Костянтин Машовець: Очевидно, що протягом останніх 2-х діб командування військ противника на Вовчанському та Сватовському напрямках вирішувало два основних завдання – намагалося організувати більш-менш сталу лінію оборони між Печеніжським водосховищем та Дворічною, а також намагалось утримати позиції по східному берегу Осколу... Ні перше, ні друге завдання, судячи зі всього, противнику виконати у повній мірі так й не вдалося...

Костянтин Машовець: Саме цікаве, що українському ОТУ, яке зараз наступає північно-східніше та південно-східніше Балаклеї для того щоб створити угрупуванню військ противника "Изюм" ДУЖЕ СУТТЄВІ трабли, навіть не треба звільняти Куп'янськ (звичайно, поки що...). Достатньо вийти до Оскольського водосховища зовсім в іншому місці (в якому саме, не скажу, звісно...). І за певною інформацію, яка в мене є на "зараз"... вони це не тільки розуміють і "в курсе дела", а й вже достатньо близькі до здійснення цього на практиці...

Илья Кенигштейн: Украина и Европа. На истину не претендую, высказываю собственное мнение. Мнение окончательно сформировал после того, как убил 2 месяца на открытие счета компании в польском банке.

Павел Казарин: В Харькове есть мемориал воинам-интернационалистам. Белая колонна и мраморные плиты по кругу. На каждой – география, год и имена. Помимо привычного Афганистана там Западная Украина (1939), Финляндия (1939), Венгрия (1956) и Чехословакия (1968). Хорошее напоминание о том, что еще недавно мы все были «бурятами» имперских войн.

У цьому звіті Купера багато сарказму щодо здібностей представників розвідувальних служб різних країн, занепокоєння ситуацією у Новомихайлівці та станом 53 механізованої бригади,  великі втрати росіян у Мелітополі, трохи критики українським танковим бригадам.

Сергей Медведев, профессор: А ведь речь вовсе не о визах, ВНЖ и хороших-плохих русских. Речь идет о конце тридцатилетней эпохи, в которой россияне чувствовали себя в Европе, как дома. Да, поначалу как гости без гроша, окно в Париж, челноки, интердевочка и все такое, а потом и как хозяева – с русскими курортами, поместьями, лоббистами, прикормленными политиками, партиями, странами и даже целым пэром в Палате лордов.

Євген Дикий: Доброго ранку, мої котики та зайчики! Натхненні вчорашньою «бавовоною», ми за якийсь дуже короткий час можемо бути заскочені новинами про наступ ворога, притому ще й не на одному напрямку. Що відбувається та чому це не лише не катастрофа, а швидше навпаки умовно добра новина – у останньому шматку багатостраждального недільного лонгріда (початок та середина відповідно у позавчорашньому та вчорашньому постах).

Євген Дикий: Отож, мої котики та зайчики, продовжимо огляд ситуації (початок – у двох вчорашніх постах). Зараз про трохи невеселі речі, але які треба тверезо оцінювати.

Євген Дикий: Отже, мої котики та зайчики, продовжуємо огляд подій та перспектив (хто пропустив – початок у минулому пості, не рахуючи репосту).

Андрій Харук: Війна очима москалів. Інтерв’ю директора російського Центру аналізу стратегій і технологій Руслана Пухова. Досить цікаве, тому вирішив перекласти.