До 2022 року Арсеній Герасименко знімав фешн, а тепер документує роботу артилеристів на фронті. У його об’єктив потрапляють не тільки українські воєнні та понівечені пейзажі, а й техніка. Виявляється, навіть роботу машин можна зняти емоційно. Арсеній Герасименко, київський фотограф, документує війну в Україні. Співпрацював із National Geographic, Vogue, Marie Claire, L'Officiel, учасник персональних та колективних виставок в Україні, США, Грузії, Нідерландах: — Я незалежний фотограф: знімаю для артилерійської бригади та роблю власний портретний проєкт. Моя робота на фронті почалася рік тому з поїздки до артилеристів 43-ї окремої бригади імені гетьмана Тараса Трясила. Відтоді більшу частину часу проводжу саме з ними. 43-я бригада оперує найбільшими та найпотужнішими артилерійськими системами в Україні. Вживу споглядати роботу цих велетнів незабутньо. «Піон» відправляє 110-кілограмовий снаряд на відстань у кілька десятків кілометрів. При цьому формується вогняна квітка, завдяки якій система й отримала свою назву. Цей процес триває якусь долю секунди і зафільмувати його дуже непросто. Але найважчим було опанувати мінну безпеку, тактичну медицину, завчити правила поводження у зоні бойових дій та у критичних ситуаціях. Добре, що зараз в Україні журналісти можуть дізнатися про це на курсах і тренінгах. Що публікувати, я завжди обговорюю з бійцями та командуванням. Ворог постійно моніторить соціальні мережі, тому необережність матиме катастрофічні наслідки. Так, не можна оприлюднювати фото й відео, на яких впізнаваний ландшафт. У зоні виконання потрібно бути обережним із телефоном: відомі випадки, коли ворог отримував доступ до даних на ньому через вежі мобільного зв’язку. Я завжди переводжу телефон у режим «Політ» і користуюся інтернетом тільки зі старлінка чи перевіреного джерела. На фото й відео вимикаю геотеги, навіть якщо не планую публікувати світлини. Люблю знімати на стару фотокамеру, яка бачила ще Корейську війну (її я купив на аукціоні, вона належала американському журналісту), але завжди беру додатково дві цифрові. Працювати часто доводиться в непростих умовах, тому зйомка динамічних сюжетів без цифрової техніки майже неможлива. Крім того, на тиждень роботи я можу взяти лише 15 касет із листовою плівкою — 30 кадрів. Мій улюблений знімок називається «Лють». Він був зроблений минулого жовтня, під час Херсонської наступальної операції. Для багатьох це фото стало символом величі та незламності духу українських захисників. Але у мене воно викликає інші асоціації. Головний герой світлини, замковий Міша «Риба», загинув у березні 2023-го на Донбасі. За пів року знайомства ми встигли потоваришувати, і смерть друга далася мені дуже важко. Міша лишився в пам’яті як людина відкрита, чесна і пряма, справжній професіонал. Його смерть стала ударом для всієї бригади. На згадку про Мішу і його подвиг є кілька відео та знімків. Війна точиться не тільки на полі бою, але й у медіапросторі. Російська пропаганда невпинно працює, тому завдання фотографів — показувати війну такою, якою вона є. Особливо зарубіжному глядачеві, яким просто маніпулювати. Я також збираю гроші на потреби військових, продаючи принти своїх світлин. Наприклад, нещодавно «Лють» з автографом Валерія Залужного купили за 111 тисяч гривень, а кошти були передані на потреби 43-ї бригади. Гадаю, після початку повномасштабного вторгнення кожен із нас ставив собі питання: чим я можу бути корисним країні? Я не виключення. Врешті-решт я вирішив, що якщо можу фотографувати й ці світлини принесуть користь, то маю продовжувати.

Скупчення російських військових, їхня техніка, пункти управління, склади зі зброєю та боєприпасами – це головні цілі українських артилеристів, які працюють з американською гарматою М777. Бійці 406-ї окремої артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова, які вже понад рік воюють на південному напрямку, зазначають, що інтенсивність роботи наразі досить висока, доводиться працювати і вдень, і вночі. Кореспондент Радіо Свобода побував на позиціях 406-ї бригади на Херсонщині і дізнався про їхню роботу на цьому напрямку фронту.

Українські військові активно застосовують 155-міліметрові гаубиці М777, які українській армії передали країни Заходу в рамках оборонної допомоги. Саме завдяки цим гарматам ЗСУ успішно продовжують протистояти активним спробам атаки з боку російської армії. Як воює українська артилерія в ексклюзивному фоторепортажі Радіо Свобода. Автор: Сергій Нужненко

