8 листопада у Київському культурному кластері «Краків» відбувся концерт «Glier-jazz». На одній сцені, у різних складах виступали представники джазової кафедри Київської муніципальної академії музики імені Рейнгольда Глієра: студенти (від першокурсників до майже випускників) та викладачі (від заслужених артистів до вчорашнього студента). Подібні концерти широко практикуються у навчанні музиці, бо крім технічних навичок і теоретичних знань майбутньому артисту необхідно не боятися сцени та вміти взаємодіяти з публікою. Насправді не всі педагоги готові виступати разом із своїми учнями: хтось вважає таке негідним себе, а хтось боїться показати свою справжню майстерність. Викладачі, які грали цього вечора, давно є зірками вітчизняної джазової сцени, а багато хто з учнів вже має досвід роботи у великих колективах (часто — з своїми вчителями) та навіть вже виступали із сольними програмами. Концерт є черговою подією «Русанівскього джаз-клубу», який розпочав роботу вісім років та один місяць тому, а саме 12 жовтня 2017 року. Тоді відбувся перший концерт цього проекту, на цій же площадці — тоді ще у Європейському культурному центрі «Краків», до його реконструкції. Під час ремонту центру концерти відбувалися на інших майданчиках, але завжди — на території житлового  масиву Русанівка. На сьогодні «Краків» — один з небагатьох великих залів на лівому березі Києва, де проходять музичні події. Текст та фото — Олександр Зубко

15 вересня у Великій залі Київського Будинку вчених НАН України відбувся концерт-презентація під назвою «Кларнет і кларнетисти. Енциклопедія кларнетистів України». Український кларнетист та саксофоніст Юрій Василевич представив свій переклад українською книги «Кларнет від A до Z» сербського музиканта, педагога, автора та громадського діяча Антона Ебереста (Anton Eberst). Переклад Юрій Василевич виконав з видання польською мовою та доповнив розділом «Енциклопедія кларнетистів України». Під такою ж назвою і з таким самим змістом скоро має бути опубліковано сторінку у «Вікіпедії». Видання книги поки що у планах. Презентація була доповнена концертом кларнетистів різного віку та різних шкіл з творами різних жанрів. У фіналі великий кларнетовий оркестр виконав попурі на пісні «Бітлз» — п’єсу Михайла Дуліцького «Remembering the Beatles». Текст та фото — Олександр Зубко

14 вересня у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків відбулося музичне закриття виставки живопису «Бентежні роки. Митці з України в École de Paris». Вона складалася з творів двадцяти чотирьох митців, українців за походженням, які зібралися у Парижі та працювали тут між двома світовими війнами. Відрізняються жанри та техніки, автори походять з різних міст, містечок та сел. По-різному склалися і їхні долі. Сам термін «Паризька школа» досить умовний: під ним мистецтвознавці мають на увазі художників, як працювали в столиці Франції від початку XX сторіччя до його середини і загалом не були ідейно єдині. Картини надали галереї та приватні особи. В фіналі вечора відбувся виступ відомого українського джазового гурту Merry Mary з програмою «Шалені. Божевільні. Джаз в Парижі 20-30х». Виконувалися популярні джазові твори тієї епохи, авторів з США та Франції. Текст та фото — Олександр Зубко

12 липня у Культурному центрі «Печерськ палац» (Київ) відбувся концерт вокального сесктету «Mansound». Це — найвідоміший джазовий український колектив, що працює в жанрі a capella, тобто без інструментального супроводу, а цей виступ був присвячений 30-річчю групи. За ці роки музиканти випустили сім аудіодисків, багато гастролювали Україною і по всьому світу. В репертуарі гурт має джазові стандарти, твори класичної музики, українські народні та авторські пісні. Легко здогадатися з назви, що група складається лише чоловіків. Природно, що протягом такого тривалого часу деякі учасники вибували з колективу, а Володимир Трач повернувся вже вдруге. На цьому концерті були представлені двоє нових артистів. Як часто буває останнім часом, вони молодші за сам «Менсаунд», і самі кажуть, що росли на його музиці. Останні три роки колектив давав концерти лише за кордоном, нарешті було прийнято рішення виступити в Україні. Також один з постійних учасників колективу, бас Рубен Толмачов, повідомив зі сцени, що тепер секстет є одним з колективів Національного будинку музики. Текст та фото — Олександр Зубко

