Перевиховання «аватарів» 79-ї ОАЕМБр ЗСУ
На Сумщині поряд з російським кордоном ситуація стає все пекельнішою. Більшість населених пунктів страждають від масованих обстрілів. Влада закликає місцевих негайно евакуюватись. Втім їхати хочуть не всі. На Сумщині ще діє єдиний пункт пропуску на кордоні з Росією. Щодня цим маршрутом користуються десятки людей, які повертаються з тимчасово окупованих територій на Півдні та Сході.
Унікальні кадри з нещодавнього штурму в Орлівці, зняті камерами GoPro бійців Третьої штурмової бригади. Завдання на Авдіївському напрямку виконували штурмовики 2-ї роти «HYDRA» 2-го механізованого батальйону. Противник на цій ділянці фронту вже тривалий час проводить активні наступальні дії, веде інтенсивні обстріли та атакує українські позиції. Аби не дозволити армії рф зосереджувати сили у селищі та просуватися далі, бійці бригади рушили на штурм вулиць Орлівки. На відео — як бойові групи десантуються, розосереджуються та розпочинають зачистку на двох вулицях населеного пункту. Окупанти засіли в будинках колишніх місцевих мешканців, підвалах, дахах, і не збиралися ані відходити, ані здаватися. Так розпочався жорсткий бій до остаточного знищення живої сили ворога у секторі штурму. Штурмовики валили противника зі стрілецької зброї, гранатами та з РПГ. А свої дрони у небі координували дії бійці та допомагали працювати ще влучніше. Справжні емоції від потужних влучань по ворогу і близько десятка ліквідованих окупантів, високий бойовий дух та злагоджена робота кожного зі штурмовиків — дивіться у новому відео. Друг Фєдя – командир взводу й один з учасників бою в Орлівці. 28 березня, приходь і особисто познайомся з ним та іншими сержантами Третьої штурмової на Двіжі в Івано-Франківську!
Він повернувся з мирної Чехії, залишивши за кордоном дружину та дочку, щоб стати до лав ЗСУ. І піти не просто до армії, а до підрозділу, який найчастіше стикається з ворогом – 3-й окремий полк спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Військовий із позивним "Ріко" спеціалізується на аеророзвідці. Під час останньої авдіївської кампанії він із побратимами скинув на голови російських військових тисячі залпів із вибухівкою. Як дрони рятували авдіївське угруповання, які сюрпризи ССО там влаштовували противнику і чому, зрештою, довелося відступити Авдіївки – він розповів Радіо Свобода.
«Я ніколи не думала, що з панічною боязню ліфтів я працюватиму на шахті. Але війна змінила все. І ми пішли працювати, бо треба чимось годувати», — розповідає на нульовому горизонті шахти 36-річна Вікторія Аврамчук. Ще два роки тому вона не мала права працювати під землею в шахті. Тепер керує підземним електровозом і розвозить матеріали. Вікторія — одна зі 150 жінок, які працюють на двох шахтах Дніпропетровщини, де побувало hromadske. Таке право жінки отримали нещодавно. До 2022 року закон забороняв жінкам працювати на тяжких роботах під землею. Однак на час воєнного стану закондавці цю заборону зняли. Усе через те, що тисячі гірників долучилися до Сил оборони — і шахти стикнулися з проблемою нестачі кадрів. Щойно жінки отримали право працювати під землею, видобувачі вугілля розробили програми для залучення їх на свої підприємства, аби заповнити частину вакантних місць — жінкам не пропонують працювати безпосередньо у вибої, а переважно на місцях, які потребують не так сили, як уваги й відповідальності. Про те, чому жінки стають шахтарками та спускаються на складну роботу під землю
«Знімаю шапку, а в мене волосся пучками вилазить. Думаю: “Напевно, якась радіація на тій промці в Білогорівці, що ми обороняємо”», — розповідає про свої перші місяці на службі під Лисичанськом військовий з батальйону «Буревій» Олександр. Перші місяці війни Олександр охороняв військові об'єкти в Києві, потім служив у Чернігові, а згодом перевівся в Нацгвардію і поїхав на війну. 3 місяці разом із побратимами Олександр провів у піхоті в Білогорівці, що на Луганщині. Тоді, на сході, хлопці вперше бачили, як працює РСЗВ «Град». «Ми дивилися і думали: “Оце хлопці працюють!”» — каже Олександр. Відтоді разом із побратимами він мріяв попрацювати на «Граді». Під час ротації у Києві військові змайстрували саморобний «Град». Перша ціль для їхньої машини — мінометний розрахунок росіян. «Ворог до кінця не розуміє, що по ньому працює, бо зазвичай у “Града” три пристрільні снаряди, тож вони чекають цілий пакет, а далі шукають велику машину БМ. Якщо подивитися з неба, то наша машина — звичайний пікап», — розповідає Олександр. Як працює саморобний «Град» — у відео hromadske. *за кілька днів після нашої зйомки машина хлопців зламалася. Нині вони збирають на ремонт автівки. Допомогти їм у цьому можна тут: https://send.monobank.ua/jar/4LMBPHd6z
«Брудними чоботами топчуть чисту землю. Що в моїй країні Сакартвело, що тут», — каже Алекс, снайпер Грузинського національного легіону. Він захищає Україну з 2022 року. Чому картвели воюють на стороні України? І чому Алекс буде плакати, коли збриє бороду?
Коли стало відомо, що Україна отримає сотню танків Leopard 1, постало питання, як їх застосовуватимуть на фронті. Leopard 1А5 розробляли з огляду на Холодну війну і можливе застосування ядерної зброї на полі бою, тому перевага віддавалася рухливості над захистом.
Північний кордон нечасто з'являється у новинах. Утім російська армія регулярно обстрілює північ Чернігівщини та Сумщини. Також у регіон заходять російські диверсанти. Військові й місцева влада закликають жителів прикордоння евакуюватися. Чому люди продовжують жити під вогнем артилерії і як військові укріплюють північні рубежі.
У війні Росії проти України безпілотники стали важливою зброєю для обох сторін. Українців закликають збирати їх вдома, а також брати участь у безкоштовних уроках з пілотування. Оскільки основні пакети військової допомоги Україні зараз заблоковані як у США, так і в Європейському Союзі, президент Зеленський цього року пообіцяв виготовити мільйон безпілотників у країні. Кореспондент ВВС Джеймс Вотергаус приїхав на Херсонщину, щоби побачити, яку роль дрони відіграють на єдиній ділянці фронту, де українські війська намагаються просуватися.
Колишній капелан суворого режиму, батько – 8 дітей, а нині – командир взводу антидронників. Іван із позивним «Батя» пішов на війну відразу після мобілізації свого старшого сина. Маючи можливість жити цивільним життям, чоловік вирішив бути з бійцями в окопі. Що найгірше на війні: бруд, холод чи, все ж таки, втрата рідних? Як не втратити мотивацію і чи не страшно батькові за сина? Зрештою, чи є Бог в окопах і що врятувало бійців від дрона-камікадзе? Це історія про батька та сина, які вже другий рік поспіль воюють на Запорізькому напрямку у складі 65-ї окремої механізованої бригади. Автори: Мар'ян Кушнір, Борис Троценко
Скільки поляків підтримують відправлення своїх військ до України – опитування
влажность:
давление:
ветер:
Контракти.UA