Зоопарк «ХІІ місяців» у селі Демидів на Київщині понад 30 днів був під окупацією. Кілька мавп навіть загинуло від стресу, у інших тварин майже закінчився корм. 1 квітня парк звільнили, його мешканці відновлюються, та все ще потребують допомоги. Фотограф Роман Пашковський зняв тварин, які пережили бойові дії, а директор парку Михайло Пінчук розповів, як «ХІІ місяців» відновлює роботу. Дорогою до «ХІІ місяців» стоять блокпости, війна в Київській області поки все ще сильно відчувається. Тварини в зоопарку також досі виглядають шокованими, часто ховаються в кутках біля стін, але не поводяться агресивно. Під час окупації тут навіть народилося зебреня. Зараз «ХІІ місяців», як і інші зоопарки України, збирає донати, бо відвідувачів немає, а годувати тварин треба. Михайло Пінчук: — Війна порушила багато наших планів на початок березня. Нам потрібно було перебудувати зовнішні вольєри, які від віку вже розвалювалися, підготувати зелені насадження, а тепер ще й відремонтувати паркан, що постраждав від обстрілів. Тільки перераховувати все це можна місяць. Сьогодні працює лише половина колективу — інші або виїхали, або служать у ТрО чи ЗСУ. Але ми все ще сподіваємося відкрити зоопарк у середині травня, хоча поки і не розуміємо, яка ситуація складеться на фронті та чи будуть відвідувачі. Зараз усі тварини на місці, в Західну Україну ми вивозили тільки приматів: коли немає газу й електрики, а на вулиці холод, вони мерзнуть та гинуть першими. До того ж кілька мавп розбилися об стіну вольєра на початку війни через стрес. Нам потрібен спеціалізований зоопарковий корм (наприклад, перемолоті гілки для жирафа чи навіть сіно), який не купиш в Україні. Тварин можна годувати і звичайною їжею, але тільки частково. Ми чекаємо на допомогу іноземних зоопарків — саме на них розраховуємо найбільше, бо українці вже допомогли достатньо в перші дні, а багато хто втратив роботу. Але поки це лише обіцянки. Як допомогти українським зоопарку «ХІІ місяців»:Картковий рахунок (Приватбанк), номер картки 5169 3324 0784 1611Реквізити для банківського переказу:БО БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ПОРЯТУНКУ ТВАРИН ПАРКУ «ХІІ МІСЯЦІВ»Код ЄДРПОУ: 43580570IBAN: UA073005280000026006455080336грн (uah)Банк одержувача: АТ «ОТП БАНК»Призначення платежу: Благодійний внесок на статутну діяльність

Столиця центральної з трьох причорноморських областей, Миколаївської, не дуже відома в туристичному сенсі. Мабуть, взнаки дається промислова історія міста. Але в Миколаєва є власне обличчя – і воно цілком історичне: тут, як і в Одесі, на вас очікуватимусь довгі кілометри старої забудови. Аби зрозуміти Миколаїв, Контракти.ua запрошують до корабельної столиці України. На цьому місці, біля злиття Бугу з Інгулом, станом на 1780-ті роки існували козацькі курені та рибацькі поселення, а головне - ще з XIV ст. стояло поселення Вітовка, засноване литовським князем Вітовтом. Зараз це Корабельний район міста. Власне, Миколаїв був заснований 1789 року Починалося місто як поселення при верфі, де, ясна річ, переважали чоловіки. Тому, за наказом Г. Потьомкіна, з сусідніх поселень почали привозити дівчат та проводити примусові вінчання просто на міський площі. Новоутворений Миколаїв після цього отримав в імперії репутацію «міста наречених». Тому 2010 року біля міського Палацу одружень поставили двометрову скульптуру Нареченої.  Миколаїв – це не тільки верф, а і центр командування Чорноморським флотом Російської імперії. 