12 квітня в Мистецько-концертному центрі імені Івана Козловського, що у Києві, пройшло святкування 70-річчя письменника, громадського діяча та джазмена Сергія Грабара. Воно мало форму джазового концерту, на якому звичні музикальні номери чергувалися з музично-літературними, для них Сергій кілька років тому вигадав спеціальний термін — «джазочитання»: він сам, а в одному місці — конферансьє Олександр Рудько, промовляли новели авторства Сергія, а товариші виконували відповідні до них джазові твори.   Сергій Грабар видав майже два десятки книжок, у 2016 році заснував та очолює громадську спілку «Всеукраїнська асоціація джазу». Найтриваліший з київських джазових фестивалів «Єдність», організатором якого є Сергій, стартував ще у 2002 році. Переривався він лише в перший ковідний рік та з початком великого вторгнення «стоїть на паузі».

4 лютого в Національному цирку України (Київ) відбулася прем’єра вистави «Цирк у стилі джаз». Так, цирк працює, і це вже п’ята вистава за час повномасштабної війни. Більшість номерів стилізовані під часи Великої депресії: епоху гангстерів, «сухого закону» та золотого часу джазу. Також в обох холах на другому поверсі працює фотовиставка, присвячена музикантам, які працюють або працювали в оркестрі цирку. Експозиція охоплює останні 19 років: найстаріша фотографія зроблена у березні 2004 року, а найсвіжіші — під час підготовки програми «Цирк у стилі джаз» та останніх концертів попередньої, різдвяної програми. Автор усіх фотографій — відомий джазовий фотограф Олександр Зубко. Вистава триватиме до 26 березня.

З 25 по 27 жовтня у Вінниці проходив XXIV міжнародний джазовий фестиваль Vinnytsia Jazzfest. Через карантинні обмеження в концертній залі «Монблан» («Mont Blanc») були присутні лише технічні співробітники, телеоператори, команда фестивалю та журналісти. В перший день концерт транслювався в прямому ефірі на місцевому телеканалі «ВІТА», у мережу Інтернет та на екрани, що були розташовані на вулиці та приміщеннях готелю, що вкотре приймає фестиваль. Це було так зване preparty перед основними подіями. Наступного дня через траур, оголошений через катастрофу військового літака, прямі трансляції було скасовано. Але заплановані виступи відбулися, їх записали на відео. Усі фестивальні концерти будуть змонтовані та через деякий час опубліковані на Youtube-каналі фестивалю, де протягом тижня будуть доступні для перегляду. Потім їх приберуть. В неділю прямі трансляції були повернуті. Кожен вихідний день починався з «Джазових сніданків», де ведучий ставив артистам питання, свої та глядачів, які могли спостерігати бесіду через Інтернет. Текст та фото — Олександр Зубко

Второй раз три дня — с 20 по 22 сентября — в Виннице проходил традиционный, XXIII международный джазовый фестиваль VINNYTSIA JAZZFEST. Второй раз организаторы решили начать его музыкальным и почти джазовым спектаклем — оригинальной постановкой Киевского национального театра оперетты известной пьесы 30-ых годов прошлого века «Бал в Савойе». Это мероприятие прошло в Винницком музыкально-драматическом театре имени Н. К. Садовского, а последующие концерты, как обычно — в зале бывшей региональной телерадиокомпании «Винтера». Параллельно с фестивалем, днем субботы, состоялся финал VIII Конкурса молодых джазовых исполнителей, гран-при на нем получил киевский пианист Аким Груй. А утром воскресения, повторяя успех прошлого года, прошел «Джазовый завтрак» — мастер-класс многих музыкантов, принимающих участие в фестивале. Они выступали, отвечали на вопросы, джемовали со всеми желающими.

