Росія захопила Маріуполь наприкінці травня 2022 – після тривалої важкої оборони міста, зокрема бійцями ЗСУ та інших формувань на заводі «Азовсталь». Під час наступу росіяни знищили багато будинків та інших споруд. У місті щодня гинули люди. Скільки саме жертв – ніхто не знає, оскільки окупаційна влада не пускає туди навіть представників міжнародних організацій. Але про їхню кількість можуть говорити численні масові цвинтарі, які досі продовжують з’являтися довкола Маріуполя. Як захоплене росіянами місто виглядає зараз, коли вже понад пів року прожило в окупації?

На початку вторгнення сотні добровольців долучилися до лав територіальної оборони Херсона. 24 лютого вони отримали у військкоматі автомати і разом з ними перше завдання — прикривати вихід Збройних сил із Херсона. Дехто без жодного військового досвіду вчився стріляти за пів години до зустрічі з елітним російським десантом. Після перших тяжких боїв за Херсон тероборонівці або виїхали на материк, або пішли на кілька місяців у підпілля і лише згодом вибралися з окупації та долучилися до звільнення Херсона у лавах 124 окремої бригади територіальної оборони. Повернувшись до міста, бійці-партизани трохи розсувають у розмові з hromadske завісу над херсонським підпіллям.

У прикордонних селах на Волині вже склали списки людей із місцевого населення на термінову евакуацію в разі збройного наступу з боку Білорусі. Представники Генштабу та військові експерти прогнозують, що наступ саме на західних кордонах із Білоруссю є цілком імовірним. Ми побували в селі Кортеліси Волинської області, щоби дізнатися, які настрої зараз панують серед місцевого населення і як місцеві планують реагувати на можливе розширення фронту, зокрема й поблизу свого села. Дивіться в репортажі Мар'яни П'єцух та Дмитра Гончара

Маріуполь – одне з українських міст, що найбільше постраждали з перших днів російського вторгнення. Про те, як російські війська окупували місто, за яких умов доводилося жити в нових умовах і шлях до свободи через фільтраційні табори, розповіла Грузинській службі Радіо Свобода Олена Струкальєва. Жінці вдалося покинути вже окупований російськими військами Маріуполь та виїхати до Грузії

Від початку бойових дій з Ізюма виїхала більшість лікарів. На все місто, яке опинилося в окупації, лишилися два десятки медиків Ізюмського відділення екстреної медичної допомоги, які наважилися працювати під дулом російського автомата. «Що більше було прильотів, то більше було обстрілів, то більше, звичайно, хотілося піти. Але коли ти між прильотами приходив до хворого чи пораненого й розумів, що тільки від тебе це залежить, усе це кудись дівалося… Десь є вистріли, десь є крики, значить хтось поранений, треба рятувати», — розповідає старший фельдшер Сергій Боцман, який зібрав довкола себе команду швидкої. У березні, коли місто перебувало під сильними обстрілами, а дороги були встелені уламками, швидка не могла проїхати й медики ходили пішки, спускалися до підвалів і запитували, кому потрібна допомога. Поступово радіус допомоги збільшували, бігаючи містом з каталками і збираючи поранених із найвіддаленіших куточків Ізюма. Пізніше вони змогли відремонтувати пошкоджені через обстріли машини і перевозити хворих та поранених до імпровізованої операційної, яку організували в підвалі лікарні. Це історія про ізюмських медиків, які протягом восьми місяців окупації продовжували рятувати цивільних, відмовляючись зняти шеврони з українським гербом.

СБУ продовжує слідство щодо розстрілу колони під Куп'янськом у Харківській області. Слідчі виявили нових свідків воєнного злочину. Людмила Потапова разом із матір'ю намагалися виїхати із селища Куп'янськ-Вузловий 25 вересня. Організатор евакуації обіцяв безпечний шлях. За послуги взяв по 6 тисяч з людини. Коли колона рухалася так званою сірою зоною у бік Сватового, несподівано почався розстріл. За словами свідків, невідомі стріляли з гранатометів, підірвали кілька автомобілів та розстрілювали зі стрілецької зброї. У Людмили автоматною чергою вбило батька, який не встиг залишити автомобіль. Після розстрілу в живих залишилося лише 8 осіб. Вони пішки добиралися до найближчого населеного пункту. Ховалися в лісопосадках та в кущах. Адже, стверджують – ті, хто розстріляв колону, шукали живих, щоб добити. Спалену та розстріляну колону силовики виявили 1 жовтня. 5 легкових автомобілів та одна "Газель". За даними слідства, у них загинули 24 особи, серед яких було 13 дітей та одна вагітна жінка. Розстріл був здійснений російською ДРГ. Автор: Оксана Нечепоренко

Село Липці Харківської області розташоване за 10 км від кордону з РФ. Воно перебувало під російською окупацією близько семи місяців. За час свого перебування тут російські військові облаштували катівню, де утримували місцевих жителів у нелюдських умовах. За словами мешканців Липців, російські військові розміщували важку техніку між житловими будинками, звідки обстрілювали Харків та навколишні населені пункти. Із 4500 мешканців окупанти близько половини вивезли до Росії. Як жило село Липці під російською окупацією.

"Зібрали для вас відео вибухів з соцмереж" - канал "Бутусов Плюс"

Андрій Селецький став волонтером, щоб допомагати мешканцям Херсонщини евакуюватися з окупованих територій та доставляти гуманітарку в окуповані села чи населені пункти «на нулі». Зараз Андрій вже не їздить на контрольовані окупантами території, тому може на камеру розповідати про своє ставлення до ворога, не стримуючись у виразах. З перших тижнів війни його рідне село Нововоронцовка та сусідня Осокорівка, що розташовані на адміністративному кордоні Херсонської області, опинилися на лінії вогню. Осокорівка прожила місяць в окупації. Однак і після звільнення ворожі обстріли не припиняються. Зовсім поруч – лінія фронту.

Нововоронцовка — крайня північ Херсонської області. Російські війська дійшли сюди впритул, але не взяли селища. Тут була сіра зона. Згодом ЗСУ відтіснили росіян углиб Херсонщини. А втім, Нововоронцовка й досі під постійними артилерійськими обстрілами російських військових. Як нині живе село — дивіться у репортажі hromadske.