1792 року зведено будинок командуючого флотом (тепер - музей суднобудування та флоту), найстаршу зі значущих будівель міста. В кінці 1840-х було закладено ансамбль будівель Морського відомства, який включає браму і мури верфі, казарми штурманської роти (пізніше - чоловічу гімназію, зараз - будівельний коледж) та корпуси Старофлотських казарм (краєзнавчий музей). З морських пам’яток відзначимо також Офіцерське зібрання (1820-ті, Будинок офіцерів флоту) та яхт-клуб, заснований 1887 р. Приємним місцем для прогулянок є Флотський бульвар, прокладений понад гаванню вздовж берега р. Інгул. На бульварі встановлено низку пам’ятників: Пушкіну, адміралу Макарову, містобудівнику та першому громадянину Миколаєва Михайлу Фалєєву (1730-92), пам’ятний знак на честь заснування Миколаєва, каплицю на місці знесеного Адміралтейського собору. Зі старих споруд, що створюють атмосферу цього променаду, назвемо шаховий павільйон (1890 р.) та ажурну альтанку. Але найбільш відомою пам’яткою, пов’язаною з флотським буттям Миколаєва, є обсерваторія, зведена 1821 року – найстаріша на території України. Обсерваторія є об’єктом т.зв. «Попереднього списку» ЮНЕСКО – тобто, потенційно може увійти до переліку пам’яток всесвітньої значущості. За останні роки технологічний ресурс обсерваторії осучаснено, тут встановлені найновіші телескопи. При обсерваторії діє найбагатший в Україні за кількістю та старовиною експонатів астрономічно-технічний музей.  Миколаїв може вважатися містом історичної забудови, де можна уявити себе в архітектурному оточенні сторічної давнини. Назвемо декілька значущих будівель: театр (1881 р.), відділення Петроградського комерційного банку, колишній готель-пансіон «Вімут», водолікарню Кенігсберга (1901 р.) та схожу на казковий міні-замок трансформаторну підстанцію (1914 р.) Остання є одним з символів міста. З-проміж примітних житлових будинків варто назвати як суто архітектурні шедеври, так і будинки, пов’язані з значущими особистостями: так, на розі вулиць Наваринської і Нікольської стоїть найстарший житловий будинок міста. Це – миколаївська резиденція Осипа Дерібаса, відомого, звичайно, більше через його внесок у становлення Одеси. Навпроти стоїть великий триповерховий прибутковий будинок Замчалова - найбільша в місті будівля в стилі модерн. А в особняку під № 13 народився історик, журналіст, діяч «Просвіти», композитор, автор «народного» посібника з історії України (вийшов 1907 р.) Микола Аркас-молодший (1853-1909). Праця Аркаса вважалася другою за популярністю книжкою після «Кобзаря» для популяризації українства. На честь Аркаса названа гімназія, розташована на Нікольській вулиці, 34 (кол. Маріїнська жіноча). Відзначимо на цій вулиці також особняки Гольдфарба, Добровольського, Юріцина. Інша вулиця з великою кількістю примітних будинків – Спаська. На ній стоять два розкішних особняки – Ерліха та Аврамова. Особливо виділяється перший, прикрашений вежею зі статуєю Меркурія на даху. В ньому знаходиться дитяча художня школа. На вул. Декабристів красується палацового виду особняк Х. Кроля. Справжнім палацом є резиденція відомого свого часу міського діяча О. Грачова (1899 р.) на вул. Вел. Морській. На вул. Пушкінській стоїть єдиний в Миколаєві будинок з атлантами (будинок Литвиненка). Але на статус найоригінальнішого особняка заслуговує унікальний за архітектурою будинок Бартенєва по вул. Шевченка. На перший погляд – це суто дерев’яна споруда, але він побудований з ракушняка. Щодо храмів міста, то кафедральним храмом ПЦУ є собор Касперівської Божої Матері (1916 р.) До ПЦУ належить також і шпитальна церква Олександра Невського (1886 р.) Головними храмами юрисдикції МПЦ є Миколаївський (Грецький) собор (1817 р.) та того ж періоду церква Різдва Богородиці. Є в Миколаєві також костел (1895 р.), кірха (1852 р.), караїмська кенаса (1847 р.) Щодо синагіг та єврейських молитовних будинків, то їх в Миколаєві було дуже багато. В найбільшій з колишніх синагіг, Привозній, знаходиться музично-драматичний театр. Зараз головна миколаївська синагога знаходиться на вулиці, названій на честь лідера руху Хабад Менахема Шнеєрсона. На старому миколаївському цвинтарі стоїть церква Всіх Святих (1808 р.) – єдина в місті, яка ніколи не зачинялась і зберегла усе церковне начиння. На кладовищі привертає увагу відреставрований склеп родини Аркасів. Недалеко ще один склеп – засновника Харківського університету Василя Каразіна, та надгробок героя російсько-турецької війни морського капітана Олександра Казарського (1798-1833), якого отруїли в Миколаєві, коли він прибув сюди з наміром викрити корупцію військово-морського керівництва. Тепер – про музеї міста. Краєзнавчий музей з 2012 р. знаходиться в приміщенні Старофлотських казарм. В музеї – 21 зал, і він справедливо вважається найсучаснішим за дизайном та інфраструктурою на півдні.  