Критий автопарк на вулиці Бориспільській безсумнівно одне з найцікавіших архітектурних надбань Києва радянської доби. Автобусний парк № 7 — автопарк з вантовим даховим покриттям, зразок індустріальної архітектури. За визначенням CNN, автопарк — «найразючіший приклад радянського модернізму», «прихована реліквія» попередньої доби, яка «раніше вважалася інноваційною будівлею». У середині 1960-х років під автопарк № 7 виділили ділянку на Бориспільській вулиці, 15. Будівництво тривало приблизно вісім років і завершилось 1973. На підприємстві працювало близько 1400 осіб. У депо щодня обслуговувалось 400 автобусів, які здійснювали міські, міжміські і міжнародні маршрути. У квітні 1986 року, коли сталась Чорнобильська катастрофа, близько 70 автобусів депо залучили до евакуації людей із Прип'яті. Розвал СРСР і тривала економічна криза сприяли занепаду підприємства. У 1990-х роках стало неможливим здійснення міжнародних рейсів. 2005 року скасували обслуговування міських маршрутів. «Київпастранс» використовував депо для збереження понад 900 одиниць непридатного до експлуатації громадського транспорту. Поступово будівля занепадала. Факт аварійності підтвердила державна архітектурно-будівельна інспекція. 2015 року парк закрився. Постало питання про знесення будівлі з наступним продажем ділянки під забудову. Незгодна з таким рішенням громадськість закликала міську владу зберегти унікальну споруду. Відповідну петицію підтримало 10 тисяч киян. 2019 року декілька депутатів міськради ініціювали створення робочої групи при департаменті транспортної інфраструктури Київської міськдержадміністрації, метою якої стало вирішення питання щодо збереження автопарку № 7. Комплекс парку складався з дев'ятиповерхового адміністративного корпусу, ремонтних цехів, цеху з виробництва автобусного скла, автомийки. Однак найунікальнішою будівлею був гараж архітектора В.Зинкевича. 1960-ті — 1970-ті роки у СРСР були добою захоплення космічною темою. У багатьох містах виростали бетонні будівлі з вікнами і вітринами у вигляді ілюмінаторів та величезними залами. Тенденції гігантоманії відобразились і в архітектурі депо. «Футуристична споруда» у стилі модернізму мала дископодібну, як гігантський НЛО, форму. Проте у працівників автопарку були інші асоціації. Її там прозвали «цирком» або «барабаном». Унікальний інженерний об'єкт, діаметром 160 метрів, покрито висячим шатровим дахом. Єдиною опорою є 18-метрова вежа у центрі приміщення. Від неї до стін натягнуті 84 товсті сталеві канати (ванти), на яких укладені залізобетонні плити. Площа приміщення становить близько 20 тисяч квадратних метрів. Зовнішня стіна депо складається із загартованих скляних трубок, через які у приміщення проходило денне світло. За допомогою витяжки у колоні-опорі з приміщення видалялися вихлопні гази. Узимку будівля добре опалювалося, тому на величезній площі завжди було понад 20 градусів тепла.

Фотограф и путешественник Дмитрий Дятлов: «Каменное село» – удивительное место, расположенное на севере Житомирского Полесья. Это хаотическое скопление огромных валунов, непонятно как появившихся среди первозданного леса. Откуда они там взялись – совершенно непонятно. Но произошло это явно давно – по одной из версий сразу после схода ледника. Правда, верить в столь банальное научное объяснение не хочется, особенно когда сидишь среди поросших мхом каменных глыб и явственно ощущаешь мистику этого места. Гораздо легче поверить в легенды, передаваемые из поколения в поколение.  По одной из них, бог превратил в камни дома жителей села, которые отказались дать ему, переодетому в нищего странника, воды. Да, после общения с местными жителями эта версия кажется вполне вероятной. Согласно другой легенде, тут происходила битва светлых и темных сил, и камни, которые использовались как орудия борьбы, просто остались лежать на поле боя. Как бы там ни было, это место обладает удивительной энергетикой. Приехать в «Каменное село», вдохнуть запах первозданного леса, побродить между камнями, постоять в «следах бога» – выемках в форме стопы на одном из валунов, встретить рассвет в фантастическом лесу – это приключение, которое запомнится на всю жизнь».

