11 тисяч чоловіків затримали українські прикордонники за рік повномасштабного вторгнення, які намагалися в обхід пропускних пунктів перетнути кордон. Тобто лісами, горами та річками. 23 березня уже п'ятнадцятий чоловік за цей рік втопився у стрімкій та холодній Тисі, по якій проходить україно-румунський та україно-угорський кордон. Ще троє осіб призовного віку загинули в горах, не розрахувавши свої сили.

У прикордонних селах на Волині вже склали списки людей із місцевого населення на термінову евакуацію в разі збройного наступу з боку Білорусі. Представники Генштабу та військові експерти прогнозують, що наступ саме на західних кордонах із Білоруссю є цілком імовірним. Ми побували в селі Кортеліси Волинської області, щоби дізнатися, які настрої зараз панують серед місцевого населення і як місцеві планують реагувати на можливе розширення фронту, зокрема й поблизу свого села. Дивіться в репортажі Мар'яни П'єцух та Дмитра Гончара

Перевізники вантажів проводять по 7-10 днів у черзі, щоб перетнути українсько-польський кордон. Така ситуація спостерігається вже не перший місяць. Водії фурами везуть товар до європейських країн, зокрема до Польщі. На Львівщині черга з вантажних автомобілів сягає 10-35 км. На Волині в пункт пропуску Ягодин – до півсотні. Бо йде страйк польських перевізників. Черги вантажних автомобілів спостерігаються на в'їзді вантажного транспорту в Україну. Чому далекобійникам доводиться більше тижня жити у машині? Як можна змінити цю ситуацію?

«Ви вірите, що можуть стріляти з боку Білорусі? — Ніколи в житті!» Так нам відповідали восени 2021 року в прикордонних українських селах на межі з Білоруссю, де завжди були тісні родинні зв'язки між українцями та білорусами. Також люди їздили одне до одного в найближчі райцентри — на закупи і навіть на роботу. Тут також не приховували захоплення самопроголошеним президентом Лукашенком як «хорошим господарником» і колгоспами в білоруських селах. Через п'ять місяців після нападу російських військ із боку Білорусі ми приїхали в село на українсько-білоруському кордоні, щоб розпитати, як тут змінилося ставлення людей до білорусів та Лукашенка. Чи продовжують спілкуватися з родичами, чи шкодують про закриті кордони, чи вірять у повторний напад, які згадки залишилися про відвідини села російською армією — дивіться в репортажі Мар'яни П'єцух.

Україна посилює контроль у прикордонних з Білоруссю областях через небезпеку диверсантів. Білорусь проводить біля кордону ротацію військ і продовжує військові навчання. DW дізналася у експертів, чи можливе нове вторгнення з Білорусі, і як до такого сценарію готуються українські прикордонники.

Сотні біженців з України знаходять перший притулок у Польщі в спортзалі початкової школи у містечку Любича-Крулевська неподалік кордону. На гугл-картах школи більше немає. Тепер вона позначена як «Пункт допомоги». Майже всі люди, які сплять під кольоровими ковдрами на матрацах і розкладачках у спортзалі школи, — жінки й діти. Майже всі чоловіки, які є у цьому спортзалі, — волонтери. А чоловіки майже всіх жінок, котрі врятувалися від війни, залишилися в Україні. Ми послухали історії жінок і дітей, які кілька годин тому перетнули кордон.

Тысячи украинцев пытаются убежать от обстрелов, нанесенных Россией по всей территории Украины, в Польшу. Автомобили с беженцами образовали 50-километровую очередь у польской границы в Волице, Львовской области. Несмотря на прямое вторжение, Кремль отрицает намерения оккупации Украины. В Министерстве обороны России также отрицают данные украинской стороны о сбитых российских самолетах, разбомбленной бронетехнике, гибели российских военных и заявляют, что не обстреливают украинские города.

Побоювання щодо російського вторгнення – ніщо інше, як «хайп та істерія» західних країн, а присутність російських військ біля кордонів України – цілком нормальна ситуація. Про це заявив представник Росії при ООН Дмитро Полянський, спілкуючись із ведучою ВВС Ялдою Хакім. Він додав, що Росія не планує ніякого нападу, якщо її не провокуватимуть, а також запевнив, що Москва поважає суверенітет Києва. Однак у намірі України вступити до НАТО пан Полянський таки вбачає загрозу для своєї країни. Пропонуємо подивитися фрагмент цього інтерв’ю.

На кордоні з Росією на Харківщині є унікальне поселення між двома пропускними пунктами — українським і російським. Він не позначений на жодній карті. Та й потрапити будь-хто сюди не може, позаяк іще з березня 2014-го року КПП з обох боків не працюють. Тут же проходить відома «стіна» — урядовий проєкт, у межах якого з початком військової агресії з 2014 року почали облаштовувати кордон ровами, валами, сіткою та колючим дротом. Чи думають тутешні люди про російські танки, стягнуті до кордону, чи пакують тривожні валізи? Як готуються прикордонники до ймовірного наступу й чи можуть рови зупинити важку техніку? І як у самому Харкові, за 40 кілометрів від кордону, люди тренуються оборонятися від ворога.

Румунія має найдовший сухопутний кордон з Україною з усіх країн НАТО, і союзники з альянсу обіцяють їй військове підкріплення. Вашингтон та інші члени альянсу попереджають, що Росія може готуватися до нового, масштабного вторгнення в Україну. Дипломатична криза здебільшого не вплинула на життя на румунському боці кордону, але не цілком.