Філією краєзнавчого є музей суднобудування та флоту, що знаходиться в колишньому будинку Штабу флоту. Це єдиний в державі музей суднобудування, і після окупації Криму він став найбільшим морським музеєм в Україні. Найцікавішими його експонатами є понад 100 моделей кораблів. Художній музей засновано 1914 року на пам’ять художника-баталіста В. Верещагіна (1842-1904), який загинув під час російсько-японської війни на одному лінкорі з уродженцем Миколаєва адміралом С. Макаровим. Після Другої Світової розграбовану колекцію відновили, дещо вдалося повернути, експозицію доповнили роботами інших майстрів, у т.ч. І. Айвазовського та Р. Судковського. Тут з’явилися картини таких майстрів, як Ф. Боровиковський, Ф. Тропінін, А. Куїнджі, І. Левітан. Є і зал західноєвропейського живопису. Але найбільш відомою атракцією міста є зоопарк - найбільший в Україні за кількістю видів тварин (близько 5,5 тис. тварин 500 видів). В ньому живуть найстарша тварина з тих, що мешкають в зоопарках України – алігатор Вася, який народився аж 1947 р., а рівно найстарші в Україні шимпанзе та бегемот. Історія зоопарку з 1901 р., коли публіці була відкрита акваріумна колекція, зібрана популярним міським політиком Миколою Леонтовичем (1876-після 1939), який пізніше 11 років був міським головою. Зоологічний відділ в Миколаєві відкрився 1925 року. На сучасній території в 23 га зоопарк знаходиться з 1978 р.  І наостанок – ще один цікавий факт: Миколаїв є другими в Україні містом левів: в ньому налічується понад 30 скульптур, малюнків, фрагментів декору та графіті царя тварин. Павло Ковальов

Чернігівщина пропонує пам'ятки майже на всі смаки - від міст з багатою історією (наприклад, Ніжин або Прилуки) до заповідників і чудових парків. Є тут і славні монастирі, і старовинні садиби, і невеликі містечка, в яких не очікуєш побачити щось більше, аніж районний будинок культури - але відкриваєш для себе тутешню провінцію в усе новому й новому світлі. Незважаючи на значні втрати, область залишається однією з найбільш туристично привабливих в країні. Отже, Контракти.uа запрошують познайомитися з несподіваною Чернігівщиною. Почнемо з Густинського монастиря, який виник 1600 року на острові, оточеному болотами. Сюди прийшли декілька ченців з Києво-Печерської лаври. Вже невдовзі новий скит став користуватися шануванням місцевих жителів, а потім його узяли під опіку багаті роди, як-от Самойловичів, Вишневецьких, а пізніше - Горленків. 1671 року в обителі звели існуючий Троїцький собор. До кінця XVIII в. монастир досяг піку слави - тоді його називали «другою Лаврою». І саме тому за часів Катерини II він, одним з перших на Гетьманщині, був скасований - надто вже нелояльною вважалася тутешня братія. Монастир відродили в середині ХІХ ст., але при цьому позбавили усіх згадок про «мазепинське», тобто козацьке, минуле: знищили або вивезли «не ті» ікони, книги тощо. Далі його зачиняли в 1924-1941 рр., та з 1959-го по 1993-й. Нині територія монастиря підтримується в зразковому порядку. Крім собору, можна побачити надбрамну Петропавлівську церкву, трапезну з Воскресенської церквою (відтворену, щоправда, в «російською стилі», бо це монастир МПЦ), пройтися уздовж монастирських стін довжиною 558 м. З боку річки слід оглянути цікавий інженерний об'єкт - «Густинську гать». Це єдина в Україні насипна дамба, що збереглася до наших днів. Споруда сягала 8 м в ширину і 3 м у висоту, спираючись на 6 дубових мостів. Її насипали як шлях до головних воріт обителі в ті часи, коли вхід був саме з боку річки. Про історію споруди можна прочитати на встановленому поруч стенді. Перше містечко в нашому нарисі – Ічня. Тут народилися письменник Степан Васильченко (Панасенко; 1878-1932) і скульптор Іван Мартос (1754-1835), автор