Українська версія жіночого журналу Elle представила фотосесію з українськими захисницями «Жінки на фронті». Шеф-редакторка ELLE.UA Катерина Попова: Цикл інтерв’ю на ELLE.UA «Жінки на фронті» про жінок-військових вважаю найважливішим за всі роки своєї професійної діяльності. ELLE з французької перекладається як «вона». А «вона» в Україні сьогодні саме така — мужня та смілива, бореться за незалежність своєї країни. Під час війни жінки взяли на себе величезну відповідальність: одні — за родини й дітей, виїхавши за кордон та допомагаючи в тилу, багато інших — на фронті, взявши в руки зброю та поїхавши в найгарячіші точки бойових дій, щоб захищати свої сім’ї та Батьківщину. «Українські жінки — це не тільки жертви війни. Вони нарівні із чоловіками воюють на всіх фронтах», — сказала перша леді України Олена Зеленська в інтерв’ю ЗМІ Республіки Корея. І це дійсно так, жінки України — мужні, сміливі, незламні, приклад та натхнення для всіх народів світу. У лавах української армії служать 42 тисячі жінок. Тисяча з них перебуває на командирських посадах, чудово справляючись і з важкою фізичною роботою, і з емоційним напруженням. Нарівні із чоловіками вони воюють на всіх фронтах, а кількість жінок, які хочуть захищати Україну, зростає. Патріотичний дух українок не можна зламати. Чесні, щирі, незламні, вони руйнують усі гендерні стереотипи та власним прикладом доводять, що для українських жінок немає нічого неможливого. Автори матеріалів: Катерина Попова та Леся Пахарина

Вуста втомленої жінки, яка щойно втекла від війни, у недовірливій посмішці, коли румунський офіцер імміграції передає їй фіолетовий тюльпан. Проблиск надії та вдячності з’являється на обличчі іншої жінки, коли вона стискає контейнер з їжею і приймає рожевий тюльпан від католицького священика на залізничному вокзалі в Польщі.Але навіть добрі жести незнайомців у Міжнародний жіночий день були слабким полегшуючим у вівторок для занепокоєних біженців, які покинули свої домівки, багато хто з маленькими дітьми. Замість цукерок, квітів і поцілунків, яки зазвичай дарують їм друзі та рідні в Україні, вони милостиво обходилися квітами, піднесеними невідомими руками, та даром безпечного притулку в чужій країні.Фотографії, зроблені фотографами Associated Press, відображають, наскільки важкою та емоційно болісною була ця подорож: смуток жінки, яка ховає обличчя руками, коли вона сидить на ліжечку в шкільному притулку для біженців у Перемишлі, Польща; гримаса літньої, засніженої жінки в інвалідному візку, яка тримає на колінах рожеву подушку, коли її штовхають дорогою після евакуації з міста Ірпінь; нещодавно евакуйована з Ірпіня, яка зупиняється на засніженій дощем і снігом вулиці, покладає руку на серце і дивиться вниз на холодний мокрий тротуар.Для жінок, які не змогли втекти, бути у безпеці було найважливішою метою цього міжнародного свята. Фотограф AP зняв одну таку жінку, яка тримає і втішає маленьку дитину на руках у імпровізованому бомбосховище в Маріуполі.

У центрі Києва 8 березня відбулася акція «Марш жінок», учасники якої вимагали від депутатів ратифікувати Стамбульську конвенцію і виступали за ґендерну рівність у суспільстві. Стамбульська конвенція – міжнародний документ про запобігання насильства проти жінок, який Україна підписала однією з перших ще у 2011-му, але спроби її ратифікації наштовхуються на сильний опір церкви і частини парламенту. Водночас пандемія лише загострила проблему: в Україні повідомлення про випадки насильства у першій половині 2020-го почастішали на 40%. Демонстранти зібралися на Михайлівській площі і пройшли ходою до Поштової площі. Учасники й учасниці маршу тримали в руках плакати з написами «Різні, але рівні», «Жінкам – рівне представництво у владі», «Дискримінація коштує дорого», «Рівність – традиційна цінність» та інші. В «Марші жінок» взяли участь близько чотирьох тисяч людей. Цьогорічна тема Маршу – «У пандемії – жіноче обличчя». Організатори акції (зокрема міжнародні правозахисні організації та низка українських жіночих та ЛГБТ-об’єднань) стверджують, що пандемія коронавірусу особливо негативно вплинула на жінок: зріс рівень домашнього та ультраправого насильства; жінки становлять більшість працівників соціальної та медичної сфер; вони вимушені в умовах локдауну поєднувати хатні справи, догляд за дітьми й роботу тощо. На акції на були присутні і противники заходу, учасники консервативної організації «Традиція і порядок», які заявили про «операцію з порятунку феміністок». Вони виступають проти ратифікації Стамбульської конвенції й легалізації секс-роботи, а також закликають заборонити аборти. Їх із учасниками акції розділив «кордон» поліції. Одну людину було затримано правоохоронцями за спробу перешкодити учасницям маршу спуститися в метроОдночасно відбувалася також акція противників фемінізму. Дві акції розділяв кордон поліції. Акції відбулися без грубих порушень. В «Марші жінок» взяли участь близько чотирьох тисяч людей.

