У місті Овручі, що на Житомирщині, продовжує зростати кількість хворих на COVID-19. Щоденно в Овруцьку міську клінічну лікарню прибувають нові пацієнти. Як повідомляють лікарі, станом на 16 березня були завантажені майже 50% ліжкомісць, виділених для хворих на ковід.

Фотограф и путешественник Дмитрий Дятлов: «Каменное село» – удивительное место, расположенное на севере Житомирского Полесья. Это хаотическое скопление огромных валунов, непонятно как появившихся среди первозданного леса. Откуда они там взялись – совершенно непонятно. Но произошло это явно давно – по одной из версий сразу после схода ледника. Правда, верить в столь банальное научное объяснение не хочется, особенно когда сидишь среди поросших мхом каменных глыб и явственно ощущаешь мистику этого места. Гораздо легче поверить в легенды, передаваемые из поколения в поколение.  По одной из них, бог превратил в камни дома жителей села, которые отказались дать ему, переодетому в нищего странника, воды. Да, после общения с местными жителями эта версия кажется вполне вероятной. Согласно другой легенде, тут происходила битва светлых и темных сил, и камни, которые использовались как орудия борьбы, просто остались лежать на поле боя. Как бы там ни было, это место обладает удивительной энергетикой. Приехать в «Каменное село», вдохнуть запах первозданного леса, побродить между камнями, постоять в «следах бога» – выемках в форме стопы на одном из валунов, встретить рассвет в фантастическом лесу – это приключение, которое запомнится на всю жизнь».

Містечко Баранівка колись було одним з центрів фарфорового виробництва на українських землях. Фабрику тут було засновано ще 1804 року, та протрималась вона до 2010-го. Але скарби баранівського фарфору можна побачити в музеї колишнього заводу. Тут є зразки як масової, так і елітарної продукції, зокрема, гарнітур «Олена» на 70 одиниць, чи вироби, прикрашені живими квітами, підданими спеціальній обробці, або ж порцелянові солдатські фляги, настільні лампи чи навіть набір для шашликів.  Село Брусилів пишається музеєм, присвяченим Іванові Огієнку (1882-1972) – історику, лінгвісту, етнографу, правознавцю, педагогу, політичному та церковному діячові. Музей розповідає про усе життя Огієнка, його працю в Київському, та Кам’янецькому університетах, на посадах міністра освіти та міністра віросповідань УНР, а пізніше – в сані священника аж до архієпископа та очільника усіх православних українців Канади. Частину музею займає також краєзнавча експозиція. Під час прогулянки власне Брусиловим варто побачити дерев’яну садибу Синельникових, будівлі колишніх земської лікарні та єврейської школи. Біля Бердичіва є село Гальчин, в якому зберігся будинок дуже цікавого історичного персонажа – авантюрника, революціонера, письменника, військового та дипломата - Міхала Чайковського (1802-1885). Він керував Валахією (частина сучасної Румунії з центром в Бухаресті), тричі змінював віру, намагався стати козацьким гетьманом, та застрелився в 82 роки у приступі ревнощів до дружини, яка була на 50 років молодшою. Про усе це ви дізнаєтесь в експозиції, яка знаходиться в гальчинському палацику, дивом збереженому під час війн та революцій.  Селище Гульськ ховає під старовинним городищем один з найпотужніших опорних пунктів «лінії Сталіна», яка мала прикривати західний кордон СРСР. Зветься він «Гульська міна», і це - це справжнє секретне підземне місто. На глибині 10-15 м знаходяться вогньові точки, приміщення для особового складу, командний пункт, склади, лазарет, дизель-генераторна станція, сотні метрів коридорів тощо. 1941-го частина приміщень була підірвана, але й зараз Гульська міна – один з найпривабливіших об’єктів підземного туризму в Україні.  Невеличке село Іванків відоме своє церквою Різдва Богородиці, збудованою 1794 року як костел. Величезну цінність має інтер’єр храму, прикрашений грандіозним «стереорозписом» та фресками, які вкривають усі його стіни та склепіння. Автором фресок є австрійський монах Йосиф Прехтль (1737-1799).  З «іншого боку» Бердичіва, в селі зі схожою на назвою – Іванківці -знаходиться садиба поміщиків Журовських, яка складається з палацу, флігелю, манежу та стайнь. В приміщеннях зберіглася дійсно розкішна ліпнина у трьох залах, особливо – в колишньому Білому. Село Краснопіль було колись центром маєтку магнатів Ґіжицьких. Від неї залишився костел, збудований 1906 року, але з використанням стін храму 1754-го. Зараз триває неспішна реставрація цієї гарно стилізованої споруди. Новоград-Волинський здається містом дуже сучасним, але в ньому є цікаві об’єкти, серед яких відзначимо реконструйовані рештки фортеці Звягель (так колись звалося місто), а також одразу два музеї, присвячені родині Косачів, з якої походить Леся Українка. Перший музей влаштовано в будинку, де Леся народилася і прожила перші роки. Ще більш пізнавальним є другий музей, який присвячено усій родині Косачів. В музеї можна дізнатись подробиці життя Лесиної матері – Ольги Драгоманової-Косач (Олени Пчілки), її батька – Петра Косача, сестер та їхніх чоловіків, Лесиного брата – Михайла. Експозиція облаштована у 7 кімнатах. Село Терехове відомо як місце народження англійського письменника Джозефа Конрада – власне польського шляхтича Теодора Юзефа Конрада Коженьовського (1857-1924). Музей в селі відкрився ще 1987 року. Тут розповідають про весь життєвий та творчий шлях цього романтика, контрабандиста, капітана, мандрівника та автора творів, які входять до 20 найбільш відомих художніх книг англійською мовою. Завершується наш нарис селом Троковичі, де вцілів 9-банний дерев’яний храм – один з трьох таких в Україні. Головне диво та гордість храму – 15-метровий іконостас кінця XVIII ст., хоча більшість ікону у ньому – пізніших часів.  

