Дві живописні: «Олексій Шовкуненко. Херсон – Київ» та «Всесвіт Володимира Микити», одна — фотографічна, колективна експозиція трьох авторів під назвою «Прямуючи до свого /Я/». Ми повсякчасно знаходимось під загрозою авіаційного бомбардування або ракетного обстрілу, але 10 жовтня 2022 року ракета впала на дитячий майданчик між музеєм та Червоним корпусом Університету імені Шевченка. Тому після початку великої війни «Київська картинна галерея», як і всі музеї України, змушена була внести кардинальні зміни до своєї виставкової діяльності. Роботи з колекції музею приймають участь у міжнародних проектах, а головне приміщення «Київської картинної галереї» функціонує насамперед як виставковий простір, де представлені вітчизняні митці, від класиків до зовсім молодих. Таких подій за час повномасштабної війни відбулося вже кілька десятків. Відкриття найновішої виставки відбулося вчора, 28 січня, і на ній був присутній сам майстер — Володимир Микита, мешканець Закарпаття, йому днями виповниться 94 роки. Друга живописна виставка, Олексія Шовкуненка, триває з 24 січня, на ній представлені роботи майстра, який покинув нас ще у 1974 році. А народився він аж 1884 року, тобто він був сучасником революційних перетворень у мистецтві та суспільному ладі. Всі полотна Володимира Микити присвячені Закарпаттю, Карпатам та мешканцям цих країв, а от Олексій Шовкуненко не має такої міцної прив’язки до малої батьківщини. Особливо на ранніх картинах багато пейзажів його рідного Херсону та околиць, пізніше їх заміняють індустріальні об’єкти Одеси та Запоріжжя, далі видно, що автор мандрував по усьому СРСР. Багато в нього портретів, натюрмортів. Експозиції цих митців можна розглядати і окремо, слідкуючи за змінами у їх техніці та світогляді, а можна і паралельно, оскільки кожен є представником різних живописних шкіл, різних регіонів України і різних епох. Третя і найменша експозиція відкрилася 21 січня і складається з фотоекспериментів Тетяни Потоцької, Дмитра Труша, Олександра Сергієнка. Тут і амбротипія, і колажі, і зовсім неочікувані поєднання технік. Таким чином зайнята майже третина приміщень музею, що донедавна використовувалися для демонстрації предметів мистецтва. Музей працює, і варто пам’ятати, що не припиняються також інші, не такі помітні аспекти його діяльності: науковий, реставраційний, впорядкування колекції та багато іншого.

Благодійна виставка-ярмарок проходила у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка Національної академії наук України 12 та 13 жовтня.   Розташувалася вона у Старій купольній оранжереї та новій, що має №6. Крім власне продажу рослин відбувалися консультації з догляду за ними, пропонувалися насіння та посадковий матеріал, продавалася плодова продукція. Можна було також обмінятися рослинами. Продовжувалися екскурсії оранжереями. Проходили дві художні виставки: ботанічні ілюстрації наукової співробітниці саду Наталії Кушнір та картини художника Любомира Мартинюка. Останній давно і плідно працює у ботанічному саду.Ще вернісаж включав «Перший український ботанік WEEKEND 4.0». Фото зроблені 13 жовтня.

30 травня відбулося відкриття XII Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал». Він триватиме по 2 червня включно, складається з книжкового ярмарку та різноманітних заходів: презентацій книжок, літературних читань, дискусій, показу кінофільмів, музичних концертів та багато чого ще.  

26 та 27 квітня у Києві, у залі Obolon Event Hall, проходила перша виставка Wine&Spirits Show. Вона орієнтована на сегмент HoReCa, тобто заклади харчування та отельний бізнес. Більша частина учасників (загалом їх було 41) — українські винороби, великі та малі. Також були виробники міцного алкоголю та супутніх товарів. В рамках виставки проходила конференція «Українська HORECA. Досвід ефективної роботи незважаючи на виклики війни», традиційний дегустаційний конкурс Wine&Spirits Award, а також різноманітні майстер-класи. У конкурсі взяли участь 69 виробників вина, міцного алкоголю та напоїв, що містять алкоголь, загалом було представлено 233 зразки. Оцінювання відбувалося у відповідності до методик Міжнародної організації винограду та вина (OIV). Конкурсанти отримали 7 платинових, 94 золотих, 69 срібних та 36 бронзових медалей.    

