді штрафу чи позбавлення волі за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Після цього Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) заявило, що розгляд Конституційним Судом положень антикорупційного законодавства в закритому режимі був прямим порушенням ст. 147 Конституції. 28 жовтня, о 19:00, Національне агентство з питань запобігання корупції на виконання рішення Конституційного Суду України закрило доступ до Реєстру декларацій. 29 жовтня в НАЗК заявили, що Конституційний Суд України позбавив Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) доступу до державних реєстрів, необхідних для проведення спеціальної перевірки декларацій кандидатів на керівні посади до органів влади. А відтак - заблокував призначення керівних кадрів органів влади, у тому числі переможців місцевих виборів. 29 жовтня Кабінет Міністрів на позачерговому засіданні, ініційованому Президентом, прийняв розпорядження, яке зобов’язало Національне агентство з питань запобігання корупції забезпечити відкритий цілодобовий доступ до публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій. 29 жовтня, близько опівночі, Національне агентство з питань запобігання корупції поновило публічний доступ до Реєстру декларацій.

Внаслідок нападу чоловіка з ножем на людей у базиліці Нотр-Дам в Ніцці загинуло троє людей. Поліція затримала нападника, при цьому він був поранений. За словами мера Ніцци Крістіана Естрозі, нападник, коли йому надавали медичну допомогу, повторював: "Аллах Акбар". Одна жінка була вбита всередині церкви, ще одна - у кафе поруч, де вона хотіла сховатися від нападника. Третій загиблий - чоловік. За даними кількох поліційних джерел, одна з вбитих, 70-річна жінка, була обезголовлена перед базилікою. Журналісти проводять аналогію з вбивством французького вчителя Самюеля Паті, якому декілька днів тому злочинець, його учень, 18-річний чеченець Абдуллах Анзоров також відрізав голову.Національна антитерористична прокуратура класифікувала злочин як убивство та посягання на убивство, пов’язані з діяльністю терористичної організації. Єлисейський палац повідомив, що президент Франції Емманюель Макрон терміново відбуває до Ніцци. Чотири роки тому 14 липня 2016 року у Ніцці також стався теракт з численними жертвами. Тоді француз туніського походження Мохамед Бухлель, розігнавши вантажівку, скерував її на людей, які на набережній спостерігали за святковим салютом. У результаті теракту загинули 86 осіб, понад 100 зазнали поранень різного ступеня тяжкості. Водія вантажівки застрелили правоохоронці. Відповідальність за теракт взяла на себе «Ісламська держава».

Батьки керівника Офісу Президента Андрія Єрмака мешкають у "хрущовці" на бульварі Дружби народів у Києві. Разом із батьками проживає і його брат Денис, йдеться у матеріалі видання "Бабель". "Квартира Єрмаків знаходиться в типовій хрущовці на бульварі Дружби народів. В ній разом із батьками мешкає Денис Єрмак. Журналісти тут ще не бували, але приходили силовики з обшуком. Батьки Єрмака зустрічають нас на порозі і одразу надівають маски", - розповіли журналісти про знайомство з батьками Єрмака. Брат Денис теж удома, але він спить у своїй кімнаті після крапельниць — їх, кажуть батьки, йому ставлять після контузії в АТО. Єрмак-старший — корінний киянин, його дружина — з Санкт-Петербурга, познайомилися у спільних знайомих, коли Марина Олександрівна на три дні приїхала до Києва. У 1971 році вони одружилися, тоді ж народився Андрій Єрмак, нинішній керівник ОП. Батько глави ОП, Борис Михайлович Єрмак наприкінці 1980-х обіймав високу посаду в посольстві СРСР в Афганістані, керував управлінням планування, підготовки і розподілу робітників і був там на хорошому рахунку. Простіше кажучи, управління відповідало за комплектування кадрами профтехучилищ. В Афганістані, куди Союз постачав багато техніки, потрібні були фахівці, щоб її обслуговувати. В Афганістан з батьками поїхав тільки Денис. Андрій, який тоді закінчував школу, залишився в Києві з бабусею. За даними видання, у квартирі Єрмаків є невеликий бар — пляшки для нього із закордонних поїздок привозить старший син. "На відміну від Єрмака батьки дуже розкуті, вони не бояться жартувати і називати речі своїми іменами", - поділитися журналісти своїми враженнями. Батько керівника ОП, якого у ЗМІ періодично звинувачують у співпраці з КДБ і Головним розвідувальним управлінням Росії, запевнив "Бабель", що "все це вигадки". У свою чергу, мама Єрмака розповіла журналістам, що син рідко навідує, а після початку роботи в ОП буває у них здебільшого ночами. "Я не люблю виставляти себе і сімʼю напоказ, але я вже втомився слухати цей бруд про тата з ФСБ і про щось іще. Ось, будь ласка, можете побачити, де вони живуть, як живуть — у Києві, в простій квартирі. Ось усе, що у них є. Я пишаюся своїми батьками", - підкреслив Андрій Єрмак. Наприкінці березня цього року народний депутат від фракції "Слуга народу" Гео Лерос опублікував серію відео, де людина, схожа на рідного брата керівника ОП Дениса Єрмака, проводить переговори про нібито працевлаштування за хабар на різні високі посади невідомих людей. Єрмак звернувся у зв’язку із оприлюдненим відео до Служби безпеки та Державного бюро розслідувань, оскільки, за його словами, йдеться про сплановану акцію і питання національної безпеки. ДБР відкрило провадження за заявою Єрмака. Фото: Бабель