одеського монумента Дюку де Рішельє та скульптур Мініна і Пожарського в Москві, а також літературознавці, етнографи і історики брати Маслови - Сергій (1880-1957) і Василь (1884-1959). Про всіх них можна дізнатися в краєзнавчому музеї. Окрема експозиція в ньому присвячена відомому художнику Миколі Ге (1831-1894), який з 1876 р. жив на хуторі Іванівському біля Ічні, де й похований. Будинок художника спалили в більшовицьке лихоліття, але пов'язані з ним матеріали частково вціліли. Центральна частина міста цікава для любителів провінційної архітектури - тут багато старовинних будиночків, деякі з яких доволі імпозантні. Зберіглися й три церкви. Найстаршою вважається Воскресенська (1810 р.) Приблизно в ті ж часи збудована й Преображенська. Але найбільш незвичайним є Миколаївський храм-дзвіниця - залишок великого храму, знесеного в 1930-х. Дзвіниця 70 років слугувала пожежною каланчею.  А ось сільце Жукля в Корюківському районі близько кордону з РФ «ховає» справжній шедевр - храм Покрова (1913 р.). Його стиль визначають як суміш неоруського з українськими елементами. До слова, цей «російський» храм першим на Чернігівщині, 2009 року, перейшов з Московського патріархату до Київського. Автором проекту вважається член імператорської родини, великий князь Петро Миколайович Романов (1864-1931), який був непоганим архітектором-аматором й другом господаря Жуклі - барона Миколи Комстадіуса (1864-1917). Безпосередній нагляд над будівництвом здійснювали архітектори А. Білогруд та П. Княгинецький. Внутрішнє оздоблення в більшовицькі часи було втрачено. Крім храму, в селі збереглася і будівля школи, зведена Комстадіусом. Містечко Короп приваблює тим, що тут зберіглося чотири храми і синагога, й також майже недоторканим залишився центр міста. Головною пам'яткою Коропа вважається Іллінська церква-фортеця. Її аналогів в країні немає! Навіть незважаючи на руїнований стан, вона справляє незвичайне враження. Деякі дослідники відносять її найдавнішу частину до XV-XVII ст., вважаючи частиною оборонних споруд. Пізніше над початковим корпусом будівлі була зведена масивна вежа, де знаходилися гармати, і прибудований корпус для складу снарядів. І тільки в середині XVII ст. звели баню, а бійниці переробили в вікна.  Навпроти Іллінської - Вознесенська церква (1764 р.) в стилі козацького бароко. Ще одна церква, Феодосіївська, досі не повернута віруючим - в ній знаходиться краєзнавчий музей. А в Успенській церкві (1894 р.) настоятелем був батько революціонера та винахідника реактивного двигуна Миколи Кибальчича (1853-1891). Останньому в місті присвячений окремий музей. Наступне містечко, куди ми зазирнемо – давній Любеч, що знаходиться на річковому кордоні з Білоруссю. Тут народився преподобний Антоній - майбутній засновник давньоруського організованого чернецтва і Києво-Печерської лаври. Тут він вирив дві перші печери, в яких і мешкав, тренуючи дух і тіло. Печери знайти нескладно: по центру встановлені покажчики в напрямку всіх пам'яток. Найцікавіший період розвитку Любеча припадає на період, коли в місті облаштував резиденцію Павло Полуботок - наступник Мазепи. Від нього залишилася будівля кам'яниці – одна з лічених такого типу споруд цивільної архітектури на Лівобережжі. В кінці XVIII ст. Полуботки поріднився з сербами Милорадовичами, які володіли містечком до 1917 року. За радянських часів Любечу сильно не пощастило – було розібрано усі 5 його дерев'яних храмів. Вцілів лише класицистичний Преображенський собор, який будувався як усипальниця Милорадовичів.  Відправимося далі до Міжрічінського природного парку, створеного 2002 року на місці військового полігону. Свого часу звідси в три етапи виселили людей, ліквідувавши до 30 населених пунктів. Вільхові ліси, що ростуть серед болотних драговин, дюни, соснові ліси із заростями оленячого моху, вересові пустки - тутешні ландшафти являють собою ілюстрацію для підручника про природу Східного Полісся. В парку мешкають рисі, лосі, олені, кабани, вовки, бобри тощо, а рівно й безліч птахів, серед яких журавель, орлан і лелека.  