Попри свій вік, машина безперервно виконує поставлені завдання. Морпіхи зазначають, що гармата 122-го калібру вражає скупчення піхоти, вантажівки, легку броньовану техніку, пункти управління та інші цілі на окупованій території Херсонщини. У прибережних районах Дніпра армія РФ використовує чимало засобів БПЛА – від FPV-дронів до безпілотних авіаційних комплексів типу крило («Зала», «Ланцет», «Орлан»). Російські військові полюють, зокрема, і за артилерійськими позиціями Сил оборони України – морпіхам часто доводиться працювати у несприятливих погодних умовах та використовувати різні засоби маскування, розповідають вони. «На кожному напрямку свої особливості, різні підрозділи працюють. Але ми говоримо так: для морської піхоти нема завдань, які неможливо виконати. В будь-яку погоду, в будь-яких умовах», – сказав кореспонденту Радіо Свобода командир взводу, старший офіцер артилерійської батареї з позивним «Шульц». Автор: Іван Антипенко

На Херсонщині другу добу триває евакуація людей з підтоплених через підрив росіянами Каховської дамби районів. Волонтери, військові та рятувальники на човнах та спецмашинах добираються до Корабельного району у Херсоні, який постраждав найбільше. З району Острів та прилеглих вулиць вивозять не тільки жителів, а і їхніх тварин. Місцеві телефонують рятувальникам та вказують адреси, звідки їх потрібно забрати. Вода настільки висока, що самостійно вибратись з району вже неможливо."Російські терористи вкотре довели, що вони є загрозою для всього живого. Абсолютно свідоме знищення одного з найбільших водосховищ України. Щонайменше 100 тисяч людей жили в цих районах до російського вторгнення. Принаймні десятки тисяч досі там. Сотні тисяч людей залишилися без нормального доступу до питної води. Наші служби, усі, хто може дати людям порятунок, уже залучені. Але ми можемо допомогти тільки на підконтрольній Україні території. На окупованій Росією частині окупанти навіть не намагаються допомогти людям.Це ще раз демонструє, із яким цинізмом Росія ставиться до людей, чию землю захопила, і що насправді Росія несе Європі та світу", — Президент України Володимир Зеленський. ДСНС: "Станом на 15:00 з підтоплених територій евакуйовано 1 752 людей, з яких 103 — діти. Врятовано 201 особу (з них 13 дітей). Надано психологічну допомогу 111 громадянам. Розгорнуто роботу 9 евакуаційних пунктів. За попередніми даними, всього підтоплено 20 населених пунктів та 2 612 будинків на правому березі р. Дніпро. До ліквідації наслідків залучено майже 1 800 осіб та понад 300 од. техніки, з них від ДСНС — 772 рятувальники та 207 од. техніки, у тому числі 33 плавзасоби".

