Як українські волонтери під час російського вторгнення працюють над створенням необхідного для ЗСУ.

3 листопада в Україні відзначали День ракетних військ та артилерії. Цей рід військ відіграє особливу роль і відбитті широкомасштабної агресії Росії. День ракетних військ і артилерії був заснований 1997 року, відповідно до Указу Президента України Леоніда Кучми. До цього роду військ належать з'єднання озброєні оперативно-тактичними й тактичними ракетами, гаубичною, гарматною, реактивною та протитанковою артилерією. Артилерія – це також артилерійська розвідка, мінометні підрозділи та підрозділи протитанкових керованих ракет. Саме українські артилеристи, стримуючи широкомасштабну агресію Росії, вражають значну частину живої сили ворога, російської важкої техніки та артилерії, протитанкових засобів. Цим військам довелося докорінно змінитися та оновитися після того, як у 2014 році Росія вперше вторглася в Україну. На той момент, як нагадували в Міноборони України, українські ракетні війська та артилерія налічували менше 200 ракетних, артилерійських, мінометних та протитанкових батарей. Причому більшість з них на початку 2014 року була малоспроможною повноцінно виконувати завдання через неукомплектованість особовим складом. З 2014 року  бойовий склад ракетних військ та артилерії в Україні вдалося збільшити більше ніж удвічі. А майже всі батареї, які входять до складу цих військ, отримали практичний досвід участі в бойових діях. Перехід української артилерії на калібр НАТО став одним із найбільш важливих кроків для зміцнення спроможності України протистояти широкомасштабному вторгненню Росії.

Українська версія жіночого журналу Elle представила фотосесію з українськими захисницями «Жінки на фронті». Шеф-редакторка ELLE.UA Катерина Попова: Цикл інтерв’ю на ELLE.UA «Жінки на фронті» про жінок-військових вважаю найважливішим за всі роки своєї професійної діяльності. ELLE з французької перекладається як «вона». А «вона» в Україні сьогодні саме така — мужня та смілива, бореться за незалежність своєї країни. Під час війни жінки взяли на себе величезну відповідальність: одні — за родини й дітей, виїхавши за кордон та допомагаючи в тилу, багато інших — на фронті, взявши в руки зброю та поїхавши в найгарячіші точки бойових дій, щоб захищати свої сім’ї та Батьківщину. «Українські жінки — це не тільки жертви війни. Вони нарівні із чоловіками воюють на всіх фронтах», — сказала перша леді України Олена Зеленська в інтерв’ю ЗМІ Республіки Корея. І це дійсно так, жінки України — мужні, сміливі, незламні, приклад та натхнення для всіх народів світу. У лавах української армії служать 42 тисячі жінок. Тисяча з них перебуває на командирських посадах, чудово справляючись і з важкою фізичною роботою, і з емоційним напруженням. Нарівні із чоловіками вони воюють на всіх фронтах, а кількість жінок, які хочуть захищати Україну, зростає. Патріотичний дух українок не можна зламати. Чесні, щирі, незламні, вони руйнують усі гендерні стереотипи та власним прикладом доводять, що для українських жінок немає нічого неможливого. Автори матеріалів: Катерина Попова та Леся Пахарина

Через місяці після того, як Росія захопила Маріуполь, з'являються фото окупованого міста, яке все ще лежить у руїнах. Маріуполь був оточений російськими військами ще в перші кілька діб масштабного вторгнення РФ, яке розпочалося 24 лютого. Завод «Азовсталь» був останнім оплотом оборони українських військ у Маріуполі після того, як більша частина території міста перейшла під контроль російських військових. Фоторепортаж RFE/RL та Reuters.

Фотокореспондент одеського видання «Думська» прогулявся центральними вулицями Одеси після заходу сонця, щоб дізнатися, чим живе під час війни наше улюблене місто. На Дерибасівській життя буквально вирує — даються взнаки успіхи українських енергетиків, які примудрилися стабілізувати систему після атаки 10 жовтня, і звичайно ж, щоденна робота нашої ППО. Більшість, якщо не всі кафе працюють, вуличне освітлення відбивається від мокрої бруківки, вуличні музиканти виступають, продавці миготливих куль і ростові ляльки-здирники не бідують. У Міськсаду проходить благодійний патріотичний концерт «З піснею до перемоги» кількох музичних гуртів. Хедлайнер — команда Kozak System — зриває овації, виконуючи як свої хіти, так і кавери на «Ой у лузі червона калина» та вірші Ліни Костенко «Крилатим ґрунту не треба». Вітрини магазинів прикрашені атрибутикою Геловіна. До вашого задоволення будь-яка примха: від фотозони «Гарбуза на сіні» до спеціальних «страшних» коктейлів на кшталт «Вампірського капучино» і Маккіато з «Очним яблуком» у пересувній кав'ярні. Зустрічається молодь, переодягнена в нечисть. При цьому частина центру, прилегла до Приморського бульвару, який закритий з міркувань безпеки для святкової публіки, занурена в темряву. Фото — Олександр Гіманов