Возможность улететь летом заграницу у нас отняла пандемия. Но чтобы устроить отличный отпуск, необязательно лететь или ехать далеко. Для любителей отдыха в палатках есть множество отличных вариантов неподалеку от Киева, где можно насладиться природой, пейзажами и чистым воздухом. Это прекрасный вариант, чтобы сбежать от городской суеты и цивилизации и провести незабываемый уикенд или даже отпуск. Однако, перед тем, как отправиться в такое путешествие, следует составить план и собрать все необходимое. Продумайте свой маршрут и вид транспорта. Также не забудьте закупить продукты, ведь некоторые места могут быть далеко от цивилизации. Обязательно возьмите с собой аптечку, теплую одежду, одеяло, подстилки и средства от насекомых. Кроме этого, можно захватить мангал, мяч, ракетки и другие элементы для активного времяпровождения. Собрав все это, можно отправляться в путешествие, определившись, какое место вам больше по душе.

В селі Барвинівка стоїть дерев’яний храм Вознесіння Христового, збудований 1794 року та відреставрований через 90 років. Окрім нього, в Україні не зберіглося храмів поліської школи такого вигляду. Храм збудований з двох видів деревини – буку та дубу. Інтер’єр зберігся: за радянських часів церкву перетворили на зерносховище, але «полінувалися» прибрати іконостас та скульптурну групу «Голгофа». Село Городківка уславлене напрочуд фотогенічним костелом Св. Клари. Його збудовано 1913 року та стилізовано під середньовічну архітектуру. Можна побачити оригінальні двері та інші прикраси зовнішніх стін, а також пам’ятну закладу плиту. Інтер’єр відновлено за старими малюнками та фотографіями. В селі Городське розташований монастир Св. Духа, який належить ПЦУ. Цю затишну лісову обитель засновано на початку 2000-х років. Крім головного, напівпідземного, храму, всі інші споруди в монастирі - дерев'яні. Тут можна вклонитися мощам відомих святих - Пантелеймона, Ніни, Варвари. Окремий меморіальний комплекс «Українська Голгофа» присвячено жертвам геноциду українського народу та репресій проти православного духовенства. Городське також є місцем етнофестів та різноманітних свят. Центром цих заходів служить музей і культурно-мистецький центр «Поліська хата» - автентична споруда XIX ст., в якій нічого не змінювалося, а тільки реставрувалося.  Село Заздрівка (Нойдорф) було центром поселень «волинських німців», які прийшли на ці землі в 1850-60-х роках. Кірха в Нойдорфі через діяльність її пасторів та громади стала свого часу найвпливовішою серед Союзу баптистських церков імперії. Будівля, яку ми бачимо, зведена 1896 року, та досі є центром паломництва лютеран. В селі Лебедівка стоїть костел з дивною історією: за одними даними, він був збудований 1920 року, за іншими - в 1927 році. За легендою, побудувати його чомусь дав дозвіл особисто Ленін. Як би там не було, це єдиний костел в Україні, про який відомо, що він зведений за радянської влади.  