12 квітня в Мистецько-концертному центрі імені Івана Козловського, що у Києві, пройшло святкування 70-річчя письменника, громадського діяча та джазмена Сергія Грабара. Воно мало форму джазового концерту, на якому звичні музикальні номери чергувалися з музично-літературними, для них Сергій кілька років тому вигадав спеціальний термін — «джазочитання»: він сам, а в одному місці — конферансьє Олександр Рудько, промовляли новели авторства Сергія, а товариші виконували відповідні до них джазові твори. Сергій Грабар видав майже два десятки книжок, у 2016 році заснував та очолює громадську спілку «Всеукраїнська асоціація джазу». Найтриваліший з київських джазових фестивалів «Єдність», організатором якого є Сергій, стартував ще у 2002 році. Переривався він лише в перший ковідний рік та з початком великого вторгнення «стоїть на паузі». Текст та фото — Олександр Зубко

4 лютого в Національному цирку України (Київ) відбулася прем’єра вистави «Цирк у стилі джаз». Так, цирк працює, і це вже п’ята вистава за час повномасштабної війни. Більшість номерів стилізовані під часи Великої депресії: епоху гангстерів, «сухого закону» та золотого часу джазу. Також в обох холах на другому поверсі працює фотовиставка, присвячена музикантам, які працюють або працювали в оркестрі цирку. Експозиція охоплює останні 19 років: найстаріша фотографія зроблена у березні 2004 року, а найсвіжіші — під час підготовки програми «Цирк у стилі джаз» та останніх концертів попередньої, різдвяної програми. Автор усіх фотографій — відомий джазовий фотограф Олександр Зубко. Вистава триватиме до 26 березня.

З 25 по 27 жовтня у Вінниці проходив XXIV міжнародний джазовий фестиваль Vinnytsia Jazzfest. Через карантинні обмеження в концертній залі «Монблан» («Mont Blanc») були присутні лише технічні співробітники, телеоператори, команда фестивалю та журналісти. В перший день концерт транслювався в прямому ефірі на місцевому телеканалі «ВІТА», у мережу Інтернет та на екрани, що були розташовані на вулиці та приміщеннях готелю, що вкотре приймає фестиваль. Це було так зване preparty перед основними подіями. Наступного дня через траур, оголошений через катастрофу військового літака, прямі трансляції було скасовано. Але заплановані виступи відбулися, їх записали на відео. Усі фестивальні концерти будуть змонтовані та через деякий час опубліковані на Youtube-каналі фестивалю, де протягом тижня будуть доступні для перегляду. Потім їх приберуть. В неділю прямі трансляції були повернуті. Кожен вихідний день починався з «Джазових сніданків», де ведучий ставив артистам питання, свої та глядачів, які могли спостерігати бесіду через Інтернет. Текст та фото — Олександр Зубко

Второй раз три дня — с 20 по 22 сентября — в Виннице проходил традиционный, XXIII международный джазовый фестиваль VINNYTSIA JAZZFEST. Второй раз организаторы решили начать его музыкальным и почти джазовым спектаклем — оригинальной постановкой Киевского национального театра оперетты известной пьесы 30-ых годов прошлого века «Бал в Савойе». Это мероприятие прошло в Винницком музыкально-драматическом театре имени Н. К. Садовского, а последующие концерты, как обычно — в зале бывшей региональной телерадиокомпании «Винтера». Параллельно с фестивалем, днем субботы, состоялся финал VIII Конкурса молодых джазовых исполнителей, гран-при на нем получил киевский пианист Аким Груй. А утром воскресения, повторяя успех прошлого года, прошел «Джазовый завтрак» — мастер-класс многих музыкантов, принимающих участие в фестивале. Они выступали, отвечали на вопросы, джемовали со всеми желающими.

С 18 по 21 июля в Днепре проходил очередной, четвертый подряд фестиваль «Джаз на Днепре». Под таким же названием здесь существовали джазовые фестивали в начале этого века и в конце 80-ых годов прошлого столетия. А вот на стыке 60-ых и 70-ых в закрытом тогда городе гремел джазовый фестиваль «Юность». Есть здесь свои джазовые коллективы, и в этом году первые два фестивальных дня выступали преимущественно они. 18 июля, в четверг — на единственной сцене, которая была расположена на площади Европейской, а 19 июля, в пятницу, к ней добавились еще две: одна была установлена посреди обновленного Екатеринославского бульвара, другая — на набережной, у монумента «Шар». Доступ сюда был свободным, музыку слушали и специально пришедшие зрители, и случайные прохожие, и посетители соседних кафе, баров и ресторанов. А вот на главные концерты уже продавались билеты. Они проходят всегда на сцене, которая расположена на Монастырском (бывшем Комсомольском) острове. Сюда ведет единственный мост, но в этом году на время фестиваля организаторы соорудили еще один, понтонный. В выходные национальные пропорции были обратные: большую часть коллективов составляли зарубежные. А еще для фестиваля традиционны колаборации: часто украинские музыканты присоединяются к иностранным группам или приглашают иностранцев в свои. В этом году выступить приехали гости из Британии, Кубы, Греции, Камеруна, Франции, Израиля, Австрии и США.