Російські окупаційні війська вночі 6 червня підірвали греблю Каховської гідроелектростанції. ГЕС відновленню не підлягає. Триває евакуація людей із затоплених сіл. Вночі 6 червня у соцмережах з’явилися повідомлення про руйнування дамби Каховської ГЕС. Вранці в оперативному командуванні «Південь» ЗСУ у підриві дамби звинуватили російські окупаційні війська. Російська окупаційна влада спочатку заперечувала факт руйнування, а згодом заявила, що верхню частину Каховської ГЕС зруйновано нібито внаслідок обстрілу українськими військами, а саму дамбу водосховища, мовляв, не зруйновано. Президент України Володимир Зеленський оприлюднив відео, на якому видно, як вода із Каховського водосховища стрімко витікає через пошкоджену ділянку дамби. Українська влада оголосила про евакуацію населення із районів Херсонщини, що потрапили у зону можливого затоплення. За фактом підриву Каховської ГЕС Офіс генпрокурора України відкрив справу про екоцид. На терміново скликаному засіданні РНБО погодили комплекс міжнародних і безпекових заходів, щоб притягти Росію до «жорсткої відповідальності». Головну будівлю Північно-Кримського каналу та Каховську ГЕС у Херсонській області російські війська захопили у лютому 2022 року. За даними ГУР міністерства оборони України російські окупанти замінували Каховську ГЕС ще у квітні минулого року, а у жовтні додатково замінували шлюзи та опори ГЕС. Ще тоді українські розвідники попереджали, що дамбі Каховського водосховища та агрегатам Каховської гідроелектростанції загрожує руйнування, а також про можливі тяжкі наслідки для усього півдня України, включаючи окупований Крим. Фахівці моделювали наслідки можливого підриву греблі водосховища. За найгіршим сценарієм моделювання передбачало, що повінь заллє лівий берег (його південно-східну частину) Дніпра. Приблизно через 19 годин на Антонівський міст, що східніше Херсона прийде хвиля висотою у 4-5 метрів. Далі можливий зворотний розлив річки Інгулець, а через чотири-п’ять днів – невеликий розлив річки Буг під Миколаєвом. У Херсонській ОВА повідомили, що потенційною зоною затоплення є щонайменше десять сіл та частково Херсон. Повідомляють про підтоплення декількох херсонських мікрорайонів. На правобережжі Херсонської області через загрозу затоплення евакуюють близько 16 тисяч людей. Зоозахисна організація UAnimals після спілкування з керівництвом зоопарку «Казкова діброва», що в окупованій Новій Каховці, підтвердила: зоопарк повністю затоплено і врятуватися могли лише лебеді та качки.  Оглядачі світових медіа звертають увагу, що гребля Каховського водосховища зазнала руйнувань на піку очікувань контрнаступу української армії.

Усі виявлені боєприпаси знешкоджують. Нацгвардійці зазначають, що найбільше знаходять артилерійські снаряди армії РФ, ракети від систем залпового вогню «Град», міни та інші боєприпаси. За словами саперів, на повне очищення Херсонської області від вибухонебезпечних предметів знадобиться ще багато років. Як сапери Національної гвардії України виявляють і знешкоджують російські снаряди в степах Херсонщини

Брати Ковальови та їхні дружини вирішили провести свої останні дні, живучи без електрики та опалення в зруйнованому війною селі Посад-Покровському в Херсонській області. Серед руїн, зате, кажуть, на своїй землі.

11 листопада Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило про те, що Херсон повертається під контроль української армії, до міста заходять частини ЗСУ. Росія заявила про відхід із Херсона, оскільки у зв'язку із наступом ЗСУ виникла загроза потрапляння великого російського угруповання у котел. Під час свого відходу російські військові замінували територію, підрвали котельні та телецентр у Херсоні, а потім підірвали Антонівський міст. Підірвані мости та покинуті російські військові позиції, які бійці ЗСУ виявили під час просування, свідчать про те, що російські війська сплановано залишали цей район. Люди, які пережили російську окупацію, із сльозами на очах зустрічають українських військовослужбовців, які звільняють їхні села і міста. «Люди пропонували військовим теплу їжу, коли солдати входили в місто. Я бачив, як солдати плачуть», – розповідає воєнний кореспондент проєкту Donbas Frontliner Андрій Дубчак. Водночас, Головне управління розвідки Міністерства оборони України припускає, що на правобережжі Херсонщини залишається ще кілька тисяч російського окупаційного контингенту.