Костянтин Ліберов, фотограф: "Нічого особливого. Просто перша жінка, яка очолила артилерійський підрозділ ЗСУ, стоїть на руїнах техніки окупанта, що була зруйнована силами її підрозділу.Ми мабуть ніколи не перестанемо дивуватись та захоплюватись нашими людьми. Любов Плаксюк, артилеристка за покликанням, яка з перших днів відстоює нашу з вами свободу. На третьому фото вона зі своєю бойовою подругою, командною штабною машиною на ім‘я Маруся. Любов каже, що в них з Марусею однаковий характер, і слухається вона тільки її. До 2016 року Любов працювала вчителькою історії, а ще вона мати. Коли ми зустрілись, вона показала нам цілу підбірку фотографій світанків та закатів, зроблених нею на телефон. Нас це по-справді зворушило, адже навіть на фронті, в окопах, вона продовжує помічати красу навколо себе.Любов не любить зустрічатися з журналістами, і те, що вона погодилась та приділила час - велика честь для нас. Подивіться в її очі. Жінка, мати, воїн. В її погляді - уся рішучість нашої землі".

Російські війська протягом восьми місяців війни не залишають надії захопити Бахмут. Хоча більшість бойових дій минулого місяця розгорталися в Херсонській та Харківській областях, загострення битви навколо Бахмута демонструє бажання путіна досягти видимих здобутків після тижнів явних невдач в Україні. Взяття Бахмута розірве лінії постачання України та відкриє шлях для наступу російських військ у напрямку Краматорська та Слов’янська, ключових українських опорних пунктів у Донецькій області. Сепаратисти контролюють частину Донецької та сусідньої Луганської областей з 2014 року.Росія понад п'ять місяців ракетами та артилерієй обстрілювала Бахмут. Наземний штурм активизувався після того, як її війська змусили українців відійти з Луганська в липні. Зараз лінія зіткнення проходить на околиці міста. Повідомляється, що найманці з ПВК Вагнера очолюють атаку. Тривалий рух Росії до Бахмута викриває «божевілля» Москви, заявив президент України Володимир Зеленський у нічному зверненні до нації цього тижня. «День за днем, місяцями, вони зганяють туди людей на смерть, зосереджуючи там максимальну потужність артилерійських ударів», – сказав Зеленський. За даними місцевої влади, в результаті обстрілу в період із середи по четвер загинули щонайменше три людини. Ще четверо людей загинули в Донецькій області між четвергом і п’ятницею під час мпроби російського наступу на Бахмут і Авдіївку, яка приблизно за 90 кілометрів на південь; це місто також залишається під контролем України.«Мирні жителі, які залишаються в регіоні, живуть у постійному страху, без опалення та електрики», – голова ОВА Павло Кириленко. – Їхній ворог не тільки російські гармати, а й холод». «Росія зазнає поразок за всіма напрямками. ... Їм потрібна оптика якоїсь наступальної перемоги, щоб заспокоїти критиків вдома та показати російській громадськості, що ця війна все ще планується», – сказав Семюель Рамані, науковий співробітник Королівського інституту об’єднаних служб (аналітичний центр з питань оборони та безпеки, що базується в Лондоні). Група Вагнера відіграла помітну роль у війні, а правозахисні організації звинуватили її найманців у скоєнні звірств. Їх розміщення навколо Бахмута відображає стратегічне значення міста для Москви. Однак, за словами Рамані, незрозуміло, чи досягли найманці відчутних здобутків. «Ми бачимо ситуацію, коли «Група Вагнера» досить ефективна в створенні терору серед місцевих жителів, але набагато менш ефективна в фактичному захопленні та утриманні території», – сказав він. За його словами, у найкращому випадку вони набирають 1 кілометр на тиждень у напрямку Бахмута. Перебуваючи в місті цього тижня, журналісти Associated Press бачили згорілі автомобілі, зруйновані будівлі та людей, які намагалися вижити серед какофонії постійних обстрілів. Місяць у Бахмуті немає світла та води, а жителі хвилюються за опалення своїх домівок через зниження температури. «Ми сподівалися, що ця (війна) закінчиться або що у нас будуть умови, які дозволяють нам жити. Але з минулого місяця умови жахливі», – розповів житель Леонід Тарасов. Лише кілька магазинів відкрито. Люди використовують дрова для приготування їжі на вулицях і черпають воду з колодязів. Населення Бахмута до війни становило близько 73 тисяч осіб, але, за словами Павла Кириленка, приблизно 90% залишили місто. Дехто з тих, хто залишився, останніми днями попросив їх евакуювати з районів, куди зараз надто небезпечно для волонтерів чи військових через бойові дії, розповів волонтер місцевої групи допомоги «Восток-SOS» Роман Жиленков. Інші відчувають себе в пастці. «Люди, які виїхали, переїхали, щоб залишитися до своїх дітей або братів і сестер. Їм було куди піти», – розповіла Ілона Єргілєєва, змішуючи суп на відкритому вогні біля дороги. – Але нам нема куди йти. Ось чому ми тут». Фото: Єфрем Лукацький