3 26 по 30 червня у Львові проходив вже дев'ятий фестиваль джазової музики Leopolis Jazz Fest. Хоч він тепер остаточно «влаштувався» в останніх датах місяця, інші фестивалі літа розпочинаються ще пізніше, тож багато артистів розпочинають свої мандрівки саме з нього. А в знаменитого піаніста та композитора із США Чіка Коріа (Chick Corea) тут взагалі відбулася прем’єра проекту «The Spanish Heart Band». Особисто маестро любить саме перші виконання програми, не тоді, коли вона вже «відкатана», тож нам вельми поталанило. Нечастий гість в Україні, містер Чік виступав на «Леополісі» лише два роки тому і з геть іншою програмою, але навіть якби вона була тією самою, безсумнівно, його виступ зустрічали б так же гаряче. А от його не менш видатний товариш — теж піаніст, композитор і американець — Кенні Барон (Kenny Barron), відвідав нашу країну вперше. І саме він отримав цього року премію імені Едді Рознера. Справжня ікона не лише джазового співу, а співу взагалі — американець Боббі Макферрін (Bobby McFerrin) — влаштував сеанс колективної вокальної медитації. Допомагали йому керувати процесом четверо колег, а більшу частину хору складали українські співаки. Останні представляли різні вікові категорії та найрізноманітніші музичні жанри. І варто зважити, що значну частину концерту підспівував майже весь зал. Це був третій виступ в України видатного мультивокаліста, і всі вони були абсолютно різні. Інші хедлайнери, візит яких до України очікувався з великим нетерпінням, були трохи молодшими і виступали в нас вони вперше. Насамперед це піаністка, вокалістка, автор пісень та найвідоміша джазова артистка Канади Даяна Крол (Diana Krall). Та і її бенд був зірковий, необхідно згадати саксофоніста Джо Ловано (Joe Lovano) та гітариста Марка Рібо (Marc Ribot). А молодь (хоча, чому лише молодь?) палко вітали імовірно найбільш прогресивний сьогодні оркестр (на сцену вийшло дев’ять артистів) музику якого можна віднести до стилю фанк. Цікаві були всі артисти великої сцени, але особливо треба згадати зірку естради 90-их, яскраву співачку Лайзу Стенсфілд (Lisa Stansfield). Організатори вирішили саме її виступом закривати фестиваль, тож наприкінці отримали найбільшу за всі дні дискотеку. Причому глядачі танцювали як під сценою, так і в обох фан-зонах. Музиканти, що грали на сцені площі Ринок, не поступалися в майстерності своїм колегам зі сцени імені Едді Рознера, просто хтось мав бути і тут.  Це стосується тріо французького контрабасиста Рено Гарсія-Фонса (Renaud Garcia-Fons), і литовського «Be 4 Quartet», і багато інших колективів, часто — сміливо експериментальних. Виступали тут і українські артисти. За ідеєю, яка сформувалася на сьогодні, на день Конституції має виступати поп-проект на межі стилів. Цього разу таким був знаний хіп-хоп-рок гурт «Танок на майдані Конго» за участі музикантів легендарного колективу «Схід Side» та одного кращих українських біг-бендів — оркестру під керівництвом Деніса Аду. Звучання було абсолютно джазовим. Більшість українських колективів традиційно грала на сцені біля палацу Потоцьких. І суто джазових з них була хіба половина. Та навіть просто перелічити всі колективи, що виступали на фестивалі, буде досить складно, бо музикантів було близько трьох сотень з півтора десятка країн. Географія охоплювала переважно Західну Європу, від Північної — вона була представлена бендом Клаудії Кампаньол (Claudia Campagnol) з Данії, через Цетральну — звідти було багато гуртів, Східну — як бенд «Djabe» з Угорщини, до Близького Сходу. Від останнього знову були музиканти Туреччини та Ізраїлю, відповідно — «Ayşe Tütüncü Quartet» та «Amit Friedman Quartet». А глядачів, як повідомляють організатори, за п’ять днів через фестиваль пройшло більше 120 тис., і точну кількість країн вже не називають — їх дуже багато. Найбільшою площадкою був стадіон у парку імені Богдана Хмельницького, де встановлено великий екран та навіть сцену. В середньому щодня на ньому влаштовувалося близько 10 тис. глядачів. Були ще джеми, концерти фестивалю-конкурсу вуличної музики Street music by Leopolis Jazz, майстер класи і просто зустрічі біля сцен і на вулицях. Фестиваль лише закінчився, а меломани вже чекають ювілейний, X Leopolis Jazz Fest. А організатори вже готуються до нього. Текст — Лілія Білецька, Олександр ЗубкоФото — Дмитро Туйон, Федір Лазаренко, Альона Чорна, Олександр Зубко