Під час робочої поїздки до Херсонської області Президент України Володимир Зеленський відвідав передові позиції військовослужбовців на адміністративній межі з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим. Капітан Руслан Маришев ознайомив Главу держави з оперативною обстановкою та системою укріплень на адмінмежі з АР Крим. На передовій позиції Володимир Зеленський оглянув бліндаж та окопи й коротко поспілкувався з військовослужбовцями, які несуть тут службу. Президент поцікавився рівнем забезпечення та умовами перебування бійців на позиціях. Також Глава держави відвідав базовий табір українських військових поблизу села Чаплинка, де ознайомився з умовами розміщення особового складу. У модульному містечку Володимир Зеленський оглянув спальний, санітарний модулі та польовий спортивний зал. У санітарній частині Глава держави поспілкувався з черговими лікарями, запитав про забезпечення медобладнанням та лікарськими засобами, а також поцікавився епідемічним станом і перебігом вакцинації серед військових. «Ми сьогодні на Херсонщині. Бачимо наші позиції, перевіряємо готовність з точки зору техніки, наших бійців, наших бригад. Дуже важливо як на передовій, так і в резерві бачити стан наших військових, стан нашої армії – технічний і психологічний. Це важливо для того, щоб розуміти: те, що війська відходять, не значить, що армія не повинна бути готовою до того, що може в будь-який момент бути повернення військ до кордонів нашої країни», – сказав Володимир Зеленський. Також Глава держави передав двом військовим підрозділам прилади нічного бачення та тепловізори.

Бум приморського туризму, який охопив південні українські області останніми роками, «зробив касу» і Херсонщині, яка до цього «губилася» на тлі не тільки Криму та Одеси, але навіть Бердянську. Хоча набір пропонованих тут екскурсій вже непогано охоплює палітру визначних місць, в основному, упор робиться на сам Херсон, Олешківські піски, Асканія-Нову, острів Джарилгач, Каховку, та, останнім часом, Рожеве озеро. А значна частина Херсонської області все ще залишається terra incognita для туриста. Ми ж пропонуємо познайомитися в цьому фотонарисі з іншими цікавими місцями в області - як природними, так і історичними. По-перше, на Херсонщині можна побачити місця двох козацьких Січей. Вони відносяться до XVIII ст. (усі інші – а їх було біля десятка - затоплені Каховським водосховищем). Кам'янська Січ заснована козаками отамана Гордієнка в 1709 р., після першого розгрому російськими військами Війська Запорізького на Хортиці, та проіснувала з перервами до 1728 р. Нині на її території знаходиться маленьке козацьке кладовище з могилою Гордієнка (1733 р.), а також залишки господарського двору поміщика Агаркова (Огарко), що спеціально свого часу купив місце Січі, аби оберігати цю місцевість від занедбання. Прогноївська паланка (нині - с. Геройське) існувала протягом 1735-1769 рр. Тепер тут стоїть пам’ятник козакам. В селі також є храм Казанської ікони Божої Матері, зведений в 1898 р. на кошти нащадка козацько-старшинського роду Григорія Капусти. Тепер перейдемо до історії багатих німецьких колоністів, які колись володіли на Херсонщині величезними латифундіями. В с. Гаврилівка на рубежі XIX-XX століть зведений палац для німецького роду Фальц-Фейнів. Цьому роду Україна зобов'язана заповідником Асканія-Нова. Від палацу залишилися романтичні руїни, як і від склепу подружжя Фальц-Фейнів у с. Новочорномор’я. Тут були поховані Олександр Едуардович (1859-1908), брат Фрідріха, засновника Асканії-Нової, і його дружина Софія. Склеп зведений на скіфському кургані. Та найбільш відомою з руйнованих палаців Херсонщини можна вважати садибу князя Петра Трубецького (1852-1911) в с. Козацькому, зведену в 1885-97 рр. Стилізований під середньовічну фортецю комплекс складається з стіни, воріт з кутовою вежею, власне палацу в стилі ренесансу, неоготичного флігеля, парку і винного заводу. В останньому знаходиться відома виноробня ВАТ «Князя Трубецького». Особливу романтику садибі надають штучні фонтани «Дівочі сльози» на палацових терасах над Дніпром. Недалеко від палацу стоїть унікальна споруда - т.