10 липня Вищий адміністративний суд Туреччини дозволив перетворити собор Святої Софії у Стамбулі в мечеть. Того ж дня президент Реджеп Таїп Ердоган підписав відповідний указ. Вселенський патріарх Варфоломій, духовний провідник православної християнської церкви раніше виступив проти такого рішення. Він заявляв, що «перетворення Святої Софії на мечеть розчарує мільйони християн у всьому світі». Він вказував, що Айя-Софія завдяки своїй сакральності є «життєво важливим центром, де Схід приймає Захід», і зміна статусу на мечеть «розірве ці два світи». Предстоятель Православної церкви України (ПЦУ) Епіфаній пізніше висловив підтримку позиції Вселенського патріарха в питанні собору Святої Софії у Стамбулі. «Собор Святої Софії у Константинополі для українського народу є особливим місцем, адже згідно з літописом саме в ньому посли великого нашого князя Володимира під час богослужіння відчули божественну присутність», – зазначив Епіфаній. За повідомленням видання Vatican News, папа Римський Франциск заявив, що ситуація із собором Святої Софії в Туреччині «завдає великої скорботи». «Море відносить далеко мою думку, до Стамбула. Маю на увазі Святу Софію. Це завдає мені великої скорботи», – сказав Франциск. Собор був збудований у 532-537 роках за наказом візантійського імператора Юстиніана І. Айя-Софія був найбільшою церквою Християнського світу впродовж близько тисячоліття. У 1204–1261 роках собор грецької православної церкви перетворили на римокатолицький собор. Це сталося в часи Латинської імперії. Зараз собор перебуває в переліку світової спадщини ЮНЕСКО. Щороку пам'ятку відвідують мільйони туристів. За даними стамбульської влади, лише у 2019 році собор відвідали 3,7 мільйона туристів.

В Киеве на Подоле есть всем известное здание, которое вызывает больше вопросов, чем ответов. Оно располагается на Контрактовой площади, 4 и носит название Гостиный двор. В столице прошло заседание по наложению ареста на достопримечательность. Но дело закрыли, так как прокурор отказался от своей апелляционной жалобы. Суд состоялся 5 ноября. Все это было сделано для того, чтобы государство передало Гостиный двор в собственность города для проведения реставрации. На данный момент дело за Кабмином. Отметим, что в феврале 2019 года Генпрокуратура открыла новое уголовное производство касательно достопримечательности. В рамках этого дела Генеральная прокуратура Украины имела намерения наложить арест на Гостиный двор с запретом отчуждения и распоряжения зданием. В марте Печерский районный суд уже отказывался арестовать здание, но прокуроры подали апелляцию. Как сообщают представители власти города, в Генпрокуратуре сменилось руководство, а потому изменилась и их позиция в данном деле. Так, прокуроры отказались от своих исковых требований на заседании 5 ноября и дело закрыли. Для справки: постановлением Кабмина в 2011 году Гостиный двор вывели из Госреестра достопримечательностей архитектуры. В 2012 году Киевсовет передал ООО «Укрреставрация» в аренду участок под Гостиным двором для проведения реконструкции этого здания под торгово-офисный центр. Это решение вызвало многочисленные митинги в столице. В ночь на 9 февраля в чердачном помещении в здании Гостиного двора произошел пожар. Огонь распространился на площадь около 200 квадратных метров и повредил конструктивные элементы кровли. 24 ноября 2015 года Окружной административный суд Киева признал незаконным и недействительным постановление Кабмина «Об исключении здания Гостиного двора из списка памятников архитектуры». В сентябре 2016 года Хозяйственный суд Киева отказал фонду Госимущества в возврате архитектурной достопримечательности Гостиного двора в государственную собственность. В 2014-2016 годах суды отменили разрешение на выполнение строительных работ и работы остановили. А уже в 2018 году суд расторг договор аренды и обязал «Укрреставрацию» вернуть здание Региональному отделению Фонда государственного имущества Украины в Киеве. Знаковый для Киева объект уже не первый год находится в плачевном состоянии. Никакой реставрации здесь не проводили с 2012 года. Тогда же ремонтные работы начались для того, чтобы позже сделать из здания торговый центр. Но этим планам было не суждено сбыться и Гостиный двор продолжил разрушаться и заростать кустарниками и деревьями. Еще с зимы 2013 года здание стоит без крыши, окон и штукатурки. Изменится ли такая ситуация, на данный момент неизвестно. А пока жителям столицы остается лишь лицезреть полуразрушенное здание в самом живописном районе Киева.

