Вікторії 23 роки, її чоловік Юра вирішив вступити до лав ЗСУ у перший тиждень повномасштабного вторгнення. Влітку 2022 року Юрко був на службі в Сумській області за 4 км від російського кордону. Туди Вікторія їздила протягом 4 місяців, в надії зачати дитину. Кожна їх зустріч могла бути останньою, тому Вікторія дуже засмучувалась та ображалась на своє тіло, коли не вдавалось завагітніти. Зараз вони очікують народження немовляти. Юрко продовжує службу, а Вікторія чекає повернення чоловіка та сама готується до пологів. Їхню історію дивіться у фільмі Сашка Брами.

Подекуди лише метр за день проходять сапери, розміновуючи деокуповані українські території. Про таке розповідають інструктори одного з навчальних центрів на Чернігівщині, де і вчать майбутніх фахівців з розмінування. Стандартний курс підготовки – лише 2,5 місяці, але інструктори попереджають – вчитись доведеться усе життя. Нині противник вигадує настільки багато нових пасток, що навіть досвідчені сапери помиляються. Чого може коштувати така помилка та як найкраще навчити саперів? Про це у сюжеті Радіо Свобода. Автор: Андрій Тіток

«Моя дружина завжди каже: як якась срака, то ви обовʼязково там. Ми були на Херсонщині, у Сєверодонецьку, Бахмуті, а тепер — у Купʼянську», — розповідає військовий Василь. Разом із зенітниками 57 бригади ми проводимо весь день. Від ранку хлопці перебувають на чергуванні, ретельно пильнуючи за небом. росіяни, каже Василь, дуже прокачалися за цей рік, воювати з ними стало складніше: «На Орланах, наприклад, вони роблять так, аби сигнал скакав. Часто їхні дрони маскуються під мобільну і WiFi мережу, аби ми не могли їх побачити». Як працює фронтове ППО — у відео hromadske.

Мінні поля стали викликом для українського контрнаступу. Поки що українські військові шукають виходи, як подолати російські багатокілометрові мінні заслони. Українські військові там, де стоять в обороні, також активно мінують місцевість. Сапери розповідають, навіщо це робиться. Відео телеканалу "Сьогодні". Автор: Андрій Кузаков

Володимиру Шпіці-старшому днями 57. Зараз він на Донеччині. Щоранку застеляє ліжко: «Мене дід з дитинства привчив. Щоб день вдався». Потім іде на ранкову пробіжку, вмивається — та до роботи. Приймає доповіді від побратимів. Володимир Шпіка-молодший служить у штабі Львова — цього року бійця перевели зі східного напрямку. Чоловіки з династії військових, обоє пройшли АТО. «Найголовніше — це люди. Озброєння і техніка без людей — це просто купка металу. Людей треба берегти», — каже Шпіка-старший. Він застав різні часи армії: СРСР, перші роки незалежності, коли військо розкрадалася, початок АТО, коли армія була неготовою до нападу рф, трансформацію з 2016 року та нові тяжкі виклики та втрати після 24 лютого. Як воно — іти військовим, коли війна вже в тебе вдома? Які пам’ятні речі з АТО береже родина? Як українська армія змінилася з Другої світової до 2023-го? І що подобається чоловікам у їхній службі? Дивіться до Дня Незалежності документальний фільм hromadske «Зв’язок».

Зранку 22 серпня українська влада повідомила, що Збройні сили зайшли в село Роботине (Запорізька область). Це важливий населений пункт, важкі бої за який тривають вже третій місяць. В останні дні російські воєнкори почали писати про відступ військ РФ з цього села, хоча російське міноборони не підтверджує цю інформацію. Навпаки - наполягає, що саме РФ має успіхи коло цього населеного пункту. Дивіться перші кадри, які опублікувала 47 окрема механізована бригада ЗСУ із цивільними жителями села Роботине на Запоріжжі.

Юрій Бутусов: "Важкий штурм разом з бійцями 59-ї бригади: підірвався Хамві в якому я їхав з бійцями, підірвався танк, який нас підтримував, російська артилерія накрила нас на мінному полі, але штурмові групи 59-і бригади перегрупуватися та пішли на штурм знову, знищили опір та збили російський FPV дроні і взяли одну з важливих російських позицій на перехресті посадок, яка дозволяє нам йти вперед. У другій частині покажемо захоплену російську позицію та кинута озброєння. Ось так виглядають зсередини бою важкі кроки української піхоти, яка так важко звільнила від ворога ще одне велике поле та дві посадки".

Антон та Артем – два брати родом із Волині. Нині вони разом воюють у Луганській області. Молодший Антон майже за півроку до 24 лютого 2022 року записався до тероборони. Згодом став командиром взводу мінометної батареї. Старший Артем під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну перебував у Польщі та одразу ж повернувся на батьківщину. Відео телеканалу «Настоящее время».

6 липня бійці 3-ї штурмової роти 2-го штурмбатальйону 3 ОШБр розгромили 6 роту 2-го батальйону 83 ОДШБр рф. Втрати ворога: 6 – загиблих, 21 – поранений. Ще 8 окупантів було взято в полон. Це – відео бойової операції бійців Третьої штурмової на Бахмутському напрямку, в результаті якої було звільнено 1200 метрів української землі. Також вдалося перерізати логістичний вузол, зупинивши ведення активної оборони ворогом на східному березі каналу Сіверський-Донець-Донбас. На відеокадрах ви бачите роботу 3-ї роти 2-го штурмового батальйону, яка просувається, захоплюючи позиції 83-ї окремої десантно-штурмової бригади рф. Штурмовикам доводиться працювати у складних умовах під вогнем ворожої артилерії, рухаючись замінованою територією. В ході операції бійці зачищають ворожі блінждажі в посадці, оперативно надають допомогу пораненим побратимам та захоплюють полонених. Окупантам, які засіли глибоко в норах та сподівалися відбитись від штурмовиків, бійці 3 ОШБр декілька разів пропонують здатись, залишитись живими та піти на обмін. Після відмови – ворога знищують і продовжують рух вперед, звільняючи українську землю.

«Тут менше руху, але ми теж потрохи крутимося. Наші хлопці за два штурми відбили 12 позицій. Це багато за два дні», — розповідає Вогник, військовий 59-ї бригади, яка боронить Донецький напрям. Вогник служить в армії з 2019-го: починав водієм, а нині керує М777. Як працюють «Три сокири» по окопах росіян на Донецькому напрямку