В Новій Чорториї можна побачити відмінно збережений палац Оржевських, який уміщує справжні інтер’єрні скарби: вітраж на античну тему, чавунні сходи, дзеркала, камін та ліпнину в центральному залі. Палац оточує парк з ажурною в’їзною брамою та службовими будівлями. В глибині парку стоїть монументальна церква - колишня родинна усипальня, на жаль, всередині сильно понищена. Зате в Новій Чорториї не просто зберігся, а досі працює гігантський паровий млин 1870 року. За розмірами він входить до п'ятірки найбільших в Україні - з боку ставу має аж 7 поверхів! В Овручі стоїть ще більш унікальна споруда: Василівський собор 1190 року – одна з лічених пам’яток архітектури Київської Русі в провінції. На початку ХХ ст. руйнований храм реставрував (фактично, зведши наново) відомий в майбутному архітектор О. Щусєв, а на відкриття прибув імператор Микола ІІ. Щусєв також спорудив поруч корпус монастиря в стилі новгородської архітектури. До відновлення розписів собору залучили, зокрема, К. Петрова-Водкіна, а фрагменти давньоруських фресок вміло скомпонували з новими розписами. Елегантна садиба в античному стилі занепадає в селі Рогачі Ружинського району. Нещодавно її виставили на аукціон. Поки будинок маєтку остаточно не впав, варто відвідати це село та роздивитися рештки інтер’єрів, особливо ж – ліпнини в центральному залі. Село Романівка є малою батьківщиною великого поета Максима Рильського. Він провів тут майже все дитинство та юність. В колишній школі, збудованій батьком Рильського – Тадеєм - влаштовано музей. На місцевому кладовищі поховані батько, мати та один з братів поета. На березі річки росте «Максимова липа», а в дні цвітіння бузку в селі проводиться свято «Романівська весна». А село Яроповичі відомо через примхливих форм дерев'яний садибний будинок пана Котюшинского. Ще нещодавно в ньому була школа, зараз будинок стоїть пусткою, але досі має привабливий вигляд.

У Житомирській та Київській області пожежі не припиняються - загалом горить понад 3 тис. гектарів лісів та трав'яних настилів. Зокрема, у Житомирській області площа пожежі становить 2 тис. гектарів на території Виступовицького лісництва та 700 гектарів на території Бережестського лісництва, повідомляє Державна служба з надзвичайних ситуацій. Прокуратура Житомирської області відкрила кримінальне провадження за фактом пожеж, вогонь там знищив десятки будинків та пошкодив лісові масиви чотирьох лісгоспів. У зоні відчуження Чорнобильської АЕС триває гасіння пожеж у п'яти лісництвах, зокрема, в Корогодському, Луб`янському, Паришівському, Дитятківському та Денисовицькому лісництвах. До ліквідації пожеж залучили майже дві тисячі пожежників та сотні одиниць техніки. Пожежу допомагають гасити три літаки АН-32П, які скидають тонни води. Втрати в природі важко оцінити. Екологи бояться, що загинули маса тварин і рослин.

"Это село, которое сгорело полностью. Магдин называлось. Там староверы жили, еще в четверг кстати жили. А сегодня - груды пепла и печи", - пишет Rus Belkin, руководитель Dronarium Украина.