У Києві відкрився унікальний Metro-Hostel, побудований у справжніх вагонах, що колись возили пасажирів київського метро. Концепція хостелу розроблена архітектурним бюро Oren M.A.Z Architects з Ізраїлю, але адаптували і реалізовували проєкт українські дизайнери. Раніше київський підприємець Міхаель Гальперін придбав на аукціоні два старих вагони від КП «Київський метрополітен». Покупка обійшлася в 546 тисяч гривень, а будували хостел 2 роки. Сьогодні, 23 вересня, хостел почне приймати гостей. У кожній кімнаті міститься по 4 ліжка, туалет та шафки для речей. Душові кабінки знаходяться в окремому місці.

Аббатство Орвал – место, в котором прошлое можно почувствовать буквально на ощупь. Расположено оно на юге Бельгии, недалеко от границы с Францией и Люксембургом. История его, начавшаяся чуть ли не тысячу лет назад, запутанна и полна загадок. По легенде, молодая вдова Матильда Тосканская, уронила кольцо, подаренное покойным мужем в источник, возле которого отдыхала во время конной прогулки. Все попытки найти кольцо не увенчались успехом. Тогда женщина вознесла молитву Богу, прося его вернуть семейную реликвию, и из источника выпрыгнула форель, держа кольцо во рту. Матильда так расчувствовалась, что велела построить на этом месте часовню, а саму долину назвала Золотой – Le Val d’Or. Отсюда и происходит название Orval. В 1070 году в долине появились монахи-бенедиктинцы, пришедшие из Италии, и начали строить монастырь. Правда, через 40 лет они внезапно куда-то ушли, бросив недостроенное аббатство. Достраивали его уже другие монахи, приглашенные местным правителем. Монастырь благополучно просуществовал 6 столетий, но в 1793 году был сожжен французами. С тех пор его никто не восстанавливал – по живописным руинам сегодня бродят приезжающие в Орвал туристы. При этом, в 1948 году рядом с разрушенным старым аббатством было построено новое. А при нем – новая пивоварня и сыроварня. Пиво Orval сегодня известно во всем мире и продается даже у нас, в Украине (траппистское пиво — разновидность бельгийского эля, изначально сваренного в пивоварнях размещенных в старинных бельгийских монастырях католического ордена траппистов). На его этикетке изображена форель с кольцом во рту, а воду для его производства берут из того самого источника, который фигурирует в легенде. Новый монастырь – действующий, и посторонним на его территорию вход запрещен. Правда, запрет не распространяется на постояльцев: можно связаться с администрацией монастыря, заранее забронировать комнату в гостевом доме и провести в аббатстве несколько дней. Интересно было бы когда-нибудь это сделать – определенно, «своим» Орвал открывает больше тайн. Автор - Дмитрий Дятлов, фотограф и путешественник

Актовский каньон - одно из из самых красивых и необычных мест Украины, уникальный комплекс лесной и водной экосистем с ансамблем скал и гранитных валунов, единственный в Европе, который по своим геолого-ландшафтным показателям в миниатюре с огромной точностью во времени образования напоминает знаменитые каньоны северной Америки. Это - один из старейших участков суши в Евразии, сформированный из вулканических пород. Море здесь высохло еще 60 миллионов лет назад.Актовский каньон, который называют "Долиной дьявола", находится в долине реки Мертвовод (приток Южного Буга), вблизи села Актового Вознесенского района Николаевской области. Длина всего каньона около пяти километров, высота скал - до 50 метров, площадь - более 250 гектаров. Каньон состоит из выветренных гранитов, перерезанных Мертвоводом, в некоторых местах образуются отвесные каменные стены, на берегах лежат огромные валуны. Природный комплекс Актовского каньона, как и все берега Мертвовода, входит в состав природного национального парка "Бугский Гард". Каньон не очень популярен из-за плохо развитой инфраструктуры. Массовые туристы редко доезжают до самого каньона, ограничиваясь только скалами в самом селе Актово, в саму долину проехать сложно. Затруднительный рельеф местности не даёт возможности сплава по реке, но привлекателен для поклонников экотуризма, фотографов и скалолазов. Да местные приходят сюда порыбачить.Сейчас в это трудно поверить, но еще сто лет назад река Метрвовод была судоходной. Советская власть решила обустроить здесь колхозы - русло во многих местах перегородили дамбами, берега превратили в поля. Течение реки замедлилось, дно заилилось, русло заросло камышом. Говорят, слой ила и грязи местами достигает пяти метров, кое-где река превратилась в болото, которое можно перейти вброд. Но в некоторых местах еще сохранились небольших журчащие каскады и даже водопады.В этих местах проводились многие ритуалы древних племен. В долине похоронено много скифских царей. По легенде, правителей отправляли в последний путь по течению Мертвовода. Отсюда и такое мрачное название. Геродот называет эту реку Эксампей, что в дословном переводе означает "мертвая вода". Есть и другая легенда - во время одного из татарских набегов местные жители сварили ядовитый отвар и вылили его в реку выше по течению от лагеря татар. Враги выпили водицы и перемерли. По ещё одной версии, река получила название после страшной битвы запорожских казаков с турками, после которой из-за тел убитых не было видно речной воды.