Із перших днів вторгнення львівські волонтери виготовляють маскувальні сітки для потреб фронту. Охочі збираються у школах, дитячих садках, церквах, театрах. Коли до навчальних закладів повернулися учні, а дорослі вийшли на роботу, сітки стали плести все менше. Однак, за словами волонтерів, вони так само потрібні військовим. Фотографка Катерина Москалюк спостерігає за процесом їх виготовлення. Катерина Москалюк. Журналістка, документальна фотографка. Закінчила Школу журналістики Українського католицького університету. Роботи були опубліковані у виданнях Geo, Bird in Flight, «Заборона», The Ukrainians тощо, а також представлені на міжнародних виставках в Україні, США, Японії, Гонконзі. Живе і працює у Львові. — 24 лютого я була вдома, у Львові. У квартирі залишатися було складно — хотілося поспілкуватися з людьми, якось допомогти, тож я взяла камеру і вийшла на вулицю. У перші дні повномасштабної війни мешканці Львова організували гуманітарні осередки, куди звозили одяг, медикаменти і продукти, притулки для вимушених переселенців, а також почали масово плести маскувальні сітки. Мені було цікаво спостерігати за цим медитативним дійством, яке приносило не лише користь військовим, але й заспокоювало. Такі осередки спонтанно виникали при школах, гуртожитках, храмах, мистецьких галереях, театрах — усюди, де могла зібратися велика кількість людей. На початку багато підприємств не працювали, а виші та школи вийшли на імпровізовані канікули; відповідно, був час приходити і плести сітки. У виставкових залах Центру архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа» волонтери плели сітки з перших днів вторгнення. Це одна із небагатьох збережених до сьогодні фортифікаційних споруд Львова із метровими стінами, тож працювати тут можна навіть під час повітряної тривоги. Волонтерка Марта, чий батько в лавах ЗСУ, приходила сюди плести сітки майже кожного дня. Зараз «Порохова вежа» відновила свою роботу, а волонтерський штаб переїхав у сусідню будівлю. У приміщенні Львівської обласної бібліотеки для юнацтва імені Романа Іваничука волонтери й досі плетуть сітки. Координує все Віталій, який разом із родиною евакуювався з Донецької області. Зараз Віталій мешкає у Львові, а його доньки та кішка — за кордоном. Акторка театру «І люди, і ляльки» Людмила Зборовська не лише плете маскувальні сітки, а й бере участь у благодійних виставах для дітей вимушених переселенців, які живуть у притулках та модульних містечках. Сіткам, створеним у театрі, дають назви на зразок «Коза-дереза» чи «Лісова пісня». Зараз артіль виготовляє сітки в іншому осередку, оскільки в театрі вже показують вистави. Акторки беруть із собою дітей, які також допомагають плести. Студентський штаб Львівської політехніки об’єднав мережу волонтерських центрів міста. Сюди привозять частини сіток, які волонтери зв’язують до потрібного розміру та відправляють військовим. Почалося все з того, що 24 лютого голова профкому Настя Вакарчук разом із колегами згуртувала студентів, які залишилися у Львові: вони стали створювати осередки для плетіння маскувальних сіток. Аспірант Іван Брусак у свою чергу об’єднав мережу волонтерів, щоб спільно вирішувати логістичні питання. У студентському осередку Іван познайомився із Надією, і тепер вони — пара. Спочатку у Львові було майже сто осередків, сьогодні залишилася, мабуть, чверть — переважно при церквах та студентських гуртожитках. «У нашому осередку ми налаштовані виготовляти сітки до перемоги», — говорить Іван. Після занять плести сітки приходить Марина. Вона мешкає у гуртожитку, на першому поверсі якого розташований волонтерський штаб. Тетяна разом із чоловіком переїхали з Запоріжжя більше семи років тому. Вони не хотіли, щоб їхній син жив у місті, поруч із яким точаться активні бойові дії. В інтернеті знайшли оголошення про продаж будинку в селі Подусільна Львівської області. Там у них народилася ще донька. Сьогодні Тетяна у вільний час плете маскувальні сітки для військових у себе вдома, а потім відвозить їх до осередку в Рогатині.