С 18 по 21 июля в Днепре проходил очередной, четвертый подряд фестиваль «Джаз на Днепре». Под таким же названием здесь существовали джазовые фестивали в начале этого века и в конце 80-ых годов прошлого столетия. А вот на стыке 60-ых и 70-ых в закрытом тогда городе гремел джазовый фестиваль «Юность». Есть здесь свои джазовые коллективы, и в этом году первые два фестивальных дня выступали преимущественно они. 18 июля, в четверг — на единственной сцене, которая была расположена на площади Европейской, а 19 июля, в пятницу, к ней добавились еще две: одна была установлена посреди обновленного Екатеринославского бульвара, другая — на набережной, у монумента «Шар». Доступ сюда был свободным, музыку слушали и специально пришедшие зрители, и случайные прохожие, и посетители соседних кафе, баров и ресторанов. А вот на главные концерты уже продавались билеты. Они проходят всегда на сцене, которая расположена на Монастырском (бывшем Комсомольском) острове. Сюда ведет единственный мост, но в этом году на время фестиваля организаторы соорудили еще один, понтонный. В выходные национальные пропорции были обратные: большую часть коллективов составляли зарубежные. А еще для фестиваля традиционны колаборации: часто украинские музыканты присоединяются к иностранным группам или приглашают иностранцев в свои. В этом году выступить приехали гости из Британии, Кубы, Греции, Камеруна, Франции, Израиля, Австрии и США.

3 26 по 30 червня у Львові проходив вже дев'ятий фестиваль джазової музики Leopolis Jazz Fest. Хоч він тепер остаточно «влаштувався» в останніх датах місяця, інші фестивалі літа розпочинаються ще пізніше, тож багато артистів розпочинають свої мандрівки саме з нього. А в знаменитого піаніста та композитора із США Чіка Коріа (Chick Corea) тут взагалі відбулася прем’єра проекту «The Spanish Heart Band». Особисто маестро любить саме перші виконання програми, не тоді, коли вона вже «відкатана», тож нам вельми поталанило. Нечастий гість в Україні, містер Чік виступав на «Леополісі» лише два роки тому і з геть іншою програмою, але навіть якби вона була тією самою, безсумнівно, його виступ зустрічали б так же гаряче. А от його не менш видатний товариш — теж піаніст, композитор і американець — Кенні Барон (Kenny Barron), відвідав нашу країну вперше. І саме він отримав цього року премію імені Едді Рознера. Справжня ікона не лише джазового співу, а співу взагалі — американець Боббі Макферрін (Bobby McFerrin) — влаштував сеанс колективної вокальної медитації. Допомагали йому керувати процесом четверо колег, а більшу частину хору складали українські співаки. Останні представляли різні вікові категорії та найрізноманітніші музичні жанри. І варто зважити, що значну частину концерту підспівував майже весь зал. Це був третій виступ в України видатного мультивокаліста, і всі вони були абсолютно різні. Інші хедлайнери, візит яких до України очікувався з великим нетерпінням, були трохи молодшими і виступали в нас вони вперше. Насамперед це піаністка, вокалістка, автор пісень та найвідоміша джазова артистка Канади Даяна Крол (Diana Krall). Та і її бенд був зірковий, необхідно згадати саксофоніста Джо Ловано (Joe Lovano) та гітариста Марка Рібо (Marc Ribot). А молодь (хоча, чому лише молодь?) палко вітали імовірно найбільш прогресивний сьогодні оркестр (на сцену вийшло дев’ять артистів) музику якого можна віднести до стилю фанк. Цікаві були всі артисти великої сцени, але особливо треба згадати зірку естради 90-их, яскраву співачку Лайзу Стенсфілд (Lisa Stansfield). Організатори вирішили саме її виступом закривати фестиваль, тож наприкінці отримали найбільшу за всі дні дискотеку. Причому глядачі танцювали як під сценою, так і в обох фан-зонах. Музиканти, що грали на сцені площі Ринок, не поступалися в майстерності своїм колегам зі сцени імені Едді Рознера, просто хтось мав бути і тут.  Це стосується тріо французького контрабасиста Рено Гарсія-Фонса (Renaud Garcia-Fons), і литовського «Be 4 Quartet», і багато інших колективів, часто — сміливо експериментальних. Виступали тут і українські артисти. За ідеєю, яка сформувалася на сьогодні, на день Конституції має виступати поп-проект на межі стилів. Цього разу таким був знаний хіп-хоп-рок гурт «Танок на майдані Конго» за участі музикантів легендарного колективу «Схід Side» та одного кращих українських біг-бендів — оркестру під керівництвом Деніса Аду. Звучання було абсолютно джазовим. Більшість українських колективів традиційно грала на сцені біля палацу Потоцьких. І суто джазових з них була хіба половина. Та навіть просто перелічити всі колективи, що виступали на фестивалі, буде досить складно, бо музикантів було близько трьох сотень з півтора десятка країн. Географія охоплювала переважно Західну Європу, від Північної — вона була представлена бендом Клаудії Кампаньол (Claudia Campagnol) з Данії, через Цетральну — звідти було багато гуртів, Східну — як бенд «Djabe» з Угорщини, до Близького Сходу. Від останнього знову були музиканти Туреччини та Ізраїлю, відповідно — «Ayşe Tütüncü Quartet» та «Amit Friedman Quartet». А глядачів, як повідомляють організатори, за п’ять днів через фестиваль пройшло більше 120 тис., і точну кількість країн вже не називають — їх дуже багато. Найбільшою площадкою був стадіон у парку імені Богдана Хмельницького, де встановлено великий екран та навіть сцену. В середньому щодня на ньому влаштовувалося близько 10 тис. глядачів. Були ще джеми, концерти фестивалю-конкурсу вуличної музики Street music by Leopolis Jazz, майстер класи і просто зустрічі біля сцен і на вулицях. Фестиваль лише закінчився, а меломани вже чекають ювілейний, X Leopolis Jazz Fest. А організатори вже готуються до нього. Текст — Лілія Білецька, Олександр ЗубкоФото — Дмитро Туйон, Федір Лазаренко, Альона Чорна, Олександр Зубко