14 березня в Українському домі відбулося відкриття виставки, що присвячена знаковій постаті, українській художниці та правозахисниці: «Алла Горська. Боривітер». Експозиція містить не лише роботи Алли — частина «Діалоги» демонструє твори художників старшого покоління, імена яких вона згадує в своїх нотатках: Марії Примаченко, Ганни Собачко-Шостак, Анатоля Петрицького, Сергія Колоса, Олександра Саєнка. Елементи експозиції складаються в єдину картину, яка розказує про світогляд і долю Алли Горської, а через неї — про український мистецький, національний і політичний андеграунд 60-их років минулого сторіччя. Один з елементів виставки — інформаційно-синхроністичне панно, де знакові події держави СРСР і навколишнього світу співвідносяться з подіями життя мисткині. В її долі занадто багато перегукується з сучасністю: народилася та виховувалася вона в російськомовній сім’ї, мешкала у Москві та Ленінграді, а вивчати українську мову стала після настання тридцятиріччя, тоді ж з товаришами організувала Клуб творчої молоді «Сучасник», заходи якого носили національний характер. З друзями багато подорожувала Україною. У залі на першому поверсі є ескізи костюмів до народних свят. В цьому та інших приміщеннях багато замальовок декорацій до театральних постановок українських авторів. Є чимало портретів діячів української культури тих часів, багато зображень Тараса Шевченка, і на них Кобзар сам стає об’єктом мистецьких експериментів. Найвідоміший — вітраж «Шевченко. Мати» — був створений для Червоного корпусу Київського університету та був знищений напередодні відкриття. За його мотивами Олексій Сай і Микола Марусик створили проекційну інсталяцію, яка вже є самостійним об’єктом сучасного мистецтва. Творчі експерименти Горської перегукуються з роботами її сучасників та попередників, і дають глядачу своєрідну ретроспекцію вітчизняного образотворчого мистецтва. Через свою громадську діяльність, громадянську позицію, підтримку політв’язнів та неугодних діячів культура Алла двічі виключалася із Спілки художників. Аби творити та просто заробляти на життя, вона була змушена відмовитися від імені на своїх творах. На відміну від бойчукістів, це її геть не тішило. Але вона з товаришами досить плідно працювала над створення численних мозаїк, і таким чином її твори були доступні широкому колу глядачів. Але більшість з них зроблені на Сході України, і станом на сьогодні на підконтрольній території знаходяться лише два твори. А два з, імовірно, найбільш відомих — «Дерево життя» та «Боривітер» (саме на честь нього названо виставку) знаходились на двох сторонах кутової стіни ресторану «Україна» у Маріуполі, і зараз вони частково або повністю зруйновані. Їх фотографії та ескізи зустрічають відвідувачів у головній залі. Разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком Алла відкрила місця поховання жертв репресій у Биківнянському лісі, про що вони повідомили владу. Цій трагедії присвячений окремий зал на третьому поверсі, а у залі навпроти нього розказується про вбивство Алли Горської. Тут знаходиться скульптура Аліси Забой, присвячена цій події. Експозиція складається з понад ста творів живопису, графіки, ескізів монументальних робіт з музейних і приватних колекцій, а також архівних матеріалів. Готували її Національний центр «Український Дім», арт-фундація «Дукат» у співпраці з Фондом Алли Горської і Віктора Зарецького. Значна частина творів широкому загалу демонструється вперше. Виставка працюватиме до 28 квітня. Автор фото та тексту: Олександр Зубко

Із Нідерландів в Україну передали артефакти з чотирьох музеїв Криму, які були представлені на виставці «Крим: золото й таємниці Чорного моря». Давні скіфські артефакти виставлялися в музеї Алларда Пірсона в Амстердамі у час, коли Росія окупувала Крим. Після незаконної анексії Криму і держава Україна, і керівництво музеїв у в окупованому Криму вимагали їхнього повернення. Після тривалих судів Апеляційний суд Амстердаму ухвалив рішення передати так зване «скіфське золото» державі Україна. Йдеться понад 565 предметів із Музейного фонду України. Здебільшого – це археологічні знахідки. Грошова вартість колекції складає майже 10 мільйонів євро, а в історично-культурному плані – вони безцінні... Тепер артефакти зберігатимуться у Національному музеї історії України.

У Міжнародному виставковому центрі Києва з 10 по 13 жовтня проходить ХІV Міжнародна виставка «Зброя та безпека — 2017», яка проводиться к Києві з 2004 року. На урочистій церемонії відкриття були присутні провідні силовики України: секретар РНБО Олександр Турчинов, міністр МВС Арсен Аваков і міністр оборони Степан Полторак. Чиновники особисто оглянули найцікавіші для України вироби. Головним завданням виставки є сприяння розвитку українського ВПК, поліпшення технічної оснащеності ЗСУ, а також просування української продукції на міжнародному ринку зброї. Заходи подібного масштабу — це відмінна можливість налагодити партнерські зв'язки та укласти оборонні контракти для посилення боєздатності української армії. Україна на виставці представляє більше 150 зразків озброєння і військової техніки, з них кілька десятків — вперше. На виставці представлена величезна кількість іноземних компаній-виробників зброї. Найбільше — з Пакистану, Польщі та Туреччини. В рамках виставки представлені два великі блоки: озброєння і військова техніка для армії і зброя, призначена для використання цивільними особами. Символічно, що виставка проходить напередодні Дня захисника України, який відзначається 14 жовтня. Можливо, до професійного свята українські військові отримають подарунки від Міністерства оборони у вигляді нових «іграшок».

В Абу-Дабі відкрилась одна з головних військових виставок світу - IDEX 2015. Свою продукцію представляють більше 1200 комппаній з 58 країн світу. Україна традиційно бере участь в заході - цього року не тількі як експортер, а як і потенційний покупець озброєння, необхідного  в світі подій на Донбасі. На стенді "Укроборонпрому" представлені бронетехніка, ракети, військові автомобілі, катери та безпілотникі.