В селах, що лишилися на території парку, збереглися старі хати, два дерев'яних храми, будівлі дерев'яних шкіл. Величезний інтерес представляє й музей лісового побуту – по суті, краєзнавчий для цього величезного району Чернігівщини. Ще один природний парк в нашому нарисі - Мезинський. У нього входять 8 окремих заказників, два місцевих пам'ятника природи - дуб віком 800 років і 150-річна ялинова алея. Напрочуд мальовничим є заплавне озеро Підкова, що входить в список найбільш незвичайних і обов'язкових до відвідування озер в Україні. 1908 року в Мезині було відкрито значну стоянку давньої людини. Найцікавішими виявилися 5 куполоподібних жител, споруджених з кісток мамонта та жердин, й накритих шкурами. Модель такого житла можна побачити в археологічному музеї Академії наук. Будівля Мезинського музею є пам'яткою архітектури ХVIII ст. Крім археологічних знахідок, в ньому представлені і експонати з історії місцевості. А в місті Мена знаходиться колись єдиний на весь СРСР зоопарк в районному центрі. Засновано його було 1976 року зусиллями місцевих амбітних можновладців. Тільки за перші п'ять років існування зоопарк прийняв майже мільйон відвідувачів. У 1990-х частина тварин довелося продати, але основний «кістяк» видів (зараз їх понад 130) вдалося зберегти. Тепер на 3 га мешкають леви, тигри, бізон, верблюд, ведмідь, кінь Пржевальського, кенгуру, камерунська коза, мавпи, численні птиці й всі види домашніх тварин, наявні на території України. І при цьому нормально розмножуються вже в багатьох поколіннях. Радимо відвідати й старовинне місто Остер. В першу чергу, воно відоме рештками давньоруського храму – т.зв. Юр'євою божницею 1098 року. Колись храм цей височів в центрі фортеці. Нині він - єдиний зразок архітектурної школи Переяславського князівства, і один з 19 пам'яток архітектури Стародавньої Русі на території України. За 900 років церква майже зруйнувалася в результаті пожеж і зсувів, і більшу її частину розібрали. В 1990-х споруду віддали Київському патріархату. На стінах є цінні фрагменти давньоруських розписів.  Є в Острі і ще одна церква - Воскресенська, нині головна. Вона була зведена в 1845 році. Навколо неї - церковне кладовище. Крім того, Остер ще з царських часів був дачно-курортним місцем для чернігівської і київської еліти. Одним із зразків дачно-садибної архітектури є будинок генерала В. Солонини (1897 р.) З 1919 р. в ньому міститься краєзнавчий музей, де представлено багато речей, які належали роду Солонін - світильник, гобелен і крісло XVII ст., а рівно й інші раритетні експонати, як-от панагія Святої Варвари - пам'ятник ювелірного мистецтва XII ст. Нарешті, зазирнемо до Сосниці - місця народження Олександра Довженка (1894-1956). Музей в рідному будинку митця відкрився ще 1960 року. У ньому все відтворено так, як описано в «Зачарованій Десні». Поруч встановлено пам'ятник режисерові. Але Сосниця не обмежується тільки пам'яттю про Довженка. Колись значний повітовий центр, місто зберегло цікаві пам'ятки архітектури – в першу чергу, представницьку будівлю жіночої гімназії в стилі модерн. Цікавою є й будівля краєзнавчого музею, що знаходиться в будинку лікаря Щербатова (1870 р.)  Повний текст статті можна прочитати тут: http://kontrakty.ua/article/114117 Павло Ковальов

В сафари-парке в Чехии посетителям впервые показали недавно рождённых львят. Малышам два месяца, они уже уверенно бегают, играют и соревнуются за еду под пристальным наблюдением матери Халила, а вот их отец Барт отделен от них. Пол львят уже известен – все они девочки, правда, имен еще не дали. Двухмесячные малыши – берберийские львы, вымершие в дикой природе. Берберийские львы – самый большой подвид этой кошки. Когда-то они населяли Атласские горы в Северной Африке. Во времена Римской империи участвовали в гладиаторских боях. Считается, что в дикой природе последний берберийский лев был застрелен в Марокко в 1942 году. Сейчас всего около 90 редких кошек живут в разных зоопарках мира.