У результаті вибуху у Дергачівському районі Харківської області двоє людей загинули, 9 отримали різні травми. "Близько 11:47 до служби 102 надійшло повідомлення диспетчера Державної служби з надзвичайних ситуацій про те, що на території газопереробної станції стався вибух природного газу без подальшого загоряння. Задимлення склало близько 200 кв. метрів", - йдеться у повідомленні Національної поліції. На місце події терміново виїхало керівництво Дергачівського відділу поліції, слідчо-оперативна група. Усі обставини події наразі встановлюються. Пожежа на газорозподільчій підстанції у с. Березівське Дергачівського району о 13:30 була ліквідована. Наразі підрозділи ДСНС проводять роботи з розбору конструцій.

У Нагірному Карабасі тривають бойові дії між азербайджанськими й вірменськими силами, попри заклики міжнародної спільноти дотримуватися умов укладеного наприкінці минулого тижня перемир’я. Протистояння в регіоні знову спалахнуло 27 вересня. З того часу з обох боків загинули сотні військових і невідома кількість цивільних. Це найбільша ескалація в Нагірному Карабасі з 1994 року. У Вірменії й Азербайджані оголошені воєнний стан і мобілізація. Конфлікт між Вірменією й Азербайджаном через Нагірний Карабах розпочався в 1988 році. До укладення угоди про припинення вогню 1994 року Баку втратив контроль над майже всім Нагірним Карабахом і ще частиною прилеглих до нього районів країни – разом до 20% міжнародно визнаної території Азербайджану. У серпні 2020 року вірменський парламентар Сасун Мікаелян закликав створити офіційну добровольчу дружину, що увійшла б до складу збройних сил Вірменії. Мікаелян сказав, що це необхідно, бо Вірменію «оточили вороги». Чому місцеві вірмени біля лінії фронту в Нагірному Карабасі беруться до зброї проти азербайджанських військових – у фотогалереї кореспондента Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Еймоса Чаппла. А у самому Степанакерті працює цілодобово приватна пекарня, надаючи свіжий хліб місцевим жителям, які залишилися в головному місті охопленого бойовими діями Нагірно-Карабаського регіону.

Державна служба з надзвичайних ситуацій отримала 80 нових аварійно-рятувальних машин легкого типу для ліквідації наслідків ДТП. Про це повідомив міністр інфраструктури Владислав Криклій у Телеграмі. "Щойно передали ДСНС 80 нових аварійно-рятувальних машин легкого типу для ліквідації наслідків ДТП. Вони створені на базі Ford Ranger та обладнані найсучаснішим обладнанням відповідно до всіх європейських стандартів", - написав Криклій. Він додав, що планують закупити ще 59 таких авто і 58 спеціальних рятувальних машин середнього типу. "Безпека на дорогах – наш пріоритет №1. А створення системи ефективної і швидкої допомоги постраждалим під час аварій - один із ключових елементів нової Стратегії безпеки руху", - написав міністр. Криклій нагадав, що Мінінфраструктури хоче знизити смертність унаслідок ДТП щонайменше на 30% до 2024 року та на 50% до 2030 року у порівнянні з 2019 роком.