С первых дней белорусских протестов на улицы выходит много женщин — они выстраиваются в цепи солидарности, приносят цветы и, кажется, совсем не боятся жесткой реакции силовиков. Белорусская журналистка Юлия Шабловская снимает своих соотечественниц, которые хотят наконец быть услышанными. — С первых дней протестов вместе с мужчинами на улицы выходили и сотни женщин. Красивые, смелые и отважные, они говорили о том, что выборы сфальсифицированы, а их голоса украдены. Многие за это попали в тюрьму: мирные акции протеста режим признал несанкционированными и незаконными. Омоновцы и сотрудники милиции не выбирали слов и не жалели безоружных людей при задержании. Женщин в том числе жестоко «винтили» и избивали, некоторых даже насиловали милицейской дубинкой, унижали, держали сутками без еды, воды и возможности попасть в уборную. Но это не испугало белорусок, а наоборот — разозлило и мотивировало их. Они решили бороться за свои идеалы и убеждения. С цветами в руках они выстроились в цепи солидарности, защищая детей и мужей, отцов и братьев, друзей и себя. «С нас хватит! Нас много, и это наша страна. Всех в тюрьму не посадишь!» — кричат они Лукашенко на каждом митинге. Никогда раньше белорусы, а тем более белоруски не выходили на улицы, чтобы объединиться и говорить об изменениях в своей стране. Это исключительный и прекрасный момент в истории современной Беларуси. «Я могу сделать ваш портрет?» — «Да, конечно!» Впервые за 10 лет работы журналистом я почувствовала: люди перестали бояться. Я не спрашивала тех, кого снимала, о возрасте, о том, где они работают и чем занимаются в свободное время — не было на это времени. Каждая хотела рассказать, как после 9 августа 2020 года изменилась ее страна, как изменилась она сама. Я прекрасно понимаю это воодушевление. Много лет белорусская женщина должна была тихо играть свою роль: работать и заботиться о доме и детях, быть умной, обаятельной и красивой подругой, женой и матерью. Теперь у каждой из них есть голос. И они не собираются молчать. Вместе они говорят четко и громко. И все потому, что в Беларуси революция — это женщина.

У центрі Києва 8 березня відбулася акція «Марш жінок», учасники якої вимагали від депутатів ратифікувати Стамбульську конвенцію і виступали за ґендерну рівність у суспільстві. Демонстранти зібралися на Михайлівській площі і пройшли ходою до Поштової площі. Учасники й учасниці маршу тримали в руках плакати з написами «Різні, але рівні», «Жінкам – рівне представництво у владі», «Дискримінація коштує дорого», «Рівність – традиційна цінність». Одночасно відбувалася також акція противників фемінізму. Дві акції розділяв кордон поліції. У поліції повідомили, що в ході взяли участь близько двох тисяч людей. Акції відбулися без грубих порушень.