Когда в обществе людям наплевать на других людей, истории о спасении животных и те, кто занимаются этим спасением, выглядят не от мира сего. Журналисты побывали в одном из приютов для диких животных и своими глазами увидели, как выхаживают жеребенка лошади Пржевальского после пожаров в Чернобыльской зоне, львицу, разновозрастных тигров и зверят помельче. Уже три недели под Киевом спасают жизнь жеребенка, едва не погибшего во время недавних пожаров в Чернобыльской зоне. В чернобыльских лесах в те дни сухая трава разгоралась от малейшей искры, деревья вспыхивали, как свечки, пожар шел огненной стеной по заповеднику… В этом аду детеныш лошади Пржевальского, которому было около недели от роду, отбился от табуна. Его нашли пожарные, передали лесникам, а те – зоозащитникам. Малышку назвали Ванилька, и сейчас она в прямом смысле становится на ноги в приюте для диких животных в Чубинском. В соседних с жеребенком вольерах – жертвы человеческой жестокости и глупости. Здесь живет львица, которую морили голодом и били током живодеры. Сюда привезли тигров, найденных в полузаброшенной резиденции киевского бизнесмена. Просторная клетка стала домом для соколов, которых пытались вывезти из страны в чемоданах. И лишь малая часть из питомцев может скоро вернуться к дикой свободной жизни. Основательница приюта Наталья Попова рассказывает, что Ванилька могла погибнуть не только из-за пожара. Жеребенок получил ужасные ожоги, когда бродил по тлеющему горельнику, но еще одной бедой стало то, что кто-то «добрый» накормил кашей и хлебом жеребенка, который до этого питался лишь молоком матери. «Это чудо, что она выжила. Остановился желудочно-кишечный тракт, и первые дни она была такой слабой, что не могла встать. Вот, представьте, у вас отравление в самой жесткой форме, а кроме этого из-за пожара нарушен ритм дыхания, ритм сердца. Две недели были настоящим адом», – рассказывает Наталья Попова. Она говорит, что на восстановление уйдет, минимум, полгода. И особые опасения вызывают копыта – из-за ужасных ожогов они начали отслаиваться. «Мы верим, что шанс есть. Ветеринары разработали стратегию лечения, и каждый час Ванильке нужно внимание: кормление, обработка ран и просто ласка, ведь это совсем ребенок», – рассказывает новая «мама» спасеныша. Жеребенок доверчиво тянется к людям, мужественно переносит все процедуры, а на днях у него появился новый опекун. Владелец одной из конюшен пообещал оплатить покупку молочных смесей и препаратов. Деньги для других питомцев собирают с помощью соцсетей. Сейчас в приюте живут тигры, олень, косуля, лисы, лебедь, соколы и львица. С последней все и началось. «Два года назад к нам обратились зоозащитники. Они рассказали, что обзвонили все зоопарки, но никто не захотел приютить старую истощенную львицу с переломанным позвоночником. Львица Яна долго жила у живодеров, и когда я ее увидела, то поняла, что через два дня спасать будет некого. Мы быстро сделали просторную клетку, забрали ее. Зоозащитники обещали помочь со строительством вольера, кормом. Ни первого, ни второго не было. Пришлось создать страничку в соцсетях, но вместо помощи посыпались просьбы: «Помогите! Умирает животное»», – рассказывает Наталья Попова. Сейчас львица Яна живет по-царски – для нее сделали вольер, в котором летом можно плескаться в бассейне, а зимой греться под инфракрасной лампой. Она выглядит довольной, скачет, как игривый котенок, вдоль ограды, позволяет хозяйке приюта гладить себя идаже потянуть за хвост. Есть старые фото и видео на которых у Яны сквозь шкуру «светятся» ребра. Она мечется по клетке, яростно рычит. Живодеры, у которых она жила, били зверя током, морили голодом, она была готова накинуться на любого. «Я ее кормить боялась. Ее лапы пролезали сквозь прутья клетки, и била она с такой силой, что когти отлетали. Только через несколько