Конституційний суд Польщі 22 жовтня 2020 року обмежив перелік ситуацій, коли жінки можуть легально зробити аборт. Суд ухвалив рішення, за яким заборонено проводити аборти через ураження плоду чи невиліковної хвороби ембріону. Відтак жінки не матимуть права перервати вагітність навіть попри ризик народити дитину з важкими вадами чи взагалі без шансу на життя. Законно зробити аборт дозволяється лише у разі зґвалтування, інцесту або загрози життю чи здоров’ю матері. А такі випадки у Польщі становлять близько 2% від загальної кількості абортів, які робили в сусідній державі протягом року. У жовтні 2016 року польський Сейм не ухвалив рішення про повну заборону абортів, бо тоді Польщею прокотилась хвиля масових протестів під назвою «Чорний протест». Зараз у низці міст країни відбуваються протести проти рішення Конституційного суду.

Інтер’єри колишніх маєтків та заміських особняків в радянські та пострадянські часи були понищені та розкрадені настільки ґрунтовно, що в наш час раптово знайдені десь в сільський школі чи агротехнікумі – колишньому палаці – фрагменти ліплення чи старий камін сприймаються ледве не як відкриття Ельдорадо. Ось тому Контракти.uа вирішили познайомити читачів з шістю цікавими садибами, в яких можна побачити фрагменти внутрішнього оздоблення.  Біленьке, Запорізька область: палац Миклашевських Ця садиба – одна з найцікавіших на півдні України. Його розвиток почався 1802 року, коли село віддали очільнику Катеринославської губернії Михайлу Миклашевському (1756-1847). Протягом трьох поколінь цього роду Біленьке було центром землевласницької економії, столицею їхніх неозорих степових володінь. Старий Миклашевський заповів Біленьке наймолодшому зі своїх синів, Іллі (який народився, до слова, коли батькові було 65 років). Садибний будинок, що існує, збудував в 1880-х третій з власників – Михайло Ілліч (1853-1916). Архітектором став О. Гаген (1856-1914). Стиль садиби можна визначити як суміш псевдоруського з неоренессансом, а за матеріалом – це класичний «цегляний стиль». Ззовні будинку ми можемо побачити відкриту дерев’яну веранду, та під нею – металевий дашок ганку. Всередині на нас очікують кахляна підлога, чавунні гвинтові сходи, різьблена дерев'яна стеля у головній залі та ліпнина – у танцювальній. При цьому слід враховувати, що будинок дещо втратив у своєму зовнішньому вигляді – давно демонтовано шпиль на вежі, а в 1990-х знято старі двері парадного входу.  Обабіч головного будинку знаходяться два корпуси, так само цегляні. Вони зазнали більших втрат за радянський період, будучи неодноразово переплановані та ремонтовані. Весь комплекс споруд зайнятий школою. Вишеньки, Чернігівська область: палац Румянцева Російський фельдмаршал та полководець Петро Румянцев-Задунайський (1725-1796) з 1764 року керував малоросійськими губерніями. Посада та статки робили його найвпливовішим урядовцем нещодавньої Гетьманщини. Головною резиденцію серед численних володінь Румянцева були саме Вишеньки. Архітектор тутешнього дивного за плануванням та архітектурою палацу невідомий, але більшість дослідників схиляється до того, що це міг бути великий зодчий Василь Баженов (1738-1799). Причому і Баженов, и Румянцев були масонами, а схема палацу припускає певне трактування з символічної точки зору. В цілому ж план споруди нагадує велику літеру «Е» - натяк на ім’я імператриці Катерини ІІ.  Палацові корпуси з численними нішами з’єднані закругленими галереями, а в центральній частині височіють дві круглі зубчасті башти. Ще дивнішою споруда стала після того, як син фельдмаршала, Андрій, під час суперечок з приводу продажу палацу 1809 року зруйнував його частину, фактично переполовинивши споруду. Таким чином він, як стверджують в документах, хотів анулювати угоду про продаж маєтку.  В наш час палац використовується як їдальня дитячого табору. Де-інде, особливо ж – в центральній залі, збереглися тонкі ліпні прикраси в дусі арабесок.  