Близько сотні Житомирських десантників здійснили десантування з військово-транспортного літака Ан-26. Напередодні стрибків військовослужбовці провели передстрибкове тренування, отримали парашути та розподілились по корабельних групах. Десантники здійснювали стрибки з особистою зброєю та спорядженням. Під час десантування були відпрацьовані імітаційні елементи ведення вогню з повітря, а після приземлення - збір на площадці приземлення та виконання визначених завдань. Десантування здійснювалося на швидкості 300 кілометрів на годину з висоти 600 метрів. Дані стрибки проводилися в рамках планового виконання програми з повітрянодесантної підготовки. Більшість десантників вже відчули на собі швидкості літака та велику кількість адреналіну у крові, але на борту Ан-26 є і новачки, які нещодавно пройшли підготовку для виконання стрибку з парашутом саме з військово-транспортного літака, адже з нього стрибки значно відрізняються від десантування з вертольоту Мі-8 та мають підвищену складність. Посадка проводиться в порядку, зворотньому черговості стрибка. Нарешті, літак виїхав на злітну смугу та відірвався від землі, дехто з першачків говорив, що здалося, що це відбулося зі швидкістю світла. І зацікавленістю хлопці та дівчата дивляться у вікно літака, дехто кричить із захопленістю «дивіться, наш Житомир!». Звучить сирена, випускаючий подає команду «Приготуватися!». Один за один, в один потік через вантажний люк десантники покидають повітряне судно. Ось і прийшла черга здійснювати стрибок другій корабельні групі, всі, як один, шістдесят військовослужбовців уважно слухають команди випускаючого. Керівник стрибків майор Петро Маснюк зазначив, що під час зайнять з повітрянодесантної підготовки військовослужбовці відпрацювали завдання з десантування у тил противника для виконання визначених завдань. Усі військовослужбовці, які були залучені до здійснення стрибків з парашутом, повністю виконали навчальні завдання і удосконалили свій професійний досвід.

На Житомирщині маршрутка врізалася у вантажівку, внаслідок чого загинули 10 людей, ще 10 отримали травми. Про це повідомила речниця поліції області Алла Ващенко: "Водій маршрутки - мікроавтобуса Volkswagen, рухаючись у напрямку Житомира, на 127-му кілометрі автодороги Київ-Чоп здійснив зіткнення з вантажівкою з напівпричепом. Вона рухалася попереду нього у попутному напрямку. Внаслідок отриманих травм на місці події загинули 10 людей. Серед них одна дитина. До лікарень Житомира доставлено також 10 поранених. У них травми різного ступеня тяжкості. Водій маршрутки загинув, інший водій зараз дає свідчення слідчим". Відомо, що аварія сталася сьогодні приблизно у 10:40 неподалік села Глибочиця Житомирського району. Наразі на місці події працює слідчо-оперативна група Головного управління Нацполіції в області та Житомирського відділення поліції, патрульні, рятувальники і медики.

Працівники спеціальної поліції та інших підрозділів поліції області під процесуальним керівництвом військової прокуратури Житомирського гарнізону у ході розслідування  обставин пошкодження магістрального нафтопроводу вийшли на схему розкрадання спеціальної техніки та транспортних засобів.  Упродовж двох тижнів було проведено низку обшуків у Новоград-Волинському районі та вилучено майже 200 об’єктів, підготовлених до продажу. Серед виявленої техніки - БТРи, БМП, ЗІЛи, УРАЛи, ГАЗ, кунги,  причепи, автоцистерни, автовишки, тягачі з лебідками та інша техніка, у т.ч. для транспортування людей по суходолу і на воді. Також вилучено значну кількість запчастин до неї, акумуляторні батареї, шини та інше.На даний час встановлюється приналежність вищезазначеної техніки, у тому числі чи перебуває вона на відповідному обліку у військових частинах. Водночас  з’ясувалось, що в Інтернет-мережі на відповідних ресурсах  фізичною особою розміщено оголошення про продаж вказаної техніки. - Санкціоновані обшуки були проведені  за кількома адресами, де зберігались  транспортні засоби. Окрім, власне самої техніки, нами також вилучено і документи про її походження. Нині  вказана в них інформація перевіряється, - прокоментував начальник поліції Житомирщини В’ячеслав Печененко. Нині усі обставини розслідуються у рамках розпочатого за ч. 3 ст. 191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу України. Поліцією ініційовано клопотання щодо накладення арешту на вказану техніку до з’ясування усіх обставин. Санкція статті передбачає покарання у вигляді обмеження волі на термін від 3 до 5 років або ув’язнення строком від 3 до 8 років.