месяцев Яна поверила, что я не враг. Мы никогда не узнаем всей правды, как с ней обращались. И ни один нормальный человек не сможет объяснить то, через что она прошла», – рассказывает Наталья Попова. В конце прошлого года зоозащитники нашли шестерых тигров на острове Водников под Киевом. Они жили на территории полузаброшенной резиденции одного из столичных бизнесменов. Как писали в СМИ, владелец уехал из страны, особо не беспокоясь о «зоопарке». В итоге, четверых хищников забрали частные зоопарки, а Цезарь и Клеопатра стали соседями львицы Яны. «До приюта тигры жили в тесных клетках, по колено в болоте. Им раз в неделю привозили уже протухшие головы рыб и кролей. Тигр – не падальщик, но люди считали, что такая еда – нормально. Теперь нужны месяцы, чтобы они восстановились», – рассказывает Наталья Попова. Всего в приюте находятся четыре тигра. Кроме упомянутых Цезаря и Клеопатры, после операции по коррекции вывиха коленной чашки восстанавливается семимесячный тигренок, а 15-летняя «пенсионерка» Кая неделю назад распрощалась с дрессировщиком и осваивает новый дом. «После клетки, в которой она жила всю жизнь,наш вольер «восемь на четыре» – огромный плацдарм. Как живут в цирке? Выходят из клетки «метр на метр» на репетицию и выступления. О том, чтобы пробежаться, и речи быть не может. Кая выглядит худой, но на самом деле у нее просто слабые мышцы», – говорят в приюте. Здесь вынашивают планы строительства еще одного просторного вольера и вспоминают, как «новоселье» изменило львицу: «Раньше Яну «заносило» на любом повороте. Из-за травмы позвоночника и атрофии мышц, удержать баланс было невозможно. Но прошло время, и она может припадать к земле или разгоняться, почти как здоровый лев. Она поменялась – стала вальяжнее. У нее снова взгляд львицы… Теперь у нее есть выбор. Яна решает: остаться в домике или пойти прогуляться между деревьев, поиграть с бревнами или подразнить овчарку, пожевать запрятанную вкусность или устроить пост наблюдения за соседями. Постепенно весь вольер становится пересечением дорожек, меток, укромных мест с запасами, лежками для отдыха – домом». Но строительство «тигриного дома» упирается в финансы. И каждый третий пост на странице приюта – просьба: «Переведите любую сумму: 10, 20, 100 грн на наш счет». На страничке приюта можно найти возмущенные комментарии, вроде: «Зачем вы держите зверей в клетках?». «Диванные зоозащитники» предлагают отпустить всех на свободу или устроить в зоопарки. Но куда выпускать тигра? Долго ли проживет без человека прирученный зверь? К примеру, приютов для медведей в Украине всего три! А в больших украинских зоопарках нет возможности спасти всех животных из цирков или частных зверинцев. Впрочем, некоторые пожильцы приюта, действительно, скоро заживут вольной жизнью. Не так давно счастливо закончилась история городского бобра. На месте его запруды начали стройку, зверь бежал, провалился в выгребную яму. Его спасли, отвезли в приют, а на днях он «переехал» в парк природы «Беремицкое». Сотрудник парка снял видео «переселения»: зверь какое-то время не решается выйти из клетки, а затем бодро рвет когти к воде. До этого в лес переехал барсук (его поймали в канализационной магистрали), и «сидят на чемоданах» три енотовидные собаки – их тоже планируют отдать в заповедник. У всех зверей разные истории, но в последнее время животных все чаще спасают от браконьеров, которые ставят силки, сделанные из стальных петель. В таких ловушках животные медленно умирают от удушья. В одной из клеток – соколы. В аэропорту «Борисполь» были задержаны контрабандисты, которые пытались вывезти пернатых в чемодане. Птицам дали наркоз, связали, смотали скотчем и сдали в чемоданах, как багаж. Как результат – у нескольких сломаны крылья, лапы. Из другой клетки с любопытством высовывает морду олень Леша. Кто-то приручил