Пожежу в Нотр-Дам де Парі, яка тривала тривала з вечора 15 квітня, вдалося  ліквідувати. Пожежникам вдалося врятувати основні елементи структури собору, а також дві башти та фасад споруди. На місці з вогнем боролися близько 400 пожежників, один із них отримав незначні поранення. Причина виникнення загоряння в соборі досі не встановлена, повідомив представник міністерства внутрішніх справ Франції Лоран Нуне уранці вівторка, 16 квітня. На даний момент слідчі виходять з того, що пожежа виникла унаслідок нещасного випадку, імовірно, пов'язаного з будівельними роботами на даху пам'ятки. Вогонь охопив верхню частину собору Паризької Богоматері 15 квітня о 18:50 за місцевим часом і призвів до значних руйнувань даху будівлі. Обвалився розташований посередині даху шпиль собору разом з частиною покрівлі. Президент Франції Еммануель Макрон пообіцяв відбудувати ушкоджену вогнем французьку пам'ятку. Він зазначив, що "найгіршого вдалося уникнути", і висловив вдячність пожежникам, завдяки роботі яких вдалося врятувати дві головні вежі Нотр-Даму. Собор, як висловився Макрон, є частиною французької історії, французького духу, "епіцентром наших життів". Відразу ціла низка організацій, компаній і меценатів по всьому світу пообіцяли виділити кошти на реставрацію собору Паризької Богоматері, що серйозно постраждав у результаті пожежі. Один із найбагатших людей Франції - Франсуа Анрі Піно - виконавчий директор компанії Kering, що володіє такими брендами, як Gucci та Yves Saint Laurent, пообіцяв перерахувати на відбудову собору не менше 100 мільйонів євро. Свої співчуття французькому народу через цю трагедію висловили багато глав держав та урядів, а також очільників міжнародних організацій. Серед них - президент США Дональд Трамп, голова Європейської Ради Дональд Туск, очільник Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, а також генеральна директорка ЮНЕСКО Одре Азуле та багато лідерів європейських держав. Речник канцлерки Німеччини Анґели Меркель Штеффен Зайберт зазначив, що очільниці німецького уряду "було гірко бачити жахливі кадри" пожежі у Нотр-Дамі - символі французької культури. "Наші думки з нашими французькими друзями", - написаф Зайберт у Twitter. Собор Паризької Богоматері вважається одним із шедеврів готичної архітектури. Його почали будувати у ХІІ столітті. Будівництво монументальної споруди тривало майже 200 років. 1831 року відомий французький письменник Віктор Гюго увічнив цей собор однойменним романом. Нотр-Дам де Парі щороку відвідують близько 13 мільйонів туристів.

Тренажерний зал під відкритим небом на березі Дніпра має відвідувачів, які займаються спортом на снарядах, зроблених із металобрухту

Тревел-блогер nastya-paw: Когда речь заходит о космосе, многим кажется, что похвастаться им особо нечем: ну где мы, а где космос! Но готовясь к поездке в Тульчин, я случайно узнала, что в 40 км от Винницы есть место, доказывающее обратное.Не буду вас мучать длинными вступлениями, а просто скажу, что в Винницкой области, между селами Иваньки и Луговая, есть так называемая Ильинецкая астроблема. Ее дословный перевод - “звездная рана”, а более прозаично - это ударной кратер, образованный в результате столкновения метеорита с Землей.