В офісі Facebook таки настав «комунізм» – як живуть та працюють у Кремнієвій долині

Журналіст "Голосу Америки" Тетяна Ворожко: "Під час поїздки до Каліфорнії я заїхала подивитися на містечко-штаб-квартиру (кампус) компанії Фейсбук. Як таких екскурсій там немає, але, маючи знайомого працівника, можна потрапити в середину. Менло-Парк, де знаходиться компанія, – десь в годині їзди від Сан-Франциско (35 хвилин без заторів, але таке буває тільки вночі). Пропустити – неможливо. Ось цей знак дає зрозуміти, що ви – на місці. Вхід – через будь-яку будівлю. Мій знайомий, Микита Сафроненко, який нещодавно приєднався до лав працівників Фейсбуку, вже чекав мене на вході будинку номер 10. Аби потрапити до кампусу, відвідувачам необхідно підписати договір про нерозголошення таємниць, які раптом можна дізнатися під час візиту. Далі тобі дають бейдж і ти опиняєшся… у Діснейленді для дорослих".

Загалом працюючи у компанії Фейсбук на кампусі в Менло-Парк можна ніколи з нього не виходити (особливо якщо жити в квартирному комплексі поруч, житло в якому для працівників субсидується компанією). Може це і добре. Але з іншого боку, закрадається думка: А чи не перетворилася компанія у своєрідний кокон, життя працівників якої максимально ізольовано від решти країни? І як це позначається на сприйнятті реальності рештою світу, яка, у значній мірі, створюється на наших сторінках у Фейсбук?

Коли ж Цукерберг на роботі, то будь-який працівник компанії може побачити його по четвергах: «У четвер ввечері в їдальні розливають пиво і вино, збираються усі бажаючі співробітники, приходять Марк і топ-менеджери, які розповідають, що в компанії зробили за цей тиждень. І кожен бажаючий може задати їм питання, починаючи від якогось алгоритму і до проблем на кампусі, наприклад, браку місць для паркування. Далеко не в кожній великій корпорації звичайний працівник може побачити, не те що поспілкуватися з виконавчим директором. А в нас це відбувається у неформальній атмосфері щотижня».