Украинский фотограф Саша Маслов (живет и работает в Нью-Йорке) готовит к выпуску книгу Ukrainian Railroad Ladies. В ее основе портреты женщин — дежурных по переезду: сами героини, а также домики, в которых они проводят свое время. Ставить желтый флажок на переезде, разрешающий машинистам двигаться вперед, — это не единственная задача дежурного на переезде. Еще он отвечает за безопасность, следит за исправностью шлагбаумов и светофоров. В Украине эта профессия зачастую достается женщинам. Саша Маслов побывал на сотне переездов. Фотокнига Ukrainian Railroad Ladies, которая готовится к выпуску летом 2020 года, будет состоять из 40 портретов женщин и нескольких мужчин, работающих на железнодорожных переездах в разных уголках Украины. Снимки уже получили международные награды Sony World Photo Awards и LensCulture. «Ukrainian Railroad Ladies — это фотокнига об эстетике, которая вокруг нас. Путешествуя поездами, в Украине редко кто обращает внимание на работниц железнодорожных переездов. Впрочем, ландшафт вокруг и отделка внутри домиков на таких переездах немало рассказывают нам не только о профессии железнодорожника, но и о социокультурных аспектах жизни украинцев, — говорит Саша Маслов. — Проект родился из моей детской любви к железной дороге и домикам на переездах. Как фотографа меня интересовали эстетика, переплетение социальной и визуальной стороны переездов, архитектура и главное — портреты. Сейчас готово около 100 портретов, на каждую съемку уходило от получаса до часа. Большинство людей соглашались на съемку, но были и отказы. Одна дежурная отказалась, потому что у нее недавно умер муж и она была в трауре, — наверное, впервые я не пытался уговорить героиню после первого отказа. Руководство и пресс-служба Укрзалізниці помогали с поиском, транспортом и логистикой. Параллельно я сам искал необычные переезды. К издательству «Основы» я пришел с идеей года два назад, и мы планировали книгу еще тогда. Я невероятно рад, что проект выходит именно у «Основ» и в Украине. Несомненно, есть видимое и невидимое неравенство. Мужские и женские роли в украинском обществе до сих пор четко разграничены, профессии тоже. Этим проектом я не берусь оценивать неравенство, но мне любопытно, какие вопросы он поднимет. Такие проекты нужны хотя бы как отпечаток времени, не только рассказывающий, но и задающий вопросы».

Победительница конкурса красоты «Мисс Вселенная»-2019 Зозибини Тунци из ЮАР показала как выглядит ее лицо без макияжа и фотошопа. Зози стала первой коротко стриженной и всего второй чернокожей победительницей в истории конкурса: первой чернокожей «Мисс Вселенная» была Лейла Лопес из Анголы в 2011 году, когда Украина заняла второе место. Тунци является адвокатом естественной красоты и мотивирует женщин любить себя такими, какими они есть. «Я выросла в мире, где такие женщины, как я — с такими волосами и таким цветом кожи — никогда не могли бы считаться красивыми. Я думаю, что это должно прекратиться сейчас», — сказала Тунци в своем победном выступлении на сцене «Мисс Вселенная». 26-летняя Зозибини Тунци получила титул «Мисс Вселенная»-2019 в ночь на 9 декабря в Атланте. Зози — модель и активистка, а также дипломированный специалист по связям с общественностью. Ее рост — 178 см.

По центру Киева проехались около 300 девушек на велосипедах. Все они нарядились в юбки и яркие наряды, чтобы принять участие в велопробеге CycleChic. Участницы проехались от Оперного театра по двум маршрутам: облегченному и более сложному. Организаторы проводят пробег уже в девятый раз. Они хотят показать, что велосипед это еще и транспорт, а не только спорт. Многие участницы регулярно посещают этот пробег, а некоторые участвуют во всех велосипедных мероприятиях Киева. Самое главное — это эмоции. Настроение у всех приехавших зашкаливало. Стоит отметить, что дамы на двухколесном транспорте не создали аварийных ситуаций на дороге, а лишь порадовали глаз жителей и гостей столицы.

В Киеве прошла акция по случаю Всемирного дня Хиджаба. Активистки Всеукраинской ассоциации мусульманок дарили женщинам цветы.

В індійському штаті Керала почалися протести через відвідування жінками храму Сабарімала, одного з найбільших місць паломництва індуїстів. Храм Сабарімала у штаті Керала довгий час був центром суперечок між вірянами та активістками за право жінок менструального віку (від 10 до 50 років) відвідувати святиню. У вересні Верховний суд Індії офіційно зняв заборону, але всіх жінок, які намагалися увійти в храм, паломники-чоловіки закидали камінням і палицями. Конфлікт перейшов у гостру фазу після того, як 1 січня вперше за кілька століть двом жінкам вдалося увійти в храм і помолитися. Внаслідок сутичок одна людина була забита насмерть камінням і ще 15 отримали поранення. Поліція застосувала сльозогінний газ для розгону протестувальників у столиці штату Тируванантапурамі. Того ж дня в Індії жінки вишикувалися в живий ланцюг завдовжки 620 кілометрів. Так вони виступили на підтримку гендерної рівності. За оцінками влади, в акції взяли участь понад п’ять мільйонів людей. За два дні насильницьких протестів унаслідок релігійного конфлікту довкола святині Сабарімала в Індії було арештовано 750 осіб. Окрім цього правоохоронці превентивно затримали ще 600 осіб.