зв. Вежа Вітовта (литовський князь XIV-XV ст.) 2017 року встановлено, що стіни перших поверхів скріплює розчин, що застосовувався в будівлях литовського періоду. Таким чином, вежа в нижній частині – найстарша споруда Північного Причорномор’я. В с. Садовому стоїть цікавий пам'ятний знак на честь першого губернатора Катеринослава, героя російсько-турецької війни 1787-1791 рр. генерала Синельникова (1741-1788 рр.) Пірамідальний обеліск прикрашений скульптурою ангела, барельєфом генерала і символічною похоронною урною. Споруджений він був на початку ХХ ст. Тепер поговоримо про сакральні об’єкти. В області частково зберіглися два видатних монастиря. Корсунський монастир знаходиться в передмісті міста Нова Каховка - с. Корсунці. Він заснований в 1797 р. старообрядцями в честь Корсунської ікони Божої Матері, потім його відібрала державна церква. Вціліли фрагменти стін, західні ворота і північно-східна вежа з шатровим завершенням. Головним храмом є Михайлівський в будівлі трапезної. Нині це жіноча обитель УПЦ МП. Григорівський Бізюков монастир в с. Червоний Маяк заснований в 1781 р. на місці колишньої турецької фортеці. Це був найбагатший монастир на території півдня України, а на поч. XX ст. він взагалі входив до п'ятірки найбагатших в Російській імперії. До закриття монастиря в ньому було 6 храмів, з яких залишилися два. Найстаріші об'єкти в монастирі - печерні келії XVIII ст. Збереглися руїновані стіни з вежами і воротами (частково), трапезна, наземні келії та господарські будівлі. Монастир чоловічий, також належить УПЦ МП. В Генічеську стоїть елегантний собор колишнього монастиря Різдва Богородиці, побудований в 1904-1907 рр. Він є єдиною культовою спорудою міста, яка вціліла після епохи СРСР. Також на Херсонщині є унікальне село Зміївка - єдине в Україні, в якому живуть шведи - нащадки колоністів (їх зараз близько 200 осіб), покликаних сюди ще 1782 року. Старе покоління ще розмовляє на старошведському діалекті, а на свята вдягає доволі архаїчний одяг. За останні 20 років в селі побували численні туристи зі Швеції, а в 2008 року сюди завітав навіть король Карл XVI Густав з дружиною. Поруч зі шведами мешкають нащадки й німецьких колоністів, які колись заснували мали по сусідству власні поселення (тепер всі вони входять в состав Зміївки). А радянський період приніс сюди хвилю депортованих із Західної України бойків, які раніше проживали в прикордонних з Польщею селах. Нині саме бойки становлять тут 80% населення, будучи найбільшою бойківської громадою в Україні поза територією компактного проживання. І на завершення нарису - про місця для «чистого» відпочинку. Першою буде Гола Пристань. Її заснували 1709 року, коли на хвилі петровських репресій ближче до гирла Дніпра втікали українські селяни і козаки. На території міста протікає частина легендарного рукава Дніпра - Конки, яка колись огинала Великий Луг (верхні плавні Дніпра, затоплені Каховським водосховищем). Уздовж неї тягнеться набережна – головний променад міста з численними скульптурами та фотозонами. Є в Голій Пристані і два озера - Солоне і Боброве. У 1889 році на Солоному озері був відкритий найстарший в Україні бальнеологічний санаторій - «Гопри». З Голій Пристані можна дістатися на острови дельти Дніпра. Одним з найцікавіших островів дельти є Білогрудів. Мешканці острова - прямі нащадки біглих козаків. Вони майже не мають городів і садів, живучі з рибальства та розведення корів, свиней і птиці.  