У дописі від 30 травня Том Купер пише, що «тиха фаза» наземної війни добігає кінця, проте, тим часом, точиться запекла війна в повітрі. Ми не перекладали першу частину його звіту, оскільки там, головним чином, перераховано численні удари російських ракет по українських містах, що ми й так усі знаємо й переживаємо зараз.

«Політичні» міркування Тома Купера завжди пройняті сарказмом. Такий собі знущальний монолог про недосконалість світу – найбільше дістається, звісно, росії, де проблисків розуму він, схоже, вже взагалі не бачить. Наприкінці – критика вилазки в бєлгородську область, сенс якої Куперу не зрозумілий. Обіцяє, що за кілька днів буде новий огляд про стан справ на фронті.

Іван Киричевський: Навряд чи рашистські обстріли ракетами та «Шахедами» досягають очікуваного пропагандистського результату. Бо тепер і зі сторони ЗСУ активізувались удари в нічний час по ворожим тилам, невідомим ворогу далекобійним озброєнням. І це все викликає у російських «воєнкорів» стан «тривожно», а не стан захоплення влучанням їх «високоточних» ракет по нашій території.

Сергій Собко: Майже півтора року широкомасштабної війни яскраво ілюструють очевидне – регулярного війська недостатньо для боротьби із чисельнішим ворогом впродовж тривалого часу. Тому держава вимушена проводити мобілізацію цивільного населення. Як зазначив Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний «Війну починають кадрові військові, а завершують вчителі, інженери, бухгалтери». Саме тому кінцевий результат війни залежить від того, наскільки вчорашні цивільні зможуть адаптуватися до військової служби та до умов бойових дій. Від того, яким сержантом буде вчорашній вчитель, яким сапером – вчорашній інженер і яким стрільцем – звичайний бухгалтер.

Юрій Богданов: Чому невідомі патріоти Росії роблять те що роблять в Білгородській області? А до цього щось таке було в Курській і Брянській.  Поясню кілька базових положень.

Костянтин Машовець: На Лиманському напрямку командування військ противника продовжує спроби покращення своїх позицій на тактичному рівні за рахунок вводу у бій частково поповнених підрозділів 2-го армійського корпусу (АК) Південного воєнного округу (ПівдВО) та 20-ї загальновійськової армії (ЗВА) Західного ВО. Зокрема, протягом останніх двох тижнів у бій були введені підрозділи 123-ї та 127-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) 2-го АК та 254-го мотострілецького полку (мсп) 144-ї мотострілецької дивізії (мсд) 20-ї ЗВА по наступним напрямкам:

Владимир Фесенко: 10 мая появился указ Президента РФ о призыве граждан Российской Федерации, пребывающих в запасе, на военные сборы в 2023 г. Вот вам россияне и новая волна мобилизации, правда, пока, в скрытом виде – под прикрытием призыва на военные сборы. Это, наверное, запоздалое поздравление Путина россиянам с 9 мая. При этом два пункта этого указа российского президента носят секретный характер. К чему бы это? А может сборы будут проводиться на оккупированных территориях Украины?

Андрей Волянский, доктор медицинских наук: Объявление ВООЗ о завершении пандемии 5 мая выглядело, как для меня, несколько запоздалым. Год назад, когда летальность клинических вариантов линейки Омикрон резко упала до 0,5% и ниже а переболела за короткий срок значительная часть населения Земли - основные критерии пандемии – тяжесть и всеобщая восприимчивость потеряли место быть.

Друга частина попереднього звіту Тома Купера, головним чином, присвячена ситуації довкола Бахмута: він змінив свою думку й тепер стверджує, що росіянам місто, вочевидь, взяти не вдасться – ні до 9 травня, ні взагалі. Окремо говорить про пріґожина, який в розпачі, й про нові удари по російських складах та опорних пунктах – робить висновок, що їхня динаміка та географія таки схожа на підготовку масштабного українського контрнаступу.

Сьогоднішній короткий звіт песимістичний: Купер пише про «початок кінця» битви за Бахмут. Що ж, подякуймо героїчним захисникам міста і сподіваймося, що якщо ми і втратимо цю фортецю, вона буде останньою серед українських втрат.