Не менш цікавим об’єктом у Вишеньках є Успенська церква, збудована 1787 року у стилі як раз строго класицизму. В Україні залишилося небагато храмів з двома вежами на фасаді, і це – один з найдовершеніших зразків.  Говори, Хмельницька область: палац Стадницьких-Тишкевичів Палац у стилі класицизму в цьому сели на Поділлі збудували ще у ХVIII ст. магнати Стадницькі. На межі XX ст. його розбудували та прикрасили ззовні скульптурними головами левів, які й досі є головною його ознакою. Після 1917 року в Говорах облаштувався агротехнікум. Нинішній Шевченківський зал – колишній центральний – все ще прикрашено коринфськими пілястрами, чудовим фризом, а над дверима знаходяться рельєфи із зображеннями людських обличь та квітковими мотивами. В іншому кабінеті можна побачити орнаментовану стелу з гербами Стадницьких. Фрагменти картин на стінах знаходяться і в одному з підсобних приміщень.  Парк маєтку досі великий та доволі затишний. Під ним проходять дренажні системи - і, звичайно, залишки цих систем породили пласт легенд про підземні ходи, які ведуть з помістя бозна куди. Ісаєве, Одеська область: палац Курісів Великий заміський котедж в цьому селі на березі Тилигульського лиману спорудила 1905 року родина Курисів. В радянську добу його займали різні учбові заклади, технікум тут діє і в наш час. Збереглися дерев'яні сходи, ліплення на стінах, плитка на підлозі, вітражні вікна, парадні двері на східному фасаді. А в колишній їдальні під дивовижної краси стелею з рослинним малюнком в стилістиці «квіткового модерну» стоїть унікальний предмет меблів – розсувний дубовий обідній стіл на тонкої роботи ніжках. Нова Чортория, Житомирська область: палац Оржевських В цьому селі розташована одна з дійсно добре збережених провінційних садиб в нашій країні. Чавунні сходи з перилами у вигляді листя каштана і геральдичним драконом ведуть через сходовий майданчик з двома дзеркалами та чудовим модерним вітражем на тему античних міфів на другий поверх, де на відвідувачів очікують ліпнина в центральній залі, мармуровий камін та інші принади садибного життя сторічної давнини. У Новій Чорториї багато на що можна дивитися і поза палацом. Так, парк оточений огорожею з чудовою ажурною брамою ще часів Прушинських, цікавими є і господарські споруди, а всередині парку стоїть храм-усипальня останніх власників - Оржевських. Її розписував знаменитий Михайло Нестеров (1862-1942). Однак поховань там давно немає – все було викинуто на смітник ще в 1920-х, та й розписи великого художника понищені. Окремої уваги заслуговує гігантський паровий млин - єдина пам’ятка національного значення серед споруд такого штибу в Україні. Збудували його ще 1870 року, і 130 років він вправно молов зерно, допоки не перестав працювати на початку 2000-х. Епічних розмірів споруда з боку палацу має 5 поверхів, а з боку ставка – 7.  Стара Прилука, Вінницька область: палац Мерінга Цей палац називають «близнюком» київського Маріїнського палацу. Є навіть версія, що його також зводили у XVIII ст. Інші ж дослідники стверджують, що реконструював прилуцький палац у формах, близьких до Маріїнського, тільки останній його власник – Сергій Мерінг (1867-1920), міністр торгівлі та промисловості Української держави гетьмана Скоропадського в 1918 році. Інтер’єри палацу здатні вразити й досі – «турецьке» оздоблення вестибюлю першого поверху, кахляні стіни та підлога, дерев’яні сходи на другий поверх, могутня дубова стеля в бібліотеці, стелі в інших кімнатах. В наш час в ньому працює школа-інтернат. Стан палацу визнаний аварійним, але найбільш необхідні роботи з ремонту все ж таки періодично проводяться.  Окрім самого палацу, перлиною Старої Прилуки є храм Покрова, зведений 1910 року. Церква стоїть на околиці палацового парку. Повнуверсіюстаттіможнапрочитати тут. Павло Ковальов