15 и 16 марта в Киевском Национальном академическом театре оперетты проходил традиционный, XVIII Международный джазовый фестиваль «Єдність» («Единство»). В нем приняли участие музыканты из Литвы, Британии, США, Венгрии, Германии, Португалии и Украины.

С 21 по 23 сентября в Виннице проходил традиционный, XXII Международный джазовый фестиваль Vinnytsia Jazzfest («Винница джазфест»). Обычно он длится два дня, в этом же году — три. Если зрить в корень, то начался он еще раньше. С полудня 20 сентября в концертном зале Моnt Blanc проходил VII Всеукраинский конкурс молодых джазовых исполнителей, вход на который был свободным. Вечером того же дня и в том же зале давал сольный концерт председатель жюри, чешский барабанщик Павел Файт (Pavel Fajt). Первый день тоже был оригинальным: фестиваль открывал не обычный концерт, а настоящий мюзикл, переложение для сцены знаменитого фильма. Назывался он соответственно: «В джазе только девушки или Sugar». Впервые за историю постановки спектакль проходил не в стенах родного Киевского национального академического театра оперетты, а на большой сцене Винницкого музыкально-драматического театра имени Н. К. Садовского. Второй и третий день были ожидаемы, за одним нюансом: оба начинались беседами и мастер-классами украинских и зарубежных музыкантов в рамках проекта «Джазовые завтраки». Главное отличие было в том, что зрители не просто сидели и задавали вопросы музыкантам, а попутно пили кофе, чай, ели печенье и круассаны. Обстановка была менее формальной, чем это обычно бывает на мастер-классах. Концерты же проходили вечером, как и обычно — в концертном зале телекомпании «Винтера».