3 листопада в Україні відзначали День ракетних військ та артилерії. Цей рід військ відіграє особливу роль і відбитті широкомасштабної агресії Росії. День ракетних військ і артилерії був заснований 1997 року, відповідно до Указу Президента України Леоніда Кучми. До цього роду військ належать з'єднання озброєні оперативно-тактичними й тактичними ракетами, гаубичною, гарматною, реактивною та протитанковою артилерією. Артилерія – це також артилерійська розвідка, мінометні підрозділи та підрозділи протитанкових керованих ракет. Саме українські артилеристи, стримуючи широкомасштабну агресію Росії, вражають значну частину живої сили ворога, російської важкої техніки та артилерії, протитанкових засобів. Цим військам довелося докорінно змінитися та оновитися після того, як у 2014 році Росія вперше вторглася в Україну. На той момент, як нагадували в Міноборони України, українські ракетні війська та артилерія налічували менше 200 ракетних, артилерійських, мінометних та протитанкових батарей. Причому більшість з них на початку 2014 року була малоспроможною повноцінно виконувати завдання через неукомплектованість особовим складом. З 2014 року  бойовий склад ракетних військ та артилерії в Україні вдалося збільшити більше ніж удвічі. А майже всі батареї, які входять до складу цих військ, отримали практичний досвід участі в бойових діях. Перехід української артилерії на калібр НАТО став одним із найбільш важливих кроків для зміцнення спроможності України протистояти широкомасштабному вторгненню Росії.

Костянтин Ліберов, фотограф: "Нічого особливого. Просто перша жінка, яка очолила артилерійський підрозділ ЗСУ, стоїть на руїнах техніки окупанта, що була зруйнована силами її підрозділу.Ми мабуть ніколи не перестанемо дивуватись та захоплюватись нашими людьми. Любов Плаксюк, артилеристка за покликанням, яка з перших днів відстоює нашу з вами свободу. На третьому фото вона зі своєю бойовою подругою, командною штабною машиною на ім‘я Маруся. Любов каже, що в них з Марусею однаковий характер, і слухається вона тільки її. До 2016 року Любов працювала вчителькою історії, а ще вона мати. Коли ми зустрілись, вона показала нам цілу підбірку фотографій світанків та закатів, зроблених нею на телефон. Нас це по-справді зворушило, адже навіть на фронті, в окопах, вона продовжує помічати красу навколо себе.Любов не любить зустрічатися з журналістами, і те, що вона погодилась та приділила час - велика честь для нас. Подивіться в її очі. Жінка, мати, воїн. В її погляді - уся рішучість нашої землі".

Раніше артилеристи воювали на радянській техніці і нині їм є з чим порівнювати. Разом з тим, кажуть на передовій, у них з’явилося і більше можливостей, і підтримка цих машин уже відчувається на фронті. Як воюють українці на німецьких САУ «PzH 2000».

Війна на Донбасі сьогодні – це дуель артилерії. У кого її більше, і хто стріляє точніше – у того більші шанси на успіх. Так на Сіверському напрямку неподалік Бахмута, що на Донеччині, українські артилеристи намагаються допомагати піхоті стримувати спроби атакувати позиції ЗСУ. І хоча, російська армія має більше артилерії, ніж Збройні сили України, але українські артилеристі своїми вмілими діями та нестандартними рішеннями продовжують стримувати переважаючі сили супротивника та підтримувати піхоту, кажуть українські військові. Воєнкори Радіо Свобода Мар'ян Кушнір та Сергій Нужненко зафіксували у фотографіях те, як ведуться артдуелі.

РСЗВ «Буревій» – це українська модернізація реактивної системи залпового вогню «Ураган». Калібр РСЗВ «Буревій» – 220 мм, що дозволяє використовувати всі наявні реактивні снаряди для РСЗВ «Ураган» БМ-27, а також нові, зі збільшеною з 35 до 65 км дальністю знищення цілей, які розробляє КБ «Південне». «Буревій» розміщено на шасі Т815-7Т3RC1 8×8 виробництва компанії Tatra. Максимальна швидкість по шосе становить понад 100 км/год. Система оснащена цифровою системою управління вогнем, включно із системою обміну інформацією на полі бою. Це дозволяє включити «Буревій» у єдиний розвідувально-ударний контур, коли інформація від засобів розвідки, наприклад, БПЛА, у режимі онлайн передається на засоби ураження. Це значно скорочує час від виявлення цілей до їх знищення. 

Завдяки напівавтоматичному завантажувачу снарядів, навчений екіпаж може робити до 6 пострілів за хвилину, практично через кожні 10 секунд.У FH70 є власний двигун Volkswagen об’ємом 1700 куб. см, який живить гідравліку гармати при переведенні її в бойовий стан або згортанні. Крім того, цей двигун дозволяє FH70 переміщуватися самостійно, без тягача на дальність до 20 км на низькій швидкості. Тобто FH70 причіпна, але все ж таки саморухома гаубиця.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний: «Caesar» – це самохідна артилерійська установка нового покоління. Вона дає можливість уражати противника на віддаленні 20 км і більше від лінії фронту з високою точністю. На цій відстані знаходиться артилерія, резерви, пункти управління противника. Їх знищення знижує наступальний потенціал ворога.Ці САУ на колісному шасі, що робить їх мобільними і маневреними. Установка обладнана автоматизованою системою самоприв’язки і самонаведення на ціль. Має достатньо високу швидкострільність – 5 пострілів за хвилину, та високу кучність стрільби. Може використовувати декілька типів боєприпасів калібру 155 мм, які застосовуються у країнах НАТО. «Caesar» забезпечує живучість екіпажу і комфортні умови роботи. Дає можливість діяти за принципом: вогонь - маневр - вогонь. Наші артилеристи швидко опанували нові САУ, фактично за 2-3 години. Щиро вдячний партнерам за надану допомогу! Вона слугує наближенню нашої Перемоги.