Українці дедалі більше долучаються до збирання FPV-дронів вдома, аби допомогти ЗСУ. Ініціатива викликала неабиякий суспільний резонанс. За що критикують "народний дрон" і скільки українців уже долучилися до проєкту?

Село Калинівське Херсонської області — 9 місяців окупації, потоп після підриву Каховської ГЕС, відсутність електроенергії та водопостачання, складнощі з поверненням до буденного життя. Діти Калинівського залишаються в соціальній ізоляції. Вони потребують спілкування, уваги та підтримки. Ініціативна група волонтерів «Мистецька руханка» вирушила до дітей не тільки з мистецькими майстерками, а й з відчуттям свята та різдвяного дива. «Це проявляє важливі цінності суспільства, про які не можна забувати», — каже Анатолій, один із волонтерів.

Близько двох тисяч мирних жителів залишаються у прифронтовому селищі міського типу Нью-Йорк поблизу тимчасово окупованої Горлівки. Російські війська по кілька разів на тиждень скидають на будинки авіаційні бомби та ракети. Щоб підтримати мешканців Нью-Йорка, до селища регулярно привозять безкоштовний хліб. Його випікають у Києві в інклюзивній пекарні Good bread from Good People люди з ментальною інвалідністю. Окрім Нью-Йорка, хліб із Києва доставляють у різні прифронтові населені пункти і для цивільних, і для військових. Автор: Сергій Горбатенко

20-річна Олександра Сахарук добре знає, який вигляд має лінія фронту — вона відвідала більшість міст і сіл, пошматованих війною. Це її остання «дослідницька» експедиція — лише в містах і селах північніше Сіверська ще не була. Вона їде туди, аби розповісти про свою програму комплексної евакуації і запропонувати людям не просто довезти їх до потяга в Покровську, а привезти в їхнє нове житло — у нове життя. Коли почалося вторгнення, Олександра покинула ІТ-сферу й стала займатися журналістикою. Спілкуючись із людьми в прифронтових населених пунктах, вона зрозуміла, що вони тримаються за своє рідне місто чи село до останнього через кілька причин, більшість із яких можна вирішити: не відбирати пенсію, надати постійне житло, допомогти з пошуком роботи. Так, разом із друзями вона створила громадську організацію «НЕ САМІ», яка намагається відповісти на всі ці заперечення місцевих. Запартнерившись із іншими волонтерами, «НЕ САМІ» не лише евакуюють людей, а й підтримують їх протягом війни та допомагають облаштуватися на новому місці. Поки Олександра їздить фронтом і намагається вмовити місцевих виїжджати, інші члени команди, волонтери, приймають заявки на евакуацію, організовують логістику та підтримують переселенців. Попри те, що свою молодість Олександра проводить у переїздах між Авдіївкою і Сіверськом, на таке життя вона не нарікає. «Ми можемо продовжувати будувати українську національну ідею. Ми спостерігаємо за тим, як формується наша держава, які процеси зараз у ній відбуваються. Це дуже цікаво, якщо ти можеш бути до цього долучений або долучена. Насправді, це велике щастя, що ми застали цей період у своїй молодости, коли ми вже маємо власну державу, але ще можемо займатися її побудовою», — каже Олександра.