Да, с этого года самый большой джазовый фестиваль Украины сменил название. Все остальное осталось прежним: Львов как место его проведения, последние числа июня как время его проведения (в этот раз — с 27 июня по 1 июля), три главных сцены и три сцены проекта Street Music (хотя прежде было четыре), платная — только самая большая из сцен, и главное — много качественной музыки. И не только джазовой. Классический джаз да и просто историю джаза на большой сцене представляли патриархи жанра, композиторы, и, по совпадению, все — граждане США, и все — в составе квартетов: саксофонист Чарльз Ллойд (Charles Lloyd) со своим проектом The Marvels, клавишник Дейв Грусин (Dave Grusin) и гитарист Ли Ритенаур (Lee Ritenour), а также самый старший среди них — пианист Ахмад Джамал (Ahmad Jamal). Программу, близкую к классической музыке — проект Libereto III — сыграл шведский мультиинструменталист Ларс Даниэльссон (Lars Danielsson) совместно со своими европейскими партнерами и украинским симфоническим оркестром «INSO-Львов». От академической музыки к европейской народной и обратно легко переходил итальянец Стефано Боллани (Stefano Bollani) со своим квартетом NapoliTrip. Один из участников этого проекта, французский аккордеонист Венсан Пейрани (Vincent Peirani), четырьмя днями ранее исполнял музыку, близкую к европейской классической на сцене площади Рынок в дуете с соотечественником и саксофонистом Эмилем Паризьеном (Emile Parisien). По сути, поп-музыку, и к большому удовольствию зрителей исполняли на сцене имени Эдди Рознера итальянец Марио Бионди (Mario Biondi) и британец Джейми Каллум (Jamie Cullum). Первый — только вокалист, второй — вокалист и пианист. Музыкальное шоу показал здесь еще один британец — Джейкоб Кольер (Jacob Collier). Свои и чужие пьесы он в одиночку исполнял на фортепиано, клавишных, гитаре, бас-гитаре, контрабасе и барабанах. И пел. Развитием музыки в жанре R&B был  американский проект R+R=NOW (Reflect+Respond=Now), возглавляемый клавишником Робертом Гласпером (Robert Glasper). И фанк одного из самых известных современных бас-гитаристов — Маркуса Миллера (Marcus Miller) — также не был традиционным. И на малых сценах царило разнообразие направлений. Может, дальше всех в своих электронных экспериментах зашли участники украинского New Brain trio со специально приглашенным саксофонитом Михаилом Балогом. Был еще один человек-оркестр — итальянский скрипач Люка Чарла (Luca Ciarla). Звучал и здесь классический джаз, к примеру, его исполняли литовский #LT100 jazz band и турецкий Kerem Görsev Quartet. Не было в этом году ярко выраженных фольклорных проектов. Но музыка трио канадца Джона Стетча (John Stetch) базировалась, в том числе, на украинском мелосе. А израильского Shalosh Trio — на еврейской традиции. В поп-электронном звучании нашего, можно сказать, оркестра ONUKA легко читалось украинское происхождение. Известный львовский коллектив ShockolaD, который часто выступает в разных составах — в этот раз при участии польского саксофониста Шимона Камыковского (Szymon Kamykowski) и американской вокалистки (впрочем, она очень давно живет во Львове) Брии Блессинг (Bria Blessing) — играл свою программу «Ивасюк», состоящую из песен легендарного украинского композитора и поэта. Многие из них вполне можно считать народными. И музыка уж совсем любых жанров звучала на небольших сценах Street Music.  Была у этого фестиваля особенность: в последний день на сцене площади Рынок в рамках фестиваля проводились мероприятия, организованные новым партнером фестиваля — посольством Канады. Неподалеку от сцены на специально сооруженной площадке проходил хоккей, правда, не на коньках. Были и другие события, но для нас важно, что все три коллектива, выступавшие на самой сцене, были канадскими. И, поскольку их было на один больше, чем в другие дни, концерты начались раньше — не в три, а в час дня. А на сцене у дворца Потоцких музыка зазвучала только к четырем часам. И еще одна отличительная черта была у фестиваля этого года: он был самым мокрым. Дожди шли не просто каждый день, но и по нескольку раз на дню. Что настоящих ценителей музыки, естественно, не спугнуло.

16 и 17 марта в Киевском национальном академическом театре оперетты проходили концерты XVIII Международного джазового фестиваля «Єдність» («Единство»). В этом году в нем приняли участи гости из Камеруна, Норвегии, Венгрии, Италии, Литвы, США и Украины. Эксклюзивный фоторепортаж от лучшего джаз-фотографа Украины Александра Зубко.