олененка, но зверь подрос и во время гона стал агрессивен. От «нелюбимой игрушки» избавились. Еще одни временные жители приюта – лисята. К ним сотрудники никого не пускают, говорят, что лисы не должны привыкать к людям. «У них в природе один враг – человек. Они бы не пропали в лесу, нашли бы, чем питаться, но кто-то их увидел и решил «спасти». Пожалуйста, не забирайте из природы лисят, волчат, медвежат или совят! Их мамы обычно возвращаются, просто боятся выйти при вас», – говорит Наталья Попова. «У людей странное понятие о любви к природе. Красивый цветок – сорвать, птицу – посадить в клетку. Мало кто умеет просто любоваться этим. Я привыкаю, привязываюсь к нашим зверям, но я рада и счастлива, когда вижу, как их выпускают. Это большее удовольствие, чем смотреть на зверя, который тянется к тебе сквозь прутья клетки», – добавляет она. Во времена, когда государству практически нет дела до людей, о животных заботятся лишь малое количество энтузиастов. И на это требуются средства. Поддержать приют для диких животных можно на странице https://www.facebook.com/lvitsaYana/.

В Киевском зоопарке полным ходом идет реконструкция, в частности, демонтаж центрального входа на проспекте Победы. Тем временем советник городского головы Киева Дмитрий Белоцерковец на своей странице в Facebook опубликовал фото нового входа в зверинец. "Новый вход в зоопарк. Публикую для тех, кто обсуждает демонтаж старой входной группы", – написал он. Новый вход в столичный зоопарк будет расположен на углу проспекта Победы и улицы Зоологической. Там уже установили скульптуру жирафа. Возле нового входа разместят кассы, информационный центр, общественные туалеты, медпункт (в одноэтажном здании справа). В двухэтажном здании планируется обустроить океанариум. Известные скульптуры зубра и львов украинского скульптора Юрия Рубана, которые стали символами зоопарка, но находятся в плохом состоянии, будут заменены на новые. Их также установят возле нового входа в зверинец. Скульптуру бизона планируется установить уже через неделю, а новую скульптуру львов – ко Дню Киева, в конце мая. Старые скульптуры не будут уничтожать, а установят на территории зоопарка.

В Киевском зоопарке уже начали отмечать Хэллоуин. Особенно этому рады его обитатели, которые очень любят лакомиться яркими и спелыми тыквами. Сейчас за этим могут понаблюдать и гости зоопарка: на странице в Фейсбук опубликовали график угощения животных. Интересно, что медведям и слону подарки будут выдавать почти каждый день. А вот посмотреть, как уплетают его еноты, можно только в четверг.

Геркулес, Христина, Дарина та Віля відзначили свої 8 років у Київському зоопарку. Спираючись на досвід західних зоопарків, спеціально для іменинників фахівці зоопарку підготували відразу два інтерактивних подарунки: унікальну пружинну платформу-гойдалку та особливу іграшку, яку створили на очах у відвідувачів.  

Последствия беспрецендентного для Тбилиси наводнения ужасают. 12 погибших, 24 пропавших безвести. Из берегов вышла река Вере, из-за чего была затоплена низинная часть территории столичного зоопарка. Многие животные погибли, многие - сбежали из вольеров, в том числе хищники.Сбежали 6 тигров, 6 львов, 8 волков, бегемот, пингвины, крокодил, 3 медведя. Некоторых удалось усыпить, других пришлось отстреливать. Шесть волков были убиты на территории Республиканской больницы.Застрелены также два тигра, два льва и медведь. Министр финансов Нодар Хадури заявил, что, по предварительным подсчетам, ущерб составляет около 40 млн. лари.

Владелец частного зоопарка Эммануэль Танго так любит змей, что иногда даже спит и читает в их обществе. А так он всегда готов лично продемонстрировать своих питомцев посетителям. Лунный новый год, который  начинается 10 февраля и знаменует собой начало года Змеи обязательно принесет удачу любителям  чешуйчатых.