Грем’яч — село на півночі Чернігівщини на самому кордоні з росією. З перших днів повномасштабної війни його окупували росіяни. Старосту села звинуватили в тому, що вона навідниця української армії —жінку викрали, а згодом перевезли до курської в’язниці. У результаті обміну полоненими староста повернулася додому, зараз вона в лікарні. Журналісти поспілкувалися з її односельцями про те, як їм жилося під окупацією росіян.

Іванці, Блешня, Хандобоківка — для більшості українців ці назви ні про що не говорять, їх марно шукати на карті, бо це села-привиди, яких більше немає. За останні 30 років в Україні зникло майже 500 сіл. І щороку ця цифра тільки зростає: молодь прагне до великого міста, в той час їхні батьки все частіше — на заробітки за кордон. Що ж вбиває українські села?

Півтори години вниз із гори до школи. А коли замело снігом, то ніхто нікуди не йде. Так живуть діти високогірного присілка Яремча Переніс на висоті 800 метрів, куди немає дороги. Мешканці важкодоступних гірських поселень Карпат залишені сам на сам зі своїми проблемами.

Пам'ятаєте ті часи, коли похід у кіно був чимось надзвичайним? Тоді на клубах вивішували афіші, а всі із нетерпінням чекали, коли ж у кінозалі нарешті зашумить проєктор... Наші батьки й бабусі точно це пам'ятають! Але для когось і сьогодні похід у кіно - велика подія. У маленьких селах за межами мегаполісів розваг не так багато, а старі кінотеатри давно сумують без глядачів. Тож одна з місцевих громад на Чернігівщині вирішила долучити жителів навколишніх сіл до світу кіномистецтва та запустила мандрівний кінотеатр. Кожні вихідні він їздить по селах, показує українські фільми просто неба та дає місцевим можливість "вийти в люди" і поспілкуватися.

На Буковині є село, куди не дістаються негаразди великого світу. Тут говорять дивакуватою мовою, живуть з землі та шанують традиції пращурів. Біла Криниця – особливе місце, де живуть ті, хто називає себе старообрядцями. Вони приїхали сюди з Росії ще у XVIII столітті, рятуючись від релігійних переслідувань. Свого часу село було центром старообрядництва і місцем, де відбулися два всесвітні собори старовірів. Проте ті часи пішли у минуле. Зараз у селі немає ані магазину, ані аптеки, молодь роз’їхалася до великих міст, але тут і досі лишаються жити ті, хто пам’ятає колишню велич цих місць.

У селі Великі Копані на Херсонщині всі керівні посади займають жінки, причому роблять це доволі успішно. DW з’ясовувала, куди поділись чоловіки та як жінки без "сильного плеча" розвивають об'єднану територіальну громаду, користуючись перевагами децентралізації.

Безкоштовний велопрокат, охайні зелені зони, догляд за безпритульними тваринами. У Сосницькій ОТГ, що за 90 кілометрів від Чернігова, надходження у бюджет громади мізерні, але село все одно розквітло. Як це їм вдалося?

Прифронтове село Новоолександрівка на Луганщині є одним з найгірших населених пунктів для життя в Україні. Тут немає ані електрики, ні газу, ні дороги, ні магазину. У погану погоду до села не можуть потрапити навіть військові. Чому люди залишаються тут жити? Дивіться у сюжеті Івана Бухтіярова і Макса Левіна.

Навальний - це прізвище носить багато українців у селі Нове Залісся недалеко від Києва. Їх сюди переселили після аварії на Чорнобильській АЕС. Усі ці люди - родичі російського опозиціонера Олексія Навального по лінії батька. Політик неодноразово розповідав, як приїздив на літо до бабусі у Залісся і називав Чорнобиль історією своєї родини. Кореспонденти ВВС з'їздили у Нове Залісся, аби дізнатися, що ж пам'ятає далека родина про дитинство найвідомішого опозиціонера Росії.

У селі Нехаївка на Чернігівщині немає сімейного лікаря. Той, який обслуговував селян раніше, помер від коронавірусу. І тепер люди залишилися сам на сам з епідемією. До них додому на виклики приїжджають місцеві медсестри. А коли стає зовсім погано, вони платять водієві амбулаторії за бензин, щоб той відвіз їх у районну лікарню. Староста Нехаївки каже, що в село важко «заманити» сімейного лікаря. А люди натомість просять не дати їм померти.