Й, нарешті, ми все ж не можемо оминути вже доволі відоме Рожеве, або ж Лемурійське, озеро. За найпоширенішою версією, воно виникло 1969 року в результаті падіння військового літака - воронка від удару швидко заповнилася підземними водами доісторичного моря, що існувало мільйони років навколо праконтиненту Лемурія. Солоність води в озері така сама, як в Мертвому морі. А рожевий колір йому надає водорість «дуналіелла», яка під дією сонця виробляє бета-каротин (його-то і вважають основним «винуватцем» омолодження). Цілющими тут є не тільки вода, але і мул, що утворився на березі озера. Зазначимо, що Рожеве озеро знаходиться буквально біля берега затоки Сиваш - з його не менш унікальним складом води і цілющими грязями. Повну версію статті можна подивитися тут: http://kontrakty.ua/article/122868

На Державному випробувальному полігоні Збройних Сил України «Ягорлик», що на Херсонщині, відбулися тактичні навчання з бойовою стрільбою з підрозділами ЗРК «Бук-М1», С-300ПТ, а також контрольні льотні випробування ракет до зенітних ракетних комплексів С-300ПТ, С-300ПС, С-300В1 та визначальні відомчі випробування зенітного ракетного комплексу С-125-2Д1. Цього року пуски відбувалися з використанням автоматизованого мобільного командного пункту «Ореанда». Це було перше застосування «Ореанди» в складі бойового полку ППО після надходження на озброєння.  Цьогорічний їх масштаб вразив навіть «старожилів» протиповітряних підрозділів. Дмитро Силка, заступник командира дивізіону С-300В1 каже, що за всі 25 років служби в Повітряних Силах не бачив такого потужного угруповання ППО, яке було створене на полігоні Ягорлик.– Коли наш дивізіон прибув на полігон, тут уже розгорталися кілька підрозділів, – розповідає офіцер. – До вечора зібралося все угруповання: зведений полк «Буків», зведений полк «трьохсоток», дивізіони С-125-2Д1, КП «Ореанда», значна кількість техніки, озброєння, особового складу – на моїй пам’яті такого масштабного навчання не було. За легендою навчань, угруповання протиповітряних підрозділів мали протистояти масованому нападу противника з повітря. У перші дні активної фази навчань українські винищувачі Су-27 і МіГ-29 та штурмовики Су-25 «підігрували» підрозділам ЗРВ та РТВ, виконуючи польоти в ролі контрольних цілей для засобів ППО. Водночас пілоти відпрацьовували бойові пуски керованих ракет класу «повітря-повітря» по безпілотниках ВР3 «Рейс». У наступні кілька днів бойові розрахунки зенітних ракетних комплексів знищували по кілька «Рейсів» одночасно. Керівники навчань подбали про високу інтенсивність завдань і максимальне наближення до реальних бойових умов. Оперативна обстановка змінювалась що десять хвилин. Змінювались і бойові завдання, і підрозділи, які мали їх виконати. Це сприяло неабиякій динамічності навчань та тримало у постійній напрузі розрахунки, яким часто доводилося імпровізувати, знаходити нестандартні рішення, аби відбити повітряний напад ворога.Одним із таких сюрпризів для ракетників став невідомий безпілотник, що рухався непозначеним маршрутом та імітував роботу ворожого розвідника. Ракетники не розгубилися – знищили і його, разом із запланованими цілями. Загалом було проведено дев’ять епізодів стрільб ЗРВ, під час яких ракетники випустили більше пів сотні зенітних керованих ракет різної дальності. Та чотири епізоди стрільб авіації. І ЗРВ, і авіація зі своїми завданнями впоралися. Цілі знищено.Командувач Повітряних Сил генерал-полковник Сергій Дроздов не приховував задоволення від результатів стрільб. Після закінчення стрільб він проїхався по позиціях і особисто подякував ракетникам за успішно виконану роботу. Бойові стрільби зенітних ракетних комплексів та іншого озброєння на полігоні «Ягорлик» у Херсонській області проводять із 2016 року. Єдиний полігон «Чауда», який використовувала Україна для цих потреб, залишився в тимчасово анексованому Криму.