Ситуація довкола Бахмута залишається дуже напруженою. Українські військові стверджують, що російським наступом тут керують найманці з підтримуваного Кремлем ПВК «Вагнера». Цю приватну військову компанію фінансує російський бізнесмен Пригожин. Найманці ПВК «Вагнера» відомі своїми звірствами, зокрема у Сирії. Військові ЗСУ кажуть, що російські сили досягли тут невеликих успіхів, головним чином завдяки підтримуваному Кремлем ПВК «Вагнера». Євген Пригожин, російський бізнесмен і близький соратник президента Росії Путіна, відомий також як «кухар Путіна», публічно визнав, що фінансує ПВК «Вагнера» і вербує туди ув'язнених. Видання The Washington Post повідомило, що Пригожин посилає до Бахмута найманців у надії захопити місто. Повідомляється, що Пригожин завербував у ПВК «Вагнер» близько 1000 ув’язнених із двох в’язниць у Ростовській області Росії, пообіцявши їм дострокове звільнення, якщо вони будуть воювати в Україні. Найманці ПВК «Вагнер» причетні до вчинення злочинів, включаючи тортури, зґвалтування та масові вбивства під час різних воєнних конфліктів у світі, а тепер і під час війни в Україні. За останній місяць українська армія досягла значних успіхів. Військові експерти зазначають, що вирішальними для цих успіхів були сильна мотивація та підтримка Заходу. (Джерело AP, AFP)

Українські енергетики заявили, що у них немає іншого виходу, окрім як запровадити аварійні та планові відключення електроенергії, оскільки Росія посилює напади на критичну інфраструктуру в Україні. Президент України Володимир Зеленський 20 жовтня попередив лідерів ЄС, що російські атаки, які зруйнували значну частину енергетичної інфраструктури України, спрямовані, зокрема, на те, щоб спровокувати нову хвилю міграції українців до країн ЄС. «Російський терор проти наших енергетичних об’єктів спрямований на те, щоб створити якомога більше проблем з електроенергією та теплом для України цієї осені та взимку, і щоб якомога більше українців поїхало до ваших країн», — сказав Зеленський на саміті ЄС у Брюсселі. Російські атаки на українську енергомережу призвели до загальнонаціональних відключень електроенергії, погіршивши ситуацію, в якій опинилися українці. Ймовірно, на людей через війну чекає зима без достатньої кількості електроенергії та тепла. Уряд зобов’язав українців мінімізувати використання електроенергії від 7-00 до 23:00 і попередив про можливі тимчасові відключення світла. Українська влада назвала тактику Москви щодо націлювання на цивільну інфраструктуру воєнним злочином і продовжує закликати світову спільноту визнати Росію державою-спонсором тероризму. Генпрокурор України Андрій Костін закликав Гаагу визнати Росію державою-спонсором тероризму. Костін згадав ракетні обстріли 17 жовтня, у результаті яких загинули 19 людей, ще 105 отримали поранення та спричинили міжнародний резонанс. «Це не мало військової мети. Мета навмисних атак Росії — спричинити загибель цивільного населення та знищити цивільну інфраструктуру». Росія неодноразово завдавала ударів по цивільних об’єктах та об’єктах інфраструктури по всій Україні, що призвело до відключення електроенергії у понад 1000 міст, селищ і сіл. «Це воєнні злочини, – заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн 19 жовтня. — Цілеспрямовані атаки на цивільну інфраструктуру з чіткою метою відрізати чоловіків, жінок, дітей від води, електрики та опалення з приходом зими. Це акти чистого терору». Російський президент Володимир Путін 10 жовтня підтвердив завдання Росією масованих ударів по Україні, зокрема по об’єктах енергетики. При цьому він пригрозив новими атаками «у разі продовження спроб проведення на російській території терактів». Джерело фотографій: EPA-EFE, Reuters, AP, Радіо Свобода