У столиці Азербайджану Баку відсвяткували визволення від вірменських сил частини Нагірного Карабаху і сусідніх територій країни за результатами шеститижневого конфлікту. Вулицями міста пройшли близько трьох тисяч військових, проїхали танки й інша військова техніка – загалом близько 150 одиниць, над містом пролетіла бойова авіація й безпілотники, а в сусідній Бакинській бухті демонстрували маневри військові кораблі. На параді був присутній і президент Туреччини, союзника Азербайджану, Реджеп Тайїп Ердоган. Турецькі військові теж узяли участь у параді.

Цими вихідними відбулися протести у Білорусі, Молдові та Вірменії. Як проходили мітинги у цих країнах?

Фотокореспондент Радіо Свобода був у групі журналістів, яких представники влади супроводили у Фюзулинський район Азербайджану. Ця територія була нещодавно повернена від сил місцевих вірмен під контроль Баку після того, як у вересні спалахнула війна за територію в Нагірному Карабасі і його околицях.

Багато етнічних вірмен, які тікають з регіонів навколо Нагірного Карабаху, вирішили зруйнувати свої будинки, виносячи стільки, скільки вони можуть нести. Знищення відбувається перед запланованою передачею Азербайджану території, захопленої вірменами під час війни на початку 1990-х.

Після перемир'я, підписаного за посередництва Росії між Вірменією і Азербайджаном пізно увечері 9 листопада, Москва направляє своїх військових для спостереження за дотриманням миру. Це не вперше, коли російські миротворці розміщуються на пострадянському просторі, найчастіше з дуже різними результатами. У 1992 році російські військові були долучені до складу багатонаціональних сил для підтримки миру в регіонах Грузії (Південна Осетія) і Молдови (Придністров'я), що відкололися, після спеціальних домовленостей сторін про припинення бойових дій. У 1994 році вони долучилися до інших миротворчих сил в Абхазії, що відкололася від Грузії, щоб зупинити бойові дії та запобігти етнічним чисткам, але з обмеженим успіхом. Російські військові й досі, за станом на 2020 рік, дислокуються в усіх цих регіонах.

Офіційні Єреван і Москва заявили про укладення тристоронньої угоди Вірменії, Азербайджану і Росії про зупинення бойових дій у Нагірному Карабасі, у Баку висловили задоволення такою угодою. Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян повідомив про підписання такої домовленості, яка набула чинності в ніч на 10 листопада, у фейсбуці. За словами Пашиняна, він пішов на таке рішення «в результаті глибокого аналізу воєнної ситуації і оцінки позиції людей, які найкраще її знають». Як вважає вірменський керівник, «це не перемога, але й поразки не буде, поки сам себе не визнаєш переможеним; ми ніколи не визнаємо себе переможеними». Як стверджує Пашинян, «ми боролися до кінця, і ми переможемо – Карабах встояв». Президент Азербайджану Ільгам Алієв висловив задоволення у виступі на телебаченні, що цією угодою «ставиться крапка в урегулюванні карабаського конфлікту», і заявив, що нинішня домовленість приведе до тривалого миру. Він висловив упевненість, що ця угода відповідає інтересам народів і Азербайджану, і Вірменії, і інших країн регіону, і також подякував президентові Росії Володимирові Путіну за особисту участь в урегулюванні карабаського конфлікту.За його словами, ця домовленість «кладе край окупації азербайджанських земель». У Вірменії повідомлення про підписання спільної заяви зустріли протестами і заворушеннями.

У столицях Азербайджану і Вірменії спостерігається інтенсивна демонстрація патріотизму, в час, коли дві країни вже місяць ведуть активні бойові дії. Конфлікт між Азербайджаном і Вірменією через Нагірний Карабах триває з останніх років існування Радянського Союзу. Регіон, населений переважно вірменами, в 1991 році оголосив про незалежність від Азербайджану, але жодна з країн світу цього не визнала.

У Нагірному Карабасі тривають бойові дії між азербайджанськими й вірменськими силами, попри заклики міжнародної спільноти дотримуватися умов укладеного наприкінці минулого тижня перемир’я. Протистояння в регіоні знову спалахнуло 27 вересня. З того часу з обох боків загинули сотні військових і невідома кількість цивільних. Це найбільша ескалація в Нагірному Карабасі з 1994 року. У Вірменії й Азербайджані оголошені воєнний стан і мобілізація. Конфлікт між Вірменією й Азербайджаном через Нагірний Карабах розпочався в 1988 році. До укладення угоди про припинення вогню 1994 року Баку втратив контроль над майже всім Нагірним Карабахом і ще частиною прилеглих до нього районів країни – разом до 20% міжнародно визнаної території Азербайджану. У серпні 2020 року вірменський парламентар Сасун Мікаелян закликав створити офіційну добровольчу дружину, що увійшла б до складу збройних сил Вірменії. Мікаелян сказав, що це необхідно, бо Вірменію «оточили вороги». Чому місцеві вірмени біля лінії фронту в Нагірному Карабасі беруться до зброї проти азербайджанських військових – у фотогалереї кореспондента Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Еймоса Чаппла. А у самому Степанакерті працює цілодобово приватна пекарня, надаючи свіжий хліб місцевим жителям, які залишилися в головному місті охопленого бойовими діями Нагірно-Карабаського регіону.

Фотоагентство AFP має двох своїх найдосвідченіших фотографів, які працюють по обидві сторони збройного конфлікту між Вірменією та Азербайджаном. На світлинах те, що вони спостерігали з моменту останнього спалаху протистояння на суперечливій території Нагірного Карабаху з 27 вересня. Фотографував із вірменського боку Аріс Мессініс, а Бюлент Кіліч передав світлини з Азербайджану.

Длительный конфликт между Арменией и Азербайджаном за территорию Нагорного Карабаха/Арцаха вновь обострился в сентябре 2020 года. С обеих сторон за несколько недель войны погибли сотни военных и мирных граждан. Несмотря на объявленное гуманитарное перемирие, боевые действия продолжались и на этой неделе. Коррепонденты агентства Getty Images Алекс Макбрайд и Брендон Хоффман работали в эти дни в Степанакерте, Аскеране и Шуши.